Ухвала

від 08.04.2024 по справі 456/1823/24

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/1823/24

Провадження № 2/456/751/2024

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в справі

08 квітня 2024 року місто Стрий

Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Бораковський В. М. , розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Малиновської окружної прокуратури міста Одеси, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору П`ята одеська державна нотаріальна контора про звільнення майна з-під арешту,

встановив:

В обґрунтування позовної заяви позивач покликається на те, що 16.04.2005 за ознаками скоєння кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 115 КК України порушено кримінальну справу №05320050050 про обвинуваченням ОСОБА_1 . В рамках вказаної кримінальної справи 20.04.2005 постановою прокуратури Малиновського району м. Одеси, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 05.05.2005 реєстратором П`ятої одеської державної нотаріальної контори внесено відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 1946079). 05.09.2005 вироком Апеляційного суду м. Одеси, за наслідками розгляду кримінальної справи №05320050050 про обвинувачення ОСОБА_1 було визнано винним та призначено покарання за п.4 ч.2 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 70 КК України. Речові докази було знищено. Питання щодо скасування арешту не було вирішено. Справа розглядалася за старим КПК 1960 року. Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 26.01.2012 ОСОБА_1 звільнений на підставі ст. 107 КК України умовно достроково, на 3 роки 02 місяці 20 днів. У січні 2024 ОСОБА_1 дізнався про арешт його майна.

Крім цього позивач вказує, що арешт майна накладено за правилами КПК України 1960 та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, такий арешт знімається в порядку цивільного судочинства за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі №727/2878/19.

У зв`язку із зазначеним позивач просить скасувати арешт всього рухомого та нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 накладений Постановою прокуратури Малиновського району м. Одеси від 20.04.2005 у межах кримінальної справи №05320050050 (реєстраційний номер обтяження: 1946079).

Дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, встановлено наступне.

Так, відповідно до ч. 1ст. 19 ЦПК України,суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 187 ЦПК України суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

Як на підставу звернення до суду із цивільним позовом про звільнення майна з-під арешту накладеного в рамках кримінальної справи, досудове слідство та судовий розгляд по якій проводились за нормами КПК України 1960, позивач покликається на те, що в рамках кримінальної справи про його обвинувачення слідчим прокуратури накладено арешт на все його майно відповідно до ст. 125 КПК України 1960 року і відповідно до ст. 214 КПК України 1960 року у разі закриття кримінальної справи такий арешт слідчим мав бути скасований.

Крім цього позивач звернувся з даним позовом в порядку цивільного судочинства покликається на судову практику встановлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.20 в справі №727/2878/19.

Такі обгрунтування позивача є безпідставними, оскільки обставини викладені у позові та правові висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.06.20 в справі №727/2878/19 не є аналогічними виходячи із наступного.

Так ВеликаПалата ВерховногоСуду упостанові від30.06.20в справі№727/2878/19 зробила правовий висновок про те, що:

21.1.Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц) абоКПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

21.2.Якщо арешт накладений на майно особи, щодо якої за КПК України 1960 року була порушена кримінальна справа, але надалі постанову пропорушення кримінальної справи за тим же процесуальним законом суд скасував, не вирішивши питання про зняття зазначеного арешту, спір про звільнення цього майна з-під арешту слід розглядати за правилами цивільного судочинства(постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 766/21865/17).

21.3.Якщо арешт накладений на майно особи під час досудового розслідування за правилами КПК України 1960 року, ця особа була засуджена, і вирок не виконаний, однак до її засудження інша особа на підставі судового рішення стала власником відповідного майна, то вирішення питання щодо зняття такого арешту здійснюється за правилами кримінального судочинства (постановаВеликої Палати Верховного Судувід 23 травня 2018 року у справі № 569/4374/16-ц).

35.Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на її висновки, сформульовані в постанові від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц за позовом фізичної особи до Головного управління Національної поліції в Київській області та Головного управління Державної фіскальної служби вКиївській області про звільнення майна з-під арешту, накладеного вкримінальній справі за правилами КПК України 1960 року та незнятого післязакриття кримінальноїсправи постановоюслідчого від 24 грудня 2010 року:

35.1.КПК України 1960 року, так само як і чинний КПК України, не передбачають застосування слідчим, слідчим суддею процесуальних норм у закритій кримінальній справі.

35.2.Справу про звільнення майна з-під арешту, накладеного в кримінальній справі за правилами КПК України 1960 року та незнятого після закриттякримінальної справи постановою слідчого від 24 грудня 2010 року, слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Вирішення порушеного позивачем питання про звільнення майна з-під арешту в порядку кримінального судочинства потребувало би відновлення кримінального провадження (кримінальної справи), яке закритопостановою органудосудового слідства узв`язку з відсутністю складу злочину. Для такого відновлення необхідним єскасування процесуальних рішень, якими держава в особі уповноважених органів відмовилася від кримінального переслідування позивача. Початок нового розслідування додатково зумовить правову невизначеність у зв`язку з повторенням ризиків офіційної констатації злочинності поведінки позивача і таким чином призведе до погіршення його правового становища. Означений спосіб розв`язання порушеного позивачем питання є недопустимим з точки зору досягнення мети захисту його прав та законних інтересів.

35.3.Скасування арешту майна, накладеного слідчим у кримінальній справі, після закриття справи не пов`язане з оцінкою правомірності застосування органом досудового слідства такого заходу, а необхідність прийняття відповідного рішення є безспірною й безальтернативною з огляду на припинення кримінальних процесуальних правовідносин.

36.Отже, у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала загальний висновок щодо неможливості вирішення за правилами кримінального судочинства питання про звільнення майна з-під арешту після закриття кримінального провадження постановою органу досудового розслідування.

(3) Висновки щодо застосування норм права

51.Спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та незнятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

52.Питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та нескасованого після закриття слідчим кримінального провадження,за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майнавирішує слідчий суддяв порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Таким чиномВелика ПалатаВерховного Судуу постановівід 30.06.20в справі№727/2878/19 зробила правовий висновок про те, що «Спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, слід розглядати за правилами цивільного судочинства». Тобто за правилами цивільного судочинства розглядаються справи про звільнення майна з-під арешту у тому випадку, коли кримінальна справа закрита слідчим.

В даному випадку досудове слідство у кримінальній справі було закінчене складанням обвинувального висновку відповідно до вимог ст. ст. 212, 223 КПК України 1960, справа направлена прокурору, який в свою чергу направив її до суду відповідно до вимог ст. ст. 225, 232 КПК України 1960.

Суд розглянув дану кримінальну справу і прийняв відповідне рішення щодо притягнення позивача ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності та призначив йому покарання за п. 4 ч. 2 ст. 115 та ч.1 ст. 185 КК України однак, за позицією позивача, питання щодо скасування арешту майна вирішено не було.

Відповідно до п.п. 8,9 ч.1 ст. 324 КПК України 1960, постановляючи вирок, суд повинен вирішити питання, що робити з майном описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна та що робити з речовими доказами.

Відповідно до п.2 ч.4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до п.14 ч.1 ст. 537 КПК України під час виконання вироку суд, визначений частиною другою ст. 539 цього Кодексу, має право вирішити інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Таким чином встановлено, що суд який розглянув справу і прийняв рішення по кримінальній справі не вирішив питання скасування арешту майна накладеного а рамках даної справи слідчим під час досудового слідства.

Враховуючи вищенаведені норми права, висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 30.06.20 в справі №727/2878/19, обставини викладені у позові, суб`єктний склад учасників справи, характер правовідносин між сторонами по справі, та порядок закінчення розгляду кримінальної справи, приходжу до обгрунтованого висновку про те, що вирішення питання про скасування арешту на майно накладеного слідчим в рамках кримінальної справи і не скасованого під час прийняття кінцевого рішення судом по кримінальній справі не підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, а підлягає вирішенню за правилами кримінального судочинства, тому у відкритті провадження у справі слід відмовити.

Керуючись ст.186 ЦПК України,-

постановив:

Відмовити у відкритті провадження у справі оскільки позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя В. М. Бораковський