Постанова

від 22.07.2024 по справі 902/121/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2024 року Справа № 902/121/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Гудак А.В. , суддя Миханюк М.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016" на рішення Господарського суду Вінницької області від 04 квітня 2024 року (повний текст складено 09.04.2024) у справі №902/121/24 (суддя Шамшуріна М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.М.ЛОГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016"

про стягнення 92 500,80 гривень

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270 та частини 13 статті 8 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 04 квітня 2024 року у справі №902/121/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.М.ЛОГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016" про стягнення 92 500,80 гривень задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.М.ЛОГ" 92 500,80 гривень заборгованості за виконане перевезення, 3 028,00 гривень судових витрат на сплату судового збору та 4 418,60 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016" 8081,40 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ТОВ "Українські фрукти 2016" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 у справі №902/121/24 клопотання ТОВ "Українські фрукти 2016" про відстрочення сплати судового збору - залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ТОВ "Українські фрукти 2016" на рішення Господарського суду Вінницької області від 04 квітня 2024 року у справі №902/121/24 - залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом надання суду доказів сплати судового збору в установленому законом порядку і розмірі.

29.05.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС на адресу апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги, до якої долучає платіжну інструкцію № 10787 від 29.05.2024 про сплату судового збору в розмірі 3633,00 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у справі №902/121/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016" на рішення Господарського суду Вінницької області від 04 квітня 2024 року у справі №902/121/24. Встановлено позивачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання даної ухвали, з урахуванням положень статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз.2 ч.10 ст.270 ГПК України).

Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги підлягає здійсненню у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до чч. 1,2 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.М.ЛОГ" (перевізник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016" (замовник/відповідач) був укладений договір №У1710 перевезення вантажу автомобільним транспортом (далі - договір, т.1 а.с. 7-11), відповідно до п.1.1. якого перевізник зобов`язується за заявкою замовника здійснити міжнародне перевезення вантажу власним (орендованим або тим, що перебуває в лізингу) автомобільним транспортом, а замовник - оплатити таке перевезення.

За умовами пункту 1.2. договору умови кожного окремого перевезення, маршрут, терміни і вартість такого перевезення, температурний режим вантажу, зазначаються замовником у разовій заявці (замовлення), яка передається перевізнику засобами телефонного, факсимільного або електронного зв`язку (E-Mail) з обов`язковим обміном оригіналами в майбутньому.

Відповідно до п.2.1. договору, автомобільні перевезення вантажів виконуються відповідно до діючих на території України, транзитних держав, та держав вантажоотримувачів нормативними актами.

Пунктом 2.2. договору сторони передбачили, що виконання кожного перевезення, в рамках цього договору, оформлюється окремим замовленням (заявкою) на конкретне перевезення, який містить всі істотні умови поставки (терміни виконання, пункт завантаження, пункт розвантаження, дата відправлення, дата прибуття, найменування вантажу, вага, упаковка, розмір і умови оплати і інші умови, визначені сторонами).

Згідно пункту 2.3. договору замовлення (заявка) є невід`ємною частиною договору. Факт виконання кожної автомобільного перевезення підтверджується відповідним актом виконаних робіт та відмітками вантажовідправника, перевізника та вантажоодержувача в товарно-транспортних документах (міжнародна накладна СМR), а також відміткою митного органу на вантажній митній декларації.

Згідно з пунктом 2.5. договору перевезення вантажу оформляється товарно-транспортними документами (міжнародна накладна СМR, вантажна митна декларація) з доданим замовником температурним листом.

Відповідно до п.5.3. договору, сума фрахту, за винятком 1000 грн., виплачуються за фактом виконання зобов`язань перевізником, та надання рахунку та/або акта виконаних робіт, або їх факсимільної (скан) копії. Повний розрахунок проводиться після отримання повного пакету оригіналів документів, щодо виконання перевезення.

Відповідно до п.5.4. договору, валюта платежу за цим договором - українська гривня. Валюта договору відповідає валюті платежу. Попередня вартість фрахту, може бути зафіксована в заявці в еквіваленті доларів США, в такому випадку остаточна вартість фрахту вираховується за курсом НБУ на день виконання зобов`язань перевізником та оформлення акта виконаних робіт.

Згідно з пунктом 6.1. договору замовник направляє перевізнику засобами факсимільного чи електронного зв`язку (E-Mail) заявку на виконання перевезень не пізніше, ніж за одну добу до дати завантаження.

Відповідно до п.6.2. договору, заявка оформляється у вільній формі, повинна містити інформацію щодо істотних умов перевезення і є невід`ємною частиною договору (п.2.2 договору). Заявка, що надійшла з електронної адреси замовника, зазначеним в реквізитах сторін, вважається складеною і спрямованою уповноваженою особою замовника і має силу оригіналу до заміни на оригінал.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом 1 року, а в частині не виконаних зобов`язань - до їх повного виконання. У разі, якщо за 30 днів до закінчення дії договору одна зі сторін письмово не повідомила іншу сторону про намір припинити дію договору то термін дії договору автоматично продовжується на необмежений термін (п.10.4. договору).

На виконання умов договору між Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.М.ЛОГ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016" була оформлена заявка №1710 від 17.10.2023, в якій погоджено істотні умови перевезення (т.1, а.с.12).

Згідно міжнародної товаро-транспортної накладної "CMR" 17.10.2023 року перевізник ТОВ "Р.М.ЛОГ" отримав від ТОВ "Українські фрукти 2016" (відправник) для перевезення автомобілем ВС8610РК/ВС8178ХF, товар - яблука 20 місць вагою брутто 21204 кг (графа 1, 4, 6, 7, 9, 11, 16, 21, 22, 23 СМR). Отримувач вантажу - Frupaks-Vernooij B.V., t hoog 5, 3451, RC, Vleuten, The Netherlands, VAT: NL817646206B01. on behalf of YT Invest Company s.r.о., Slovakia, Karpatske namestie 770/10A, Bratislava mestka cast Raca 83106 (графа 2 СМR). Згідно графи 24 СМR вантаж отримано вантажоодержувачем 13.11.2023; дата митного оформлення - 06.11.2023 (графа 19 СМR) (т.1, а.с.13).

ТОВ "Р.М.ЛОГ", посилаючись на те, що документи на оплату перевезення 26.11.2023 було надіслано ТОВ "Українські фрукти 2016" за експрес-накладною ТОВ "Нова пошта" № 59000797761098 (т.1, а.с. 14), однак оплату виконаного перевезення протягом 14 днів з моменту завершення митного оформлення товару відправником здійснено не було, звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Українські фрукти 2016" заборгованості у розмірі 2 400,00 євро, що згідно курсу НБУ на дату вивантаження (13.11.2023) становить 92 500,80 гривень (2400,00*38,5420).

Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором перевезення, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями ЦК України та ГК України.

Згідно із статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Аналогічні положення передбачені статтею 307 ГК України.

Згідно приписів статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. При перевезенні вантажів автомобільним транспортом складається міжнародна автомобільна накладна (CMR).

У 2006 році Україна приєдналась до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі-Конвенція), яка застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Згідно статті 5 Конвенції вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника. Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником (стаття 9 Конвенції).

Як встановлено судами обох інстанцій, між ТОВ "Р.М.ЛОГ" та ТОВ "Українські фрукти 2016" була оформлена заявка №1710 від 17.10.2023, в якій погоджено істотні умови перевезення, а саме: вантажовідправник - ТОВ "Українські фрукти 2016", місце (пункт) завантаження (адреса складу вантажовідправника) - Юровка (Київська область, Макарівський район), найменування вантажу яблука, вага (брутто), тон - до 22 т, температурний режим - +3, тип та марка автотранспорту до перевезення - ВС8610РК/ВС8178ХF, маршрут слідування - Юровка-Шегині-Влетен, пункт призначення (місце розвантаження) - frupaks-Vernooij, T hoog 5, 3451RC Vleuten, розмір винагородження (фрахт) - ціна становить суму, яка є еквівалентом 2400 Євро по курсу НБУ, на дату вивантаження, умови оплати - 14 днів, відстань перевезення - 2000 км (т.1, а.с.12).

ТОВ "Р.М.ЛОГ" на виконання умов договору та заявки №1710 від 17.10.2023 було здійснено перевезення вантажу за маршрутом Юровка-Шегині-Влетен, і вказаний вантаж був переданий вантажоодержувачу, що підтверджується наявною в матеріалах справи міжнародною автомобільною накладною (CMR) №б/н від 17.10.2023, підписаною без будь-яких зауважень/заперечень з боку вантажоодержувача (т.1, а.с.13).

Відповідно до п.5.1. договору, вартість фрахту та інших послуг, а також порядок розрахунків встановлюються сторонами в окремих заявках замовника для кожного перевезення, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно заявки №1710 від 17.10.2023 сторонами узгоджено розмір винагороди (фрахт), що становить суму, яка є еквівалентом 2400 Євро по курсу НБУ на дату вивантаження товару; термін оплати - 14 днів.

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що оплата може здійснюватися як в попередній формі (передоплата) повної або часткової, так і з відстрочкою платежу не більше 90 (дев`яносто) банківських днів з моменту завершення митного оформлення товару шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку замовника на поточний рахунок перевізника. Розрахунки по перерахуванню грошових коштів сторони несуть відповідно до вимог своїх банків кожна за себе.

Таким чином, сторонами погоджено з огляду на умови договору та заявку, яка є невід`ємною частиною договору, про здійснення оплати перевезення за договором протягом 14 банківських днів з моменту завершення митного оформлення товару шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку замовника на поточний рахунок перевізника.

Згідно відтиску печатки митного органу у графі 19 СМR митне оформлення товару завершено 06.11.2023.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Натомість, відповідач (замовник/вантажовідправник) в порушення умов договору/ заявки та взятих на себе зобов`язань оплату за надані послуги з перевезення вантажу не здійснив.

Внаслідок таких неправильних дій відповідача останнім створена заборгованість у розмірі 2 400,00 євро, що згідно курсу НБУ на дату вивантаження (13.11.2023) становить 92 500,80 гривень (2400,00*38,5420).

При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачем не подано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 92 500,80 грн обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 909 ЦК України.

При цьому, доводи скаржника щодо недотримання позивачем температурного режиму під час перевезення вантажу, щодо відмови вантажоотримувача від отримання вантажу, ненадіслання позивачем документів за договором, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки отримання товару вантажоотримувачем підтверджується відміткою про таке отримання у СМR у графі 24 (т.1, а.с.13), отримання документів від позивача відповідачем підтверджується відміткою про отримання відправлення уповноваженим представником ТОВ "Українські фрукти 2016" 30.11.2023 за експрес-накладною ТОВ "Нова пошта" №59000797761098 (т.1, а.с.14).

При цьому, доказів звернення до позивача з претензією щодо неналежного виконання умов договору відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду надано не було; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Доказів відсутності у особи, що отримала кореспонденцію повноважень отримувати кореспонденцію від імені відповідача, або ж доказів того, що відповідачем були отримані інші документи ніж ті, що зазначені позивачем відповідачем також суду надано не було.

Щодо температурного режиму, то колегія суддів зазначає, що відповідно до п.2.4. договору істотною умовою перевезення вантажу за цим договором є дотримання перевізником температурного режиму вантажу. Прийом перевізником вантажу від вантажовідправника і передача вантажу вантажоодержувачу здійснюється з обов`язковими замірами температури вантажу. У разі виявлення погіршення якості товару при передачі його вантажоотримувачу, що могло статися в тому числі внаслідок порушення перевізником вимог щодо дотримання температурного режиму, перевізник зобов`язаний на вимогу замовника негайно надати йому у повному обсязі запис реєстратора температури та вологості для рефрижераторів. Ненадання такого запису у строки, встановлені замовником, або наявність у такому записі інформації про порушення температурного режиму, встановленого згідно вимог замовника, є підставою для застосування до перевізника штрафу у розмірі, встановленому п.7.11 договору.

Також за умовами пункту 3.1. договору перевізник зобов`язувався: здійснювати перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідно до заявки замовника (п.3.1.2. договору); виконувати транспортування відповідно до вимог законодавства України, країн одержувачів вантажу і країн за якими здійснюється транзит з моменту прийняття вантажу від вантажовідправника і до моменту передачі його вантажоодержувачу. Вантаж приймається до перевезення відповідно до товарно-транспортними документами відправника (п.3.1.4. договору); вести температурний лист, виданий замовником разом з вантажем, на вимогу негайно направляти його фотокопію замовнику (п.3.1.12 договору); використовувати реєстратор температури та вологості для рефрижераторів будь-якого типу (портативні або вмонтовані в рефрижератор), на вимогу направляти запис з нього замовнику у повному обсязі негайно (п.3.1.13 договору).

Разом з тим, доказів недотримання перевізником температурного режиму, звернень відповідача з вимогами до перевізника щодо негайного направлення запису з температурного листа відповідачем суду не надано.

Також безпідставними є доводи скаржника про те, що дана справа підсудна Господарському суду Дніпропетровської області, а відтак порушення судом першої інстанції норм процесуального права, з огляду на таке.

Так, обгрунтовуючи територіальну підсудність справи Господарському суду Дніпропетровської області, відповідач посилається на положення п.8.4. договору №У1710 від 17.10.2023, яким передбачено, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з цього договору або у зв`язку з ним, зокрема його тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, а також всі питання щодо стягнення заборгованості за поставлений товар, підлягають вирішенню в господарському суді за місцем знаходження замовника, а саме Господарським судом Дніпропетровської області або Дніпропетровським окружним господарським судом (Дніпропетровським окружним господарським судом), згідно норм матеріального та процесуального права України, мова розгляду - українська.

За загальним правилом згідно вимог частини 1 статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

У свою чергу, норми статей 29, 30 ГПК України, які регулюють питання територіальної юрисдикції (підсудності) виключають диспозитивність сторін при визначенні місця розгляду спору.

Суд звертає увагу, що чинний ГПК України не містить положень щодо визначення підсудності за угодою сторін, крім випадків передбачених статтями 22, 23 ГПК України та відповідних положень Закону України "Про міжнародне приватне право".

Так, частиною 1 статті 41 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що учасники приватноправових відносин з іноземним елементом можуть укласти угоду про вибір суду, якою визначити підсудність судам певної держави або одному чи декільком конкретним судам певної держави справ у спорах, що виникли або можуть виникнути між ними у зв`язку з такими правовими відносинами.

Згідно пункту 2 статті 1 цього Закону іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:

хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;

об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;

юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Отже, угода про вибір суду може бути укладена, зокрема, якщо одним із учасників такої угоди є іноземна юридична особа (нерезидент).

Судом установлено, що договір перевезення вантажу автомобільним транспортом укладено між суб`єктами господарювання, які є резидентами України, тому сторони не можуть угодою сторін визначати суд, якому підсудні спори між ними та змінювати імперативні норми щодо дотримання позивачем правил підсудності спору.

Згідно вимог частини 2 статті 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як вбачається із відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016" є: 21029, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Львівське Шосе, будинок 2.

Приписами частини 1, частини 4 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

За наведених обставин безпідставними є доводи скаржника, що даний спір, з огляду на фактичне місцезнаходження та провадження господарської діяльності відповідача у місті Дніпро, підлягає вирішенню в Господарському суді Дніпропетровської області.

Враховуючи відомості щодо місцезнаходження відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та неналежність спору до спорів, що підлягають розгляду за правилами виключної підсудності, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що цей спір належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду Вінницької області, тому відсутні правові та фактичні підстави для передачі спору на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Щодо тверджень скаржника про передчасність подання позову, то суд зауважує, що навіть з урахуванням трактування відповідачем умов договору щодо строку оплати, станом на час розгляду справи строк оплати здійсненого позивачем перевезення настав, проте доказів оплати наданих послуг перевезення відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду надано не було.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, то апеляційний суд зазначає, що скаржник не навів в апеляційній скарзі доводів щодо незгоди із рішенням суду в цій частині, а тому суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ч.1ст.269 ГПК України, переглянув рішення суду першої інстанції лише в оскаржуваній частині.

Відповідно до ч.1ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 04 квітня 2024 року у справі №902/121/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Миханюк М.В.