Постанова

від 17.01.2024 по справі 569/3883/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року

м. Київ

справа № 569/3883/20

провадження № 61-18690св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Олійник А. С., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Рівненська міська рада,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Планета-Друк», Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду

від 19 жовтня 2021 року, прийняту колегією у складі суддів: Хилевич С. В.,

Боймиструк С. В., Ковальчук Н. М.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Рівненської міської ради треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Планета-Друк», Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення міської ради.

В обґрунтування позову вказував, що в січні 2020 року на офіційному веб-сайті Рівненської міської ради він дізнався про рішення 30 сесії Рівненської міської ради

7 скликання за № 5820 від 25 квітня 2019 року про передачу строком на 5 років в оренду ТОВ «Планета-друк» земельної ділянки площею 4 951 кв.м з кадастровим номером 5610100000:01:009:0179 на АДРЕСА_1 (

АДРЕСА_1 , цільовим призначенням якої є розміщення та експлуатація основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для реконструкції будівлі складу сировини та ремонтно-будівельного цеху під цехи з виробництва поліграфічної продукції та упаковки). Вказана земельна ділянка оточує нерухоме майно, яке перебуває у власності позивача, та виконує функцію заїзду (під`їзних шляхів) до протирадіаційного сховища ІТМ-2 і будівлі розчинно-бетонного вузла, що належать позивачу на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 28 травня 2008 року.

Вважав оспорюване рішення Рівненської міської ради № 5820 від 25 квітня

2019 року протиправним, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства та таким, що порушує його охоронювані законом права, оскільки, передавши в оренду вказану земельну ділянку, Рівненська міська рада позбавила його доступу до таких об`єктів: будівлі посту № НОМЕР_1 загальною площею 0,0221 га, протирадіаційного сховища (ІТМ-2) площею 1151,8 кв.м, що частково знаходиться під спірною ділянкою, та будівлі розчинно-бетонного вузла площею 354,6 кв.м.

Доступ до вказаних об`єктів нерухомого майна можливий виключно шляхом проїзду/проходу через асфальтовані дороги, розміщені на спірній земельній ділянці з кадастровим № 5610100000:01:009:0179.

За таких обставин просив визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської міської ради № 5820 від 25 квітня 2019 року про передачу строком на 5 років в оренду ТОВ «Планета-друк» земельної ділянки площею 4 951 кв.м на

АДРЕСА_2 з кадастровим номером 5610100000:01:009:0179, цільовим призначенням якої є розміщення та експлуатація основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для реконструкції будівлі складу сировини та розчинно-будівельного цеху під цехи з виробництва поліграфічної продукції та упаковки).

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 1 червня 2021 року, ухваленим у складі судді Тимощука О. Я., позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Рівненської міської ради № 5820

від 25 квітня 2019 року про передачу строком на 5 років в оренду ТОВ «Планета-друк» земельної ділянки площею 4 951 кв.м на АДРЕСА_2

з кадастровим номером 5610100000:01:009:0179, цільовим призначенням якої є розміщення та експлуатація основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для реконструкції будівлі складу сировини та розчинно-будівельного цеху під цехи з виробництва поліграфічної продукції та упаковки). Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є власником суміжних земельних ділянок та об`єктів, які знаходяться і межують із наданою в оренду ділянкою. Рівненська міська рада передала ТОВ «Планета-Друк»

в оренду земельну ділянку, на якій знаходиться нерухомість, що належить

ОСОБА_1 , зокрема, будівля протирадіаційного сховища (ІТМ-2). Суд першої інстанції зазначив, що оспорюваним рішенням органу місцевого самоврядування порушено право позивача на користування земельною ділянкою, на якій розташовано належне йому нерухоме майно. За висновком місцевого суду передача спірної земельної ділянки у власність товариства унеможливила вільний проїзд та прохід до належного позивачу майна.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Планета-Друк» задоволено, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 1 червня 2021 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції зазначив про ненадання позивачем належних та допустимих доказів того, що на наданій в оренду товариству земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, що йому належить. Так, земельні ділянки Рівненської міської ради, ОСОБА_1 та орендована ТОВ «Планета-Друк» ділянка є суміжними, однак кожен із об`єктів нерухомого майна, щодо якого, як зазначає позивач, його позбавлено права вільного користування, знаходиться на окремих земельних ділянках, а саме: будівля посту № НОМЕР_1 - на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:009:0111, протирадіаційне сховище (ІТМ-2) - на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:009:0176; будівля розчинно-бетонного вузла - на земельній ділянці з кадастровим номером 610100000:01:009:0178. За таких обставин суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не довів факт накладення меж вказаних об`єктів нерухомості на земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:009:0179.

Апеляційний суд зазначив, що до будівлі посту № НОМЕР_1 , розташованого на належній позивачу земельній ділянці, існує прямий в`їзд з АДРЕСА_2 , тому ОСОБА_1 має вільний доступ до цієї споруди і жодних обмежень в обслуговуванні та користуванні нею встановлено не було. Суд апеляційної інстанції зазначив, що розчинно-бетонний вузол розташований на землях територіальної громади міста Рівне і до наданої в оренду земельної ділянки не прилягає, а позивач не позбавлений до нього доступу через свою земельну ділянку, на якій знаходиться будівля посту. Протирадіаційне сховище, яке знаходиться під будівлею виробничого цеху, має входи, що розташовані не на наданій в оренду земельній ділянці. Так, два входи до захисної споруди знаходяться на землях територіальної громади міста, а один - на землі ТОВ «Каскад-Імпресйон».

Крім того, суд апеляційної інстанції врахував, що позивачу для задоволення своїх потреб щодо вільного доступу до належного йому майна необхідно вирішувати питання про користування й чужим майном, тобто встановлення сервітуту. Жодних дій для задоволення своїх потреб іншим способом, аніж скасування рішення Рівненської міської ради, що є найбільш обтяжливим для ТОВ «Планета-Друк», позивач не здійснював.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував

висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11 липня 2018 року

у справі № 263/11779/16-ц (провадження № 61-25486св18), від 24 червня 2020 року

у справі № 483/1825/17 (провадження № 61-48524св18) та від 6 жовтня 2021 року

у справі № 751/432/20 (провадження № 61-16258св20) щодо необхідності погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками (землекористувачами) та дійшов помилкового висновку про те, що факт порушення порядку передачі земельної ділянки без погодження її меж та визначення кадастрового номеру на підставі проекту землеустрою, який був неналежним чином погоджений, не впливає на обсяг прав позивача та не свідчить про їх порушення.

Заявник вказував про ненадання апеляційним судом належної оцінки оспорюваному рішенню про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Планета Друк» на предмет справедливості втручання органу місцевого самоврядування у право користування належним позивачу майном.

Вказане призвело до неврахування цим судом висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 755/13126/19 (провадження № 61-16889св20), в якому вказано, що ЦПК України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

На думку заявника, суд апеляційної інстанції не врахував, що обраний ним спосіб захисту права є ефективним, тому висновок цього суду суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 5 червня 2018 року

у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року

у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року

у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), та висновкам Верховного Суду, викладеному у постанові від 9 грудня 2020 року у справі № 922/476/20.

Також заявник вказує, що апеляційний суд не врахував обставини, встановлені постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 липня

2014 року у справі № 1715/13097/12 та рішенням господарського суду Рівненської області від 20 січня 2015 року у справі № 918/1649/14, якими вирішувалися спори щодо законності передання спірної земельної ділянки в оренду ТОВ «Планета-Друк»

Зазначає, що суд апеляційної інстанції проігнорував висновок судової інженерно-технічної експертизи № 40606/1_С від 23 червня 2014 року. При цьому відповідач жодних доказів на спростування вказаного висновку експертизи протягом розгляду справи не надав та клопотань про призначення судової експертизи не подавав. Залишивши поза увагою вказані обставини, суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 7 лютого 2019 року

у справі № 686/17974/17 (провадження № 61-41740св18).

Позиція інших учасників справи

У лютому 2022 року ТОВ «Планета-Друк» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказувало про безпідставність її доводів та правильність висновків суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову. Просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про

- неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої

Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17

(провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), і постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року

у справі № 263/11779/16-ц (провадження № 61-25486св18), від 6 жовтня 2021 року

у справі № 751/432/20 (провадження № 61-16258св20), від 19 травня 2021 року

у справі № 755/13126/19 (провадження № 61-16889св20), від 24 червня 2020 року

у справі № 483/1825/17 (провадження № 61-48524св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- недослідження апеляційним судом зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 5 вересня2023 року (у зв`язку із відставкою судді ОСОБА_2 ) справу призначено судді-доповідачеві Карпенко С. О.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 28 травня 2008 року Відкритим акціонерним товариством «Рівнельон» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, до складу якого, зокрема, входять: Ж-1 - будівля посту № НОМЕР_1 загальною площею 94,3 кв.м та 3-2 -

розчинно-бетонний вузол загальною площею 354,6 кв.м, що знаходились

на АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_3 . Договір

посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Круліковським А. І. і зареєстровано за № 3447.

Зі змісту вказаного договору купівлі-продажу суди встановили, що про передачу у власність будівлі протирадіаційного сховища (ІТМ-2) площею 1151,8 кв.м. у ньому не зазначено. За змістом технічного паспорту на вказаний об`єкт нерухомого майна, сховище знаходиться під будівлею 2ж1 (будівля складу сировини)

на АДРЕСА_1 .

Суди встановили, що будівля складу сировини знаходиться на земельній ділянці територіальної громади міста Рівне в особі Рівненської міської ради і її функціональне призначення змінилося на будівлю виробничого цеху.

З витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 5 червня 2019 року суди встановили, що нежитлове приміщення - протирадіаційне сховище (ІТМ-2) належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого за № 3447, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Круліковським А. І., та технічного паспорту, виданого Рівненським міським бюро технічної інвентаризації.

Судами встановлено, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 805821 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0221 га з кадастровим номером 5610100000:01:009:011, а на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 017696 - земельної ділянки площею 25,4109 га з кадастровим номером 5610100000:01:009:0110.

Разом з тим, рішенням Рівненської міської ради № 5820 від 25 квітня 2019 року

ТОВ «Планета-Друк» передано в оренду земельну ділянку площею 4 951 кв. м

з кадастровим номером 5610100000:01:009:0179. Суди встановили, що формування зазначеної земельної ділянки відбулося внаслідок поділу земельної ділянки

площею 5 975 кв.м з кадастровим номером 5610100000:01:009:0070 на підставі рішення Рівненської міської ради № 3392 від 14 вересня 2017 року про проведення поділу земельної ділянки на АДРЕСА_2 .

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 41 Конституції України, статтями 319, 321, 386 ЦК України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною п`ятою статті 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122 ЗК України.

Звертаючись з вказаним позовом ОСОБА_1 , вказував про порушення оспорюваним рішенням органу місцевого самоврядування права користування належними йому об`єктами нерухомого майна - будівлею посту № НОМЕР_1 загальною площею 0,0221 га, протирадіаційним сховищем (ІТМ-2) площею 1151,8 кв.м (частково знаходиться під спірною ділянкою) та будівлею розчинно-бетонного вузла

площею 354,6 кв.м.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції зазначив, що земельні ділянки Рівненської міської ради, ОСОБА_1 та орендована ТОВ «Планета-Друк» ділянка є суміжними між собою, однак кожен із об`єктів нерухомого майна, щодо якого, як зазначає позивач, його позбавлено права вільного користування, знаходиться на окремих земельних ділянках, а саме: будівля посту № НОМЕР_1 - на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:009:0111, протирадіаційне сховище (ІТМ-2) - на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:009:0176; будівля розчинно-бетонного вузла - на земельній ділянці з кадастровим номером 610100000:01:009:0178. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про недоведення позивачем факту накладення вказаних об`єктів нерухомості на земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:009:0179, яка передана ТОВ «Планета-Друк» оспорюваним рішенням міської ради.

З поданих сторонами доказів суд апеляційної інстанції встановив, що до будівлі

посту № НОМЕР_1 , розташованого на належній позивачу земельній ділянці, існує прямий в`їзд з АДРЕСА_2 , тому ОСОБА_1 має вільний доступ до цієї споруди і жодних обмежень в обслуговуванні та користуванні нею встановлено не було; розчинно-бетонний вузол розташований на землях територіальної громади міста Рівне і до наданої ТОВ «Планета-Друк» в оренду земельної ділянки не прилягає; протирадіаційне сховище, яке знаходиться під будівлею виробничого цеху, має входи, які розташовані поза межами переданої товариству земельної ділянки (два входи захисної споруди знаходяться на землях територіальної громади міста, а один - на землі ТОВ «Каскад-Імпресйон»).

Матеріали справи не містять доказів на спростування вказаних обставин.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши їм належну оцінку, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведення позивачем належними і допустимими доказами порушення оспорюваним рішення Рівненської міської ради права користування належними йому об`єктами нерухомого майна.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 263/11779/16-ц (провадження № 61-25486св18), від 24 червня 2020 року у справі № 483/1825/17 (провадження № 61-48524св18) та від 6 жовтня 2021 року у справі № 751/432/20 (провадження № 61-16258св20) про те, що погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками (користувачами) є обов`язковим при виділенні земельної ділянки відхиляються касаційним судом, оскільки у висновках, викладених у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18) та

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року

у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), зазначено, що підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Ненадання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акта узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував

висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11 липня 2018 року

у справі № 263/11779/16-ц (провадження № 61-25486св18), від 24 червня 2020 року

у справі № 483/1825/17 (провадження № 61-48524св18) та від 6 жовтня 2021 року

у справі № 751/432/20 (провадження № 61-16258св20), щодо необхідності погодження меж земельної ділянки із сумісними власниками (землекористувачами) та дійшов помилкового висновку про те, що факт порушення порядку передачі земельної ділянки без погодження її меж та визначення кадастрового номеру на підставі проекту землеустрою, який був неналежним чином погоджений, не впливає на обсяг прав позивача та не свідчить про порушення його прав.

Посилання заявника на ненадання апеляційним судом належної оцінки оспорюваному рішенню про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Планета Друк» і неврахування висновку від 19 травня

2021 року у справі № 755/13126/19 (провадження № 61-16889св20) є безпідставними та зводяться до переоцінки доказів, зокрема, оспорюваного рішення міської ради.

Доводи касаційної скарги про обрання позивачем ефективного способу захисту права (неврахування висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17

(провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), та висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 9 грудня 2020 року у справі № 922/476/20), відхиляються касаційним судом, оскільки підставою відмови у позові апеляційний суд зазначив недоведення позивачем порушення його права оспорюваним рішенням міської ради.

Не впливають на правильність вирішення справи і доводи заявника про неврахування апеляційним судом обставин, встановлених постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року

у справі № 1715/13097/12 та рішенням господарського суду Рівненської області

від 20 січня 2015 року у справі № 918/1649/14, якими вирішувалися спори щодо законності передання спірної земельної ділянки в оренду ТОВ «Планета-Друк», оскільки у вказаних справах вирішувалися спори щодо надання у користування земельної ділянки площею 5 975 кв. м з кадастровим номером 5610100000:01:009:0070. У справі яка переглядається, між сторонами виник спір щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 4 951 кв. м з кадастровим номером 5610100000:01:009:0179, формування якої відбулося внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:009:0070.

Також підлягають відхиленню доводи касаційної скарги про помилкове залишення апеляційним судом поза увагою висновку судової інженерно-технічної експертизи № 40606/1_С від 23 червня 2014 року, оскільки предметом дослідження у вказаній експертизі була земельна ділянка 5610100000:01:009:0070. Вказані обставини свідчать про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 7 лютого 2019 року

у справі № 686/17974/17 (провадження № 61-41740св18).

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК

України судове рішення суду апеляційної інстанції підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і на такі заявник не вказує.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про

захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Оскаржуване судове рішення апеляційного суду відповідають критерію обґрунтованості судових рішень.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко А. С. Олійник В. В. Сердюк