Ухвала

від 10.04.2024 по справі 927/1147/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

10 квітня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1147/23

Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., розглянув матеріали заяви від 02.04.2024 б/н Комунального підприємства АТП-2528 Чернігівської міської ради про встановлення або зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.02.2024 у справі

за позовом: Комунального підприємства АТП-2528 Чернігівської міської ради,

проспект Михайла Грушевського, 173, м. Чернігів, 14034;

до відповідача: Чернігівської міської ради, вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління житлово комунального господарства Чернігівської міської ради, вул. Реміснича, 19, м. Чернігів, 14000;

предмет спору: про відшкодування збитків у сумі 9285732,78 грн

за участю повноважних представників:

від заявника (стягувача): Мороз М.М. адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії СВ № 1065632, виданий 29.09.2023;

від боржника: Алексієнко О.В. представник, діє в порядку самопредставництва юридичної особи згідно з витягом з ЄДРПОУ;

від третьої особи: Солонинка Я.Т. представник, діє в порядку самопредставництва юридичної особи згідно з витягом з ЄДРПОУ.

УСТАНОВИВ:

28.08.2023, Комунальним підприємством АТП-2528 Чернігівської міської ради (далі - КП АТП-2825 Чернігівської міської ради, Підприємство) поданий позов до Чернігівської міської ради про відшкодування збитків у сумі 9285732,78 грн, понесених у період з січня по липень 2023 року в результаті ремонту та утримання за рахунок Підприємства вулично-дорожньої мережі, тротуарів, штучних споруд та інших об`єктів благоустрою міста Чернігова.

Ухвалою від 31.08.2023, суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження в справі за правилами загального позовного провадження.

Рішенням суду від 07.02.2024 позов задоволений повністю, з Чернігівської міської ради на користь Комунального підприємства АТП-2528 Чернігівської міської ради стягнуто 9285732,78 грн компенсації понесених збитків по утриманню ввіреного майна, 139285,99 грн судового збору та 392336,84 грн витрат на проведення судової експертизи.

05.03.2024, рішення суду від 07.02.2024 у справі № 927/1147/23 набуло законної сили, на його примусове виконання суд видав відповідний наказ зі строком пред`явлення до виконання протягом трьох років.

02.04.2024, через систему Електронний суд, від стягувача КП АТП-2825 Чернігівської міської ради, надійшла заява від 02.04.2024 б/н про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, з проханням установити наступний порядок виконання:

- в частині стягнення з Чернігівської міської ради 9285732,78 грн компенсації понесених збитків по утриманню ввіреного майна, 139285,99 грн судового збору та 392336,84 грн витрат на проведення судової експертизи, за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської міської ради, з відкритих у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Чернігівській області рахунків Виконавчого комітету Чернігівської міської ради;

- заміни боржника в наказі, виданому 05.03.2024 Господарським судом Чернігівської області у справі № 927/1147/23, з Чернігівської міської ради на Виконавчий комітет Чернігівської міської ради.

Подана заява мотивована тим, що боржник - Чернігівська міська рада, в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області (далі - Управління) не обслуговується, не має відкритих рахунків та бюджетних асигнувань. На обслуговуванні в Управлінні з наявними відкритими рахунками значиться лише Виконавчий комітет Чернігівської міської ради.

Особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду, визначені Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, не включають органи місцевого самоврядування до кола боржників, за яким держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів.

Суд прийняв заяву КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради до розгляду в судовому засіданні, яке призначив на 10.04.2024, з урахуванням десятиденного строку, встановленого частиною 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), про що поставив ухвалу від 03.04.2024.

Ухвала суду від 03.04.2024 направлена учасникам справи в електронній формі в їх електронні кабінети в ЄСІТС, про що свідчать матеріали справи.

10.04.2023, в судове засідання прибули повноважні представники сторін та третьої особи.

Представник стягувача подану заяву підтримав; представник боржника підтвердив, що боржник не обслуговується в Управлінні Державної казначейської служби України у місті Чернігові та не має відкритих рахунків, відтак, виконання судового рішення не є можливим.

Відповідно до частин 1 - 3, 7 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (в випадках, установлених законом), - установити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

За частиною 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а в випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу в контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого в статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Отже, під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання в раніше встановлений спосіб. Зокрема, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної в рішенні форми виконання (грошової чи майнової), тобто за відсутності в боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу виконання рішення, ухвали, постанови, вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом на гарантування виконання рішення (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2015 №11-рп/2012).

Зміна способу або порядку виконання рішення, здійснена судом у порядку, визначеному статтею 331 ГПК України, не є прийняттям нового рішення, яке підлягає окремому виконанню, але означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання в спосіб установлений в рішенні та припинення здійснення тих заходів, які були визначені рішенням та здійснення їх у спосіб, установлений ухвалою, винесеною відповідно до норм процесуального права. Отже, така ухвала є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення та спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу.

Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з`ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 713/1062/17 та постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 у справі № 6-1829цс15.

Наявність згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК України, дана норма не вимагає, проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку його виконання, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача в виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, з урахуванням наведених положень, слід дійти висновку, що законодавець у будь-якому випадку пов`язує зміну порядку виконання судового рішення з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють або унеможливлюють вчасне виконання судового рішення боржником.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», в виконавчому документі зазначаються резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Згідно із частиною 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи в випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відтак, спосіб і порядок виконання рішення суду передбачають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій. Під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації в зв`язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу чи порядку виконання рішення суду не має змінювати суті самого судового рішення.

Відповідно до частин 2, 4 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника - консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Органи та установи, зазначені в частинах 1 - 3 цієї статті, не є органами примусового виконання.

Згідно з п. 2 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету, та є неприбутковими.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (зі змінами) (далі - Порядок № 845).

За п. 2 Порядку № 845 боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів, державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів у частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Таким чином умовою визнання певного органу боржником у розумінні Порядку № 845 є, зокрема те, що такий орган має відкритий рахунок в органах казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Відповідно до п. 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами казначейства в порядку черговості надходження таких документів до органів казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій)).

Підпунктом 3 п. 9 Порядку № 845 визначено, що орган казначейства повертає виконавчий документ стягувачу в разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі казначейства або в органі казначейства відкритий боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Згідно з п. 9 та п. 2 Порядку № 845 органи казначейства змушені повертати виконавчі документи в разі, якщо боржником зазначено не розпорядника бюджетних коштів.

Статтею 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Особливості надання державою гарантій щодо виконання рішення суду, визначені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», не включають органи місцевого самоврядування до кола боржників, за яким держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів.

Як вбачається із матеріалів заяви, 11.03.2024, КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради звернулось до Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області з заявою № 01-21/187, з проханням, відповідно до п. 6 Порядку № 845, на виконання рішення суду в справі № 927/1147/23 від 07.02.2024, яке набрало законної сили 05.03.2024, стягнути з Чернігівської міської ради на його користь 9285732,78 грн компенсації понесених збитків по утриманню ввіреного майна, 139285,99 грн судового збору та 392336,84 грн витрат на проведення судової експертизи.

14.03.2024, Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області, листом № 04-09-08/435 повідомило, що Чернігівська міська рада не обслуговується та не має відкритих рахунків в Управлінні, а також відсутня в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів. В Управлінні обслуговується та має відкриті рахунки Виконавчий комітет Чернігівської міської ради, який є окремою юридичною особою.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

За частиною 6 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін, належать зокрема такі власні (самоврядні) повноваження: складання, схвалення та подання на розгляд відповідної ради прогнозу місцевого бюджету, складення проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету; підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів (підпункт 1 п. «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

За змістом частин 1, 8 статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (в разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до частини 2 статті 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

За умовами п. 27 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету приймаються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Статтею 2 Бюджетного кодексу України визначено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом установлення бюджетних призначень.

Згідно з п. 3 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Відповідно до частини 1 статті 25 Бюджетного кодексу України казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Підпунктом 1 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Видатки бюджетних установ, щодо яких прийняте рішення про накладення на них арешту, дозволяється здійснювати в частині видатків, які статтею 55 цього Кодексу визначені як захищені, в разі зазначення про це в судовому рішенні.

Складення проекту місцевого бюджету, його попереднє схвалення належить до повноважень виконавчих органів місцевої ради та місцевих фінансових органів (стаття 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 75, 76 Бюджетного кодексу України). Розгляд та затвердження місцевого бюджету відноситься законодавством до виключної компетенції місцевих рад (стаття 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 76, 77 Бюджетного кодексу України). Виконання місцевих бюджетів покладено на виконавчі органи місцевих рад та місцеві фінансові органи (статті 63, 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 43, 46-51, 78 Бюджетного кодексу України).

Таким чином, фінансові ресурси Чернігівської міської територіальної громади закріплені за виконавчими органами Чернігівської міської ради, які є розпорядниками коштів місцевого бюджету та саме до їх повноважень віднесене виконання місцевого бюджету.

Відтак, з урахуванням того, що Чернігівська міська рада, не є розпорядником коштів місцевого бюджету м. Чернігова та не має рахунків в органах державного казначейства, будь-якого іншого порядку виконання судового рішення законодавством не передбачено, суд вважає, що з метою реального виконання судового рішення, стягнення присудженої заборгованості слід здійснювати з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Чернігова - Виконавчого комітету Чернігівської міської ради.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 14.05.2020 року в справі № 916/1952/17.

Відповідно до приписів частини 2 статті 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. Враховуючи, що безпосереднім правом розпоряджатися коштами місцевого бюджету наділений саме Виконавчий комітет Чернігівської міської ради, а не Чернігівська міська рада, а також, що Виконавчий комітет Чернігівської міської ради створений саме Чернігівською міською радою, підконтрольний та підзвітний їй, суд вважає цілком обґрунтованим стягнення з Чернігівської міської ради за рахунок коштів міста Чернігова в особі Виконавчого комітету Чернігівської міської ради відповідних грошових коштів, що водночас не є заміною боржника в справі, а лише змінює порядок виконання судового рішення, що набрало законної сили.

З наведеного вбачається, що виконати рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.02.2024 у справі № 927/1147/24 об`єктивно неможливо, оскільки, як установлено, в боржника - Чернігівської міської ради, відсутні відкриті рахунки в органах казначейства або інших банківських установах, тому безумовне списання з них коштів за рішенням суду неможливе.

В той же час, суд приймає до уваги, що без зміни порядку виконання судового рішення, наказ не зможе бути виконаний органами Державної казначейської служби України, адже в спосіб, який встановлений в рішенні його виконати неможливо. Наведене в сукупності нівелює значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Суд констатує, що за даним судовим наказом кошти фактично будуть стягнуті із територіальної громади м. Чернігова.

Беручи до уваги, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.02.2024 у справі № 927/1147/24 боржником добровільно не виконане, розпорядження Чернігівською міською радою коштами місцевого бюджету відбувається через Виконавчий комітет Чернігівської міської ради, діяльність якого спрямована на забезпечення виконання завдань, покладених на міську Раду, як на орган місцевого самоврядування, даний комітет обслуговується органом казначейства, а також враховуючи, що Чернігівська міська рада не є розпорядником коштів місцевого бюджету Чернігівської міської територіальної громади та не має рахунків в органах державного казначейства, суд вважає за необхідне змінити порядок виконання рішення шляхом стягнення з Чернігівської міської ради на користь КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради присудженої за рішенням суду заборгованості за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської міської ради з відкритих у казначействі рахунків Виконавчого комітету Чернігівської міської ради.

Наведене водночас не є заміною боржника в зобов`язанні, а лише змінює порядок виконання судового рішення, що набрало законної сили, відтак, судом відмовлено в задоволенні заяви стягувача в частині заміни боржника в виконавчому документі, за необґрунтованістю вимог у цій частині.

Керуючись статтями 234, 235, 326, 331 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву Комунального підприємства «АТП-2528» Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 03358216) про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення в справі № 927/1147/23 від 07.02.2024, задовольнити частково.

2. Змінити порядок виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.02.2024 у справі № 927/1147/23 та визначити його наступним чином: стягнути з Чернігівської міської ради (вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 34339125) на користь Комунального підприємства АТП-2528 Чернігівської міської ради (проспект Михайла Грушевського, 173, м. Чернігів, 14034; код ЄДРПОУ 03358216) 9285732,78 грн компенсації понесених збитків по утриманню ввіреного майна, 139285,99 грн судового збору та 392336,84 грн витрат на проведення судової експертизи за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської міської ради з відкритих у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Чернігівські області рахунків Виконавчого комітету Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 04062015).

3. В іншій частині відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення 10.04.2024.

Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в строк, установлений частиною 1 статті 256 ГПК України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала суду є виконавчим документом зі строк пред`явлення до виконання протягом трьох років.

Повний текст ухвали складений та підписаний 10.04.2024.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://court.gov.ua/ або у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко