Рішення

від 29.03.2024 по справі 464/4039/20

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/4039/20

пр.№ 2/464/112/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.03.2024 м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Мички Б.Р.,

при секретарі Севери Ю.В.

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Львівська міська рада про скасування реєстрації декларації, скасування державної реєстрації, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя,

в с т а н о в и в:

29.07.2020 року ОСОБА_7 звернувся із позовною заявою до ОСОБА_8 про визначення та виділ в натурі частки спільної сумісної власності подружжя, в якій просив провести поділ майна подружжя, виділивши у власність ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по ідеальній частці у житловому будинку по АДРЕСА_1 ; виділити в натурі частку ОСОБА_7 у житловому будинку по АДРЕСА_1 відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи; встановити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , площею 0,1 га, кадастровий номер 4610136800:06:003:0095 відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи. В порядку підготовки справи до розгляду просив суд призначити судово будівельно-технічну та земельну-технічну експертизу. Проведення такої просив доручити експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. В обґрунтування позовних вимог, зазначає що перебуває з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі з 1969 році. За час перебування у шлюбі ним була отримана в оренду земельна ділянка у АДРЕСА_1 площею 0,1 га. На цій земельній ділянці було побудовано житловий будинок загальною площею 380,6 кв. м. У 2019 році земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 4610136800:06:003:0095. У тому ж році будинок був прийнятий у експлуатацію та позивач зареєстрував за собою право власності та такий. Вважає, що спірний будинок є об`єктом спільної сумісної власності, а у зв`язку із відсутність згоди та взаєморозуміння щодо користування та розпорядження спірним будинком та земельною ділянкою, просить суд поділити будинок по для позивача і відповідача та встановити порядок користування земельною ділянкою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Мичка Б.Р.

Ухвалою суду від 18.08.2020 року, суд відкрив провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.10.2020 року суд призначив у цивільній справі будівельно-технічну експертизу, та зупинив провадження у справі.

02.04.2021 року на адресу суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 29.03.2021 року ( Т-1 а.с. 34-51), суд своєю ухвалою від 15.04.2021 року поновив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання.

12.05.2021 року на адресу суду надійшла заява від представника позивача, адвоката Оприска Миколи Васильовича про уточнення позовних вимог, в якій просив суд провести поділ майна подружжя, виділивши у власність ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по ідеальній частці у житловому будинку по АДРЕСА_1 ; виділити в натурі частку ОСОБА_7 у житловому будинку по АДРЕСА_1 відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 29 березня 2021 року № 7095, виділивши йому заштриховану частину додатку № 1 до Висновку.

19.05.2021 року позивач ОСОБА_7 подав до суду заяву по залишення без розгляду його позовної заяви.

20.05.2021 року позивач ОСОБА_7 подав до суду заяву, в якій вказує, що заява про залишення без розгляду його позовної заяви від 19.05.2021 року була написана під психологічним тиском, а тому просив суд не брати таку до уваги. Просив суд проводити розгляд справи у його відсутності, просив задоволити його позовні вимоги.

01.06.2021 року відповідач ОСОБА_8 подала відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечує щодо рівного розподілу часток у спірному будинку. Зазначає, що для будівництва будинку потрібні були значні кошти, у зв`язку із чим було відчужено трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 66,8 кв.м., яка була отримана Позивачем під час роботи на заводі «Реактив» ще у 1997 році, та є її особистою власністю. Продаж був вчинений за 70000,00 доларів США, та за вказані кошти Відповідач здійснювала будівництво будинку. Відтак, вважає, що її частка у спірному будинку повинна бути 2/3 частини. А не як просить Позивач. Також зазначає, що загальна площа будинку не 380, 6 кв. м., як вказано у технічному паспорті від 24.11.2014 року, а 287, 2 кв. м., як наведено у новому технічному паспорті від 09.08.2019 року. Щодо відсутності згоди та взаєморозуміння щодо користування та розпорядженням спірним будинком, відповідач зазначила, що у такому постійно проживає її син - ОСОБА_9 , а позивач і відповідач проживають у с. Хоросно, Пустомитівського району та періодично приїжджають в гості до сина по потребі. Також відповідач висловлює незгоду із висновком експертизи, оскільки така була проведена без фактичного огляду будинку. Просить суд відмовити у задоволені позову.

Ухвалою суду від 01.06.2021 року суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- Львівську міську раду та закрив підготовче судове засідання, призначив справу до судового розгляду.

18.06.2021 року позивач подав до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду в порядку ст. 233 ЦПК України.

14.07.2021 року позивач подав до суду заяву про відмову від позову, просить суд винести ухвалу про закриття провадження у справі.

02.07.2021 року ОСОБА_6 звернулась до Сихівського районного суду м. Львова із позовною заявою до ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа Львівська міська рада про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя. В обґрунтування позовної заяви, ОСОБА_6 вказує, що із відповідачем ОСОБА_9 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 10 серпня 1996 року по 28 квітня 2014 року. За час сумісного життя ними за спільні кошти будувався будинок АДРЕСА_1 . Кошти на будівництво такого були отримані від продажу квартири АДРЕСА_3 , яка належала на праві власності ОСОБА_6 та кредитні кошти, які були отримані на підставі договору № KF52806 від 03 жовтня 2008 року. Зазначає, що спірний будинок будувався на земельній ділянці, яка перебувала у користування ОСОБА_7 , та у них були довірливі відносини, а тому право власності на спірний будинок було зареєстровано за ОСОБА_7 . Оскільки відповідачі тривалий час ухиляються від перереєстрації прав власності на фактичних власників, ОСОБА_6 звернулась за захистом своїх прав до суду, та просила суд визнати будинок АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , просила суд накласти арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 30 липня 2021 року у справі № 464/4911/21 було відкрито провадження у складі судді Тімченко О.В. та об`єднано справи № 464/4039/20 про визначення та виділ в натурі частки у праві спільної сумісної власності подружжя та № 464/4911/21 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, об`єднаній справі присвоєно номер 464/4039/20, яку передали на розгляд судді Мичці Б.Р. із стадії підготовчого судового засідання.

14.09.2021 року на адресу суду надійшли відзиви на позовну заяву ОСОБА_6 від відповідачів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . В яких останні заперечують щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_6 . Зазначають, що спірний будинок був побудований за кошти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , відтак є об`єктом спільної сумісної власності саме вказаних осіб.

Ухвалою суду від 17.09.2021 року було задоволено заяву ОСОБА_6 про забезпечення позову, накладено арешт на нерухоме майно будинок АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 11.11.2021 року суд задовольнив заяву позивача за первісним позовом ОСОБА_7 та закрив провадження у справі в частині первісного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, Львівська міська рада про визнання та виділ в натурі частки у праві спільної сумісної власності подружжя.

29.08.2022 ОСОБА_6 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації (будинку АДРЕСА_1 ); скасувати державну реєстрацію речових прав на будинок (незавершене будівництво) АДРЕСА_1 за відповідачем ОСОБА_7 (Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_1 ); визнати будинок (незавершене будівництво) АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_9 . Також просила суд призначити у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Львівському НДІ судових експертиз (м. Львів, вул. Липинського, 54). В обґрунтування такої заяви, позивач ОСОБА_6 вказує, що будинок (незавершене будівництво) АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, яке почалося позивачкою та відповідачем ОСОБА_9 на земельній ділянці, що не була відведеною для цієї мети, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проекту. Відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 жодного відношення до цього будівництва не мали та не мають. Позивачка самостійно займалась проектуванням будинку, контролювала його будівництво, а тому їй відомо, що станом на момент подання декларації про готовність об`єкту до експлуатації, такий не відповідав санітарним, протипожежним і технічним вимогам, а тому не є готовим до експлуатації. До вказаного будинку не підведені комунікації, не завершене будівництво мансардного поверху, є питання щодо спорудження тераси (балкону) на інше. Відтак, вважає, що інформація, яка наведена в Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, не відповідає фактичним обставинам справи Однак з метою встановлення вказаного, просить суд призначити судову будівельну експертизу.

26.09.2022 року від відповідачів надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог. В такій відповідачі заперечують доводи ОСОБА_6 Вказують на готовність самочинно збудованого будинку на 100%. Вказане було підтверджене інженером з технічної інвентаризації нерухомого майна- ОСОБА_10 , який здійснював технічне обстеження спірного будинку. Відтак, зазначають що надали правдиві відомості, щодо готовності об`єкту. Просять суд відмовити у задоволені позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Інспекції державного-архітектурно-будівельного контролю, Управління державної реєстрації юридичного департаменту ЛМР., третьої особи Львівської міської ради про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації; скасування державної реєстрації речових прав на будинок, визнання будинку (незавершеного будівництва) спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_9 в повному обсязі. Також просили суд відмовити у задоволенні клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.

17.10.2022 року представник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю подав до суду відзив. В такому повідомляють, що ними не здійснювались жодні заходи державного архітектурно-будівельного контролю щодо об`єкта за адресою АДРЕСА_1 . При вирішені даного спору покладається на розсуд суду, просить проводити судові засідання у даній справі за відсутності уповноваженого представника Інспекції.

Ухвалою суду від 07.11.2022 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 13.02.2023 року суд призначив по даній справі судову будівельно- технічну експертизу, проведення якої доручив експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (79020, м.Львів, вул.Липинського, 54). На вирішення експертів поставив наступні питання: Яка ступінь готовності будинку (незавершеного будівництва) за адресою АДРЕСА_1 . станом на час подачі декларації про готовність об`єкта до експлуатації та на даний час? Чи відповідає будинок (незавершене будівництво) адресою АДРЕСА_1 .вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил станом на час подачі декларації про готовність об`єкта до експлуатації та на даний час?

Не погоджуючись із вказаною ухвалу суду, відповідачі подали апеляційну скаргу. Постановою Львівського апеляційного суду від 12.06.2023 року, апеляційна скарга відповідачів була залишена без задовлення, Ухвала Сихівського районного суду м. Львова від 13 лютого 2023 року була залишена без змін.

13.10.2023 Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, повернуто матеріали справи до суду з висновком про виконання судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 24.10.2023 року було поновлено провадження у даній справі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог. Зазначила, що спірний будинок будувався за спільні кошти ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , відтак такий має бути визнаний спільним майном подружжя. Також вказує, що спірний будинок немає 100% готовності, а відтак не міг бути введений в експлуатацію, та такий не міг бути переданий у власність.

Представник відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що такий будинок будувався за грошові кошти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а тому є їхньою спільною сумісною власністю. Вказує про недопустимість доказу Висновку експерта № 1101-Е від 05.10.2023 року за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи за матеріалами цивільної справи № 464/4039/20, про що подала окреме клопотання про визнання такого висновку недопустимим доказом.

Представник Інспекції державного архітектурно- будівельного контролю у судовому засіданні покладався на розсуд суду під час вирішення справи.

Представник Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Львівська міська рада покладалась на розсуд суду під час вирішення справи.

Заслухавши представника позивача, представників відповідачів, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до декларація про готовність об`єкта до експлуатації, яка була подана ОСОБА_7 до Центру надання адміністративних послуг Львівської міської ради 04.10.2019 року та зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного нагляду 10.10.2019 року останній надав інформацію про будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_5 . В розділі «інформація про замовника» вказано ОСОБА_7 , АДРЕСА_6 , ідентифікаційний код № НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий Галицьким РВ ЛМУУМВС України у Львівській області 30 листопада 1999 року. В розділі «Інформація про об`єкт» замовник вказував, що початок будівництва житлового будинку, АДРЕСА_1 2008 рік, закінчення будівництва 2010 рік. Загальна площа будівлі 287, 2 кв.м., одноповерховий + мансарда, матеріал стін- цегла, вид будівництва- нове будівництво. Перелік інженерного обладнання водопровід, каналізація, опалення від індивідуальних установок. В розділі про технічний паспорт об`єкта зазначено про такого за № 1149 виданий Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради, Бюро технічної інвентаризації і експертної оцінки від 09.08.2019 року. У розділі звіт проведення технічного обстеження відсутня інформація. В розділі відмітка про проведення технічного обстеження зазначено, що ОСОБА_10 09.08.2019 року визначив можливість надійної та безпечної експлуатації такого об`єкта. В розділі інформація про земельну ділянку зазначено площу такої 1000 кв. м., кадастровий номер: 4610136800:06:003:0095 цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку. Право оренди земельної ділянки від 13.06.2019 року. Також Замовником ОСОБА_7 проставлено особистий підпис, яким останній підтвердив обізнаність, що за подання даних не в повному обсязі та недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації встановлено відповідальність згідно із чинним законодавством. Просив вважати закінчений будівництвом об`єкт готовим до експлуатації.

Як вбачається з технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами ( інвентаризаційна справа АДРЕСА_7 , замовником є ОСОБА_7 на цілу частку власності у вказаному будинку. Паспорт виготовлений 09.08.2019 року. Виконавцем такого є ОСОБА_11 , перевірив ОСОБА_10 . На другій сторінці такого технічного паспорту, міститься відмітка про проведення технічного обстеження за результатами технічного обстеження об`єкта житлового будинку з мансардою та цокольним поверхом АДРЕСА_1 , та встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації. 09.08.2019 року, в графі виконавець визначений ОСОБА_10 .

Порядок проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт затверджено Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 03.07.2018 року № 158.

Так, відповідно до вказаного Порядку, індивідуальним (садибним) житловим будинком визнається - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, установлених законом, іншими нормативно-правовими актами, поверховість якої не має перевищувати чотирьох поверхів, призначена для постійного в ній проживання, що складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень, і прибудова до неї. Технічне обстеження це є комплекс заходів, спрямованих на встановлення технічного стану будівельних конструкцій та інженерних мереж об`єкта з метою визначення можливості або неможливості його надійної та безпечної експлуатації.

Відтак, саме технічне обстеження має встановлювати технічний стан будівельних конструкцій, встановлювати відповідність таких ДБН, що в підсумку зводиться до висновку про можливість чи не можливість експлуатації такого житлового будинку.

Аналізуючи технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами та декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, можна прийти до висновку, що вказаний будинок вказувався у документах, як завершений, та такий що готовий до експлуатації з можливістю його надійної та безпечної експлуатації. Відтак, такий будинок має відповідати ступеню готовності будинку.

Однак, згідно із висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 1101-Е від 05.10.2023 року встановлено, що ступінь готовності житлового будинку, визначеного розрахунковим шляхом на дату огляду (08.09.2023), розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 з заокругленням до цілого становить -65%. Такий самий відсоток готовності був визначений експертом і на дату складання Декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Окрім того, експертом зазначено, що за результатами проведених досліджень (даних натурного обстеження та копії технічного паспорту на дату інвентаризації 09.08.2019- а.с. 239 том 2) встановлено, що на плані будинку садибного типу літера А-1 (перший поверх) незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 нанесено прибудову до будинку без зазначення її площі та лінійних розмірів, що не відповідає Інструкції про проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна.

Представник відповідачів долучила до матеріалів консультативний висновок з рецензування висновку експерта № 1101-Е від 05.10.2023 року складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи за матеріалами цивільної справи № 464/4036/20 що складений 05.12.2023 року. У такому рецензент зробив заключення, що висновок експерта ОСОБА_12 є неповним, не обґрунтованим та не відповідає вимогам нормативно-правових актів. Щодо вказаного, зі сторони представниці Відповідачів поступило клопотання про визнання недопустимим доказом Висновку експерта № 1101-Е від 05.10.2023 року складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи за матеріалами цивільної справи № 464/4036/20.

Під час допиту судового експерта у судовому засіданні 25.01.2024 року, судовий експерт Анісімова Т.І. підтримала наданий нею висновок. Вказувала, що така попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Розрахунки експертом проводились, однак такі розрахунки не надаються до експертизи, оскільки цього не вимагає законодавство. Експерт вказала, що нею здійснювався візуальне обстеження об`єкту дослідження, що висвітлено у фотографіях, які надані до висновку, та така здійснювала деякі контрольні проміри. Користувалась Методичними рекомендаціями та Інструкцією. Експертиза проводилась на підставі матеріалів справи, які надавалась в розпорядження експерта, таких матеріалів експерту було достатньо для надання відповідей на поставлені перед нею питання. Вказала, що відповідно до інструкції не були проведені обміри тераси за будинком, сама тераса вказана на технічному паспорт, однак її розмірі не були зазначені у технічному паспорті. Відтак, відомості, які внесені у технічний паспорт не відповідають реальним даним по об`єкту дослідження. Наявність незазначених площ по об`єкту дослідження не впливають на ступінь його готовності, а лише на його загальний розмір.

Щодо клопотання про визнання висновку експерта недопустимим доказом, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 76ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ч. 6 ст. 102 ЦПК України, у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

Згідно зі ст.7-1Закону України«Про судовуекспертизу» підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Висновок експерта № 1101-Е від 05.10.2023 року був виконаний на підставі ухвали суду. Виконання експертизи було доручено ОСОБА_12 , головному судовому експерту Київського відділення Львівського НДІСЕ, яка має повну вищу будівельну-технічну освіту, кваліфікацію за освітою Інженер- будівельник, І-й кваліфікаційний клас судового експерта, з правом проведення судових експертиз по відповідним спеціальностям. Стаж експертної роботи з 2004 року. У висновку наявний підпис експерта, про те, що остання попереджена про кримінальну відповідальність з завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за статтями 384 та 385 КК України. У висновку експерт надала відповіді на поставлені питання, а також надала роз`яснення такого у судовому засіданні. Відтак, такий висновок був виконаний із дотриманням вимог законодавства щодо призначення експертизи та її проведення. Щодо покликання представника Відповідача на консультативний висновок з рецензування висновку екпсерта № 1101-Е від 05.10.2023 року, то такий не скасовує зроблені експертом ОСОБА_12 висновків. Окрім того, суд критично ставиться до такого консультативного висновку, оскільки у такому відсутня інформація, що експерт, який надає таку рецензію попереджений про кримінальну відповідальність, більше того, у такому консультативному висновку вказані суб`єктивні висловлювання щодо методики, яку використовував експерт, а також, щодо неточностей у формулюванні відповідей на поставлені питання. Також вказано, що мав би додатково зробити експерт, для отримання додаткових документів для проведення експертизи. Судовий експерт, під час роз`яснення свого висновку у судовому засіданні, повідомила, що такій не потрібні були додаткові матеріали для надання відповідей на поставлені перед нею запитання. Уся необхідна експерту інформація знаходилась у матеріалах цивільної справи, яку їй було надано на час проведення експертизи.

Відповідно до ст.110ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Суд вважає, що розбіжність у застосуванні методики до проведення експертиз не може свідчити про недопустимість такого висновку експерта, як доказу у даній справі. Відтак, суд приходить до переконання про необґрунтованість заявленого представницею Відповідачів клопотання про визнання висновку експерта недопустимим доказом, та відмовляє у його задоволенні. Також, сторона Відповідачів не скористалась правом на призначення додаткової, чи повторної експертизи та жодними іншим документами не спростувала встановлений відсоток готовності об`єкта дослідження.

З огляду на вказаний висновок судового експерта, суд приходить до переконання, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 є незавершеним будівництвом, а тому останній не може бути визнаним готовим до експлуатації. Відтак, декларація про готовність об`єкта до експлуатації, яка подавалась ОСОБА_7 містить неправдиві дані.

Згідно з частиною 2 статті 331Цивільного кодексуУкраїни право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У частині 2 статті 5Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» передбачено, що у разі якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Таким чином, проведенню державної реєстрації прав на об`єкт нерухомого майна має передувати прийняття його в експлуатацію.

Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»(далі - Закон № 3038-ІV) визначено правові та організаційні основи містобудівної діяльності, цейЗаконспрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Статтею 9 Закону України «Про архітектурну діяльність»(далі - Закон № 687-XIV) визначено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеномуЗаконом № 3038-VІ.

Статтею 1 Закону № 3038-VІпередбачено, що замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Згідно зістаттею 4 цього ж Законуоб`єктом будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Суб`єктами містобудування є, поміж іншого, фізичні та юридичні особи.

Згідно з частиною першоюстатті 39 Закону № 3038-VІприйняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Частина восьма цієїстатті Закону № 3038-VІвизначає, що замовник відповідно дозаконунесе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні про початок виконання будівельних робіт, та за виконання будівельних робіт без повідомлення.

Відповідно достатті 39 Закону № 3038-VІексплуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється (частина восьма).

Зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього (частина дев`ятастатті 39 Закону № 3038-VІ).

Замовник відповідно дозаконунесе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката (частина десятастатті 39 Закону № 3038-VІ).

Відповідно до частини другоїстатті 39-1 Закону № 3038-VIу разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду звертається до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації або про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення.

Відомості про набрання законної сили судовим рішенням про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, вносяться до Реєстру будівельної діяльності.

Тобто, скасування права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт і реєстрації декларації може бути у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю факту наведення у ній недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно- будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Тобто, документ - декларація про готовність об`єкта до експлуатації свідчить про завершеність робіт щодо його будівництва, а об`єкт житлової нерухомості під Літ. «А-1» за адресою АДРЕСА_1 , згідно відомостей, наведених у висновку експерта завершений будівництвом частково (65% у відсотковому значенні), що свідчить про невиконання усіх будівельних робіт, та не може свідчити про можливість його надійної та безпечної експлуатації за прямим цільовим призначенням.

Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів -рухомого майна, затвердженоїнаказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 року № 127, під час проведення технічної інвентаризації об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого отримано право на виконання будівельних робіт, здійснюється огляд наявних конструктивних елементів, проводяться проміри зовнішніх конструкцій та робиться ескіз з технічним описом. Матеріали технічної інвентаризації підшиваються до інвентаризаційної справи та на підставі них складається технічний паспорт на об`єкт звершеного будівництва, в якому зазначається місцезнаходження (адреса) об`єкта, дата проведення інвентаризації, опис наявних конструктивних елементів.

Відсоток готовності конструктивного елемента - показник наявної кількості конструктивного елемента збудованого об`єкта нерухомого майна відносно кількості цього конструктивного елемента за проектом, відображений у відсотках (наприклад, передбачено будівництво триповерхового будинку. Фактично збудовано стіни лише першого поверху, тобто третину від усіх стін. Отож відсоток готовності стін складатиме 33 %. Аналогічно визначається відсоток готовності й інших конструктивних елементів). Відсоток готовності конструктивних елементів визначається за бажанням замовника.

Складовими частинами технічного паспорта на об`єкт незавершеного будівництва (додаток 13) є: схема розташування будівель та споруд; експлікація до схеми розташування будівель та споруд; план об`єкта незавершеного будівництва (за можливості);опис об`єкта незавершеного будівництва.

Отже, ці приписи передбачають визначення відсотковості завершення кожного конструктивного елемента об`єкта будівництва з обов`язковим відображенням такого в технічному паспорті на об`єкт незавершеного будівництва і саме тому об`єкт будівництва вважається незавершеним оскільки для здачі його в експлуатацію необхідно здійснити завершення всіх будівельних робіт. Посилання відповідача на звершення будівельних робіт є безпідставними і суперечать, як встановленими законодавцем вимогам про готовність об`єкта будівництва, так і самому принципу визначення готовності об`єкта.

Відтак, усе викладене підтверджує неправомірну реєстрацію відповідачем- ОСОБА_7 права власності на об`єкт нерухомості, позаяк будівельні роботи на об`єкті будівництва не завершені, що підтверджено висновком експерта.

Варто зауважити, що відповідач подавав декларацію про готовність об`єкта до експлуатації на підставі будівельної амністії, подавши до Інспекції новий технічний паспорт 2019 року, який відрізняється від технічного паспорту за 2014 рік, в якому стоїть відмітка про самовільне будівництво.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що реєстрація права власності на об`єкт житлової нерухомості 65 % незавершене будівництво, не може бути підтвердженням факту завершення будівельних робіт та готовності такого об`єкту до експлуатації.

Відтак, позаяк будівельні роботи на спірному об`єкті не завершені, а також враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини невідповідності об`єкта будівництва вимогам нормативних документів у галузі будівництва та інші зазначені вище порушення, що дає підстави класифікувати вказане будівництво як незавершене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Позивача щодо скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації (будинку АДРЕСА_1 та скасування державної реєстрації речових прав на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 .

Щодо позовних вимог про визнання будинку (незавершеного будівництва) АДРЕСА_1 власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_9 суд зазначає наступне

ОСОБА_6 та ОСОБА_9 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 серпня 1996 року по 28 квітня 2014 року.

Згідно декларації про готовність об`єкта до експлуатації спірний будинок почав будуватись у 2008 році та закінчився будуватись у 2010 році.

03.10.2008 року ОСОБА_9 оформляв кредит у ПАТ Фольксбанк та отримав, згідно вказаного кредитного договору, грошові кошти у розмірі 60 000 доларів США. Рішенням Личаківського районного суду м.Львова було задоволено позов банку та стягнуто з ОСОБА_9 , та ОСОБА_6 суму боргу у розмірі 56316,86 доларів США. Виконавчий лист у такій справі був виданий 17.11.2011 року.

У такій справі були видані виконавчі листи про стягнення заборгованості, відкриті виконавчі провадження та накладений арешт на усе майно ОСОБА_6 та ОСОБА_9 .

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження такі були закінчені 20.07.2020 року.

Відповідно до поданої інформації, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є пенсіонерами. Окрім того, ОСОБА_7 був зареєстрований, як ФОП та здійснював підприємницьку діяльність у сфері роздрібної торгівлі будівельними матеріалами. Як вбачається із документів, які були долучені до матеріалів справи позивач працювала у ФОП ОСОБА_7 до 01.04.2009 року. Дохід, як ФОП ОСОБА_7 отримував у 2007 році та у 2008 році. З 2009, згідно даних декларацій, ОСОБА_7 подавав звіти з почерками, що свідчить про відсутність доходу. Інших доказів, щодо наявності грошових коштів на будівництво будинку, ОСОБА_7 до суду не подав.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 07.06.2007 року, відповідачі продали свою квартиру за адресою: АДРЕСА_8 . Як вбачається із заяви від 07.06.2007 року, відповідачі підтвердили своїми підписами, що грошові кошти у розмірі 21000, 00 грн. були ними отримані у повному обсязі, та що в останніх відсутні будь-які претензії, які би стосувались розрахунків.

08.06.2007 року був оформлений договір купівлі продажу нежитлового приміщення за адресою : АДРЕСА_9 .

Станом на вчинення вказаних правочинів будівництво спірного будинку ще нерозпочалось.

Відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 29.10.2009 року, позивач відчужила квартиру, яка належала їй та ОСОБА_13 , ОСОБА_14 на користь ОСОБА_15 Продаж вчинено за 73907 гривень.

З огляду на вказані документи, у їхній сукупності, суд приходить до переконання про відсутність у ОСОБА_16 та ОСОБА_8 фінансової можливості для спорудження спірного будинку. Однак суд не може задовольнити вимогу про визнання об`єкта незавершеного будівництво, спільним майном подружжя, оскільки такого правового статусу станом на момент розгляду даної справи такий об`єкт ще набув. А відтак, в тій частині суд вважає, що позовна вимога заявлена передчасно, а тому суд відмовляє у задоволенні такої. У випадку встановлення, у законний спосіб об`єкта незавершеного будівництва, позивач вправі звернутись до суду із позовом про визнання права спільної сумісної власності на об`єкт нерухомості, із зазначенням ступеня готовності такого об`єкту.

За загальними правилами статей15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно достатті 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом статей316,317,321,391ЦК Україниправо власностіце право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Гарантуючи захист права власності, закон надає право власнику вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей16,386,391 ЦК України.

Устатті 328 ЦК Українизазначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 386 ЦК Українивстановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1статті 376 ЦК Українижитловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Пунктом 1 частини першоїстатті 2Закону України«Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV, в редакції чинній на дату про проведення державної реєстрації речових прав25 червня 2013 року, (надалі - Закон №1952-IV), визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першоїстатті 3 Закону №1952-IV).

У пунктах 1 та 2 частини 3 статті 10 Закону №1952-IVзазначено,що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах, та перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (стаття 11 Закону №1952-IV).

Відповідно до частини другоїстатті 12 Закону №1952-IVзаписи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Відповідно до п. 22 Постанови КМУ від 13 квітня 2011 р. № 461 у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у зареєстрованій декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без затвердженого в установленому порядку проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст.133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належить надання професійної правничої допомоги.

Згідно з ч.2 ст.137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, витрати на правничу допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч.3 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн., представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 14.04.2022 року, акт прийому - передачі наданих послуг за договором, рахунок №1/13Т, додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 14.04.2022 року.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд враховує обсяг матеріалів справи, складність, обсяг та характер наданої допомоги, та приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню у розмірі 20 000 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 урозмірі по 5000 грн з кожного, з Інспекції державногоархітектурно-будівельногоконтролю та Управління державноїреєстрації юридичногодепартаменту Львівськоїміської радиу розміріпо 2500 грн. з кожного.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме стягнути з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 судовий збіру розміріпо 496,20 грн з кожного, а з Інспекції державногоархітектурно-будівельногоконтролю та Управління державноїреєстрації юридичногодепартаменту Львівськоїміської ради судовийзбір урозмірі по 248,10 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 27, 29, 202, 316, 317, 319, 321, 334, 346, 379, 382, 383, 386, 391, 405 ЦК України, Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1127, суд, -

у хв ал ив:

Позовні вимоги ОСОБА_6 задоволити частково.

Скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації будинку АДРЕСА_1 .

Скасувати державну реєстрацію речових прав на будинок АДРЕСА_1 за відповідачем ОСОБА_7 .

Стягнути з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 судовийзбір урозмірі по 496,20 грн з кожного.

Стягнути з Інспекції державногоархітектурно-будівельногоконтролю на користь ОСОБА_6 судовийзбір урозмірі 248,10 грн.

Стягнути з Управління державноїреєстрації юридичногодепартаменту Львівськоїміської ради на користь ОСОБА_6 судовийзбір урозмірі 248,10 грн.

Стягнути з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 витратина правовудопомогу урозмірі по 5000 грн з кожного.

Стягнути з Інспекції державногоархітектурно-будівельногоконтролю на користь ОСОБА_6 витратина правовудопомогу урозмірі 2500 грн.

Стягнути з Управління державноїреєстрації юридичногодепартаменту Львівськоїміської ради на користь ОСОБА_6 витратина правовудопомогу урозмірі 2500 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судом апеляційної інстанції постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08.04.2024 року.

Позивач: ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 .

Відповідач: ОСОБА_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 .

Відповідач: ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 .

Відповідач: ОСОБА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 .

Відповідач: Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, код ЄДРПОУ 40181003, місцезнаходження: м. Львів, вул. Угорська, 7а.

Відповідач: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, код ЄДРПОУ 26526811, місцезнаходження: м. Львів, вул. Городоцька, 299.

Третя особа, якане заявляєсамостійних вимогна предметспору: Львівська міська рада, місцезнаходження: м. Львів, пл. Ринок, 1.

Головуючий Б.Р. Мичка