Постанова

від 01.08.2024 по справі 902/1524/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2024 року Справа № 902/1524/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача - Котова Г.В., Бегма А.П.;

відповідача - Мовчанюк М.М. (в режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Центр" на рішення Господарського суду Вінницької області від 02 квітня 2024 року (повний текст складено 10.04.2024) у справі №902/1524/23 (суддя Яремчук Ю.О.)

за позовом Приватного підприємства "Чудсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Центр"

про стягнення 2 131 226,64 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 02 квітня 2024 року у справі №902/1524/23 позов Приватного підприємства "Чудсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Центр" про стягнення 2 131 226,64 грн задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Центр" на користь Приватного підприємства "Чудсервіс" 2 131 226,64 грн заборгованості та 25 574,72 грн витрат на сплату судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ТОВ "Логістична компанія "Центр" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 у справі №902/1524/23 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Центр" про відстрочення сплати судового збору - залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Центр" на рішення Господарського суду Вінницької області від 02 квітня 2024 року у справі № 902/1524/23 - залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом надання суду доказів сплати судового збору в установленому законом порядку і розмірі та доказів (відомостей) про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Центр" зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, відповідно до ч.6 ст. 6 ГПК України.

14.05.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Центр" про усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Центр" на рішення Господарського суду Вінницької області від 02 квітня 2024 року у справі №902/1524/23. Призначено справу №902/1524/23 до розгляду на 01 серпня 2024 року об 11:00 год.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 липня 2021 року між Приватним підприємством "Чудсервіс" (орендодавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Центр" (орендар/відповідач) був укладений договір оренди залізничного рухомого складу № 01/07/2021 (далі - договір), згідно п. 1.1.,1.2.,1.3.,1.4.,1.5. якого сторонами було погоджено, що орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування рухомий склад - залізничні вантажні піввагони, придатні в технічному і комерційно му відношенні для перевезення вантажів - вугілля, руда, шлак, металопро кат, щебінь згідно з вимогами на вагони встановленої моделі (далі по договору - "РС"), крім сірки, вапна негашеного, добрив та інших матеріалів, які піддають РС корозії і дефо рмації.

Номери, модель, рік випуску, дата останнього і наступного планового ремонту, вартість РС, місце передачі вказуються в Додатках до даного договору.

Рухаючись в оренду РС може використовуватися тільки для перевезень по території України, та мають право перетинати прикордонні переходи з країнами ЄС з подальшим вивантаженням на шляхах колій 1520 мм, згідно з чинними нормативно-правовими актами і транспортного законодавства України та країн, через територію яких здійснюється перевезення, при цьому курсування РС на території Російської Федерації, а також в зоні бойових дій АТО (не ближче 15 км від бойових дій) забороняється. У разі розширення зони АТО, Сторони обговорюють маршрут курсування РС додатково.

Орендодавець гарантує, що РС зареєстрований в Головному інформаційно- обчислювальному центрі Укрзалізниці у відповідність з "Правилами реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів", затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 28.09.04 р. №856, має право курсування залізничними коліями країн СНД, Балтії, і третіх країн.

Орендодавець гарантує, що він має право передавати РС в оренду у відповідність до умов цього договору, а також те, що РС вільний від претензій третіх осіб, судових спорів щодо РС не ведеться.

Відповідно до п.4.1. договору, вартість оренди однієї одиниці РС за одну добу оренди становить 450 грн (чотириста п`ятдесят) грн, в т.ч. ПДВ .

Сума договору в цілому складається з розрахунку кількості одиниць РС, які знаходяться в експлуатації, і кількості одиниць, які тимчасово не експлуатуються в зв`язку з проведенням планових ремонтів. Фактична сума за Договором буде визначатися як вартість послуг з оренди вагонів згідно щомісячних Актів наданих послуг (п.4.2. договору).

Відповідно до п.4.3. договору, оплата орендної плати здійснюється орендарем в наступному порядку : гарантійна сума (у розмірі місячної оренди) - в повному розмірі згідно суми зазначеної в рахунку Орендодавця, до відправки вагонів на станцію передачі; передплата за перший місяць оренди - згідно суми зазначеної в рахунку орендодавця протягом 3-х календарних днів з моменту підписання Акту прийому-передачі та виходячи з кількості РС, кількості днів оренди в цьому місяці і плати за оренду одного вагона на добу; за наступні місяці оренди - шляхом 100% передоплати за місяць оренди , не пізніше 5 числа поточного місяця оренди на підставі рахунку, виходячи з кількості РС, кількості днів оренди в місяці і плати за оренду одного вагона на добу.

Гарантійна сума слугує забезпеченням цілісності РС і виконання орендарем своїх обов`язків. Гарантована сума повертається орендарю протягом 5 банківських днів з моменту підписання Акту приймання-передачі РС з оренди без зауважень сторін.

Орендар бере на себе зобов`язання і гарантує перед орендодавцем що термін оренди вагонів буде не менше 4 (чотирьох) календарних місяців. У разі невиконання орендарем цієї умови гарантійна сума орендодавцем орендарю не повертається.

Оплата проводиться в українській гривні шляхом перерахування грошових коштів орендарем банківським переказом на розрахунковий рахунок орендодавця.

Згідно пункту 4.3. договору оплата орендної плати здійснюється орендарем в наступному порядку: гарантійна сума (у розмірі місячної оренди) - в повному розмірі згідно суми зазначеної в рахунку орендодавця, до відправки вагонів на станцію передачі; передоплата за перший місяць оренди - згідно суми зазначеної в рахунку орендодавця протягом 3-х календарних днів з моменту підписання Акту прийому - передачі та виходячи з кількості РС, кількості днів оренди в цьому місяці і плати за оренду одного вагона на добу; за наступні місяці оренди - шляхом 100% передоплати за місяць оренди, не пізніше 5 числа поточного місяця оренди на підставі рахунку, виходячи з кількості РС, кількості днів оренди в місяці і плати за оренду одного вагона на добу.

Згідно пункту 4.6. договору фінансові зобов`язання зі сплати орендарем орендних платежів починаються з моменту підписання Актів прийому-передачі РС в оренду, і закінчуються моментом підписання Актів прийому-передачі РС з оренди.

Відповідно до п.4.9.1. договору, зміна орендної ставки оформляється шляхом підписання сторонами Додаткової угоди.

Протягом строку дії договору сторонами було укладено дев`ять додаткових угод, якими сторони вносили зміни до умов договору, зокрема, погоджували орендну ставку на різні періоди оренди.

Так, 01.02.2022 між сторонами була підписана Додаткова угода №7, якою п.4.1. договору був доповнений наступним текстом: "з 01.02.2022 року розмір орендної плати складатиме 1600,02 (одну тисячу шістсот гривень 02 копійки) у т.ч. ПДВ 20%-266,67 грн. за одну одиницю РС на добу."

Така орендна ставка діяла до 31.03.2022 включно, а 01.04.2022 була підписана Додаткова угода №8, якою розмір ставки починаючи з 01.04.2022 було зменшено до 370,02 грн у т.ч. ПДВ.

Як встановлено судами обох інстанцій, позивач на виконання умов договору передав залізничні вантажні напіввагони в оренду, що підтверджується обопільно підписаними Актами приймання-передавання вагонів в оренду, а саме:

- згідно Акту №1 від 10.07.2021 ПП "Чудсервіс" передав ТОВ "Логістична компанія "Центр" чотири напіввагони (номерні знаки 57613408; 690736469; 58683855; 60736618) із визначенням, що оренда плата нараховується із 10.07.2021;

- згідно Акту №2 від 11.07.2021 ПП "Чудсервіс" передав ТОВ "Логістична компанія "Центр" п`ять напіввагонів (номерні знаки 6347163, 63375844, 61990339, 60736683, 63094759) із визначенням, що оренда плата нараховується із 11.07.2021;

- згідно Акту №3 від 12.07.2021 ПП "Чудсервіс" передав ТОВ "Логістична компанія "Центр" десять напіввагонів (номерні знаки 64178270, 60736675, 56101256, 56101355, 63375851, 60022001, 57603680, 57613382, 63447213, 60028545) із визначенням, що оренда плата нараховується із 12.07.2021;

- згідно Акту №4 від 26.07.2021 2021 ПП "Чудсервіс" передав ТОВ "Логістична компанія "Центр" один напіввагон (номерний знак 633758336) із визначенням, що оренда плата нараховується із 26.07.2021;

- згідно Акту №5 від 23.11.2021 ПП "Чудсервіс" передав ТОВ "Логістична компанія "Центр" десять напіввагонів (номерні знаки 60117876, 64701964, 53253027, 60117801, 63009245, 63542930, 62804208, 62192984, 64178262, 60024072) із визначенням, що оренда плата нараховується із 23.11.2021;

- згідно Акту №6 від 04.12.2021 передав ТОВ "Логістична компанія "Центр" вісім напіввагонів (номерні знаки 6275010, 60029899, 63827166, 57656506, 60736527, 61210555, 64054505, 63009252) із визначенням, що оренда плата нараховується із 04.12.2021.

Отже, згідно вищевказаних Актів приймання-передачі вагонів орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду 38 (тридцять вісім) вагонів.

При цьому, 24.01.2022 на підставі Акту №1 приймання-передавання вагонів в ремонт, один вагон був повернений з оренди.

Згідно п.5.1.2. договору орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату орендних платежів.

В період перебування 37 вагонів в оренді з 01.02.2022 по 23.02.2022 ТОВ "ЛК "Центр" оплату за оренду вагонів здійснило за погодженою ставкою, що підтверджується підписаним сторонами Актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000018.

Натомість, в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань, ТОВ "ЛК "Центр" оплату за оренду вагонів в період з 24.02.2022 по 31.03.2022 не здійснило.

Внаслідок таких неправильних дій відповідача, останнім створена заборгованість в розмірі 2 131 226,64 грн.

На претензію від 17.11.2023 з вимогою в добровільному порядку ліквідувати наявний борг, відповідач відповіді не дав, розрахунків не здійснив.

При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачем не подано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2 131 226,64 грн обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 283, 286 ЦК України.

При цьому, доводи скаржника про те, що відповідач у період з 22.04.2022 по 31.03.2022 не міг користуватися об`єктом оренди внаслідок настання форс - мажорних обставин, а саме війни та військової агресії, про що було повідомлено позивача листом від 01.03.2022 та посиланням на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, а тому останній звільняється від сплати боргу з орендної плати на підставі ч.6 ст.762 ЦК України, колегією суддів до уваги не беруться з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Приписи частини сьомої статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов. Наведе корелюється з вимогами статті 629 ЦК України.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України).

Згідно із частиною четвертою статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Колегія суддів зазначає, що норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

Відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16, та послідовно застосовується Верховним Судом, постанови від 19.03.2024 у справі №915/458/23, від 31.08.2023 у справі №925/181/2 (925/256/23), від 20.06.2023 у справі №904/2470/22, від 14.06.2022 у справі №910/3536/21).

Для застосування ч.6 ст.762 ЦК України до спірних правовідносин та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто він повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане ним, і він не відповідає за ці обставини (висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.02.2024 у справі №916/599/23, від 19.03.2024 у справі №915/458/23).

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати (постанови Верховного Суду у справах №914/1248/18, №914/2264/17, №910/13158/20, №911/3067/20, №911/654/21, №916/599/23).

При цьому звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору. Застосування частини шостої статті 762 ЦК України можливе за виключних обставин, за яких наймач не використовував або не міг використовувати майно, і за такі обставини наймач не відповідає.

Оскільки відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає тягар доказування неможливості використання майна несе саме орендар (наведена правова позиція щодо застосування приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2024 у справі №911/255/23).

Як вбачається, в підтвердження неможливості використовувати орендоване майно, відповідач посилається на Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та Лист ТТП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Колегія суддів зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2022 у справі №922/854/21.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може означати автоматичного звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Отже, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Суд звертає увагу, що загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 (адресований всім, кого це стосується) щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання відповідача (можливість/неможливість використання рухомого складу для перевезення вантажів та, як наслідок, сплата орендної плати), тоді як доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим.

Разом з тим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє сторону договору від його виконання. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що обставини, на які останній посилається, були форс-мажорними саме в межах виконання зобов`язання за договором оренди залізничного рухомого складу, а також доказів причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю використання відповідачем залізничного рухомого складу (об`єкту оренди) за спірним договором.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Суд зазначає, що як правило положення договору оренди визначають порядок дій в умовах форс-мажорних обставин. Сторони погоджують порядок комунікації та внесення змін до договору, документи, які потрібно надати іншій стороні для підтвердження форс-мажорних обставин або ж взагалі встановлюють право на односторонню відмову у зв`язку з тривалістю дії форс-мажорних обставин. У даному випадку сторони вирішують питання оплати оренди відповідно до положень договору з урахуванням чинного законодавства.

Згідно п.9.3 договору сторона, яка підпадає під дію форс-мажорних обставин, повинна письмово повідо мити про це іншу сторону протягом 2 днів з початку дії форс-мажорних обставин. У пові домленні мають бути вказані дані про характер обставин, а також по можливості оцінка їх впливу на можливість виконання зобов`язань за договором і термін виконання зобов`я зань.

Доказом наявності вищевказаних обставин і їх тривалість служать довідки, видані торгово-промислової Палатою країни або аналогічною структурою регіону, де настали ці обставини (п.9.4 договору). Якщо дія форс-мажорних обставин буде тривати більше 60 днів, кожна із сторін має право на дострокове розірвання цього договору (п.9.5 договору).

Однак, жодного повідомлення з боку відповідача щодо виникнення форс-мажорних обставин до позивача не надходило; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Не було підписано між сторонами і жодних додаткових угод до договору, на підставі яких орендар був би звільнений від сплати оренди за користування вагонами на будь-який період (в тому числі за період з 24.02.2022 по 31.03.2022).

Крім того, відповідач не ініціював розірвання договору ні з початком агресії ні в подальшому (в тому числі в силу положень ст.652 чи ст.762 ЦК України), а продовжив користуватися вагонами і далі, хоча правовий режим воєнного стану не був знятий ні на той час, ні до кінця дії договору.

Суд оцінюючи обставини справи також враховує, що відповідно до ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, посилання скаржника на лист-відповідь АТ "Укрзалізниця" від 26.02.2024, з якого вбачається, що в базі даних філії "Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ)" відсутні дані щодо оренди запитуваних вагонів в кількості 38 одиниць та про вантажні перевезення в них за період з 24.02.2022 по 31.03.2022, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки поряд з проведенням евакуаційних заходів Укрзалізниця продовжувала здійснювати також і комерційні перевезення вантажів, що, відповідно, не заважало відповідачеві користуватися її послугами та здійснювати свою підприємницьку діяльність.

Враховуючи викладене, доводи скаржника щодо дії та впливу форс-мажорних обставин на спірні правовідносини як підстава для звільнення від сплати орендної плати за спірний період відхиляються судом як необгрунтовані.

Щодо листа вих. №19/08/2022 від 19.08.2022 позивача, на який посилається відповідач в якості того, що позивачем погоджено не нарахування орендної плати за спірний період, то колегія суддів зазначає, що зміст вказаного листа ніяк не свідчить про "фактичне підтвердження досягнення домовленостей щодо повного не нарахування орендної плати за спірний період".

Так, ПП "Чудсервіс" у листі вих. №19/08/2022 від 19.08.2022 повідомило, що розглянуло листи відповідача вих. №09-1/08-2022 від 09.08.2022 та вих. № 15-1/08-2022 від 15.08.2022 щодо урахування Додаткової угоди №8 від 01.04.2022, повернення гарантійної суми, нібито завищену вартість наданих послуг та повідомило про наступне, зокрема, що жодних листів від ТОВ "ЛК "Центр" на вказану електронну пошту за весь період співпраці, окрім останніх листів (вих. № 09-1/08-2022 від 09.08.2022 р., вих. № 15-1/08-2022 від 15.08.2022 р.), не надходило. Разом з цим, згідно п.9.3. Договору сторона, яка підпадає під дію форс - мажорних обставин, повинна письмово повідомити про це іншу сторону протягом 2 днів з початку дії форс - мажорних обставин. Надалі між сторонами було укладено Додаткову угоду №8 від 01.04.2022 р., примірник якої до цього часу ТОВ "ЛК "Центр" також не підписано та не повернено 1Ш "Чудсервіс".

Згідно вказаної Додаткової угоди договірну ціну оренди було змінено на 370,02 грн. з ПДВ за одну одиницю РС за добу.

При цьому, ЦЦ "Чудсервіс" поставившись з розумінням до того факту, що з 24.02.2022 р. почались бойові дії на території України, не нараховувало ТОВ "ЛК Центр" орендної плати з 24.02.2022 по 31.03.2022 та пішло на поступки щодо зниження суми орендної плати.

Таким чином, жодних форс - мажорних обставин, які відкладають строк виконання зобов`язань на час дії воєнного стану, для ТОВ "ЛК "Центр" не наступило, оскільки ним жодних письмових повідомлень про це на адресу ПП "Чудсервіс" не направлялось."

З урахуванням встановленого суд дійшов висновку, що позивачем фактично надано відповідь щодо гарантійної суми згідно спірного договору та було погоджено лише зменшення орендної плати, що погоджено додатковою угодою №8.

Щодо доводів скаржника про те, що між сторонами не укладались та не підписувались акти наданих послуг за період 24.02.2022 по 31.03.2022 (як це передбачено умовами договору у разі надання орендодавцем послуг з оренди вагонів), що свідчить про некористування об`єктами оренди, і як наслідок відсутність підстав для сплати орендних платежів, то колегія суддів зазначає, що передбачена відповідним договором умова щодо оплати в даному випадку орендних платежів з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє орендаря від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як-то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність, а наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема, не підписання орендарем актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції. Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/в даному випадку користування об`єктами оренди), а не первинні документи.

Суд вважає, що визначаючи наявність/відсутність підстав для оплати орендних платежів у випадку непідписання орендарем відповідних актів прийняття наданих послуг, суд повинен виходити з доведення/недоведення сторонами факту реального надання послуг.

Факт періоду перебування вагонів в оренді підтверджено Актами приймання-передачі в оренду та з оренди та не оспорюється відповідачем.

Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату протягом усього строку користування майном з моменту його отримання. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.5 ст.762 ЦК України).

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що об`єкти оренди були повернуті орендодавцю та не використовувались ТОВ "Логістична компанія центр" у відповідності до умов укладеного договору, а відтак непідписання актів прийому-передачі послуг, не може бути підставою, яка звільняє його від обов`язку сплатити орендну плату.

Також безпідставними є доводи скаржника щодо того, що позивачем не було зареєстровано податкові декларації щодо наданих послуг, оскільки не реєстраціяабо невчасна реєстрація податкової накладної не спростовує той факт, що вагони перебували в оренді у відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Центр" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 02 квітня 2024 року у справі №902/1524/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений "06" серпня 2024 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.