Рішення

від 10.04.2024 по справі 911/378/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2024 р. Справа № 911/378/17 (911/3075/23)

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовомКомунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства", Київська область, м. Славутич

до Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради, Київська область, м. Славутич

простягнення 206828,54 грн.

В межах провадження у справі № 911/378/17 про банкрутство Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства"

Обставини справи:

У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/378/17 за заявою Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України до Комунального підприємства Управління житлово-комунального господарства про банкрутство, провадження в якій порушено ухвалою суду від 06.07.2017 р.

Наразі триває процедура санації Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства".

09.10.2023 р. до суду надійшла позовна заява Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" про стягнення з Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради 206828,54 грн., з яких: 144978,48 грн. основного боргу; 6754,59 грн. інфляційних втрат, 3384,73 грн. 3% річних, 51710,74 грн. пені.

Ухвалою господарського суду від 11.10.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в межах провадження у справі № 911/378/17 про банкрутство Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства"; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; роз`яснено відповідачу, що відзив на позовну заяву подається до суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження (частина перша статті 251 ГПК України). У зазначений строк відповідач має подати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 ГПК України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копії відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов; встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до частини сьомої статті 252 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано позивачу у строк до п`яти днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення у порядку, передбаченому статтями 166, 167, 251 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) визначено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Наведена ухвала суду була надіслана в електронному вигляді сторонам у справі до їх електронних кабінетів у встановленому порядку.

Однак, відповідач вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив, відзиву на позовну заяву не подав.

Таким чином, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд даного позову, а відповідач, у відповідності до пункту п`ятого частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України визнається таким, що був належним чином повідомленим про розгляд даної справи.

Згідно із частиною дев`ятою статті 165 та частиною другою статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вище перелічених норм Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно із частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

01.10.2021 р. між Комунальним підприємством "Управління житлово-комунального господарства" (теплопостачальна організація) та Комунальним підприємством "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради (споживач) укладено договір про постачання теплової енергії № 41-21-Т, відповідно до п. 1.1. якого за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачу теплову енергію в потрібних обсягах на об`єкт, розташований за адресою: м. Славутич, Каштановий проїзд будівля гуртожитка №6, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2 договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води для опалення та підготовки гарячого водопостачання.

Згідно з пп. 2.4. договору, теплопостачальна організація та споживач у рамках виконання умов цього договору свою діяльність повинні виконувати у відповідності з вимогами "Правил користування тепловою енергією" затвердженою постановою КМУ від 03.10.2007 р. № 1198.

Згідно додатку 1 до договору (пп. 1-3), теплопостачальна організація постачає споживачу в період з 01.01.2021 р. по 39.09.2022 р. теплову енергію в межах Q рік = 146 Гкал/рік. Орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачу, за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору, становить 278 045,90 грн у т.ч. ПДВ 46 340,98 грн. Тариф на теплову енергію згідно Рішення Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області від 28.05.2021 р. № 214, становить 1587,02 грн/Гкал без ПДВ" за 1 Гкал (без ПДВ). Дата зняття споживачем показань приладів обліку 21-е число поточного місяця; подання звіту теплопостачальній організації не пізніше 23-го числа.

Пунктом 3 Додаткової угоди № 1 від 03.11.2021 р. до договору № 41-21-Т від 01.10.2021 р. про постачання теплової енергії, сторони внесли зміни до п. 2 додатку № 1 до договору та узгодили, що Орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачу, за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору, становить 236569,06 грн у т.ч. ПДВ 39428,18 грн. Тариф на теплову енергію згідно Рішення Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області від 12.10.2021 р. № 438, яке набирає чинності з 12.10.2021 р., становить 1350,28 грн за 1 Гкал (без ПДВ).

Відповідно до пп. 3.2.2. договору споживач теплової енергії зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.

Згідно з п. 5.1. договору облік споживання теплової енергії проводиться приладним способом.

Відповідно до пунктів 5.6., 5.7. договору, акт є документом, що підтверджує факт отримання споживачем теплової енергії у відповідному місяці. В акті зазначаються фактичні обсяги споживання теплової енергії, ціна та вартість спожитої теплової енергії у відповідному розрахунковому місяці. Споживач має належним чином засвідчити (підписати та скріпити відбитком печатки, а у випадку відсутності печатки - підписати) акт та повернути один примірник акту теплопостачальній організації протягом трьох календарних днів з моменту отримання такого акту. У випадку неповернення належним чином засвідченого акту споживачем протягом вказаного строку, акт вважається чинним (погодженим сторонами даного договору), а теплова енергія отриманою споживачем в кількості, вказаній в акті. Споживач підтверджує, що підписаний (погоджений) сторонами акт за розрахунковий місяць означає повне виконання теплопостачальною організацією своїх зобов`язань за цим договором у відповідному місяці.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що вартість теплової енергії визначається відповідно до затверджених уповноваженим державним органом тарифів та обсягів спожитої теплової енергії.

Пунктом 6.2. договору сторони обумовили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. За домовленістю сторін розрахунки за теплову енергію можуть проводитись і іншими не забороненими чинним законодавством формами.

Згідно з п. 6.3. договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.4. договору, за наявності заборгованості в споживача за цим договором, теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за одержану теплову енергію спожиту в минулі періоди незалежно від призначення платежу.

Пунктами 7.1., 7.3.4. та 7.3.5. договору сторони передбачили, що відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання зобов`язань, крім випадку письмової відмови сторони. У разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, 3 % річних та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який оплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється за прострочення виконання грошового зобов`язання через рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пп. 10.1., 10.2. договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання представниками сторін і діє до 30.09.2022 р., а в частині проведення розрахунків до повного їх виконання. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін.

Відповідно до п.п. 12.3. всі зміни та доповнення до цього договору являються невід`ємною частиною цього договору.

Вказаний договір, додатки та додаткова угода до нього підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відтисками печаток організацій.

Виходячи з наявних матеріалів справи, згідно п. 10.2. договору, останній був пролонгований до 30.09.2023 р. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за даним договором за період за січень 2023 р. квітень 2023 р., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями рахунків-фактур та актів наданих послуг до договору № 41-21-Т від 01.10.2021 р. за період за січень 2023 р. квітень 2023 р. на суму 78375,66 грн.

Так, судом встановлено, що акти наданих послуг до договору № 41-21-Т від 01.10.2021 р. за період за січень 2023 р. квітень 2023 р. підписані позивачем та відповідачем.

В свою чергу, акти наданих послуг до договору № 41-21-Т від 01.10.2021 р. за період за березень 2022 р. квітень 2022 р., та за період за листопад 2022 р. грудень 2022 р., наявні в матеріалах справи, не підписані відповідачем.

Обґрунтовуючи позовні вимоги за період за березень 2022 р. квітень 2022 р., та за листопад 2022 р. грудень 2022 р. позивач посилається на те, що ним надсилались відповідачу за адресою: м. Славутич, Київський квартал, буд. 14 рахунки-фактури та акти наданих послуг за вказані періоди, вказуючи на те, що відповідач так їх і не повернув підписаними з їхнього боку позивачу, у зв`язку з чим, з позиції позивача, згідно п. 5.6. договору, акти вважаються чинними (погодженими сторонами договору), а теплова енергія отриманою споживачем в кількості, вказаній у акті.

На підтвердження надсилання позивачем відповідачу актів до договору № 41-21-Т від 01.10.2021 за березень, квітень, листопад, грудень 2022 року позивач долучив копію листа № 01.04/271 від 15.02.2023 р. "Про повторне надання та підписання актів та рахунків наданих послуг". У нижньому правому куті листа наявний напис "вхід. № 118", під яким є ознаки дати, проте засвідчувальний напис позивача про відповідність копії документа оригіналу виконаний безпосередньо на даті, що унеможливлює розпізнання її змісту. Інших доказів на підтвердження обставини надсилання вказаних актів позивачем відповідачу суду не надано.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що копія листа № 01.04/271 від 15.02.2023 р. не є належним доказом надсилання, вручення позивачем або отримання відповідачем актів наданих послуг за договором № 41-21-Т від 01.10.2021 за періоди за березень 2022 р. - квітень 2022 р. та за листопад 2022 р. - грудень 2022 р., оскільки зазначена копія листа не містить ознак та не доводить факту вручення перелічених актів саме відповідачу, його уповноваженій особі. Докази направлення листа засобами поштового зв`язку в матеріалах справи відсутні.

Оцінюючи всі докази у їх сукупності слід зауважити, що наявна в матеріалах справи копія квитанції АТ Укрпошти від 04.09.2023 р. 071010219148 не збігається у часі з датою листа (15.02.2023 р.), проте збігається з датою направлення претензії відповідачу № 01.07-13/1530 від 04.09.2023 р.; докази, що підтверджують направлення листом 04.09.2023 р. актів наданих послуг за договором № 41-21-Т від 01.10.2021 за періоди березень - квітень 2022 р. та за листопад - грудень 2022 р. відсутні.

З урахуванням ст. 14, 73, 74, 76, 77, 78 ГПК України, матеріалами справи достовірно не підтверджується надсилання, передача позивачем відповідачу актів наданих послуг за договором № 41-21-Т від 01.10.2021 р. за березень квітень 2022 р., за листопад - грудень 2022 р., відповідно, позивачем не доведено факт отримання споживачем теплової енергії у березні, квітні, листопаді, грудні 2022 р., її фактичні обсяги споживання, та не доведено факт повного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором у перелічені місяці. На підставі наведеного копія листа № 01.04/271 від 15.02.2023 р. відхиляється судом як неналежний, недопустимий доказ.

Таким чином, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за даним договором за період за січень 2023 р. квітень 2023 р., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями рахунків-фактур та актів наданих послуг до договору № 41-21-Т від 01.10.2021 р. за періоди: за січень 2023 р квітень 2023 р. на суму 78375,66 грн., однак позивачем за допомогою належних, допустимих, достовірних доказів не доведено належне виконання ним своїх зобов`язань за договором № 41-21-Т від 01.10.2021 р. за період за березень 2022 р. - квітень 2022 р., за листопад 2022 р. грудень 2022 р., зокрема факт отримання споживачем теплової енергії у вказані періоди, її обсяг.

Судом встановлено, що відповідно до довідки головного бухгалтера позивача про нарахування та оплату послуг за період 01.03.2022 р. -30.04.2023 р. за договором № 41-21-Т від 01.10.2021 р. відповідачем було сплачено 11.05.2023 р. 1302,64 грн. та 21.06.2023 р. 8623,00 грн., та заборгованість (залишок нарахованих коштів) за період січень квітень 2023 р. сумарно складає 78375,66 грн. (довідка наявна в матеріалах справи), що включає в себе заборгованість за січень 2023 у сумі 27399,88 грн., за лютий 2023 р. у сумі 23332,84 грн., за березень 2023 р. у сумі 20205,59 грн. та за квітень 2023 р. у сумі 7437,35 грн. За даними довідки, загальна заборгованість відповідача перед позивачем за договором обліковується у сумі 144978,48 грн.

З позиції позивача, відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань за вказаним договором, за поставлену позивачем у вказаний період теплову енергію не розрахувався, у зв`язку з чим, у нього виникла заборгованість за період поставки за березень 2022 р. - квітень 2022 р., за листопад 2022 р. грудень 2022 р., за січень 2023 р. квітень 2023 р. на загальну суму 144978,48 грн., в тому числі за період січень квітень 2023 р. у сумі 78375,66 грн.

Судом встановлено, що відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань за вказаним договором, за поставлену позивачем у період: січень квітень 2023 р. теплову енергію не розрахувався, у зв`язку з чим, у нього виникла заборгованість за вказаний період поставки у сумі 78375,66 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 03.08.2023 р. було направлено на адресу відповідача претензію № 8 про сплату боргу за надані послуги з постачання теплової енергії від 01.08.2023 р. № 01.07-13/1334, відповідно до змісту якої позивач повідомляє відповідача про наявність у останнього станом на 31.07.2023 р. боргу за договором про постачання теплової енергії №41-21-Т від 01.10.2021 р. у розмірі 144978,48 грн. та просить здійснити його погашення (копії вказаних документів та доказів їх направлення долучено до матеріалів справи). 04.09.2023 р. позивачем було направлено відповідачу претензію № 16 про сплату боргу за надані послуги № 01-07-13/1530, в якій також вимагає сплатили заборгованість перед позивачем (копії вказаних документів та квитанції АТ Укрпошта від 04.09.2023 р. долучено до матеріалів справи).

Виходячи з вищенаведених обставин, у зв`язку з непогашенням відповідачем заборгованості, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором про постачання теплової енергії №41-21-Т від 01.10.2021 р. у загальному розмірі 206828,54 грн., з яких: 144978,48 грн. основного боргу, проте у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання на підставі 6.3., 7.3.4., 7.3.5. договору та ст. 625 ЦК України, позивач вважає що відповідач має сплатити на користь позивача, крім основного боргу, 6754,59 грн. інфляційних втрат, 3384,73 грн. 3% річних, 51710,74 грн. пені.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, відзиву на позов не надіслав, належних та допустимих доказів, які б спростовували викладені позивачем обставини суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав:

Згідно із частиною першою статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з положеннями частини першої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - "ЦК України") цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини другої статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами частини другої статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України (далі-ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами частин першої, другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини першої статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами частини другої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частина 1 статті 629 ЦК України, частина перша статті 525 ЦК України передбачають, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормою частини першої статті 96 ЦК України регламентовано, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до частин першої, другої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з п. 6.3. договору розрахунковий період є календарний місяць.

Відповідно до частини першої статті 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Судом враховано, що виходячи із умов договору, визначених сторонами на власний розсуд, акт є документом, що підтверджує факт отримання споживачем теплової енергії у відповідному місяці. В акті зазначаються фактичні обсяги споживання теплової енергії, ціна та вартість спожитої теплової енергії у відповідному розрахунковому місяці (п. 5.6. договору).

На підставі викладеного, судом встановлено, що на виконання умов договору про постачання теплової енергії від 01.10.2021 р. № 41-21-Т позивачем було надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії, що підтверджується копіями рахунків-факту та актів наданих послуг до договору № 41-21-Т від 01.10.2021 р. за січень 2023 р. квітень 2023 р. (копії міститься в матеріалах справи) у сумі на суму 78375,66 грн.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за вказаним договором, за поставлену позивачем у вказаний період (січень-квітень 2023 р.) теплову енергію не розрахувався, у зв`язку з чим, у нього виникла заборгованість за: січень 2023 р. квітень 2023 р. на загальну суму 78375,66 грн.

За періоди березень 2022 р. квітень 2022 р., листопад 2022 р. грудень 2022 р. позивач за допомогою належних та допустимих доказів не довів належне виконання своїх обов`язків за договором про постачання теплової енергії № 41-21-Т від 01.10.2021 р., зокрема, не довів факт отримання відповідачем (споживачем) теплової енергії у вказані періоди, її обсяг за допомогою належних, допустимих, достовірних доказів.

Таким чином, згідно наданих позивачем доказів борг відповідача перед позивачем за поставлену на виконання наведеного договору теплову енергію становить 78375,66 грн.

Cудом на підставі наявних доказів встановлено, що відповідач є таким, що прострочив строк виконання зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з приписами частини першої статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини другої статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 76, частини першої статті 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за виконані роботи закон покладає на відповідача.

Відповідачем доказів сплати зазначеної заборгованості не надано, наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростовано.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що позивачем надано докази належного виконання обов`язків з постачання теплової енергії лише за період січень-квітень 2023 р., водночас, відповідачем поставлену електричну енергію за вказаний період не оплачено, у зв`язку з чим, у нього виник борг, що на дату прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується поданими позивачем доказами та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягаю задоволенню лише в частині неоплаченої електричної енергії за наведений період, а саме, в сумі 78375,66 грн. В іншій частині позовні вимоги про стягнення основного боргу за договором про постачання теплової енергії від 01.10.2021 р. № 41-21-Т задоволенню не підлягають, у зв`язку з не доведенням позивачем поставлення ним на виконання вказаного договору у періоди: березень 2022 р. квітень 2022 р., листопад 2022 р. грудень 2022 р. електричної енергії відповідачу, а відтак, виникнення у останнього обов`язку оплати такої енергії.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 6754,59 грн. інфляційних втрат, 3384,73 грн. 3% річних, 51710,74 грн. пені, нарахованих за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором у наступні періоди: з 01.05.2022 р. по 10.05.2023 р. на суму боргу 22717,12 грн., з 12.05.2023 р. по 20.06.2023 р. на суму боргу 21 414,48 грн., з 22.06.2023 р. по 26.09.2023 р. на суму боргу 12791,48 грн. (заборгованість за теплову енергію березень 2022 р.); з 01.06.2022 р. по 26.09.2023 р. на суму боргу 14015,90 грн. (заборгованість за квітень 2022 р.); з 01.01.2023 р. по 26.09.2023 р. на суму боргу 16284,37 грн. (заборгованість за листопад 2022 р.); з 01.02.2023 р. по 26.09.2023 р. на суму боргу 23511,07 грн. (заборгованість за грудень 2022 р.); з 01.03.2023 р. по 26.09.2023 р. на суму боргу 27399,88 грн. (заборгованість за січень 2023 р.); з 01.04.2023 р. по 26.09.2023 р. на суму боргу 23332,84 грн. (заборгованість за лютий 2023 р.); з 01.05.2023 р. по 26.09.2023 р. на суму 20205,59 грн. (заборгованість за березень 2023 р.); з 01.06.2023 р. по 26.09.2023 р. на суму 7437,35 грн. (заборгованість за квітень 2023 р.), суд зазначає таке:

Згідно з частиною першою статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 частини першої ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктами 7.3.4. та 7.3.5 договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, 3 % річних та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який оплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється за прострочення виконання грошового зобов`язання через рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача основного боргу за договором № 41-21-Т від 01.10.2021 р. за період березень квітень 2022 р., листопад грудень 2022 р., підстави для задоволення позовних вимог зі стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних, пені (в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який оплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу), що нараховані позивачем за прострочення сплати відповідачем основного боргу за березень квітень, листопад грудень 2022 р., - відсутні.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 1078). Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення (Правова позиція Верховного Суду у Постанові від 25.08.2020 р. у справі № 924/534/19).

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем вимог в частині інфляційних втрат, нарахованих на борг, що виник, у зв`язку з не здійсненням оплати поставленої електричної енергії за період: січень - квітень 2023 р., судом встановлено, що інфляційні втрати за поставлену теплову енергію за вказаний період становлять мінус 86,38 грн., оскільки мала місце дефляція, а отже втрати від інфляції відсутні, у зв`язку з чим, суд відмовляє у задоволенні цих вимог.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем вимог в частині 3% річних, нарахованих на борг, що виник, у зв`язку з не здійсненням оплати поставленої електричної енергії за період: січень - квітень 2023 р., судом встановлено, що відповідний розрахунок здійснено вірно, а відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1135,79 грн. 3% річних.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, нарахованої на борг, що виник, у зв`язку з не здійсненням оплати поставленої електричної енергії за період: січень - квітень 2023 р., судом встановлено, що такий розрахунок здійснено вірно, а відтак, пеня, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період прострочення виконання грошового зобов`язання, з урахуванням умов договору, якими сторони погодили продовження строку нарахування пені, становить 18 040,88 грн.

Приписами частин першої, другої статті 73, частини першої статті 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що встановлений судом борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується поданими позивачем доказами та не спростований відповідачем, суд задовольняє позов частково та стягує з відповідача на користь позивача 78375,66 грн. основного боргу, 18 040,88 грн. пені, 1135,79 грн. 3% річних, в іншій частині в задоволенні позову відмовляє.

Витрати позивача зі сплати судового збору, у відповідності до вимог п. 2 частини першої статті 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 237-238, 240 ГПК України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ ЦЕНТР" СЛАВУТИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (Київський Квартал, буд. 14, м. Славутич, Київська обл., 07101; код ЄДРПОУ 32631821) на користь Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" (вул. Військових Будівельників, буд. 8, м. Славутич, Київська область, 07100; код ЄДРПОУ 31476318) 78375 (сімдесят вісім тисяч триста сімдесят п`ять) гривень 66 копійок основного боргу; 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) гривень 79 копійок 3% річних; 18040 (вісімнадцять тисяч сорок) гривень 88 копійок пені; 1463 (одна тисяча чотириста шістдесят три) гривні 42 копійки судового збору.

3.В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4.Видати наказ.

Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання 10.04.2024 р.

Суддя А.В. Лопатін