Рішення

від 01.06.2021 по справі 569/3883/20

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/3883/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Тимощука О.Я.,

при секретарі - Рибачик О.А.,

за участю представника позивача - адвоката Курило Р.М.,

представника відповідача - ОСОБА_1 ,

представника третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління земельних відносин Виконавчого комітету Рівненської міської ради - Українця М.В.,

представника третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ Планета-друк - адвоката Ручки О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Рівненської міської ради, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Планета-Друк , Управління земельних відносин Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Рівненської міської ради № 5820 від 25.04.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Рівненської міської ради, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Планета-Друк , Управління земельних відносин Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Рівненської міської ради № 5820 від 25.04.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що в січні 2020 року на офіційному веб-сайті Рівненської міської ради він дізнався про рішення 30 сесії Рівненської міської ради 7 скликання за № 5820 від 25.04.2019 року про передачу в оренду ТОВ Планета-друк земельної ділянки строком на 5 років площею 4 951 м 2 на АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 з кадастровим номером 5610100000:01:009:0179 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для реконструкції будівлі складу сировини та ремонтно-будівельного цеху під цехи з виробництва поліграфічної продукції та упаковки) на АДРЕСА_1 , яка оточує нерухоме майно, що перебуває у його власності та виконує функцію заїзду (під`їзних шляхів) до протирадіаційного сховища ІТМ-2 та будівлі розчинно-бетонного вузла, придбаних ним згідно договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 28.05.2008 року.

Вважає спірне рішення Рівненської міської ради № 5820 від 25.04.2019 року протиправним, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства та таким, що порушує його охоронювані законом права, а тому підлягає скасуванню з огляду на те, що уклавши спірний договір оренди, Рівненська міська рада позбавила його доступу до наступних об`єктів: будівлі посту № 3 (кадастровий номер 5610100000:01:009:0111), загальною площею 0,0221 га, протирадіаційного сховища (ІТМ-2), площею 1151,8 м2, що частково знаходиться під спірною ділянкою та будівлю розчинно-бетонного вузла площею 354,6 м2 (кадастровий номер 5610100000:01:009:0178).

Крім того, зазначає, що вказані будівлі належать йому на праві приватної власності, що підтверджується додатками до позовної заяви, а доступ до них можливий виключно шляхом проїзду/проходу через асфальтовані дороги розміщені на спірній земельній ділянці з кадастровим № 5610100000:01:009:0179 за адресою: АДРЕСА_1 , котра була передана в оренду за рішенням Рівненської міської ради від 25.04.2019 року № 5820 для ТОВ Планета-Друк строком на 5 років.

Посилається на попередні судові рішення щодо неправомірності укладення Договору оренди від 27.12.2011 року (предметом оренди була земельна ділянка кадастровий номер № 5610100000:01:009:0070, площею 5975 кв.м., до її поділу), в ході яких ним було замовлено виготовлення Висновку судової інженерно-технічної експертизи № 40606/1_С від 23.06.2014 року, де чітко сформульовано питання щодо можливого використання спірної ділянки із врахуванням інтересів як ТОВ Планета-Друк так і ОСОБА_2 . Зокрема, вказує, що у вказаному Висновку експерта чітко зазначено, що оптимальний розмір земельної ділянки, необхідний ОСОБА_2 для обслуговування протирадіаційного сховища (ІТМ-2), площею 1 151,8 кв.м., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , враховуючи шляхи підходу та під`їзду до нього становить 2 087 кв.м. Ділянку пропонується виділити в спільне користування гр. ОСОБА_2 та ТОВ Планета-Друк . При цьому, вказує на те, що Рівненська міська рада була обізнана з даним Висновком судової інженерно-технічної експертизи № 40606/1_С від 23.06.2014 року, однак при поділі земельної ділянки кадастровий номер № 5610100000:01:009:0070, площею 5975 кв.м., та прийнятті оскаржуваного рішення, не врахувала інтереси ОСОБА_2 .

Представник позивача - адвокат Курило Р.М. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, просить їх задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просить відмовити у їх задоволенні. Крім того, зазначила, що оскаржуване рішення РМР було прийняте із дотриманням всіх норм земельного законодавства в межах повноважень органу місцевого самоврядування.

Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ Планета-Друк - адвокат Ручка О.С. в судовому засіданні вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, оскільки до матеріалів справи було долучено копію технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:009:0070, що передувало передачі в оренду ТОВ Планета-Друк , яка свідчить про те, що вказане підприємство має правовстановлюючі документи на майно, яке знаходиться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , з яких вбачається, що ТОВ Планета-друк є їхнім одноосібним власником. Зазначає, що оскаржуване рішення Рівненської міської ради є законним.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління земельних відносин ВК РМР - Українець М.В. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову та зазначив про те, що оскаржуване рішення Рівненської міської ради було прийняте із дотриманням всіх норм земельного законодавства.

Заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши обставини по справі, дослідивши представлені докази, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 28.05.2008 року між ВАТ "Рівнельон" та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ВАТ "Рівнельон", посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Круліковським А.І., реєстровий № 848. Згідно умов договору ОСОБА_2 придбав серед іншого: будівлю посту № 3 (розміщену на земельній ділянці з кадастровим номером № 5610100000:01:009:0111, загальною площею 0.0221 га.), протирадіаційне сховище (ІТМ-2), площею 1151,8 м2, що частково знаходиться під спірною ділянкою та будівлю розчинно-бетонного вузла площею 354,6 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що на земельній ділянці (під її проекцією), що згідно Рівненської міської ради № 5820 від 25.04.2019 року підлягає передачі в оренду ТОВ "Планета-Друк", знаходиться об`єкт нерухомості - будівля протирадіаційного сховища (ІТМ-2), яка належить на праві власності ОСОБА_2 . Також, з матеріалів справи вбачається, те, що ОСОБА_2 належать на праві приватної власності будівлі прохідної та розчинно-бетонного вузла, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , доступ до яких, враховуючи наявність існуючого благоустрою, можливий лише шляхом проїзду/проходу через асфальтовані площадки розміщені на спірній земельній ділянці.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що міські ради правомочні розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України , цим та іншими законам до їх відання.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження міських рад у галузі земельних відносин на території міст, пунктом "а" якої передбачено розпорядження землями територіальних громад.

Підпункт 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає виключну компетенцію міських рад у вирішенні відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Дана норма закону є одним із засобів забезпечення провідної ролі міських рад як органів міського самоврядування, які покликані представляти відповідні територіальні громади та здійснювати від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Виключна компетенція місцевих рад означає, що ніякі інші органи чи посадові особи не мають права приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції рад.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України , сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Зі змісту вищенаведених нормативних актів вбачається, що земельна ділянка, яка знаходиться безпосередньо під окремою будівлею, не може бути передана особі, яка не є власником цієї будівлі, а також не може бути передана для обслуговування інших будівель, оскільки нерухоме майно нерозривно пов`язане з землею. Передавши земельну ділянку в користування іншій особі, аніж власнику нерухомого майна, що знаходиться на цій земельній ділянці, порушуються права власника нерухомої речі.

Основоположними нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, які покладені в основу практики Європейського суду з прав людини, є принцип справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Так, Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак, і "майном". До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25 березня 1999 року, заява № 311107/96, пункт 54).

Отже, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об`єктом правового захисту згідно статті 1 Першого протоколу до означеної вище Конвенції та національного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Правова позиція щодо необхідності визначення справедливої рівноваги між інтересами суспільства і конкретної особи також викладена у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-92цс13.

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

Положення аналогічного змісту міститься у ст. 120 Земельного кодексу України , за яким до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

За таких обставин, зважаючи на встановлений судом факт передачі Відповідачем на користь ТОВ "Планета-Друк" в оренду спірної земельної ділянки, на якій знаходиться майно (нерухомість), що належить ОСОБА_2 , зокрема, будівля протирадіаційного сховища (ІТМ-2), яка належить на праві власності ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про те, що зміст рішення Рівненської міської ради № 5820 від 25.04.2019 року, суперечить вимогам вищезазначених норм Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" .

Змістом ст. 124 Земельного кодексу України , якою регулюється порядок передачі земельних ділянок в оренду, передбачено, що особа, яка бажає одержати земельну ділянку в оренду із земель державної чи комунальної власності, подає у відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування заяву (клопотання) у порядку, визначеному ст.ст. 118 , 123 цього Кодексу . Тобто волевиявлення майбутнього орендаря щодо укладення договору оренди реалізується шляхом подання відповідної заяви.

При цьому, частиною першою вказаної норми встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу та здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Таким чином звернувшись з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Рівненської міської ради № 5820 від 25.04.2019 року про передачу в оренду ТОВ Планета-друк земельної ділянки строком на 5 років площею 4 951 м 2 на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 5610100000:01:009:0179, ОСОБА_2 , як власник суміжних земельних ділянок та об`єктів, які знаходяться/межують зі спірною ділянкою, обрав спосіб захисту цивільного права та інтересів, який передбачений законом.

Крім того, посилання представника ТОВ Планета-друк про наявність на спірній земельній ділянці належного товариству майна, не свідчить про необґрунтованість вимог ОСОБА_2 про незаконність оскаржуваного рішення, оскільки Позивачем доведено той факт, що внаслідок передачі земельної ділянки в користування іншій особі, його право щодо користування та обслуговування власних приміщень, є порушеним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що оскільки Рівненська міська рада своїм рішенням передала в одноосібне користування ТОВ Планета-друк земельну ділянку строком на 5 років площею 4 951 м 2 на АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 , в свою чергу, довів наявність порушення його права користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно, що належить йому на праві приватної власності, а також, частиною земельної ділянки необхідної йому для проїзду/проходу через асфальтовані площадки розміщені на спірній земельній ділянці, існують беззаперечні підстави для скасування рішення Рівненської міської ради № 5820 від 25.04.2019 року.

Заперечення представника ТОВ Планета-Друк - адвоката Ручки О.С. проти дійсності та доведеності вказаних обставин, які встановлені в ході судового розгляду, не підтверджено стороною належними та допустимими доказами, а тому суд вважає такі доводи помилковими, та розцінює їх як реалізацію стороною права давати пояснення із огляду на обрану тактику та правову позицію по справі.

Громадяни та юридичні особи, відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 116 Земельного кодексу України набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень визначених цим кодексом; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. час укладення договору, якщо будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Підпунктами б та г ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, який яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Також, суд звертає увагу на те, що ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці також неодноразово покликався на те, що ефективний засіб правового захисту у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16 CM, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 840,80 грн.

Керуючись положеннями ст.ст. 12, 116, 120, 122, 124, 152, 155 Земельного кодексу України, ст.ст. 25, 26, 59, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст.ст. 12 , 13 , 76 , 77 , 78 , 81 , 141, 223, 258 , 259 , 264 , 265 , 273 , 280 , 281 , 282 , 284 , 289 , 352 , 354 ЦПК України , суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Рівненської міської ради, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Планета-Друк , Управління земельних відносин Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Рівненської міської ради № 5820 від 25.04.2019 року - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської міської ради № 5820 від 25.04.2019 року про передачу в оренду ТОВ Планета-друк земельної ділянки строком на 5 років площею 4 951 м 2 на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 5610100000:01:009:0179 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для реконструкції будівлі складу сировини та ремонтно-будівельного цеху під цехи з виробництва поліграфічної продукції та упаковки).

Стягнути з Рівненської міської ради (код ЄДРПОУ - 34847334) на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлений 07 червня 2021 року.

Суддя Рівненського

міського суду О.Я. Тимощук