Ухвала

від 03.04.2024 по справі 921/228/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

03 квітня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/228/23 Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

розглянув справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Тернопільської обласної ради

про: скасування рішення Тернопільської обласної ради №678 від 21.12.2022; зобов`язання відповідача, як власника (засновника), вжити усіх необхідних заходів для припинення процесу ліквідації Комунального некомерційного підприємства "Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій" Тернопільської обласної ради

за участі представників сторін:

позивача: Гнатишин О.І.

відповідача: Кузьма Г.Р.- довіреність.

ВСТАНОВИВ:

В проваджені Господарського суду Тернопільської області знаходиться справа ОСОБА_1 до Тернопільської обласної ради про скасування рішення обласної ради та зобов`язання вчинити певні дії.

Судом відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Тернопільської обласної ради "Про ліквідацію комунального некомерційного підприємства "Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій" №678 від 21.12.2022 прийнято відповідачем з порушенням вимог ст. 43 та ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", а тому є незаконним.

Ухвалою суду від 10.05.2023 зупинено провадження у даній справі до перегляду судового рішення в справі №500/3752/21 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

12 березня 2024 року ухвалою суду провадження у справі №921/228/23 поновлено та призначено підготовче судове засідання на 03 квітня 2024 о 11 год. 30 хв.

Позивачка не подала письмових пояснень щодо застосування норм процесуального права стосовно юрисдикції спору з врахуванням ухвали Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 по справі №500/3752/21 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 925/1741/21, однак у підготовчому засіданні заперечила щодо закриття провадження у справі.

У підготовчому засіданні 03.04.2024 представник відповідача підтримала подані пояснення №07-317 від 28.03.2024 щодо закриття провадження у справі згідно з п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.

При цьому суд враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 21.12.2022 Тернопільською обласною радою прийнято рішення №678 "Про ліквідацію комунального некомерційного підприємства "Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій" Тернопільської обласної ради.

Позивачка зазначає, що спірне рішення №678 передбачає повну та безповоротну ліквідацію до 21.03.2023 року юридичної особи без врахування цілого ряду рішень адміністративних судів з цього питання. До того ж, за її твердженням, відповідач незаконно перешкоджає поновленню громадянки ОСОБА_1 на роботі, всупереч рішенню Бережанського районного суду Тернопільської області №2/593/41/2022 від 29.11.2022.

Оцінивши доводи, заперечення надані учасниками справи під час судового розгляду цього спору суд зазначає про таке.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 23.03.2021 у справі №367/4695/20).

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В даній справі, позивачка не є суб`єктом господарської діяльності, а звернулася до суду як фізична особа на захист порушеного, на її думку, права на працю, внаслідок незаконного припинення лікувального закладу шляхом його ліквідації.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Спір у даній справі не є таким, що виник із корпоративних відносин.

Відповідно до частин 1, 3 статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

В даній справі відсутні будь-які відомості на підтвердження того, що громадянка ОСОБА_1 є засновником, акціонером, пайовиком юридичної особи відповідно до закону або статуту.

Вказана обставина унеможливлює наявність у позивачки будь-яких корпоративних прав та корпоративного характеру відносин сторін у справі (аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 06.02.2024 у справі № 927/240/22).

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.08.2023 у справі №925/1741/21 відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, викладених у попередніх постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №813/1232/18 та від 09.09.2020 у справі №260/91/19, а також у постановах Верховного Суду від 28.01.2021 у справі №140/434/19, від 22.10.2020 у справі №694/1174/16-а, зазначивши, що такі спори належать до адміністративної юрисдикції та мають вирішуватися судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 8.22., 8.24.-8.26. постанови від 02.08.2023 у справі №925/1741/21 сформувала наступні висновки:

- необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб`єктом саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. Під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема, на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження в рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя;

- до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення;

- з норм пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4, пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України вбачається, що до адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує її права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин;

- визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватно - правовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

За змістом статті 81 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Цивільним кодексом України встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Відповідно до частини 2 статті 169 ЦК України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

В Конституції України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина 1 статті 144 Конституції України). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина 1 статті 59 Конституції України). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію (рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі №7-рп/2009).

Конституційний Суд України у Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 надав тлумачення положень частини 2 статті 55 Конституції України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Предметом спору у цій справі є визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської обласної ради про ліквідацію Комунального некомерційного підприємства "Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій" Тернопільської обласної ради, тобто рішення, прийняте органом місцевого самоврядування, що стосується ліквідації медичного закладу.

Відповідно до частин першої, п`ятої, сьомої та тринадцятої статті 16 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" органи місцевого самоврядування здійснюють планування розвитку мережі закладів охорони здоров`я комунальної форми власності, приймають рішення про створення, припинення, реорганізацію чи перепрофілювання закладів охорони здоров`я з урахуванням затвердженого у встановленому порядку плану розвитку госпітального округу.

З наведеного вище в сукупності слід прийти до висновку про те, що КНП "Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій" є закладом охорони здоров`я, юридичною особою публічного права.

В свою чергу, Тернопільська обласна рада у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень в розумінні КАС України, оскільки здійснює публічно-владні управлінські функції у медичній сфері на виконання повноважень засновника медичного закладу.

Захист прав та інтересів позивачів від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні процедури чи порядку прийняття рішення, є завданням адміністративного судочинства, що виключає господарсько-правовий характер спірних правовідносин.

З наведеного слідує, що даний спір не належить до господарської юрисдикції, відтак не має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 231 ГПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

На виконання цієї процесуальної норми господарський суд повідомляє позивачку, що спір у даній справі відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

На підставі наведеного та керуючись п.1 ч.1 ст. 231, ст.ст. 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі №921/228/23 закрити.

2. Ухвалу направити сторонам у справі.

3. Копію ухвали надіслати відповідачу відповідно до положень ч. 5 ст. 6 ГПК України.

4. Копію ухвали надіслати позивачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253-259 ГПК України. Дата підписання повного тексту ухвали - 10.04.2024

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко