Рішення

від 25.03.2024 по справі 910/16642/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.03.2024Справа № 910/16642/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса Антона Юрійовича, за участю секретаря судового засідання Салацької Олесі Вікторівни, розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Державного агентства резерву України (вул. Євгена Чикаленка (Пушкінська), 28, м. Київ, 01024; ідентифікаційний код юридичної особи 37472392)

до Приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт» (вул. Верхній Вал, 70, м. Київ, 04070; ідентифікаційний код 03150071)

про стягнення 8 931 084,88 грн,

Представники сторін:

від позивача: Михайлець Олена

від відповідача: Заверюха Костянтин

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

28.10.2023 Державне агентство резерву України (далі за текстом - Позивач, Держрезерв) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт» (далі за текстом - Відповідач, ПрАТ «Київський річковий порт») про відшкодування вартості матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в розмірі 8 931 084,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач порушив вимоги законодавства щодо забезпечення кількісного зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, що встановлено в результаті проведеної перевірки наявності, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні ПрАТ «Київський річковий порт», за результатами якої складено акт перевірки від 30.01.2023.

За твердженням Позивача, відповідно до абзацу 2 пункту 10 статті 14 Закону України «Про державний мобілізаційний резерв» підлягають відшкодуванню вартість відсутніх матеріальних цінностей мобілізаційного резерву щодо яких встановлено факти незабезпечення збереження, в тому числі самовільне відчуження, яка становить 3 835 744,69 грн та 100 % штраф в розмірі 3 835 744, 69 грн.

Крім того, за твердженням Позивача, підлягає нарахуванню пеня, яка в силу пункту 16 статті 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», обчислюється з вартості матеріальних цінностей, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за яких сплачується пеня.

Із поданої Позивачем відповіді на відзив вбачається, що доводи Відповідача щодо наявності цінностей мобілізаційного резерву, відсутність яких встановлена за результатами перевірки, спростовується листом ПрАТ «Київський річковий порт» від 24.02.2023 № 01-29/45, відповідно до змісту якого підтверджується факт незабезпечення збереження відповідних матеріальних цінностей; Відповідач безпідставно ототожнює місце проведення перевірки та фактичну адресу ПрАТ «Київський річковий порт» зазначену в акті перевірки, про що свідчить зміст останнього; облік матеріальних цінностей мобілізаційного резерву Відповідачем не ведеться та під час перевірки жодних документів на підтвердження такого обліку не надано; норми чинного законодавства підтверджують право Держрезерву самостійно встановлювати ціни на матеріальні цінності мобілізаційного резерву.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Заперечуючи щодо задоволення позову, Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що за результатами інвентаризації встановлено наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в повному обсязі, про що складено Протокол інвентаризаційної комісії від 08.11.2023 та інвентаризаційний опис запасів від 01.11.2023, за результатами інвентаризації відповідно до наказу від 01.11.2023 № 23 яка проводилась на складах ПрАТ «Київський річковий порт» за адресами: вул. Набережно-Лугова, 2, вул. Електриків, 12, вул. Набережно-Лугова, 4, в той час, як перевірка наявності, умов зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, за результатами якої складено Акт від 30.01.2023, працівниками Державного агентства резерву України проведена лише за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 12.

Крім того при проведенні перевірки за результатами якої складено Акт від 30.01.2023 порушено порядок проведення контролю за станом роботи з матеріальними цінностями державного резерву та не дотримано вимог щодо визначення вартості матеріальних цінностей державного резерву.

Правом на подання заперечень з урахуванням вимог статті 167 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) Відповідач не скористався, заперечень не подав.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 20.11.2024.

16.11.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 20.11.2024 Позивач клопотав про відкладення розгляду справи з метою підготовки і подання відповіді на відзив.

У підготовчому засіданні 20.11.2023 судом оголошено перерву до 11.12.2023.

22.11.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив.

11.12.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору.

У підготовчому засіданні 11.12.2023, судом продовжено строк підготовчого провадження у справі та оголошено перерву до 22.01.2024. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 11.12.2023.

У підготовчому засіданні 22.01.2024 оголошено перерву до 05.02.2024.

23.01.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на клопотання про закриття провадження у справі.

Судове засідання призначене на 05.02.2024 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Пукаса А.Ю. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 підготовче засідання призначене на 19.02.2024.

У підготовчому засіданні 19.02.2024 суд, розглянувши клопотання Відповідача про закриття провадження у справі - відмовив у його задоволенні з огляду на його необґрунтованість.

Також судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.03.2024.

Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 19.02.2024.

В судовому засіданні 18.03.2024 представник Позивача надав пояснення по суті позову, просив суд його задовольнити.

Представник Відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову, надав письмові пояснення.

В судовому засіданні 18.03.2024 суд перейшов до стадії дослідження доказів та оголосив перерву до 25.03.2024.

Представник Позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке передано на сектор судді після проголошення вступної та резолютивної частин судового рішення, тобто 26.03.2024.

Представник Відповідача в судовому засіданні звернув увагу суду що ним подано пояснення в порядку статті 42 ГПК України, які судом залишено без розгляду на підставі частини 2 статті 118 ГПК України.

В судовому засіданні 25.03.2024, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавшт промову в дебатах Відповідача, відповідно до статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ:

Як вбачається з матеріалів справи, на відповідальному зберіганні ПрАТ «Київський річковий порт» знаходяться матеріальні цінності мобілізаційного резерву.

Факт закладення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву підтверджується: Звітом про наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по формі 12-мр станом на 01.01.2003, Звітом про наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по формі 12-мр станом на 01.01.2004, Довідки по формі 15-мр, Актом-збережувальним зобов`язанням № 1 від 21.07.2004, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.07.2005 № 286-р.

На підставі наказу від 27.01.2023 № 14 Держрезервом проведено перевірку наявності, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні ПрАТ «Київський річковий порт», за результатами якої складено акт перевірки від 30.01.2023 (а.с. 10-13), відповідно до якого фактичну наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву перевірено шляхом звірки облікових даних Держрезерву та відповідального зберігача, з подальшим перерахунком кількості.

За результатами проведеної перевірки встановлено факти незабезпечення Відповідачем збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву згідно переліку наведеному в позовній заяві.

Станом на дату подачі позову, матеріальні цінності мобілізаційного резерву не повернені.

За твердженням Позивача відповідно до абзацу 2 пункту 101 статті 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв» вартість відсутніх матеріальних цінностей мобілізаційного резерву щодо яких встановлено факти незабезпечення збереження, в тому числі самовільне відчуження, становить 3 835 744,69 грн, а отже і 100% штрафу - 3 835 744,69 грн.

Крім того, відповідно до пункту 16 статті 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв» підлягає нарахуванню пеня, яка обчислюється з вартості матеріальних цінностей, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня.

24.02.2023 ПрАТ «Київський річковий порт» звернулось до Держрезерву з листом № 01-29/45 (т.1, а.с. 113) відповідно до якого зазначило, що «доводимо до вашого відома, що з початком повномасштабної війни на території України підприємство надавало допомогу як ЗСУ так і Київській військовій адміністрації проте не відновило повноцінно свою звичайну господарську діяльність. Станом на дату проведення перевірки з 300 працівників на підприємстві задіяні в роботі лише 30, дана ситуація робить вкрай складним можливість належного збереження цінностей мобілізаційного резерву.

Так, відповідно до обліку вартість цінностей мобілізаційного резерву становить та обліковується на загальну суму 63 819,44 грн., враховуючи вищевикладені обставини просимо Вас розглянути можливість, щодо відшкодування підприємством на користь держави грошовими коштами вартості цінностей мобрезерву та виключення підприємства з списків товариств, які забезпечують збереження цінностей.»

За результатами інвентаризації, проведеної ПрАТ «Київський річковий порт» встановлено наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в повному обсязі, про що складено Протокол інвентаризаційної комісії від 08.11.2023 та інвентаризаційний опис запасів від 01.11.2023.

Інвентаризація відповідно до наказу від 01.11.2023 № 23 проводилась на складах ПрАТ «Київський річковий порт» за адресами: вул. Набережно-Лугова, 2, вул. Електриків, 12, вул. Набережно-Лугова, 4.

На підставі наказу Держрезерву України від 01.12.2023 № 216 «Про проведення перевірки» направлено з 05.12.2023 по 06.12.2023 уповноважених осіб для участі у проведенні позапланової перевірки наявності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які зберігаються на складах ПрАТ «Київський річковий порт» за адресами: юридична - вул. Верхній Вал, 70, м. Київ, пункти відповідального зберігання: вул. Електриків, 12 в м. Києві, вул. Набережно-Лугова, 2 в м. Києві, вул. Набережно-Лугова в м. Києві.

За результатами перевірки складено акт проведення перевірки наявності, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 06.12.2023 (підписаний обома сторонами), відповідно до якого встановлено, що матеріальні цінності, які знаходяться на відповідальному зберіганні ПрАТ «Київський річковий порт» відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.2005 № 286-р розброньовані та відповідають переліку номенклатурі в повному обсязі.

За твердженням Відповідача, Позивачем за результатами проведеної позапланової перевірки встановлено, що відпуск матеріальних цінностей мобілізаційного резерву з моменту розбронювання не проводився, а їх наявність відповідає переліку номенклатури.

Позивач, в свою чергу, посилаючись на встановлення факту незабезпечення Відповідачем збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за результатами проведеної перевірки 30.01.2023 та не повернення таких матеріальних цінностей станом на 06.10.2023 (дату подання позовної заяви) - відсутні підстави звільнення Відповідача від відповідальності, передбаченої у сфері державного матеріального резерву.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний матеріальний резерв» Державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

До складу державного резерву входять:

мобілізаційний резерв - запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту військової техніки та майна в особливий період, розгортання у воєнний час робіт по відновленню залізничних та автомобільних шляхів, морських та річкових портів, аеродромів, ліній і споруд зв`язку, газо-, нафтопродуктопроводів, систем енерго- і водопостачання для організації безперебійної роботи промисловості, транспорту і зв`язку, подання медичної допомоги;

запаси сировинних, матеріально-технічних і продовольчих ресурсів для забезпечення стратегічних потреб держави;

запаси матеріально-технічних ресурсів для виконання першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та для виконання інших заходів, передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про державний матеріальний резерв» державний резерв створює Кабінет Міністрів України. Організація формування, зберігання і обслуговування державного резерву, соціальний розвиток забезпечуються уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, підприємствами, установами і організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву України.

Державне агентство резерву України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 514 є центральним органом виконавчої влади, основним завданням якого є реалізація державної політики у сфері державного матеріального резерву.

Відповідно до пунктів 4, 5 «Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 № 1129, на підприємствах, в установах і організаціях, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, розміщення матеріальних цінностей забезпечується Держрезервом, виходячи з критеріїв економічної доцільності, наявності у цих зберігачів необхідних для зберігання продукції умов, доцільності територіального розташування зберігачів тощо.

Поставка і закладення матеріальних цінностей до державного резерву здійснюється відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України номенклатури і норм їх накопичення у державному резерві у порядку створення, поповнення, освіження, заміни запасів матеріальних цінностей державного резерву та повернення тимчасово позичених матеріальних цінностей.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникнути, в тому числі, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, та з акту управління господарською діяльністю.

Нормами пункту 3 та пункту 4 статті 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв» встановлено, що перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами. Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов`язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами. Отже, підприємства зберігають матеріальні цінності мобілізаційного резерву (в даному випадку мобілізаційне завдання виступає адміністративним актом, на підставі якого виникають правовідносини, які хоч і містять цивільно-правовий характер але являються специфічними правовідносинами в силу специфіки мобілізаційного резерву) на основі мобілізаційного завдання, яке доводиться до підприємства.

Держрезерв відповідно до Положення про державне агентство резерву України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 517 є центральним органом виконавчої влади основним завданням якого є реалізація державної політики у сфері державного матеріального резерву.

Основним завданням Держрезерву є реалізація державної політики у сфері державного матеріального резерву (підпункт 1 пункту 3 Положення № 517).

Відповідно до покладених на нього завдань відповідно до змісту пункту 3 Положення № 517, Держрезерв наділений повноваженнями щодо:

- організації виконання затверджених Кабінетом Міністрів України завдань щодо формування, зберігання, обслуговування, розміщення, відпуску, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву, дотримання нормативних умов їх кількісного та якісного стану та несе відповідальність за їх виконання;

- здійснює управління діяльністю підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держрезерву, щодо формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву, дотримання нормативних умов їх зберігання.

Відповідно до підпункту 5 пункту 6 Положення № 517 Держрезерв для виконання покладених на нього завдань має право проводити відповідно до законодавства ревізії та перевірки обліку руху, наявності та якості матеріальних цінностей державного матеріального резерву, які зберігаються на підприємствах системи державного резерву та на підприємствах незалежно від форми власності, які здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву.

Указом Президента України № 1039/95 від 14.11.1995 «Про заходи щодо поліпшення роботи з мобілізаційної підготовки народного господарства України» підприємства, установи, організації всіх форм власності в разі зміни форми власності, власника, організаційної форми підприємницької діяльності чи підпорядкованості виконують раніше визначені їм мобілізаційні завдання, у тому числі щодо створення та збереження мобілізаційних потужностей, а також спеціальних формувань та мобілізаційних резервів, матеріальних і продовольчих ресурсів, страхового фонду документації.

Відповідно до пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.1998 № 100-03 (має гриф «Для службового користування») підприємство повинне щорічно подавати до Держрезерву річний звіт по форму 12-мp, яким підтверджується закладення і зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про державний матеріальний резерв» державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватись лише зі рішенням Кабінету Міністрів України.

Пунктом 1 Постанови Верховної Ради України від 20.02.1996 № 57-96-ВР «Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)» встановлено, що Держрезерв здійснює перевірку стану зберігання матеріальних ресурсів державного резерву в юридичних осіб, на зберіганні яких вони знаходяться.

За результатами перевірок складаються акти, з якими обов`язково ознайомлюються керівник і головний бухгалтер відповідального зберігача, підписи яких скріплюються печаткою.

Статтею 936 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути ії поклажедавцеві в схоронності.

Зберігач не має права без згоди поклажедаця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати іі у користування іншій особі (стаття 944 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 1 та 2 статті 549 ЦК України).

Відповідно до пункту 2 Постанови Верховної ради України від 20.02.1996 № 57-96-ВР «Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)», встановлено, що за виявленими фактами самовільного відчуження (використання, реалізації) матеріальних ресурсів до відповідальних зберігачів застосовуються фінансові санкції в судовому порядку.

Пунктом 10 статті 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв» встановлено, що у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Судом встановлено, що підставі наказу від 27.01.2023 № 14 Держрезервом проведено перевірку наявності, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні ПрАТ «Київський річковий порт», за результатами якої складено акт перевірки від 30.01.2023 (а.с. 10-13), відповідно до якого фактичну наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву перевірено шляхом звірки облікових даних Держрезерву та відповідального зберігача, з подальшим перерахунком кількості.

За результатами проведеної перевірки встановлено факти незабезпечення Відповідачем збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву згідно переліку наведеному в позовній заяві на загальну суму 3 838 744,69 грн.

Станом на дату подачі позову, матеріальні цінності мобілізаційного резерву не повернені.

Відповідачем не надано належних доказів, які б спростовували обставини встановлені за результатом перевірки збереження відповідних матеріальних цінностей, крім того фактичну наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву перевірено шляхом звірки облікових даних Держрезерву та відповідального зберігача, з подальшим перерахунком кількості про що складено Акт проведення перевірки наявності, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 30.01.2023.

Факт проведення перевірки підтверджено заступником Голови правління ПрАТ «Київський річковий порт» Мальвіною Підлуженою в судовому засіданні 25.03.2024 та яка відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент складання акту перевірки (30.01.2023) мала право вчиняти дії від імені юридичної особи.

Крім того, на переконання суду, Відповідачем безпідставно ототожнюється місце проведення перевірки та фактична адреса ПрАТ «Київський річковий порт», зазначена в акті перевірки, про що свідчить зміст останнього, з огляду на що доводи Відповідача про не проведення перевірки наявності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на складах Відповідача за адресами: юридична - вул. Верхній Вал, 70, м. Київ, пункти відповідального зберігання: вул. Електриків, 12 в м. Києві, вул. Набережно-Лугова, 2 в м. Києві, вул. Набережно-Лугова в м. Києві не підтверджуються матеріалами справи.

Акт проведення перевірки наявності, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 30.01.2023 отриманий представником Відповідача без зауважень.

В порушення приписів Особливостей формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями мобілізаційного резерву, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1998 № 100-03 та Методичних рекомендацій облік матеріальних цінностей мобілізаційного резерву Відповідачем не ведеться та під час перевірки жодних документів на підтвердження такого обліку не надано.

В порушення приписів Особливостей формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями мобілізаційного резерву, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1998 № 100-03 та Методичних рекомендацій Відповідачем з 2017 року відповідні матеріали інвентаризації до Держрезерву не направлялись.

Щодо права Позивача самостійно визначати ціни на відчужені матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, а також щодо джерел інформації про ціни суд погоджується з позицією Позивача з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 21 «Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 № 1129, ціни на матеріальні цінності, що закладаються та відпускаються з державного резерву, визначаються Держрезервом виходячи з оптових цін, що діють на час закладення або відпуску, кон`юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції.

Міністерство економіки України, яке здійснює загальне керівництво діяльністю Позивача відповідно до Положення про Державне агентство резерву України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 517, своїм листом від 28.01.2000 №53-19/108 дозволило Кредитору поряд з біржовою інформацією використовувати і інформацію з позабіржового ринку.

На переконання суду, вищевказані норми чинного законодавства підтверджують право Держрезерву самостійно встановлювати ціни на матеріальні цінності мобілізаційного резерву.

Судом перевірено розрахунок нарахованого штрафу та пені, у зв`язку з чим суд зазначає, що такі нарахування є правомірними та обґрунтованими.

З огляду на викладене, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, з огляду на досліджені судом докази, надані сторонами на підтвердження своїх доводів, правової позиції та встановлені судом обставини, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено законодавство щодо забезпечення кількісного зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та не повернення таких матеріальних цінностей станом на дату звернення Позивача з позовом, що відповідно є підставою для часткового задоволення позову та застосування до Відповідача відповідальності.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Державного агентства резерву України» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт» (вул. Верхній Вал,70, м. Київ, 04070; ідентифікаційний код 03150071) на користь Державного агентства резерву України (вул. Євгена Чикаленка (Пушкінська), 28, м. Київ, 01024; ідентифікаційний код 37472392) штрафні санкції - 5 095 340 (п`ять мільйонів дев`яносто п`ять тисяч триста сорок) грн 09 коп, судовий збір 76 430 (сімдесят шість тисяч чотириста тридцять) грн 09 коп.

4. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 10.04.2024

Суддя Антон ПУКАС