Рішення

від 02.04.2024 по справі 902/1524/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" квітня 2024 р. Cправа № 902/1524/23

за позовом: Приватного підприємства "Чудсервіс" (вул. Булаховського, 5-Г, м. Київ, 03164)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія центр" (вул. Хмельницьке шосе, 13, м. Вінниця, 21036)

про стягнення 2 131 226,64 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.О.

за участю представників сторін:

позивача: Бегма А.П., Котова А.

відповідача: Мовчанюк М.М.

В С Т А Н О В И В :

13.12.2023 Приватне підприємство "Чудсервіс" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія центр" про стягнення 2 131 226, 64 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.12.2023 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 18.12.2023 відкрито провадження у справі 902/1524/23. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 18.01.2024.

Разом з тим, судове засідання у справі №902/1524/23 призначене на 18.01.2024 о 12:10 год. не відбулось у зв`язку з оголошеною у Вінницькій області повітряною тривогою, про що зазначено в службовій записці секретаря судового засідання від 18.01.2024.

Враховуючи те що судове засідання не відбулось, з незалежних від суду та сторін обставин, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового засідання на іншу дату та час.

Ухвалою суду від 18.01.2024 повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, що відбудеться 13.02.2024.

На визначену дату судом в судове засідання представник позивача та представник відповідача не з`явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 18.01.2024.

Поряд з цим, суд зазначає, що від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № канц. 01-34/1170/24 від 01.01.2024) з клопотанням про поновлення строку на його прийняття.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про задоволення клопотання представника відповідача та відкладення підготовчого засідання у справі на 05.03.2023.

Ухвалою суду від 13.02.2024 продовжено строк підготовчого провадження по справі № 902/1524/23 на 30 днів. Слухання у справі призначено на 05.03.2024. Встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій до 04.03.2024.

16.02.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № канц. 01-34/1739/24 від 16.02.2024), яка долучена судом до матеріалів справи.

За результатами проведеного судового засідання 05.03.2024 суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду справи по суті на 02.04.2024, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену дату судом в судове засідання з`явились представники позивача та представник відповідача.

Представники позивача позов підтримли в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди залізничного рухомого складу №01/07/2022 від 29.11.2022, зокрема, щодо не внесення відповідачем плати за оренду залізничних вантажних напіввагонів в період з 24.02.2022 року по 31.03.2022 в розмірі 2 131 226,64 копійки в т.ч. ПДВ.

Відповідач проти позову заперечує, доводи останнього зводяться до того, що останній не погоджується із нарахованим боргом, оскільки у період з 22.04.2022 по 31.03.2022 відповідач не міг користуватися об`єктом оренди внаслідок настання форс - мажорних обставин, а саме війни та військової агресії, про що було повідомлено позивача листом від 01.03.2022 та посиланням на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Поряд з цим зазначає, що листами вих. №19/08/2022 від 19.08.2022 та № 28-1/03-2023 від 28.03.2023 позивач, серед іншого зазначив: «ПП "Чудсервіс" поставившись з розумінням до того факту, що з 24.02.2022 р. почались бойові дії на території України, не нараховувало ТОВ "ЛК Центр" орендної плати з 24.02.2022 р. по 31.03.2022 та пішло на поступки щодо зниження суми орендної плати.». Крім того зазначає, що між сторонами не укладались та не підписувались акти наданих послуг за період 24.02.2022 року по 31.03.2022 (як це передбачено умовами договору у разі надання Орендодавцем послуг з оренди вагонів); на спірну суму не виставлявся рахунок фактура; не було зареєстровано позивачем податкові накладні на обсяг послуг з орендної плати за період з 24.02.2022 по 31.03.2022, з огляду на що просить суд відмовити в задоволенні позову.

Позивач проти доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву заперечує, позиція останнього викладена у відповіді на відзив, де з поміж іншого вказано наступне: відповідачем не надано належних доказів направлення листа від 01.03.2022 про настання форс мажорних обставин; зазначає, що згідно усталеної судової практики, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, якщо воно викликано форс-мажорними обставинами, сторона по договору може бути звільнена від нарахування їй штрафних санкцій, але не від виконання основного зобов`язання; щодо рахунку - фактури позивачем зазначається, що якщо орендодавець не виставив рахунок Орендарю за оренду. Даний факт не звільняє самого Орендаря від обов`язку її сплачувати на підставі самого договору, адже згідно п. 5.1.2. договору Оренди зобов`язується своєчасно в повному обсязі здійснювати оплату орендних платежів; щодо акту виконаних робіт вказує, що останній фіксує факт здійснення господарської операції, водночас відсутність Акту наданих послуг ще не означає, що послуги не були надані та господарська операція не була здійснена; щодо податкових накладних вказує, що не реєстрація або невчасна реєстрація податкової накладної не спростовує той факт, що вагони перебували в оренді. Поряд з цим, щодо листа вих. № 28-1/03-2023 від 28.03.2023 на який відповідач посилається на відзив, то в даному листі мова йшла про вирішення питання щодо гарантійної суми, яка була витрачена позивачем на відновлення пошкоджених під час оренди вагонів та відновлення їх комплектації і сума боргу в розмірі 7 253,28 грн про яку зазначає відповідач, - це додаткова сума коштів, яка є боргом відповідача за ремонт вагонів поверх розміру гарантійної суми.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: між Приватним підприємством "Чудсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Центр" укладено Договір оренди залізничного рухомого складу № 01/07/2021 від 01.07.2021.

Умовами договору, а саме, п. 1.1.,1.2.,1.3.,1.4., 1.5. Договору між сторонами було погоджено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування рухомий склад - залізничні вантажні піввагони, придатні в технічному і комерційно му відношенні для перевезення вантажів - вугілля, руда, шлак, металопро кат, щебінь згідно з вимогами на вагони встановленої моделі, (далі по договору - "РС"), крім сірки, вапна негашеного, добрив та інших матеріалів, які піддають РС корозії і дефо рмації.

Номери, модель, рік випуску, дата останнього і наступного планового ремонту, вар тість РС, місце передачі вказуються в Додатках до даного Договору.

Рухаючись в оренду РС може використовуватися тільки для перевезень по території України, та мають право перетинати прикордонні переходи з країнами ЄС з подальшим вивантаженням на шляхах колій 1520 мм, згідно з чинними нормативно-правовими актами і транспортного законодавства України та країн, через територію яких здійснюється пере везення, при цьому курсування РС на території Російської Федерації, а також в зоні бойо вих дій АТО (не ближче 15 км від бойових дій) забороняється. У разі розширення зони АТО, Сторони обговорюють маршрут курсування РС додатково.

Орендодавець гарантує, що РС зареєстрований в Головному інформаційно- обчислювальному центрі Укрзалізниці у відповідність з "Правилами реєстрації та експлу атації власних вантажних вагонів", затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 28.09.04 р. №856, має право курсування залізничними коліями країн СНД , Балтії, і третіх країн.

Орендодавець гарантує, що він має право передавати РС в оренду у відповідність до умов цього Договору, а також те, що РС вільний від претензій третіх осіб, судових спорів щодо РС не ведеться.

Відповідно до п. 4.1. Договору - вартість оренди однієї одиниці РС за одну добу оренди становить 450 грн. (чотириста п`ятдесят) грн. , в т.ч. ПДВ .

Сума Договору в цілому складається з розрахунку кількості одиниць РС, які знаходяться в експлуатації, і кількості одиниць, які тимчасово не експлуатуються в зв`язку з проведенням планових ремонтів. Фактична сума за Договором буде визначатися як вартість послуг з оренди вагонів згідно щомісячних Актів наданих послуг (п.4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору - оплата орендної плати здійснюється Орендарем в наступному порядку : гарантійна сума (у розмірі місячної оренди) - в повному розмірі згідно суми зазначеної в рахунку Орендодавця, до відправки вагонів на станцію передачі; передплата за перший місяць оренди - згідно суми зазначеної в рахунку Орендодавця протягом 3-х календарних днів з моменту підписання Акту прийому-передачі та виходячи з кількості РС, кількості днів оренди в цьому місяці і плати за оренду одного вагона на добу; за наступні місяці оренди - шляхом 100% передоплати за місяць оренди , не пізніше 5 числа поточного місяця оренди на підставі рахунку, виходячи з кількості РС, кількості днів оренди в місяці і плати за оренду одного вагона на добу.

Гарантійна сума слугує забезпеченням цілісності РС і виконання Орендарем своїх обов`язків. Гарантована сума повертається Орендарю протягом 5 банківських днів з моменту підписання Акту приймання-передачі РС з оренди без зауважень сторін.

Орендар бере на себе зобов`язання і гарантує перед Орендодавцем що термін оренди вагонів буде не менше 4 (чотирьох) календарних місяців. У разі невиконання Орендарем цієї умови гарантійна сума Орендодавцем Орендарю не повертається.

Оплата проводиться в українській гривні шляхом перерахування грошових коштів Орендарем банківським переказом на розрахунковий рахунок Орендодавця.

Згідно пункту 4.3. Договору оплата орендної плати здійснюється Орендарем в наступному порядку: гарантійна сума (у розмірі місячної оренди) - в повному розмірі згідно суми зазначеної в рахунку Орендодавця, до відправки вагонів на станцію передачі; передоплата за перший місяць оренди - згідно суми зазначеної в рахунку Орендодавця протягом 3-х календарних днів з моменту підписання Акту прийому - передачі та виходячи з кількості РС, кількості днів оренди в цьому місяці і плати за оренду одного вагона на добу; за наступні місяці оренди - шляхом 100% передоплати за місяць оренди, не пізніше 5 числа поточного місяця оренди на підставі рахунку, виходячи з кількості РС, кількості днів оренди в місяці і плати за оренду одного вагона на добу.

Згідно пункту 4.6. Договору фінансові зобов`язання зі сплати Орендарем орендних платежів починаються з моменту підписання Актів прийому-передачі РС в оренду, і закінчуються моментом підписання Актів прийому-передачі РС з оренди.

Відповідно до пункту 4.9.1. Договору зміна орендної ставки оформляється шляхом підписання Сторонами Додаткової угоди.

Протягом строку дії Договору Сторонами було укладено дев 'ять додаткових угод, якими Сторони вносили зміни до умов Договору, зокрема, погоджували орендну ставку на різні періоди оренди.

Зокрема, 01.02.2022 була підписана Додаткова угода № 7, якою п. 4.1. Договору був доповнений наступним текстом: " з 01.02.2022 року розмір орендної плати складатиме 1600,02 (одну тисячу шістсот гривень 02 копійки) у т.ч. ПДВ 20%-266,67 грн. за одну одиницю РС на добу. "

Судом встановлено, що така орендна ставка діяла до 31.03.2022 включно, а 01.04.2022 була підписана Додаткова угода № 8, якою розмір ставки починаючи з 01.04.2022 було зменшено до 370,02 грн. у т.ч. ПДВ.

Як слідує з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору передав залізничні вантажні напіввагони в оренду, що підтверджується обопільно підписаними Актами приймання-передавання вагонів в оренду, а саме:

згідно Акту № 1 від 10.07.2021 ПП «Чудсервіс» передав ТОВ «Логістична компанія «Центр» чотири напіввагони (номерні знаки 57613408; 690736469; 58683855; 60736618) із визначенням, що оренда плата нараховується із 10.07.2021;

згідно Акту № 2 від 11.07.2021 ПП «Чудсервіс» передав ТОВ «Логістична компанія «Центр» п`ять напіввагонів (номерні знаки 6347163, 63375844, 61990339, 60736683, 63094759) із визначенням, що оренда плата нараховується із 11.07.2021;

згідно Акту № 3 від 12.07.2021 ПП «Чудсервіс» передав ТОВ «Логістична компанія «Центр» десять напіввагонів (номерні знаки 64178270, 60736675, 56101256, 56101355, 63375851, 60022001, 57603680, 57613382, 63447213, 60028545) із визначенням, що оренда плата нараховується із 12.07.2021;

згідно Акту № 4 від 26.07.2021 2021 ПП «Чудсервіс» передав ТОВ «Логістична компанія «Центр» один напіввагон (номерний знак 633758336) із визначенням, що оренда плата нараховується із 26.07.2021;

згідно Акту № 5 від 23.11.2021 ПП «Чудсервіс» передав ТОВ «Логістична компанія «Центр» десять напіввагонів (номерні знаки 60117876, 64701964, 53253027, 60117801, 63009245, 63542930, 62804208, 62192984, 64178262, 60024072) із визначенням, що оренда плата нараховується із 23.11.2021;

згідно Акту № 6 від 04.12.2021 передав ТОВ «Логістична компанія «Центр» вісім напіввагонів (номерні знаки 6275010, 60029899, 63827166, 57656506, 60736527, 61210555, 64054505, 63009252) із визначенням, що оренда плата нараховується із 04.12.2021

З урахуванням викладеного згідно вищевказаних Актів приймання-передачі вагонів Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду 38 (тридцять вісім) вагонів.

При цьому, 24.01.2022 на підставі Акту № 1 приймання-передавання вагонів в ремонт, один вагон був повернений з оренди.

Як слідує з матеріалів справи, в період перебування 37 вагонів в оренді з 01.02.2022 по 23.02.2022 ТОВ "ЛК "Центр" оплату за оренду вагонів здійснило за погодженою ставкою, що підтверджується підписаним Сторонами Актом здачі-прийняття робіт № ОУ-0000018.

Поряд з цим оплату за оренду вагонів в період з 24.02.2022 по 31.03.2022 ТОВ "ЛК "Центр" не здійснило.

Сума, яка підлягає сплаті зі сторони ТОВ "Логістична компанія "Центр" за оренду 37 вагонів в період з 24.02.2022 по 31.03.2022 становить 2 131 226,64 грн.

Згідно п. 5.1.2. Договору Орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату орендних платежів.

Натомість відповідачем не було здійснено відповідних платежів, іншого матеріали справи не містять.

При цьому, за доводами позивача між сторонами не підписано жодних додаткових угод до Договору, на підставі яких Орендар був звільнений від сплати оренди.

17.11.202 Укрпоштою цінним листом № 17/11/2023 з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу Відповідача була направлена претензія на сплату боргу в сумі 2131226, 64 грн в т.ч. ПДВ та рахунок-фактура № СФ-0000157 від 16.11.2023 та надано семиденний строк для його сплати.

Претензія отримана відповідачем 22.11.2023, при цьому залишена без задоволення, що і стало підставою позову.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у судових засіданнях в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1-4 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 ЦК України)

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонам регулюються положеннями чинного законодавства про оренду.

Так відповідно до змісту частин 1 та 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом статті 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статей 759, 762 (ч. 1) Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом вище встановлено, що між ПП «Чудсервіс» та ТОВ «Логістична компанія центр» укладено договір оренди залізничного рухомого складу № 01/07/2021 від 01.07.2021 відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в оренду 37 залізничних вантажних напіввагонів згідно із актами приймання-передавання напівввагонів в оренду.

Так, судом встановлено, що предметом позовних вимог є стягнення орендної плати за користування залізничними вантажними напіввагонами за період з 22.02.2022 по 31.03.2022 у відповідності до умов укладеного договору.

Суд, дослідивши надані ПП «Чудсервіс» документи, на підставі яких здійснено ці розрахунки, встановив, що позивачем надано належні та допустимі доказів на підтвердження заявленої до стягнення суми.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Поряд з цим, несплату коштів за оренду відповідач в основному аргументує, що спірні об`єкти оренди не використовувались з огляду на військову агресію в країні (війна, як форс мажорні обставини) та недотримання умов договору щодо оформлення первинних документів щодо наявного, дійсного користування на піввагонами, а саме відсутність між сторонами укладений Актів надання послуг, оформлених податкових декларацій та рахунку на оплату на спірну суму.

Суд, дослідивши всі наявні докази у справи надавши їм оцінку дійшов висновку про недоведеність обставин викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву, з огляду на наступне:

щодо доводів відповідача, що у період з 22.04.2022 по 31.03.2022 відповідач не міг користуватися об`єктом оренди внаслідок настання форс - мажорних обставин, а саме війни та військової агресії, про що було повідомлено позивача листом від 01.03.2022 та посиланням на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, тому останній звільняється від сплати боргу з орендної плати суд зазначає наступне:

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 24 лютого 2022 року на всій території України було введено воєнний стан. 28 лютого 2022 року Торгово-Промислова Палата України на своєму офіційному веб-сайті опублікувала лист, яким засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану. Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

За ст. 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Водночас, відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Так, Вищий господарський суд у постанові від 16 травня 2017 року у справі №903/470/16 розтлумачив зміст статті 617 ЦКУ: особа звільняється саме від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від обов`язку його виконання.

Тобто настання форс-мажорних обставин звільняє особу виключно від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, що встановлена договором оренди чи законом, якщо таке порушення сталося внаслідок непереборної сили. В свою чергу, звільнення від відповідальності не означає звільнення від виконання зобов`язання. Форс-мажорні обставини дають так зване «відтермінування» виконання зобов`язання без негативних наслідків - це означає, що як тільки з`явиться об`єктивна можливість, зобов`язання (сплата орендної плати) має бути виконано належним чином.

Судова практика щодо спорів, які виникають з приводу невиконання чи неналежного виконання договірних зобов`язань йде таким чином, що має бути встановлено причинно-наслідковий зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання та обставинами непереборної сили.

Так, Верховний Суд у постанові від 1 червня 2021 року у справі №910/9258/20 та у постанові від 9 листопада 2021 року у справі №913/20/21, наголошує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов`язання.

Суд зазначає, що як правило положення договору оренди визначають порядок дій в умовах форс-мажорних обставин. Сторони погоджують порядок комунікації та внесення змін до договору, документи, які потрібно надати іншій стороні для підтвердження форс-мажорних обставин або ж взагалі встановлюють право на односторонню відмову у зв`язку з тривалістю дії форс-мажорних обставин. У даному випадку сторони вирішують питання оплати оренди відповідно до положень договору з урахуванням чинного законодавства.

Слід зазначити й інші положення законодавства, які регулюють відносини в рамках договорів оренди, укладених між юридичними та/або фізичними особами: Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди (ч. 2 ст. 286 ГКУ).Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася (ч. 4 ст. 762 ЦКУ).Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч. 6 ст. 762 ЦКУ).

Дані положення законодавства закріплюють можливість перегляду зобов`язання з оплати оренди (зменшення або звільнення від сплати коштів) за наявності певних умов.

При цьому у будь-якому випадку орендар має довести, що обставини, за якими він просить зменшення або звільнення від оплати оренди, є обґрунтованими та об`єктивними. Проста відсутність/недостатність коштів, невикористання об`єкту комерційної/приватної нерухомості не будуть вважатися об`єктивною можливістю невиконання зобов`язання.

Таким чином, форс-мажорні обставини не звільняють орендаря від сплати орендної плати.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що зі змісту листа вих. №19/08/2022 від 19.08.2022 (на який посилається відповідач в якості того, що позиваем погоджено не нарахування орендної плати за спірний період), слідує що ПП "Чудсервіс" розглянуло листи відповідача вих. № 09-1/08-2022 від 09.08.2022 р. та вих. № 15-1/08-2022 від 15.08.2022 р. щодо урахування Додаткової угоди № 8 від 01.04.2022, повернення гарантійної суми, нібито завищену вартість наданих послуг та повідомив про наступне, зокрема:

«……. жодних листів від ТОВ "ЛК "Центр" на вказану електронну пошту за весь період співпраці, окрім останніх листів (вих. № 09-1/08-2022 від 09.08.2022 р., вих. № 15-1/08-2022 від 15.08.2022 р.), не надходило. Разом з цим, згідно п. 9.3. Договору сторона, яка підпадає під дію форс - мажорних обставин, повинна письмово повідомити про це іншу сторону протягом 2 днів з початку дії форс - мажорних обставин. Надалі між сторонами було укладено Додаткову угоду № 8 від 01.04.2022 р., примірник якої до цього часу ТОВ "ЛК "Центр" також не підписано та не повернено 1Ш "Чудсервіс".

Згідно вказаної Додаткової угоди договірну ціну оренди було змінено на 370,02 грн. з ЦДВ за одну одиницю РС за добу.

При цьому, ЦЦ "Чудсервіс" поставившись з розумінням до того факту, що з 24.02.2022 р. почались бойові дії на території України, не нараховувало ТОВ "ЛК Центр" орендної плати з 24.02.2022 р. по 31.03.2022 та пішло на поступки щодо зниження суми орендної плати.

Таким чином, жодних форс - мажорних обставин, які відкладають строк виконання зобов`язань на час дії воєнного стану, для ТОВ "ЛК "Центр" не наступило, оскільки ним жодних письмових повідомлень про це на адресу ПТ1 "Чудсервіс" не направлялось

З урахуванням встановленого суд дійшов висновку, що позивачем фактично надано відповідь щодо гарантійної суми згідно спірного договору та було погоджено лише зменшення орендної плати, що погоджено додатковою угодою № 8.

Щодо доводів представника відповідача про не виставлення рахунку фактури на оплати боргу в розмірі 2 131 226,64 грн за період з 22.02.2022 по 31.03.2022, що унеможливило сплату боргу суд зазначає наступне: за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. На це звернув увагу Верховний Суд (Касаційний господарський суд) в постанові від 29.04.2020 р. у справі № 915/641/19, де у розглянутій судом справі у договорі між контрагентами передбачалося, що на підставі рахунку на оплату покупець здійснює оплату 100% загальної вартості товару, зазначеної в додатках до договору, протягом десяти банківських днів з дня отримання товару.І хоча в договорі й зазначено, що оплата здійснюється "на підставі рахунку", однак за змістом статті 692 ЦКУ та пункту 3.1 договору така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується "з дня отримання товару", а не рахунку.Тому ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦКУ та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦКУ, а значить не звільняє від обов`язку оплатити товар.

З огляду на викладене суд вважає, що не виставлення рахунку - фактури для оплати орендних платежів за спірний період не звільняє відповідача від обов`язку сплатити кошти за надані послуги.

Щодо доводів представника відповідача що між сторонами не укладались та не підписувались акти наданих послуг за період 24.02.2022 по 31.03.2022 (як це передбачено умовами договору у разі надання Орендодавцем послуг з оренди вагонів), що стало підставою не сплати оренди платежів, оскільки за доводами представника відповідача даний факт свідчить про не користування об`єктами оренди, що стає підставою не сплати орендних платежів, суд зазначає наступне:

суд вважає, що передбачена відповідним договором умова щодо оплати в даному випадку орендних платежів, з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє орендаря від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність, а наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою;

-неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема не підписання орендарем актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції. Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/в даному випадку користування об`єктами оренди), а не первинні документи.

Суд вважає, що визначаючи наявність/відсутність підстав для оплати орендних платежів у випадку не підписання орендарем відповідних актів прийняття наданих послуг, суд повинен виходити з доведення/недоведення сторонами факту реального надання послуг.

Матеріали справи не містять доказів того, що об`єкти оренди були повернуті Орендодавцю та не використовувались відповідачем ТОВ «Логістична компанія центр» у відповідності до умов укладеного договору.

Тому за доводами суду не підписання актів прийому передачі послуг, не може бути підставою, яка звільняє його від обов`язку сплатити орендну плату.

Зокрема, щодо доводів представника відповідача щодо того, що позивачем не було зареєстровано податкові декларації, щодо наданих послуг суд зазначає наступне: не реєстрація або невчасна реєстрація податкової накладної не спростовує той факт, що вагони перебували в оренді у відповідача.

Отже, з наведеного вбачається, що відповідач за позовом належним чином взяті на себе зобов`язання за договором оренди залізничного рухомого складу належним чином не виконав, внаслідок чого суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з ст. 76 ГПК України Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Ураховуючи встановлене вище, суд дійшов висновку про задоволення вимог ПП «Чудсервіс» про стягнення заборгованості у розмірі 2 131 226,64 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. З огляду на встановлене позов підлягає задоволенню повністю.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, п. 4 ч. 1 ст. 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія центр" (вул. Хмельницьке шосе, 13, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 43145722) на користь Приватного підприємства "Чудсервіс" (вул. Булаховського, 5-Г, м. Київ, 03164, код ЄДРПОУ 35545924) 2 131 226,64 грн заборгованості та 25 574,72 грн витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати на електронні адреси: позивача - prokopenko_dsv@ukr.net, відповідача - lk_zentr@ukr.net. та до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 10 квітня 2024 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Булаховського, 5-Г, м. Київ, 03164)

3 - відповідачу (вул. Хмельницьке шосе, 13, м. Вінниця, 21036)