Рішення

від 05.04.2024 по справі 921/110/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 квітня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/110/23(921/830/23)

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

за участі секретаря судового засідання Шмир А.І.

за позовом: Керівника Чортківської окружної прокуратури Тернопільської області, 48500, Тернопільська область, Чортківський район, м. Чортків, вул. Горбачевського, 4 в інтересах держави в особі Іване-Пустенської сільської ради, 48748, Тернопільська область, Чортківський район, с. Іване-Пусте, вул. Шевченка, 65

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тієрра", вул. Старий Поділ, 14 /вул. Танцорова, 14/, м. Тернопіль, 46008 в особі виконуючого обов`язки керівника ТОВ "Тієрра" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.16/108, оф.17

про розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку

в межах справи №921/110/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіерра", ідентифікаційний код 42486103.

За участі представників:

Прокурор: Безкоровайна Оксана Анатоліївна

Позивача: не з`явився;

Відповідача: не з`явився.

Суть справи: Керівник Чортківської окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі Іване-Пустеньської сільської ради звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тієрра" про розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору оренди землі відповідачем в частині своєчасної орендної плати та нераціонального використання земельних ділянок за цільовим призначенням та їх утримання в належному стані з метою збереження родючості ґрунтів, захисту від заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 22.12.2023 прийнято до розгляду матеріали позовної заяви №55-5818ВИХ-23 від 07.12.2023 та відкрито провадження у справі №921/110/23(921/830/23) в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою суду від 22.01.2024 розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження було відкладено на 09 лютого 2024 року.

05.02.2024 на адресу суду від Чортківської окружної прокуратури Тернопільської області надійшла заява про виправлення описки в позовній заяві /вх.№975 від 05.02.2024/.

07.02.2024 на адресу суду від Іване-Пустенської сільської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату /вх.№1098 від 07.02.2024/.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 11 год. 22 хв. до 12 год. 59 хв. 09.02.2024 у Тернопільській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Тернопільській область"), судове засідання у справі 09.02.2024 не відбулось.

Ухвалою суду від 09.02.2024 розгляд справи №921/110/23(921/830/23) було відкладено на 23 лютого 2024 року о 15 год. 20 хв.; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду: відповідачу: відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких він ґрунтуються, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; заяви з процесуальних питань (при наявності); позивачам: відповідь на відзиви (у разі їх отримання), оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких вона ґрунтується, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзиви і доданих до неї доказів відповідачу; заяви з процесуальних питань (при наявності).

15.02.2024 на "Електронний суд" від арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича надійшло клопотання про розгляд справи без його участі /вх.№1309 від 15.02.2024/.

19.02.2024 на адресу суду від Іване-Пустенської сільської ради надійшла заява про розгляд справи без участі представника Іване-Пустенської сільської ради /вх.№1413 від 19.02.2024; вх.№1465 від 20.02.2024/.

Ухвалою суду від 15.03.2024 повідомлено учасників судового процесу, що розгляд справи №921/110/23(921/830/23) відбудеться 05 квітня 2024 року.

Прокурор в судовому засіданні 05.04.2024 підтримала заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача своїм правом, наданим відповідно дост.165 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав. Ухвали суду направлені судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження юридичної особи відповідача.

Проте, ухвали суду повернуті на поштову адресу з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з п.п.3, 4, 5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. п. 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 99.2 Правил).

Відповідно до п.п.116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз ст. ст.120, 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п.11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 у справі №910/1730/22 Верховний Суд звернув увагу на те, що порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом пункту 4 частини шостої якої днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Таким чином, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі

Враховуючи вищевикладене та факт направлення судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі та повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.

Суд зазначає, що сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала Господарського суду Тернопільської області про відкриття провадження у даній справі була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином, судом всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Проте, від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення прокурора, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 1, 3 та 4статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так, відповідно до статей 13 та 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Як вказує прокурор, в даному випадку порушення інтересів держави полягає в порушенні цільового використання земельної ділянки, в користуванні відповідачем земельною ділянкою комунальної власності без здійснення плати за неї у обсязі та в строки, які передбачені умовами укладеного договору, внаслідок чого до місцевого бюджету не надходять значні кошти.

Згідно із частиною 1статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 2статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до частини 3статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Отже з огляду на вказані норми, "державним" (суспільним, публічним) інтересом для звернення прокурора до суду з позовною заявою є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання, а саме припинення користування земельною ділянкою комунальної власності без здійснення плати за неї, припинення нецільового використання земельної ділянки тощо.

При цьому, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017у справі №п/800/490/15 (провадження №21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Відтак, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Прокурор зазначає, що Іване-Пустенська сільська рада у листі №659 від 21.11.2023 повідомила на запит №55-5406ВИХ-23 від 13.11.2023, що сільська рада не планує звертатися з позовною заявою до суду, як і не вжито органом самоврядування, незважаючи на наявну заборгованість ТОВ "Тіерра", жодних заходів спрямованих на розірвання договорів оренди та повернення земельних ділянок.

Податковий кодекс України встановлює, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який зараховується до відповідного бюджету (ст.14.1.136. ПК України).

Дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених розмірах шляхом їх вірного правового (в тому числі договірного) врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави.

Несплата орендної плати у визначеному розмірі та в установлені строки порушує інтереси територіальної громади щодо отримання відповідних коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності.

Територіальна громада здійснює свої права та обов`язки через орган місцевого самоврядування в межах його компетенції, встановленої законом.

Іване-Пустенська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області як одержувач плати за землю, власник і розпорядник землі не здійснює захист порушених інтересів територіальної громади. У відповідь на повідомлення прокурора в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" орган місцевого самоврядування вказав, що сільська рада не вчиняла дій щодо звернення до суду з метою стягнення з ТОВ "ТІЕРРА" орендної плати та припинення орендних відносин з орендарем.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Отже, суд приходить до висновку, що прокурор правомірно звернувся з позовом до господарського суду в інтересах держави в особі Іване-Пустенської сільської ради.

Як убачається з матеріалів справи, між Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА" (Орендар) 14 листопада 2018 року укладено Договір оренди землі, відповідно до умов якого, Орендодавець на підставі протоколу земельних торгів від 14 листопада 2018 року надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Гермаківської сільської ради Борщівської району Тернопільської області.

Відповідно до р. 2 Об`єкти оренди Договору, в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 4,0000 га, у тому числі: 4,0000 га пасовищ (п.2.1); кадастровий номер земельної ділянки: 6120882100:01:001:1357 (п.2.2); нормативна грошова оцінка земельної ділянки на базовий податковий (звітний) період становить 55 028,26грн підлягає щорічній індексації (п.2.6).

Згідно з п.4.1. даного правочину, плата за користування земельною ділянкою, право оренди якої набуто на земельних торгах згідно з протоколом земельних торгів від 28.09.2018 у розмірі річної орендної плати 54,52% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки чинної на базовий податковий (звітний) період, що становить 29 999,89 грн, за перший рік підлягає сплаті переможцем не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди.

Починаючи з наступного року орендна плата вноситься Орендарем у такі строки: щомісячно рівними частинами в розмірі 1/12 річної суми до 30 числа місяця, наступного за звітним, встановлена п. 4.1. а п.4.2. Договору (п.4.4 Договору).

Починаючи з наступного року орендна плата вноситься Орендарем у такі строки: щомісячно рівними частинами в розмірі 1/12 річної суми до 30 числа місяця, наступного за звітним, встановлена п. 4.1. а п.4.2. Договору (п.4.4 Договору).

Відповідно до п.п.9.4.6. Договору, обов`язок Орендаря своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

Протягом одного року з дня реєстрації права оренди в установленому законодавством порядку Орендар зобов`язаний приступити до користування орендованих земельних ділянок відповідно до умов Договору (п.9.4.2. Договору).

Згідно п.п.9.4.5. Договору оренди землі встановлено, що Орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та умов Договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного, екологічного законодавства, законодавства про охорону довкілля, державних стандартів, норм і правил. Не допускати під час здійснення господарської діяльності, забруднення земельної ділянки радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, захищаючи її від водної та вітрової ерозії.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільні права та обов`язки виникають, зокрема з договорів та інших правочинів (ст. 11 ЦК України).

Правовідносини, що склались між сторонами, регулюються нормами гл. 58 Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі".

Згідно зі ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Орендою землі, відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" до істотних умов договору оренди землі віднесено, зокрема, орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" передбачене право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області №21-ОТГ від 07.12.2020 Іване-Пустенській сільській раді (Іване-Пустенській територіальній громаді) Чортківського (колишнього Борщівського) району Тернопільської області передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 562,4864 га, які розташовані на території Іване-Пустенської сільської ради та колишніх Гермаківської, Заліської та Пилипченської сільських рад, що підтверджується Актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 07.12.2020.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстр прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.11.2023, власником вищезазначених земельних ділянок, які є предметом даних Договорів з 07.10.2021 є Іване-Пустенська сільська рада, а орендарем є ТОВ "Тіерра".

Як вбачається з матеріалів справи, з березня 2021 року ТОВ "Тіерра", як інформує Іване-Пустенська сільська рада у листі №589 від 19.10.2023, систематично не сплачує орендну плату та згідно розрахунку борг станом на 19.10.2023 складає 90 983,13 грн.

Упродовж 2021 року ТОВ "Тіерра" сплатила лише за січень та лютий 2021 року 4 999,79 грн, а у період з березня 2021 року по жовтень 2023 року на рахунок сільської ради кошти від товариства не надходили.

Згідно інформації Головного управління ДПС у Тернопільській області, ТОВ "Тіерра" подавалися податкові декларації з плати за землю за 2021-2022 роки, за 2023 рік така декларація не подавалася, тому борг з плати становить 59 999,78 грн.

Відповідно до п.п.9.2.2. вищезазначеного правочину, Орендодавець має право вимагати відповідно до законодавства від Орендаря збереження родючості ґрунтів, шляхом перевірки не рідше ніж один раз на три роки стану орендованої земельної ділянки на відповідність показникам агрохімічного паспорта земельної ділянки.

Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки встановлено, що дана земельна ділянка не оброблялася та не проводилася оранка, внаслідок чого заросла бур`янами та чагарником.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи Головне управління ДПС у Тернопільській області зверталося до суду з позовною заявою про стягнення із ТОВ "Тіерра" заборгованості по сплаті орендної плати за землю, зокрема рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 у справі №500/8896/21 задоволено позовні вимоги про стягнення із вказаного платника податкової заборгованості, в тому числі по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою.

У даній справі судом встановлено, що відповідачем не було надано доказів сплати у добровільному порядку суми узгодженого грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, що є підставою для примусового стягнення.

Отже, у вказаних справах судами перевірено та підтверджено наявність за ТОВ "Тіерра" заборгованості з орендної плати за вказаним договором оренди землі.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 26.11.2019 по справі №922/643/19).

Згідно з п.12.3 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємно згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим Договором; внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, несплати, несвоєчасної або неповної сплати Орендарем орендної плати, а також інших підстав, визначених чинним законодавством України.

Систематична несплата земельного податку або орендної плати згідно з п. п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою, одним з видів якої є користування землею на умовах оренди.

Аналіз вище вказаних норм права дає можливість зробити висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

При цьому систематична несплата орендної плати, визначеної договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), є підставою для розірвання такого договору.

Подібні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №925/549/17, від 06.03.2019 у справі №183/262/17, від 31.07.2020 у справі №479/1073/18, від 07.10.2020 у справі №313/780/19, від 10.02.2021 у справі №923/1001/19.

У постанові від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19 Верховний Суд також зазначив, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому (після звернення з позовом про розірвання договору).

Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 у справі №175/642/19 зазначив, що тлумачення пункту "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України, частини другої статті 651 Цивільного кодексу України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо). Такий правовий висновок викладено також у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 549/178/17.

У Постанові Верховного Суду у складі Касаційного Господарського суду від 11.08.2021 у справі №923/840/20 суд зазначив, що "...вирішуючи спір про розірвання договору земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні ділянки, суди мали достеменно встановити обставини як щодо наявності/відсутності факту порушення відповідачем умов договорів оренди землі у виді систематичного невнесення орендної плати (у тому числі дослідити питання щодо існування заборгованості з орендної плати, її розмір, період, за який вона виникла/упродовж якого не сплачувалась), так і щодо наявності/відсутності критерію істотності цього порушення договорів у розумінні частини другої статті 651 ЦК України."

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що систематичне порушення відповідачем, як орендарем, умов спірного договору оренди земельної ділянки та приписів чинного законодавства щодо сплати орендної плати є самостійною та достатньою підставою для розірвання такого договору.

Згідно з ч. 1ст. 34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Отже, вимога прокурора про зобов`язання ТОВ "ТІЕРРА" повернути Іване-Пустенській сільській раді земельні ділянки є похідною від вимог про розірвання договорів оренди земельної ділянки, а тому також підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ч. ч.1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу приписів п.4 ч.3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до ч. ч.2-4 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.3 ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В силу приписів ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18).

Відповідач не спростував вимоги та доводи позивача, та не надав суду відповідні докази, які б свідчили про систематичну та своєчасну сплату ним орендної плати за спірним договором, тоді як надані позивачем докази підтверджують систематичне порушення відповідачем, як орендарем, умов спірного договору оренди земельної ділянки та приписів чинного законодавства щодо сплати орендної плати, що є самостійною та достатньою підставою для розірвання такого договору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 61250882100:01:001:1357 загальною площею 4 га, розташованої на території Гермаківської сільської ради Борщівського району (на даний час Іване-Пустенської ОТГ Чортківського району) Тернопільської області, укладений 14.11.2018 між Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тіерра" (код ЄДРПОУ 42486103), інше речове право право оренди вказаної земельної ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.11.2018, номер запису про інше речове право - 29098391.

3. Зобов`язати ТОВ "Тіерра" (код ЄДРПОУ 42486103) повернути у володіння та користування Іване-Пустенської сільської ради земельну ділянку кадастровий номер 61250882100:01:001:1357 загальною площею 4 га, розташовану на території Гермаківської сільської ради Іване-Пустенської ОТГ Чортківського району Тернопільської області.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТІЕРРА, 46008, вул. Старий Поділ, 14, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 42486103 на користь Тернопільської обласної прокуратури, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 4, ідентифікаційний код 02910098; р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ, м. Київ, МФО 820172 - 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 10.04.2024.

Суддя А.М. Сидорук