Ухвала

від 04.10.2024 по справі 911/582/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"04" жовтня 2024 р. м. Київ Справа № 911/582/24

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОКЕАН-ПРОДУКТ

04071, місто Київ, вулиця Введенська, будинок 29/58, офіс 100, код ЄДРПОУ 30187462

до держави - Російська Федерація

103274, Російська Федерація, місто Москва, Пресненський район, Краснопресненська набережна, будинок 2; адреса для листування: 02000, місто Київ, Повітрофлотський проспект, будинок 27 (Посольство Російської Федерації в Україні)

про стягнення збитків на відшкодування майнової шкоди, заподіяної збройною агресією Російської Федерації проти України

за участі представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача не з`явився;

встановив:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №349/24 від 07.03.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю ОКЕАН-ПРОДУКТ до Російської Федерації про стягнення збитків на відшкодування майнової шкоди, заподіяної збройною агресією Російської Федерації проти України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що представниками збройних сил відповідача знищено нерухоме майно позивача.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням такого.

Закон України Про міжнародне приватне право встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.

За частиною 4 статті 79 Закону України Про міжнародне приватне право, у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.

Водночас, міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року. Ці Конвенції втілюють концепцію обмеженого імунітету держави, визначають, в якій формі є можливою відмова держави від імунітету (явно виражена відмова від імунітету на підставі укладеного міжнародного договору чи контракту, або відмова від імунітету, яка передбачається, коли іноземна держава вступає у судовий процес і подає зустрічний позов у суді іноземної держави), а також закріплюють перелік категорій справ, у яких держава не користується імунітетом у суді іншої держави-учасниці.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Україна не є учасницею жодної із цих Конвенцій, однак, ці Конвенції відображають тенденцію розвитку міжнародного права щодо визнання того, що існують певні межі, в яких іноземна держава має право вимагати імунітет у судовому процесі.

У рішенні від 14 березня 2013 року у справі Олєйніков проти Росії Європейський суд з прав людини вказав, що положення Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року застосовуються відповідно до звичаєвого міжнародного права, навіть якщо ця держава не ратифікувала її, і Суд повинен брати до уваги цей факт, вирішуючи питання про те, чи було дотримано право на доступ до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 68, п. 31).

У рішенні від 23 березня 2010 року у справі Цудак проти Литви (Cudakv.Lithuania) Європейський суд з прав людини також визнав існування звичаєвих норм у питаннях державного імунітету, переважання в міжнародній практиці теорії обмеженого імунітету держави, але наголосив на тому, що обмеження має переслідувати законну мету та бути пропорційним такій меті.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, держава не має права посилатись на імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю, життю людини чи майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час знаходилась на території держави суду.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19.

З огляду на вказане, після повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року, Російська Федерація не має права посилатись на судовий імунітет, відтак, звернення до суду з позовом до Російської Федерації - обґрунтоване.

Крім того, у зв`язку із розривом Україною дипломатичних відносин з вказаною державою, відсутня можливість направлення кореспонденції до посольства Російської Федерації в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України.

Судом враховані правові висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782 св 21) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2022 у справі № 635/6172/17 (провадження № 14-167 цс 20, (пункт 58)).

Відтак, позивач позбавлений можливості направити копію позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу, відповідно до частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на вказане, ухвалою Господарського суду Київської області від 11.03.2024 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №911/582/24 за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 09.04.2024 о 14:00.

Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла заява представника позивача про вступ у справу як представника (вх.№3790/24 від 09.04.2024).

Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла заява позивача про долучення до матеріалів справи висновку експертів (вх.№4726/24 від 09.04.2024).

У судове засідання 09.04.2024 з`явився представник позивача, відповідач повідомлений судом шляхом публікації оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

З метою надання сторонам можливості для повної реалізації своїх процесуальних прав та неможливістю вчинення всіх дій, визначених частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про встановлення сторонам процесуальних строків та відкладення підготовчого засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.04.2024 підготовче засідання у справі відкладено на 28.05.2024 о 14:00.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача (вх.№5608/24 від 27.05.2024).

У судове засідання 28.05.2024 представник позивача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений засобами підсистеми ЄСІТС Електронний суд, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений шляхом публікації оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, передбаченому частиною 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на вказане, судом враховане те, що відповідно до обставин справи, у суду відсутні підстави для відкладення підготовчого засідання або оголошення у ньому перерви, сторонами не вказано про бажання реалізувати будь-які процесуальні права на цій стадії процесу, не заявлено клопотань про відкладення підготовчого засідання.

Згідно з частинами 2, 5 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.06.2024 суд закрив підготовче засідання у справі №911/582/24 та призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 25.06.2024 о 14:20.

У судове засідання 25.06.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений шляхом публікації оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, передбаченому частиною 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні розпочато стадію з`ясування обставин та дослідження доказів. Представником позивача заявлено усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні для надання їй можливості додатково підготуватись до подальшого розгляду справи. Для надання сторонам можливості для реалізації своїх прав стадія не закривається.

Враховуючи обгрунтованість клопотання позивача, наявність відповідного процесуального строку та з метою надання сторонам можливості для повної реалізації своїх процесуальних прав, суд дійшов висновку про оголошення перерви у даному судовому засіданні до 16.07.2024 о 14:40, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.07.2024 призначено судове засідання з розгляду справи №911/582/24 по суті на 06.08.2024 о 15:00.

У судове засідання 06.08.2024 з`явився представник позивача; представник відповідача не з`явився.

У судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку про оголошення перерви у даному судовому засіданні до 03.09.2024 о 15:40, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.08.2024 повідомлено учасників справи, що судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 03.09.2024 о 15:40.

У судове засідання 03.09.2024 представник позивача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений у підсистемі ЄСІТС Електронний суд, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, що долучена до матеріалів справи, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Позивач не забезпечив участі свого представника у судовому засіданні з розгляду справи по суті 03.09.2024, не повідомив про причини його неявки, не подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Як визначено пунктом 4 частини 1 статтею 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, відповідно до частини 4 статті 202, пункту 4 частини 1 статтею 226 Господарського процесуального кодексу України правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не недійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, яке призначено на 03.09.2024.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини стосовно повідомлення учасників справи про судові засідання, яку відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ як джерело права, враховує те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).

У постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.10.2019 у справі №916/3616/15, від 05.06.2020 у справі №910/16978/19, від 16.10.2020 у справі №910/8816/19 викладено таку правову позицію щодо застосування частини 4 статті 202, пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною 4 статті 202, пунктом 4 частини 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами статтей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з такої підстави: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Отже, у випадку, якщо позивач має намір взяти участь у судовому засіданні, однак не має можливості взяти участь у першому засіданні, він повинен повідомити суд про причини неявки, і у випадку визнання таких причин поважними суд може відкласти розгляд справи.

Разом з тим частина 4 статті 202, пункт 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України не передбачають вимоги про те, що для залишення позову без розгляду позивач має не з`явитися у судове засідання саме у зв`язку з визнанням судом його явки обов`язковою та викликом до суду.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №904/2423/18, від 02.12.2020 у справі №914/1531/19, від 22.12.2020 у справі №925/337/19, від 13.01.2021 у справі № 910/4372/20, від 19.01.2023 у справі № 904/6347/21.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі Станков проти Болгарії від 12.07.2007).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи неявку позивача та неповідомлення ним про причин неявки, що позбавляє суд можливості вважати їх поважними, позов у даній справі підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Відтак, з огляду на вимоги пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" судовий збір, що сплачений позивачем за подання позову поверненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини 2 статті 185, частиною 4 статті 202, пунктом 4 частини 1 статті 226, статтями 232-235 Господарського процесуального кодексу України, пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", суд

вирішив:

1. Позовну заяву (вх.№349/24 від 07.03.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю ОКЕАН-ПРОДУКТ до держави - Російська Федерація про стягнення збитків на відшкодування майнової шкоди, заподіяної збройною агресією Російської Федерації проти України залишити без розгляду.

2. Судові витрати позивача залишити за позивачем.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею - 04.10.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів.

Суддя С.О. Саванчук