Ухвала

від 09.04.2024 по справі 911/582/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"09" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/582/24

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Нікітіна С.В., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКЕАН-ПРОДУКТ»

04071, місто Київ, вулиця Введенська, будинок 29/58, офіс 100, код ЄДРПОУ 30187462

до держави - Російська Федерація

103274, Російська Федерація, місто Москва, Пресненський район, Краснопресненська набережна, будинок 2; адреса для листування: 02000, місто Київ, Повітрофлотський проспект, будинок 27 (Посольство Російської Федерації в Україні)

про стягнення збитків на відшкодування майнової шкоди, заподіяної збройною агресією Російської Федерації проти України

за участі представників:

позивача: Кобцева Марина Олексіївна, посвідчення адвоката №2608 від 11.07.2007, ордер серії АН № 1392021 від 05.04.2024, договір про надання правової допомоги №27-06/22 від 27.06.2022;

відповідача: не з`явився.

встановив:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №349/24 від 07.03.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКЕАН-ПРОДУКТ» до Російської Федерації про стягнення збитків на відшкодування майнової шкоди, заподіяної збройною агресією Російської Федерації проти України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що представниками збройних сил відповідача знищено нерухоме майно позивача.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням такого.

Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.

За частиною 4 статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.

Водночас, міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року. Ці Конвенції втілюють концепцію обмеженого імунітету держави, визначають, в якій формі є можливою відмова держави від імунітету («явно виражена відмова від імунітету» на підставі укладеного міжнародного договору чи контракту, або «відмова від імунітету, яка передбачається», коли іноземна держава вступає у судовий процес і подає зустрічний позов у суді іноземної держави), а також закріплюють перелік категорій справ, у яких держава не користується імунітетом у суді іншої держави-учасниці.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Україна не є учасницею жодної із цих Конвенцій, однак, ці Конвенції відображають тенденцію розвитку міжнародного права щодо визнання того, що існують певні межі, в яких іноземна держава має право вимагати імунітет у судовому процесі.

У рішенні від 14 березня 2013 року у справі «Олєйніков проти Росії» Європейський суд з прав людини вказав, що положення Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року застосовуються «відповідно до звичаєвого міжнародного права, навіть якщо ця держава не ратифікувала її», і Суд повинен брати до уваги цей факт, вирішуючи питання про те, чи було дотримано право на доступ до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 68, п. 31).

У рішенні від 23 березня 2010 року у справі «Цудак проти Литви» (Cudakv.Lithuania) Європейський суд з прав людини також визнав існування звичаєвих норм у питаннях державного імунітету, переважання в міжнародній практиці теорії обмеженого імунітету держави, але наголосив на тому, що обмеження має переслідувати законну мету та бути пропорційним такій меті.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, держава не має права посилатись на імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю, життю людини чи майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час знаходилась на території держави суду.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19.

З огляду на вказане, після повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року, Російська Федерація не має права посилатись на судовий імунітет, відтак, звернення до суду з позовом до Російської Федерації - обґрунтоване.

Крім того, у зв`язку із розривом Україною дипломатичних відносин з вказаною державою, відсутня можливість направлення кореспонденції до посольства Російської Федерації в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України.

Судом враховані правові висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782 св 21) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2022 у справі № 635/6172/17 (провадження № 14-167 цс 20, (пункт 58)).

Відтак, позивач позбавлений можливості направити копію позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу, відповідно до частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на вказане, ухвалою Господарського суду Київської області від 11.03.2024 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №911/582/24 за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 09.04.2024 о 14:00.

Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла заява від представника позивача про вступ у справу як представника (вх.№3790/24 від 09.04.2024).

Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла заява від позивача про долучення до матеріалів справи висновку експертів (вх.№4726/24 від 09.04.2024).

У судове засідання 09.04.2024 з`явився представник позивача, відповідач повідомлений судом шляхом публікації оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме від 13.03.2024.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

З метою надання сторонам можливості для повної реалізації своїх процесуальних прав та неможливістю вчинення всіх дій, визначених частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про встановлення сторонам процесуальних строків та відкладення підготовчого засідання у справі.

Керуючись статтями 182, 183, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Встановити відповідачу строк на подання заперечень на відповідь на відзив до 28.05.2024.

2. Продовжити строк підготовчого провадження у справі №911/582/24 на 30 днів.

3. Відкласти підготовче засідання у справі №911/582/24 на 28.05.2024 о 14:00. Повідомити учасників справи, що судове засідання відбудеться за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108, у Господарському суді Київської області (зал судових засідань №2).

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Суддя С.О. Саванчук