Рішення

від 10.04.2024 по справі 917/85/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2024 Справа № 917/85/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Малтекс-М», м. Луцьк

до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Миргородський комбінат хлібопродуктів № 1», м. Миргород, Полтавська область

про стягнення 692 010,00 грн

без виклику представників сторін

встановив:

До Господарського суду Полтавської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Малтекс-М» з позовом до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Миргородський комбінат хлібопродуктів № 1» про стягнення 692 010,00 грн штрафу за невиконання договору складського зберігання зерна № 10072020 від 10.07.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач допустив порушення вказаного договору щодо збереження переданого позивачем зерна.

У відзиві на позовну заяву (№ 2136 від 19.02.2024, а.с. 45-46) відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує за наступного:

- відповідно до наказу ДАК "Хліб України" від 16.12.2021 № 47-к/тр на посаду директора Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Миргородський комбінат хлібопродуктів № 1» призначено Овсяннікову Олену Ігорівну;

- фактичне приймання-передачі майна Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Миргородський комбінат хлібопродуктів № 1» у зв`язку із зміною керівника не відбулось;

- на момент призначення чинного керівництва ДП ДАК «Хліб України» «Миргородський КХП № 1» не було здійснено відповідне приймання-передачу будь-якої фінансової та бухгалтерської документації, зокрема договорів, складських документів Підприємства тощо, наразі на підприємстві досі відбувається відновлення бухгалтерських даних;

- станом на 16.12.2021 внаслідок огляду майна відповідача за адресою вул. Гоголя, 32, м. Миргород, Полтавська область, 37600 та подальшої інвентаризації будь-якого зерна на зберіганні не було виявлено.

У відповіді на відзив (вхід. № 3414 від 12.03.2024) позивач заперечує проти доводів відповідача з огляду на те, що:

- відповідач не надав докази належного виконання договору складського зберігання зерна № 10072020 від 10.07.2020;

- аналіз судової практики, зокрема, рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 по справі № 910/19021/21 за позовом Акціонерного товариства «Аграрний фонд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина Агро» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Дочірнє підприємство державної акціонерної компанії «Хліб України» «Миргородський комбінат хлібопродуктів №1», дозволяє зробити висновок, що господарські правопорушення щодо незабезпечення зберігання зерна на зерновому складі припускалися й раніше.

У запереченнях (вхід. № 4477 від 02.04.2024) відповідач підтримав свої доводи викладені у відзиві, а також повідомив, що новий керівник виявив невідповідність фактичного стану майна у порівнянні із вказаним у акті інвентаризації; будь-якого зерна на підприємстві виявлено не було.

У цій справі були вчинені наступні процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. (а.с. 30).

Ухвалою від 22.01.2024 (а.с. 34) суд залишив позовну заяву без руху та встановив строк для усунення недоліків. Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки (а.с. 37-39).

Ухвалою від 05.02.2024 (а.с. 41-42) суд відкрив провадження у справі № 917/85/24, визнав справу малозначною, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вказана ухвала суду надсилалась позивачу та відповідачу в їх електронні кабінети у підсистемі Електронний суд та доставлена їм 06.02.2024 о 16:00 год (довідки про доставку електронного листа від 06.02.2024 - а.с. 43,44).

Відповідно до п. 2 ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, ухвала від 06.02.2024 доставлена сторонам в установленому порядку.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

Заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження сторони суду не надали.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В зв`язку з необхідністю ознайомлення позивача із поданими відповідачем запереченнями (вхід. № 4477 від 02.04.2024) по суті цієї справи та доказами, для надання можливості сторонам реалізувати право на подання доказів та пояснень щодо спірних правовідносин, для забезпечення процесуальних прав сторін та з метою об`єктивного дослідження обставин справи, прийняття рішення суд відклав на розумний строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

До матеріалів справи позивач надав договір складського зберігання зерна № 10072020 від 10 липня 2020 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЛТЕКС-М» (далі - Поклажодавець, Позивач) та Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Миргородський комбінат хлібопродуктів №1» (далі - Зерновий склад, Відповідач); (далі Договір, а.с. 18-25).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Поклажодавець зобов`язується передати, а Зерновий склад зобов`язується прийняти на зберігання сільськогосподарську продукцію (надалі - Зерно) та в установлений строк повернути їх Поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених цим Договором.

Згідно з п. 1.1.1. Договору на відповідальне зберігання приймається Зерно - пшениця 4 класу у кількості 4500 тон.

За п. 1.2 Договору Зерновий склад (знаходиться за адресою: 37600, Полтавська область, м. Миргород, вул. Гоголя, 32) забезпечує знеособлене зберігання зерна за культурами та класами.

Зерно, що передається на зберігання Зерновому складу згідно з цим Договором, переоформлено на Зерновому складі, є власністю Поклажодавця. Зерновий склад не має права продавати або будь-яким іншим чином розпоряджатися Зерном Поклажодавця, яке знаходиться в нього на зберіганні, до закінчення строку зберігання, передбаченого цим Договором (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору вид, кількість і якість прийнятого на зберігання Зерна зазначається цим Договором, Актом приймання-передачі, що є додатком до цього Договору та його невід`ємною частиною, а також в Складському документів, у разі його оформлення за вимогою Поклажодавця.

В п. 7.1 Договору вказано, що зерно передається на зберігання на строк дії цього договору.

Згідно з п. 7.2 Договору строк зберігання зерна обчислюється з календарного дня надходження його на зерновий склад або з календарного дня переоформлення зерна третьою особою на користь поклажодавця і обраховується календарними днями.

У п.12. Договору вказано, що договір діє протягом року з моменту укладення цього договору, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно з п. 12.2 Договору за взаємною домовленістю сторін строк дії договору може бути продовжений на тих самих умовах та на той самий термін у разі, якщо однією із сторін не буде надіслано письмове повідомлення про відсутність наміру на продовження дії цього договору не пізніше, ніж за два місяці до закінчення дії цього договору.

В п. 12.3 Договору вказано, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

В додатку № 1 до Договору сторони узгодили Протокол погодження цін на послуги до Договору (а.с.24).

В Акті приймання-передачі № 1 від 10.07.2020 (додаток № 1 до Договору, а.с. 25) вказано, що на підставі Договору Поклажодавець передав, а Зерновий склад прийняв на зберігання зерно, а саме пшеницю 4 класу в кількості 4500 тон.

Як зазначає позивач в позовній заяві, під час здійснення перевірки наявності зерна, що належить ТОВ «Малтекс-М», 06.12.2023року було встановлено відсутність зерна пшениці 4 класу у кількості 4500 тон на складі відповідача.

В підтвердження нестачі зерна позивач надав Акт перевірки наявності зерна та відповідності його кількісним та якісним показникам від 06.12.2023 (а.с. 26), який підписаний представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Малтекс-М» та Дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Миргородський КХП №1». В цьому акті вказано, що сторонами було виявлено та засвідчено факт відсутності на Зерновому складі та, відповідно, незабезпечення виконання договірних умов збереження зерна, що належить ТОВ «Малтекс-М», а саме пшениці 4 класу в кількості 4500 тон, що знаходилося на зберіганні на підставі Договору складського зберігання зерна № 10072020 від 10 липня 2020 року

У пункту 6.3 Договору передбачено, що у разі втрати (нестачі) та/або пошкодження (втрата якісних показників) зерна зерновий склад за власний рахунок відшкодовує Поклажодавцю його вартість за ринковими цінами, які склалися на момент виявлення такої втрати (нестачі) та/або пошкодження (втрата якісних показників) зерна, але в будь-якому разі не нижче його закупівельної вартості, а також виплачує Поклажодавцю штраф у розмірі 3% від вартості втраченого та/або пошкодженого зерна.

В підтвердження ринкової вартості зерна позивач надав довідку Полтавської ТПП від 12.12.2023 року № 24.14-05/827 «Про середньоринкову ціну на пшеницю 4 класу на внутрішньому ринку Полтавської області за період 05.12.2023р. - 12.12.2023р.» (а.с.27), в якій вказано, що середньоринкова ціна на внутрішньому ринку Полтавської області у грудні 2023 року (за період 05.12.2023р. - 12.12.2023р.) на пшеницю 4 класу становила 5126,00 грн з ПДВ за тонну зерна пшениці 4 класу.

За розрахунком позивача, втратою зерна йому завдано збитків на загальну суму 23 067 000,00 грн.

Враховуючи не виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань зі зберігання зерна та із посиланням на п. 6.3 Договору, позивач заявив до стягнення з відповідача 692 010,00 грн штрафу.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються наступними нормами.

Частиною 1 ст. 936 ЦК України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно із ст. 956 ЦК України товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов`язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором.

Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 961 ЦК України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів:

складську квитанцію;

просте складське свідоцтво;

подвійне складське свідоцтво.

Позовні вимоги ґрунтуються на невиконання відповідачем договору складського зберігання зерна № 10072020 від 10 липня 2020 року.

Особливості порядку прийому та обігу зерна регулюються Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 04.07.2002 року № 37-IV (із змінами на дату укладення Договору).

Пунктом 10 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок зерна в України" визначено, що зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про ринок зерна в Україні" дія цього Закону поширюється на всіх суб`єктів ринку зерна.

У статті 5 Закону України "Про ринок зерна в Україні" вказано, що суб`єктами ринку зерна, зокрема, є: суб`єкти виробництва зерна; суб`єкти зберігання зерна; інші суб`єкти господарювання, які діють на ринку зерна.

Згідно із статтею 7 Закону України "Про ринок зерна в Україні" суб`єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб`єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб`єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна.

Суб`єкти зберігання зерна відповідно до укладених договорів складського зберігання із суб`єктами ринку зерна гарантують забезпечення якості та дотримання нормативів природних втрат зерна протягом терміну його зберігання (ч.2 ст. 7 Закону).

Оскільки позивач та відповідач є суб`єктами господарювання, що брали участь у процесі зберігання зерна, на них та на спірні правовідносини поширюються вимоги Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов`язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб`єктом ринку зерна.

Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Згідно пункту 24 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів:

подвійне складське свідоцтво;

просте складське свідоцтво;

складську квитанцію.

Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

Форма бланків складських документів на зерно, порядок їх випуску, передачі, продажу зерновим складам встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.

Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2003 р. № 510 затверджено «Порядок випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам» (далі Постанова № 510), а також форми бланків подвійного складського свідоцтва, простого складського свідоцтва, складської квитанції.

В п.1 Постанови № 510 вказано, що підставою для видачі складських документів на зерно (далі складські документи) є прийняття зерна зерновим складом на зберігання.

В п.2 Постанови № 510 вказано, що бланки, а також копії складських документів, виданих зерновими складами, зберігаються на складі.

Інформація про складські документи вноситься до реєстру складських документів на зерно (далі - реєстр) у порядку, що встановлений Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1, 2 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2003 № 510, підставою для видачі складських документів на зерно (далі складські документи) є прийняття зерна зерновим складом на зберігання.

Бланки, а також копії складських документів, виданих зерновими складами, зберігаються на складі.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 27 червня 2003 року №198 затверджено Положення про обіг складських документів на зерно (далі - Наказ №198).

Відповідно до п.1.1 розділу 1 Наказу №198 складськими документами на зерно є складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва (далі - складські документи).

Облік надходження, використання бланків складських документів здійснюються державним підприємством "Держреєстри України" в електронному вигляді в Реєстрі складських документів на зерно. Другі примірники виданих зерновим складом складських документів на зерно та невикористані бланки складських документів на зерно зберігаються на зерновому складі. Внесення до Реєстру складських документів на зерно інформації про використання бланків складських документів здійснюється відповідно до вимог та порядку, які визначаються Кабінетом Міністрів України у відповідності до положень статті 45 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" (п.1.5 Наказу №198).

Згідно з п.1.8 Наказу №198 зерновий склад зобов`язаний виписувати окремо складські документи на зерно для партій зерна, що належать різним товарним класам, відповідно до державних стандартів.

Пунктом 1.14 Наказу №198 визначено, що у складських документах на зерно мають бути зазначені всі відомості (реквізити), передбачені формами складських документів на зерно, підписані уповноваженими представниками зернового складу. Складська квитанція підписується також завідувачем лабораторії зернового складу.

Відповідно до п.1.16 Наказу №198 якщо зерно приймається на зберігання зі знеособленням, то в складському свідоцтві на зерно, в тому числі в обох частинах подвійного складського свідоцтва на зерно, робиться відповідний запис.

Пунктом 1.19 Наказу №198 передбачено, що після заповнення реквізитів складського документа на зерно, реєстрації його у Реєстрі складських документів на зерно з присвоєнням порядкового номера, один примірник оригіналу заповненого бланка складського документа передається поклажодавцеві або уповноваженій ним особі, а другий залишається на складі.

В п. 1.9. Наказу №198 передбачено, що зерновий склад не повинен видавати поклажодавцю складські документи на зерно, якщо:

- зерно не було прийняте зерновим складом на зберігання;

- зерно має особливі показники якості, які можуть завдати шкоди здоров`ю персоналу зернового складу або третім особам, а також майну зернового складу.

Згідно з п. 1.21 Наказу №198 зерновий склад зобов`язаний виписувати складські документи на власне зерно, що зберігається на складі.

У п 1.23 Наказу №198 вказано, що зерновий склад протягом одного робочого дня (у встановленому порядку) повинен внести дані про видані ним складські документи до Реєстру складських документів на зерно.

Згідно з п. 11.3 Наказу №198 видача зерна проводиться складом в обмін на один з таких документів:

оригінал складської квитанції на зерно;

оригінал простого або нерозділеного подвійного складського свідоцтва на зерно;

одночасно представлені оригінали розділених частин подвійного складського свідоцтва;

складське свідоцтво (частина А) подвійного складського свідоцтва і оригінал документа про сплату всієї суми кредиту і відсотків за ним, отриманого за заставним свідоцтвом (частина Б).

Згідно з частинами третьою, сьомою статті 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» при прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов`язаний здійснити аналіз його якості. Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

Статтею 36 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» встановлено, що зернові склади зобов`язані вести реєстр зерна, прийнятого на зберігання.

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - погашено. Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

За приписами статті 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився.

Отже, положеннями Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено чіткий перелік документів, якими підтверджується факт прийняття зерна зерновим складом. До них належать: подвійне складське свідоцтво, просте складське свідоцтво та складська квитанція.

У ч.1 ст. 76 ГПК України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач не надав суду належних доказів в підтвердження передачі зерна відповідачу на зберігання - складських документів, тоді як відповідно до наведених норм зберігання зерна на зерновому складі вимагає складення таких документів, зокрема щодо передачі на зберігання зерна пшениці.

Доданий до позовної заяви акт приймання-передачі № 1 від 10.07.2020 (додаток № 1 до Договору, а.с. 25) не відноситься до документів, визначених вказаним законодавством, що підтверджують прийняття зерна на зберігання.

Цей акт приймання-передачі № 1 від 10.07.2020 не відповідає формі складських документів, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2003 р. № 510, та не містить усіх обов`язкових реквізитів складського документа.

З огляду на вказані норми законодавства не може бути визнаний судом як належний доказ передачі на зберігання зерна і доданий до позову Акт перевірки наявності зерна та відповідності його кількісним та якісним показникам від 06.12.2023 (а.с. 26).

Відповідач у відзиві не визнав факту прийняття ним на зберігання вказаного зерна.

У п. 4.1.5 п. 4.1 Договору вказано, що зерновий склад зобов`язаний видати складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання.

Позивач не надав суду доказів звернення до відповідача з вимогою видати належні складські документи на зерно та не надав доказів відмови відповідача у видачі цих документів.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» декларування зерна - діяльність суб`єктів зберігання зерна щодо визначення обсягів зерна, що знаходиться на зберіганні чи зберігається у власних або орендованих зерносховищах.

При цьому, статтею 20 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» визначено, що декларації подаються щомісяця: зерновими складами - щодо обсягів зерна державного продовольчого резерву, державного резервного насіннєвого фонду, іншого зерна, що знаходиться на зберіганні (крім зерна, закладеного до державного матеріального резерву); суб`єктами виробництва зерна - щодо обсягів власного зерна, що зберігається ними у власних або орендованих зерносховищах.

Відповідно до частини першої та другої статті 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

Частиною першою статті 36 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» встановлено, що зернові склади зобов`язані вести реєстр зерна, прийнятого на зберігання.

При наданні оцінки реальності господарських операцій з поставки зерна Верховний Суд у постановах від 11 вересня 2019 року (справа №814/1932/17), від 05 березня 2020 року (справа №826/17374/18) вказав, що зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня (частини перша, друга статті 37 Закону). З аналізу наведених вище норм слідує, що обсяги усього без виключення зерна підлягають декларуванню. Відтак, належним доказом виконання договорів з поставки зерна є дані з Реєстру складських документів на зерно щодо наявності у відповідних контрагентів позивача зерна.

За приписами ст. 45 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зернові склади ведуть реєстр складських документів на зерно. Вимоги до реєстру складських документів на зерно та порядок його ведення визначаються Кабінетом Міністрів України.

За змістом п. 1.2. Порядку ведення реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 №1569 (надалі - Порядок), основний реєстр складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання (далі - Реєстр), - електронна база даних, що формується на основі реєстрів, які ведуться на зернових складах, що містить відомості про зерно (заставне зерно), прийняте зерновими складами на зберігання у визначеному обсязі й до визначеного строку, та про видані ними складські документи на зерно та про держателів таких документів; адміністратор Реєстру - державне підприємство "Держреєстри України", що здійснює створення Реєстру, забезпечує його функціонування, технічне, технологічне та програмне забезпечення ведення Реєстру, відповідає за збереження відомостей та захист від несанкціонованого доступу до Реєстру та від руйнування, має повний прямий доступ до структури єдиної комп`ютерної бази Реєстру, здійснює замовлення, облік, постачання і контроль за використанням реєстраторами бланків складських документів на зерно, бланків витягів з Реєстру, технічне навчання реєстраторів, здійснює інформаційно-довідкове обслуговування Реєстру та виконує інші функції, передбачені цим Порядком; реєстр зернового складу - база даних, що містить відомості про зерно (заставне зерно), що прийняте зерновим складом на зберігання у визначеному обсязі й до визначеного строку, про видані ним складські документи на зерно та про володарів таких документів. Реєстр зернового складу ведеться у двох формах: електронна база даних, яка є складовою частиною Реєстру, та на паперових носіях (Книга реєстрації).

Відповідно до п. 2.2. Порядку, при заповненні обов`язкових реквізитів складського документа на зерно (заставне зерно) (далі - складський документ) у реєстр зернового складу (в електронному вигляді) вносяться відомості з присвоєнням їм порядкового номера про складський документ та зерно, на яке такий документ було виписано.

Підпунктом 2.5.4 розділу 2 Положення визначено, що зерновий склад щоденно надсилає державному підприємству "Держреєстри України" дані в електронному вигляді в порядку, визначеному Міністерством аграрної політики України, відомості про видані та погашені зерновим складом протягом попереднього робочого дня складські документи на зерно.

Позивач не надав до матеріалів справи витяг з Реєстру складських документів на зерно в підтвердження передачі відповідачу вказаних у позові обсягів зерна на зберігання.

Суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Також у пункті 24 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" вказано, що складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що вказані у позові обставини щодо передачі відповідачу зерна на зберігання не підтверджені належними доказами. Тому у позові суд відмовляє повністю.

За подачу цього позову позивач сплатив 10 380,15 грн судового збору за квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.3407316224.1 від 11.01.2024 (а.с. 6). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 12.01.2024 (а.с. 31).

Позивач у позові прохає покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі на сплату судового збору та 3600,00 грн плати за отримання довідки Полтавської ТПП.

Відповідно до ст. 129 ГПК України вказані судові витрати покладаються на позивача, оскільки у позові суд відмовив повністю.

Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 10.04.2024.

Суддя Т. М. Безрук