Рішення

від 10.04.2024 по справі 912/502/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 рокуСправа № 912/502/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу № 912/502/24

за позовом: Фізичної особи - підприємця Самойлова Олександра Володимировича, АДРЕСА_1

до: Приватного сільськогосподарського підприємства "Мир", с. Станкувате, Голованівський (Вільшанський) район , Кіровоградська область, 26608

про стягнення 43 985,71 грн

Без виклику сторін (судове засідання не проводилось).

Фізична особа - підприємець Самойлов Олександр Володимирович (далі - ФОП Самойлов О.В., позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою з вимогами до Приватного сільськогосподарського підприємства "Мир" (далі - ПСП "Мир", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 43 985,71 грн, з яких: 39 461,03 грн основного боргу, 346,56 грн 3% річних, 634,66 грн інфляційних, 3 543,46 грн пені, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на невиконання відповідачем зобов`язань за договором № 15-М від 01.10.2023 про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом в частині оплати наданих послуг перевезення.

Ухвалою від 29.02.2024 суд відкрив провадження у справі № 912/502/24 за правилами спрощеного позовного провадження. Згідно ухвали постановлено розглядати справу без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.

Відповідач позовні вимоги заперечив, про що до справи подав відзив на позовну заяву, вказуючи на те, що згідно умов договору розрахунки між перевізником та замовником здійснюються на підставі рахунку, однак позивачем ніякі рахунки відповідачу не направлялись, а отже строк оплати послуг не настав. Окрім того, відповідач вказує на те, що сторонами не було досягнуто згоди щодо ціни Договору, а тому такий договір має бути визнано недійсним (а.с. 18-24).

19.03.2024 позивачем подано відповідь на відзив, згідно якого останній зазначає, що товарно-транспортні накладні являються основними первинними документами, що фіксують факт здійснення господарської операції та підтверджують факт надання послуг з перевезення товарів згідно договору. Позивач зазначає, що одночасно з підписанням Акта здачі-приймання послуг відповідачу було надано рахунок на оплату, в якому зазначено, ціну, тонно- кілометри тощо. Окрім того, за твердженням позивача, строк оплати наступає в день підписання Акта приймання-передачі послуг. Позивач вважає укладений між сторонами договір чинним і таким, що породжує права та обов`язки.

До відповіді на відзив позивач додав товано-транспортні накладні і рахунок на оплату.

Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив в установлений строк не скористався.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Частиною 1 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

З підстав викладеного та в межах законодавчо визначених строків, а також враховуючи відсутність клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали та дослідивши докази, судом встановлено наступні обставини, які є предметом доказування у справі.

01.10.2023 між ФОП Самойлов О.В. (Перевізник) та ПСП "Мир" (Замовник) укладено договір про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом №15-М (далі - Договір) (а.с. 7-8), за умовами п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Перевізник зобов`язався доставити автомобільним транспортом і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (Вантажоодержувач), а Замовник зобов`язується сплатити плату за перевезення вантажів на умовах, встановлених даним Договором.

Згідно п. 4.1. Договору розрахунки між Перевізником і Замовником здійснюються на підставі наданого Перевізником Замовнику рахунку шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Перевізника.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що розрахунок здійснюється Замовником Перевізнику по факту за надані послуги, на підставі Актів приймання-передачі надання послуг на виконання транспортних перевезень, підписаних уповноваженими представниками Сторін, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня їх підписання.

Вартість послуг перевезення вантажу вказується Перевізником в рахунках на оплату за тарифами, погодженими уповноваженими особами Перевізника та Замовника до початку здійснення перевезень вантажу, з розрахунку фактично виконаного пробігу та ваги перевезеного вантажу. Одиниця виміру в рахунках на оплату-тонно-кілометр перевезеного вантажу. Ціна перевезення тонно-кілометра вантажу заокруглюється в межах двох знаків після коми для коректного заповнення та реєстрації податкових накладних (п. 4.3. Договору).

Даний Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2023, а за невиконаними зобов`язаннями, до повного їх виконання. У випадку, якщо будуть відсутні заперечення з боку обох Сторін, даний Договір вважається пролонгованим на наступний рік (п. 7.1.- 7.2. Договору).

Договір підписано повноважними представника сторін та скріплено печатками.

25.10.2023 між ФОП Самойлов О.В. і ПСП "Мир" підписано Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3 від 25.10.2023, за змістом якого позивачем надано послуги з вантажних автомобільних перевезень на суму 39 461,03 грн (а.с. 6).

Додатком до вказаного Акту зазначено реєстр товарно-транспортних накладних, в яких зазначено відомості щодо розвантаження згідно товарно-транспортних накладних № 273 від 11.10.2023 та № 330 від 12.10.2023. (а.с. 6 на звороті).

Позивач зазначає, що Замовником не виконано належним чином зобов`язання по оплаті Перевізнику вартості перевезень у строк, обумовлений в п. 4.2. Договору, з підстав чого подано позовну заяву про стягнення суми основного боргу (вартості послуг перевезення) та законодавчо визначених нарахувань (пеня, 3% річних, інфляційні) за період прострочення оплати.

Норми законодавства, застосовані судом при вирішені спору.

Згідно ст. ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 11, 509, 525, 526 629 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення зобов`язань, які мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або його зміна не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами (ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України).

Статтею 307 Господарського кодексу України та ст. 909 Цивільного кодексу України встановлено, що перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

В ст. 916 Цивільного кодексу України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Закон України "Про автомобільний транспорт" визначає, що вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату (ст. 1 Закону).

Відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 N363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за N128/2568 (далі - Правила) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Згідно вказаних Правил, договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Розділом 14 Правил передбачено, що форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов`язаних з цим, визначаються Перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - Замовником при укладенні ними Договору на перевезення вантажів (п. 14.1).

За загальним правилом, наведеним в ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

За правилами ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч.ч. 1-4 ст. 13).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86).

Мотивована оцінка доводів сторін та поданих доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного між сторонами Договору № 15-М від 01.10.2023 ФОП Самойлов О.В. зобов`язався доставити автомобільним транспортом і видати уповноваженій особі вантаж, а ПСП "Мир" зобов`язався сплатити плату за перевезення вантажів на умовах, встановлених Договором.

Згідно матеріалів справи підтверджено фактичне надання позивачем відповідачу послуг з перевезення, що засвідчено Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3 від 25.10.2023 та оформленими товарно-транспортними накладними № 273 від 11.10.2023 і № 330 від 12.10.2023.

У вказаному Акті зазначено об`єм та вартість наданих послуг і згідно наявної в Акті відмітки Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт немає.

Надані до справи товарно-транспортні накладні містять необхідні відмітки, у тому числі по вантажно-розвантажувальним операціям.

Отже, позивачем надано допустимі докази на підтвердження надання послуг з перевезення вантажу і фактичне надання таких послуг не заперечується відповідачем.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що розрахунок здійснюється Замовником Перевізнику по факту за надані послуги, на підставі Актів приймання-передачі надання послуг на виконання транспортних перевезень, підписаних уповноваженими представниками Сторін, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня їх підписання.

Таким чином, Договором чітко визначено строк оплати та початок його перебігу, який обраховується з дати підписання Акта приймання-передачі наданих послуг.

За вказаних обставин суд відхиляє посилання відповідача на відсутність підстав для оплати послуг через непогодження попередньо тарифів та у зв`язку з не надсиланням рахунку, оскільки такі тарифи погоджені в Акті від 25.10.2023, щодо яких відповідач не висловив жодних зауважень під час підписання Акта.

Всі необхідні банківські реквізити для перерахування грошових коштів безпосередньо відображено в Договорі та в Акті надання послуг, а тому оформлення рахунку не є відкладальною умовою для здійснення оплати.

Твердження відповідача про недійсність Договору з підстав відсутності за змістом Договору його ціни є необґрунтованим, так як зазначене не є свідчення недійсності договору згідно ст. 215 Цивільного кодексу України.

Окрім того, ст. 204 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію правомірності правочину, а підстави вважати договір неукладеним після його повного чи часткового виконання сторонами виключається.

Наведене відповідає висновку, вкладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу (вартості наданих послуг з перевезення вантажу) в розмірі 39 461,03 грн.

Щодо стягнення пені та нарахувань згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. ст. 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно розрахунку позивач нараховує на суму простроченого зобов`язання 39 461,03 грн:

3% річних за період з 09.11.2023 до 23.02.2024, що становить 346,56 грн;

інфляційні втрати за період з листопада 2023 по січень 2024, що становить 634,66 грн.

Вказані нарахування є правильними та відповідають фактичному періоду прострочення, з урахування строку оплати згідно Договору.

Отже, позовні вимоги про стягнення 346,56 грн 3% річних та 634,66 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.

За змістом ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Отже, законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №908/1501/18.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір. (пункт 6.13. постанови).

Розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. (пункт 6.31. постанови).

Відповідно до правил ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони не передбачили в умовах Договору сплату пені за невиконання зобов`язань з оплати наданих послуг перевезення та не визначили її розмір. Також не передбачено застосований позивачем вид відповідальності відповідним законодавчим актом.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 3 543,46 грн.

У відповідності до вищевикладеного, позовні вимоги ФОП Самойлова Олександра Володимировича до ПСП "Мир" підлягають частковому задоволенню в розмірі 39 461,03 грн суми основного боргу, 346,56 грн 3% річних та 634,66 грн інфляційних втрат.

У задоволенні позовних вимог частині стягнення пені суд відмовляє за наведених вище підстав.

Судові витрати.

На підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України та оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає судовий збір на відповідача повністю.

Під час визначення розміру судового збору суд враховує, що за правилами ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи, що позовна заява у даній справі подана в електронній формі через електронний суд, суд застосовує коефіцієнт 0,8 та стягує з відповідача судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Інших судових витрат сторони не заявляють.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 126, 129, 233, 236-241, 247-252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Мир" (с. Станкувате, Голованівський (Вільшанський) район , Кіровоградська область, 26608, ідентифікаційний код 00152566) на користь Фізичної особи-підприємця Самойлова Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 39 461,03 грн основного боргу, 346,56 грн 3% річних та 634,66 грн інфляційних, а також 2 422,40 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати Фізичній особі-підприємцю Самойлову Олександру Володимировичу та Приватному сільськогосподарському підприємству "Мир" до електронних кабінетів з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повне рішення складено 10.04.2024.

Суддя В.В.Тимошевська