Постанова

від 09.09.2024 по справі 912/502/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2024 року м.Дніпро Справа № 912/502/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Мир" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.04.2024 (повний текст рішення складено 10.04.2024, суддя Тимошевська В.В.) у справі № 912/502/24

за позовом: Фізичної особи - підприємця Самойлова Олександра Володимировича, ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до: Приватного сільськогосподарського підприємства "Мир", с. Станкувате, Голованівський (Вільшанський) район, Кіровоградська область, 26608

про стягнення 43 985,71 грн,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Самойлов Олександр Володимирович (далі - ФОП Самойлов О.В., позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою з вимогами до Приватного сільськогосподарського підприємства "Мир" (далі - ПСП "Мир", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 43 985,71 грн, з яких: 39 461,03 грн основного боргу, 346,56 грн 3% річних, 634,66 грн інфляційних, 3 543,46 грн пені, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на невиконання відповідачем зобов`язань за договором № 15-М від 01.10.2023 про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом в частині оплати наданих послуг перевезення.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 10.04.2024, у даній справі, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Мир" (с. Станкувате, Голованівський (Вільшанський) район , Кіровоградська область, 26608, ідентифікаційний код 00152566) на користь Фізичної особи-підприємця Самойлова Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 39 461,03 грн основного боргу, 346,56 грн 3% річних та 634,66 грн інфляційних, а також 2 422,40 грн судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Не погодившись з зазначеними судовими рішеннями, Приватне сільськогосподарське підприємство "Мир", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.04.2024 та ухвалити нове, яким відмовити повністю в задоволені позовних вимог. Здійснити перерозподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що сторонами не було погоджено тарифи за якими мала здійснюватися оплата за надані послуги за Договором, а Позивач не відправляв на юридичну адресу Відповідача рахунок на підставі якого ПСП «МИР» здійснювало би подальший розрахунок з Позивачем.

Господарським судом було неправильно застосовано до правовідносин сторін норми статей 526, 628, 627, 638 Цивільного кодексу України.

Скаржник наполягає, що розмір плати за Актом здачі-приймання робіт №3 від 25.10.2023 року не було погоджено між ПСП «МИР» та ФОП Самойлов О.В., а сам строк виконання грошового зобов`язання не настав у зв`язку з не надсиланням рахунку на оплату на адресу Відповідача.

Відтак, оскаржуване було ухвалено з неправильним застосуванням статей 526, 628, 627, 638 Цивільного кодексу України, а тому зазначене рішення є незаконним.

Згідно до протоколу автоматичногорозподілу судової справи між суддямивід 29.04.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.05.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 912/502/24. Доручено Господарському суду Кіровоградської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 912/502/24.

13.05.2024 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2024 апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Мир" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.04.2024 у справі № 912/502/24 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.

30.05.2024 від представника скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги докази сплати судового збору у розмірі 3663,60 грн. (платіжна інструкція № 4674 від 29.05.2024)

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства "Мир" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.04.2024 у справі № 912/502/24. Визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

25.06.2024 від Фізичної особи - підприємця Самойлова Олександра Володимировича до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Мир", в якому зазначено про те, що Відповідачем, було укладено Договір № 15 - М про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом від 01.10.2023 року. Послуги за Договором Позивачем надані що підтверджується Товарно - транспортними накладними № 273 від 11.10.2023 року та № 330 від 12.10.2023 року, реєстром ТНН, та Відповідачем прийняті, що підтверджується Актом здачі- приймання робіт (надання послуг) № 3 від 25.10.2023 року, який ним підписаний без будь-яких зауважень та заперечень. Вказане підтверджує, що поведінка Відповідача стосовно невиконання свого обов`язку щодо оплати прийнятих послуг, суперечить добросовісності та чесній діловій практиці.

Просить апеляційну скаргу ПСП «Мир» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.04.2024 року у справі № 912/502/24 залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2023 між ФОП Самойлов О.В. (Перевізник) та ПСП "Мир" (Замовник) укладено договір про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом №15-М (далі - Договір) (а.с. 7-8), за умовами п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Перевізник зобов`язався доставити автомобільним транспортом і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (Вантажоодержувач), а Замовник зобов`язується сплатити плату за перевезення вантажів на умовах, встановлених даним Договором.

Згідно п. 4.1. Договору розрахунки між Перевізником і Замовником здійснюються на підставі наданого Перевізником Замовнику рахунку шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Перевізника.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що розрахунок здійснюється Замовником Перевізнику по факту за надані послуги, на підставі Актів приймання-передачі надання послуг на виконання транспортних перевезень, підписаних уповноваженими представниками Сторін, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня їх підписання.

Вартість послуг перевезення вантажу вказується Перевізником в рахунках на оплату за тарифами, погодженими уповноваженими особами Перевізника та Замовника до початку здійснення перевезень вантажу, з розрахунку фактично виконаного пробігу та ваги перевезеного вантажу. Одиниця виміру в рахунках на оплату-тонно-кілометр перевезеного вантажу. Ціна перевезення тонно-кілометра вантажу заокруглюється в межах двох знаків після коми для коректного заповнення та реєстрації податкових накладних (п. 4.3. Договору).

Даний Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2023, а за невиконаними зобов`язаннями, до повного їх виконання. У випадку, якщо будуть відсутні заперечення з боку обох Сторін, даний Договір вважається пролонгованим на наступний рік (п. 7.1.- 7.2. Договору).

Договір підписано повноважними представника сторін та скріплено печатками.

25.10.2023 між ФОП Самойлов О.В. і ПСП "Мир" підписано Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3 від 25.10.2023, за змістом якого позивачем надано послуги з вантажних автомобільних перевезень на суму 39 461,03 грн (а.с. 6).

Додатком до вказаного Акту зазначено реєстр товарно-транспортних накладних, в яких зазначено відомості щодо розвантаження згідно товарно-транспортних накладних № 273 від 11.10.2023 та № 330 від 12.10.2023. (а.с. 6 на звороті).

Позивач зазначає, що Замовником не виконано належним чином зобов`язання по оплаті Перевізнику вартості перевезень у строк, обумовлений в п. 4.2. Договору, з підстав чого подано позовну заяву про стягнення суми основного боргу (вартості послуг перевезення) та законодавчо визначених нарахувань (пеня, 3% річних, інфляційні) за період прострочення оплати.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами (ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 307 Господарського кодексу України та ст. 909 Цивільного кодексу України встановлено, що перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

В ст. 916 Цивільного кодексу України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вже було встановлено судом першої інстанції, на підставі укладеного між сторонами Договору № 15-М від 01.10.2023 ФОП Самойлов О.В. зобов`язався доставити автомобільним транспортом і видати уповноваженій особі вантаж, а ПСП "Мир" зобов`язався сплатити плату за перевезення вантажів на умовах, встановлених Договором.

За приписами ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно матеріалів справи підтверджено фактичне надання позивачем відповідачу послуг з перевезення, що засвідчено Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3 від 25.10.2023 та оформленими товарно-транспортними накладними № 273 від 11.10.2023 і № 330 від 12.10.2023. У вказаному Акті зазначено об`єм та вартість наданих послуг і згідно наявної в Акті відмітки Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт немає, проте, відповідачем неоплачені.

Надані до справи товарно-транспортні накладні містять необхідні відмітки, у тому числі по вантажно-розвантажувальним операціям.

Колегія суддів не може погодитись з посиланням відповідача/скаржника на відсутність підстав для оплати послуг через непогодження попередньо тарифів та у зв`язку з не надсиланням рахунку, з огляду на таке.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що розрахунок здійснюється Замовником Перевізнику по факту за надані послуги, на підставі Актів приймання-передачі надання послуг на виконання транспортних перевезень, підписаних уповноваженими представниками Сторін, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня їх підписання.

Таким чином, Договором чітко визначено строк оплати та початок його перебігу, який обраховується з дати підписання Акта приймання-передачі наданих послуг.

Матеріалами справи встановлено, що тарифи погоджені в Акті від 25.10.2023, щодо яких відповідач не висловив жодних зауважень під час підписання Акта. (а.с. 06 т. 1) Всі необхідні банківські реквізити для перерахування грошових коштів безпосередньо відображено в Договорі та в Акті надання послуг.

Слід зауважити і на тому, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18.

За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги про стягнення основного боргу (вартості наданих послуг з перевезення вантажу) в розмірі 39 461,03 грн.

Щодо стягнення пені та нарахувань згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. ст. 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно розрахунку позивач нараховує на суму простроченого зобов`язання 39 461,03 грн: 3% річних за період з 09.11.2023 до 23.02.2024, що становить 346,56 грн; інфляційні втрати за період з листопада 2023 по січень 2024, що становить 634,66 грн.

Розрахунок річних та інфляції грошових коштів позивачем здійснено відповідно до умов договору та діючого законодавства, а отже, вказані суми підлягають до примусового стягнення.

За змістом частини другої статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас частиною шостою статті 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 05.09.2019 у справі N 908/1501/18.

З матеріалів справи та договору вбачається, що сторони не передбачили в умовах Договору сплату пені за невиконання зобов`язань з оплати наданих послуг перевезення та не визначили її розмір. Саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 3 543,46 грн.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу колегією суддів враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 10.04.2024 у справі №912/502/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Приватного сільськогосподарського підприємства "Мир" задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Мир" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.04.2024 у справі № 912/502/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.04.2024 у справі № 912/502/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О.Дармін