Рішення

від 02.04.2024 по справі 487/882/23

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/882/23

Провадження № 2/487/232/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участю секретаря судового засідання Радченко К.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням

В С Т А Н О В И В:

14.02.2023 року адвокат Коренко Тетяна Володимирівна звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_3 , у якій просила визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право на користування житловим будинком, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовано тим, що 26.12.2003 між сторонами було укладено шлюб. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.10.2018 шлюб розірвано. Від шлюбу сторони мають дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 2004 року подружжя разом із дітьми почали проживати за адресою: АДРЕСА_1 . Житловий будинок в якому вони мешкали, як сім`я належить позивачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину. З 18.08.2015 року було зареєстровано місце проживання відповідача та неповнолітніх дітей сторін за адресою: АДРЕСА_1 . Після розірвання шлюбу між сторонами, ще деякий час відповідачка залишалась жити у будинку, а згодом у кінці 2019 року забрала дітей і покинула будинок. З 2019 року відповідач у вказаному будинку не проживає, не сплачує комунальні платежі, не отримує кореспонденцію за даною адресою, її особистих речей в будинку не має і взагалі будинком вона не цікавляться. Колишнє подружжя не спілкується. Тому позивач вважає за необхідне визнати відповідача такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1 , оскільки реєстрація місця проживання відповідача порушує його права, як власника будинку та обмежує її право на вільне розпорядження майном. Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою судувід 20.02.2023 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 02.05.2023 року зупинено провадження у справі.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 28 червня 2023 року ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 02.05.2023 року скасовано, а справу направлено до суду для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 06.11.2023 року в задоволенні клопотання представника відповідача про залучення Служби у справах дітей Миколаївської міської ради в якості третьої особи на стороні відповідача відмовлено, закрито підготовче провадження по справі.

Позивач та його представник адвокат Коренко Т.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Відповідач та її представник до судового засідання не з`явились, належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомили.

04.09.2023 року відповідач подала до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що до 22.10.2021 року вона раніше припиняла проживання у будинку АДРЕСА_1 разом із дітьми з жовтня 2018 року після розірвання шлюбу з позивачем, але потім вони повернулись у липні 2019 року і проживали там постійно до 22.10.2021 року, виселившись в зв`язку з тим, що позивач створював їм нестерпні для проживання умови. Також зазначила, що з копії позову у справі №487/3328/22 вбачається, що своїми діями позивач вже порушує законні інтереси не тільки відповідача, а їх неповнолітніх дітей, ухиляючись від сплати аліментів на утримання сина. Задоволення позову по справі призведе до порушення права дитини на проживання із нею, оскільки право на проживання у будинку АДРЕСА_1 втратить не тільки вона, а і її син, що призведе до роз`єднання її із сином та створить спір між батьками щодо визначення місце проживання дитини.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26.12.2003 між сторонами було укладено шлюб, який рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.10.2018 розірвано.

Від шлюбу Сторони мають двох дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З 2004 року подружжя разом із дітьми почали проживати за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.08.2018 року ОСОБА_1 належить житловий будинок АДРЕСА_1 .

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи №19.01.03-02/2807/18 від 26.06.2018 Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 18.08.2015 року по теперішній час.

Як вбачається з позовної заяви після розірвання шлюбу між сторонами відповідач деякий час проживала у будинку, а у кінці 2019 року покинула будинок разом із дітьми. З 2019 року відповідач у вказаному будинку не проживає, не сплачує комунальні платежі, не отримує кореспонденцію за даною адресою, її особистих речей в будинку не має і взагалі будинком вона не цікавляться. Колишнє подружжя не спілкується.

Згідно актів про факт не проживання особи за місцем реєстрації від 01.02.2023 року та від 08.02.2023 року засвідченим підписами сусідів про те, що за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 21.10.2019 року фактично не проживає.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою позивача. Раніше сторони проживали разом, інколи вони розходились та деякий час відповідач не проживала у будинку. З 2021 року не бачила відповідача у будинку позивача.

Згідно зі ст. 4, 115 ЦПК України, ст.15, 20ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який обирає на власний розсуд.

Статтею 47 Конституції Українивизначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Згідно зіст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

В силу ч.1ст. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до вимогст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідност. 405 ЦК Україничлени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до абз. 2 ч. 1ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Абзацом 3 п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті71,72,116,156 ЖК УРСР;стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно дост. 107 Житлового кодексу Українинаймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття необхідно брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання особою іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, виїзд в інший населений пункт і постійна там прописка), на що вказує п.11 постанови Пленуму Верховного суду України « Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року за №2.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом не встановлено будь-яких законних підстав для збереження за відповідачем права користування вказаним жилим приміщенням. Також, не встановлено намірів відповідача на використання або намір використання права користування жилим приміщенням чи будь-якого зв`язку з даним жилим приміщенням.

Наявність реєстрації відповідача за даною адресою є перешкодою для позивача у здійсненні ним своїх прав у складі права власності, таких як вільне володіння, розпорядження та користування своїм майном.

За таких обставин, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_3 з 2019 року без поважних причин не проживає у будинку АДРЕСА_1 , у якому вона зареєстрована, при цьому витрат на утримання вказаної квартири не несе, суд приходить до висновку, що остання втратила право користування вказаним житловим приміщенням, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

На підставі викладеного керуючись ст.ст.319,321,391,405 ЦК України, ст.ст.4,76, 81,141, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 ,такою щовтратила правона користуванняжитловим будинком,який знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скаргидо Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_8 , адреса реєсртрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, ЄДРПОУ 04056612.

Повне судове рішення складено 02.04.2024 року.

Суддя В.О. Гаврасієнко