Постанова

від 03.07.2024 по справі 910/16642/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2024 р. Справа№ 910/16642/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Вовка І.В.

Палія В.В.

секретар судового засідання: Король Д.А.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 03.07.2024

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024

повний текст рішення складено 10.04.2024

у справі № 910/16642/23 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Державного агентства резерву України

до Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт"

про стягнення 8 931 084,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Державне агентство резерву України (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" (відповідач) про відшкодування вартості матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в розмірі 8 931 084,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем порушено вимоги законодавства щодо забезпечення кількісного зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. Ці порушення встановлено в результаті проведеної перевірки наявності, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні ПрАТ "Київський річковий порт", за результатами якої складено акт перевірки від 30.01.2023. За твердженням позивача, відповідно до абзацу 2 пункту 10 статті 14 Закону України "Про державний мобілізаційний резерв" підлягають відшкодуванню вартість відсутніх матеріальних цінностей мобілізаційного резерву щодо яких встановлено факти незабезпечення збереження, в тому числі самовільне відчуження, яка становить 3 835 744,69 грн та 100% штраф в розмірі 3 835 744,69 грн. Крім того, за твердженням Позивача, підлягає нарахуванню пеня, яка в силу пункту 16 статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", обчислюється з вартості матеріальних цінностей, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за яких сплачується пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 (суддя Пукас А.Ю.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

19.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 по справі №910/16642/23 позов Державного агентства резерву України задоволено частково.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що (1)відповідачем не надано належних доказів, які б спростовували обставини встановлені за результатом перевірки збереження відповідних матеріальних цінностей (незабезпечення збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву згідно переліку наведеному в позовній заяві на загальну суму 3 838 744,69 грн.; (2) доводи відповідача про не проведення перевірки наявності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на складах відповідача за адресами: юридична - вул. Верхній Вал, 70, м. Київ, пункти відповідального зберігання: вул. Електриків, 12 в м. Києві, вул. Набережно-Лугова, 2 в м. Києві, вул. Набережно-Лугова, 4 в м. Києві не підтверджуються матеріалами справи; (3) право Держрезерву самостійно встановлювати ціни на матеріальні цінності мобілізаційного резерву визначені відповідно до пункту 21 «Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 № 1129. Ціни на матеріальні цінності, що закладаються та відпускаються з державного резерву, визначаються Держрезервом виходячи з оптових цін, що діють на час закладення або відпуску, кон`юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 по справі № 910/16642/23, 25.03.2024 Приватне акціонерне товариство "Київський річковий порт" звернулось з апеляційною скаргою б/н від 26.04.2024 в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Судові витрати покласти на Державне агентство резерву України.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийняте (1) без з`ясування обставин, які мають значення для справи, а саме, судом не встановлено підтвердження закладення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на відповідальне зберігання відповідачу, не встановлено фактів не повернення матеріальних цінностей станом на 14.03.2023 та на 06.10.2023; (2) з недоведеністю обставин незабезпечення збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, а також невідповідністю висновків про не надання відповідачем належних доказів, які б спростовували обставини, встановлені за результатом перевірки збереження відповідних матеріальних цінностей (Акт від 30.01.2023) встановленим обставинам справи; (3) з неправильним застосуванням норм матеріального права при визначенні повноважень Держрезерву самостійно встановлювати ціни на матеріальні цінності мобілізаційного резерву.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2024, матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Палій В.В., Вовк І.В.

06.05.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16642/23.

20.05.2024 супровідним листом № 910/16642/23/2792/24 від 17.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/16642/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/16642/23 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024, призначено справу № 910/16642/23 до розгляду на 26.06.2024.

17.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Державного агентства резерву України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Позивач наголошує на тому, що станом на 06.10.2023 матеріальні цінності мобілізаційного резерву не повернені, порушення операцій з матеріальними цінностями підтверджені Держрезервом належними доказами, які не спростовані відповідачем, тому підстави для звільнення відповідача від відповідальності у сфері державного матеріального резерву відсутні.

В судовому засіданні 26.06.2024 судом оголошувалася перерва до 03.07.2024.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" слід задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 у справі №910/16642/23 скасувати, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, на відповідальному зберіганні ПрАТ "Київський річковий порт" знаходяться матеріальні цінності мобілізаційного резерву.

Факт закладення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву підтверджується: Звітом про наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по формі 12-мр станом на 01.01.2003, Звітом про наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по формі 12-мр станом на 01.01.2004, Довідки по формі 15-мр, Актом-збережувальним зобов`язанням № 1 від 21.07.2004, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.07.2005 № 286-р.

На підставі наказу від 27.01.2023 № 14 Держрезервом проведено перевірку наявності, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні ПрАТ "Київський річковий порт", за результатами якої складено акт перевірки від 30.01.2023, відповідно до якого фактичну наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву перевірено шляхом звірки облікових даних Держрезерву та відповідального зберігача, з подальшим перерахунком кількості.

24.02.2023 ПрАТ "Київський річковий порт" звернулось до Держрезерву з листом №01-29/45, в якому повідомило, що відповідно до обліку вартість цінностей мобілізаційного резерву становить та обліковується на загальну суму 63 819,44 грн.

За результатами інвентаризації, проведеної ПрАТ "Київський річковий порт" встановлено наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в повному обсязі, про що складено Протокол інвентаризаційної комісії від 08.11.2023 та інвентаризаційний опис запасів від 01.11.2023.

Відповідно до наказу від 01.11.2023 № 23 «Про інвентаризацію мобілізаційного резерву» інвентаризація проводилась на складах ПрАТ "Київський річковий порт" за адресами: вул. Набережно-Лугова, 2, вул. Електриків, 12, вул. Набережно-Лугова, 4.

На підставі наказу Держрезерву України від 01.12.2023 № 216 "Про проведення перевірки" направлено з 05.12.2023 по 06.12.2023 уповноважених осіб для участі у проведенні позапланової перевірки наявності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які зберігаються на складах ПрАТ "Київський річковий порт" за адресами: юридична - вул. Верхній Вал, 70, м. Київ, пункти відповідального зберігання: вул. Електриків, 12 в м. Києві, вул. Набережно-Лугова, 2 в м. Києві, вул. Набережно-Лугова в м. Києві.

За результатами перевірки складено акт проведення перевірки наявності, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 06.12.2023 (підписаний обома сторонами), відповідно до якого встановлено, що матеріальні цінності, які знаходяться на відповідальному зберіганні ПрАТ "Київський річковий порт" відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.2005 № 286-р розброньовані та відповідають переліку номенклатурі в повному обсязі.

Позивач зазначає, що за результатами проведеної перевірки встановлено факти незабезпечення відповідачем збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву згідно переліку наведеному в позовній заяві.

Станом на дату подачі позову, матеріальні цінності мобілізаційного резерву не повернені, вартість відсутніх матеріальних цінностей мобілізаційного резерву щодо яких встановлено факти незабезпечення збереження, в тому числі самовільне відчуження, становить 3 835 744,69 грн, а отже і 100% штрафу - 3 835 744,69 грн.

Крім того, відповідно до пункту 16 статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" підлягає нарахуванню пеня, яка обчислюється з вартості матеріальних цінностей, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня.

Посилаючись на встановлення факту незабезпечення відповідачем збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за результатами проведеної перевірки 30.01.2023 та не повернення таких матеріальних цінностей станом на 06.10.2023 (дату подання позовної заяви) відсутні підстави звільнення відповідача від відповідальності, передбаченої у сфері державного матеріального резерву.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву (далі - державний резерв) визначались приписами Закону України «Про державний матеріальний резерв» (від 24.01.1997 №51/97-ВР) (далі - Закон), який втратив чинність 16.12.2023.

Статтею 1 вказаного Закону було визначено, що державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

Відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву. Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву - реалізація чи безоплатна передача матеріальних цінностей державного резерву визначеному одержувачу (споживачу) або реалізація їх на ринку (ст. 2 Закону).

До складу державного резерву входять в т.ч. мобілізаційний резерв - запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту військової техніки та майна в особливий період, розгортання у воєнний час робіт по відновленню залізничних та автомобільних шляхів, морських та річкових портів, аеродромів, ліній і споруд зв`язку, газо-, нафтопродуктопроводів, систем енерго- і водопостачання для організації безперебійної роботи промисловості, транспорту і зв`язку, подання медичної допомоги.

Мобілізаційні резерви створюються на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності відповідно до завдань, визначених Кабінетом Міністрів України міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим на основі пропозицій центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, Міністерства оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, іншими зацікавленими органами виконавчої влади (абз. 2 ч. 2 ст. 5 Закону).

Згідно з ч. 4 ст. 11 цього ж Закону передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов`язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно з зазначеними завданнями власними силами.

Відповідно до пп. 5 п. 6 Положення про Державне агентство резерву України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 517, Держрезерв для виконання покладених на нього завдань має право проводити відповідно до законодавства ревізії та перевірки обліку руху, наявності та якості матеріальних цінностей державного матеріального резерву, які зберігаються на підприємствах системи державного резерву та на підприємствах незалежно від форми власності, які здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву.

Організація проведення контрольних заходів за виконанням відповідальними зберігачами зобов`язань щодо зберігання, освіження (заміни) матеріальних цінностей державного резерву, дотриманням порядку їх відпуску та своєчасного повернення позичених матеріальних цінностей, а також за відповідністю зазначених цінностей затвердженій номенклатурі, встановленим стандартам і технічним умовам визначена Інструкцією про порядок проведення контролю за станом роботи з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженою Наказом Держкомрезерву 08.09.2009 №239 (далі - Інструкція).

В пункті 3.1 вказаної Інструкції визначено, що безпосередньому виконанню контрольних заходів передує документальна підготовка уповноважених осіб Держкомрезерву, а саме опрацювання: акта попередньої перевірки, проведеної уповноваженими представниками Держкомрезерву, та вжитих відповідальним зберігачем заходів щодо виконання пропозицій щодо усунення недоліків, виявлених попередньою перевіркою (у разі наявності); звіту відповідального зберігача про наявність та рух матеріальних цінностей державного резерву; документальних даних про підсумки проведеної відповідальними зберігачами інвентаризації матеріальних цінностей державного резерву та інше.

При перевірці встановлюється стан забезпеченості матеріальних цінностей державного резерву складською площею і ємностями. Визначаються наявність закритої складської площі, в тому числі опалюваної, ємностей і відкритих обладнаних площадок та вжиті відповідальним зберігачем заходи щодо виділення площі і ємностей, яких не вистачає. Перевіряється місцезнаходження пунктів зберігання (на території відповідального зберігача або за межами його території) (п. 7.3.3-7.3.4 Інструкції).

Так, позовні вимоги Держрезерву про стягнення з відповідача 3 835 744,69 грн. відшкодування вартості матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та 5 095 340,19 грн. штрафних санкцій обґрунтовані висновком Держрезерву про самовільне відчуження матеріальних цінностей державного резерву, що відображено в Акті перевірки наявності, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 30.01.2023.

З Акту перевірки від 30.01.2023 вбачається, що перевірка наявності, умов зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, за результатами якої складено цей Акт працівниками Державного агентства резерву України проведена лише за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 12.

В судовому засіданні 03.07.2024 представник Держрезерву усно засвідчила, що перевірка умов зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву була проведена тільки за 1 (однією) адресою.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивач був обізнаний про те, що матеріальні цінності мобілізаційного резерву зберігаються за 3 (трьома) пунктами відповідального зберігання: вул. Електриків, 12, вул. Набережно-Лугова, 2, вул. Набережно-Лугова, 4, що підтверджується Актом перевірки від 07.03.2018 №5 та інвентаризаційному описі запасів № 16.07.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертався до позивача з листом від 25.05.2023 № 01-29/187, в якому повідомив, що нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 2-4 на підставі договору оренди від 03.04.2022 № 4/2022/ККЕУ, передане в оренду Київському квартирно-експлуатаційному управлінню для розміщення військової частини НОМЕР_1 ВМСЗС України. Крім того, у вказаному ініціював проведення додаткової перевірки стану наявності, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Доказів розгляду вказаного листа Держрезервом матеріали справи не містять, позивачем такі докази до суду не представлено.

Слід зазначити, що результати інвентаризації, яка була проведена відповідно до наказу відповідача від 01.11.2023 № 23 та Акт позапланової перевірки наявності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, складений позивачем від 06.12.2023, підтверджують наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в повному обсязі.

На переконання колегії суддів, наведене свідчить про недоведеність обставин незабезпечення збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, отже судом першої інстанції зроблено хибний висновок про не надання відповідачем належних доказів, які б спростовували обставини, встановлені за результатом перевірки збереження відповідних матеріальних цінностей (Акт від 30.01.2023).

Відповідно до листа Міністерства економіки України від 28.01.2000 №53-19/108 ціни на матеріальні цінності, що відпускаються з державного резерву, в тому числі і зерно, визначаються Держкомрезервом, виходячи з оптових цін, що діють на час відпуску, кон`юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про правотворчу діяльність» визначено, що нормативно-правовий акт - це офіційний документ, прийнятий (виданий) суб`єктом правотворчої діяльності в установленому Конституцією України та (або) законом порядку у письмовій формі (крім випадків, визначених частиною другою статті 47 цього Закону), який містить норму (норми) права і розрахований на неодноразову реалізацію.

Отже, лист Міністерства економіки України від 28.01.2000 № 53-19/108, яким дозволено Держрезерву при визначенні цін використовувати інформацію позабіржового ринку не є нормативно-правовим актом, який регламентує порядок визначення вартості матеріальних цінностей.

В той же час, 07.09.2001 набрав чинності Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», який визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Частиною 3 ст. 7 цього Закону унормовано, що проведення незалежної оцінки майна є обов`язковим у випадках, в т.ч, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

З наведеного вище слідує, що належним доказом вартості матеріальних цінностей державного резерву виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження) є звіт про оцінку матеріальних цінностей державного резерву.

Колегію суддів встановлено, що позивачем такого звіту не надано.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про правомірність визначення вартості матеріальних цінностей державного резерву суперечать приписам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 1 та 2 статті 549 ЦК України).

З огляду на встановлений колегією суду факт проведення перевірки умов зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву лише за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 12, а також факт належного забезпечення відповідачем збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в 3 (трьох) пунктах відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, а саме за адресами м. Київ: вул. Електриків, 12, вул. Набережно-Лугова, 2, вул. Набережно-Лугова, 4, кількість та найменування яких відповідає номенклатурі, підстави для притягнення відповідача до господарсько-правової відповідальності відсутні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, дійшов висновку, що обставини незабезпечення відповідачем збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву не доведені, доказів втрати чи знищення матеріальних цінностей матеріали справи не містять та колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).

При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, невірно встановив обставини справи, що призвело до прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду у даній справі - скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Судові витрати

Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 у справі № 910/16642/23 -задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 року у справі №910/16642/23 - скасувати. Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи №910/16642/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 26.07.2024.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді І.В. Вовк

В.В. Палій