Ухвала

від 09.04.2024 по справі 752/20318/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 752/20318/20

провадження № 61-4506ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , законним представником якого є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

третя особа - Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_5 , на постанову Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Поліщук Н. В., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в особі законного представника - ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах та виселення.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 09 грудня 2020 року відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «Кей-Колект» із призначенням підготовчого судового засідання з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2022 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року позов ТОВ «Кей-Колект» залишено без розгляду з підстав передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач, будучи належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, повторно не з`явився в судове засідання.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» задоволено. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року скасовано, справу направлено для проводження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційний суд керувався тим, що справа тривалий час перебувала на розгляді в суді, розгляд справи неодноразово відкладався, позивач хоч і був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, про дату та час розгляду справи, натомість направив клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на причини неявки, яким суд першої інстанції не дав належної оцінки, відтак вважав висновок про залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України передчасним.

У березні 2024 року ОСОБА_5 , як законний представник ОСОБА_3 , подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно скасував ухвалу суду першої інстанції та дійшов помилкового висновку про порушення прав позивача.

На думку заявника, апеляційним судом не враховано правові висновки, висловлені у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 757/54510/17, від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19, від 18 січня 2021 року у справі № 760/22245/18, від 20 січня 2021 року у справі № 569/5089/17, від 10 лютого 2021 року у справі № 598/2250/19.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Вивчивши касаційну скаргу ОСОБА_5 , як законного представника ОСОБА_3 , зміст постанови Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року, Верховний Суд дійшов висновку, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що справа перебуває у провадженні суду із жовтня 2020 року та призначалась до розгляду неодноразово.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2022 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду на 21 лютого 2023 року.

В судове засідання 21 лютого 2023 року сторони не з`явились. Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладено на 08 червня 2023 року. В цей день судове засідання не відбулося у зв`язку із відсутністю вільного залу судового засідання.

Справа призначена до розгляду на 22 серпня 2023 року.

Позивач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, призначеного на 22 серпня 2023 року на 14 год 30 хв, шляхом повідомлення представника під розписку, у судове засідання не з`явився.

Представник позивача - ОСОБА_7 надала клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю у слідчих діях.

Судове засідання відкладено на 08 листопада 2023 року на 11 год 00 хв, про що позивач був завчасно повідомлений судовою повісткою, також судова повістка направлена на електронну адресу позивача, зазначену у позовній заяві.

Позивач 05 листопада 2023 року до початку розгляду справи подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

В судове засідання 08 листопада 2023 року сторони не з`явились.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Положення пункту 5 частини другої статті 223 ЦПК України передбачає, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, якщо суд визнає потрібним, щоб сторона яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення і викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною п`ятою статті 223 ЦПК України, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності (в разі визнання явки позивача обов`язковою).

Тож правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції керувався тим, що позивач, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, двічі поспіль не з`явився в судове засідання, не скористався правом подати заяву про розгляд справи за його відсутності, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду згідно з пунктом 3 частини першої статі 257 ЦПК України, та не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду.

Проте, суд апеляційної інстанції обґрунтовано наголосив на тому, що представником позивача до 22 серпня 2023 року та до 08 листопада 2023 року направлено клопотання про відкладення розгляду справи призначені на ці дні із зазначенням причин неможливості прибуття в судові засідання та врахував перебування справи на розгляді у суді тривалий час.

Відповідно правове значення у цій справі має сукупність процесуальних визначених обставин, а саме: належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність, двічі поспіль, неявки у судове засідання, неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача, обґрунтованість мотивів перешкод подальшого розгляду справи у відсутність позивача, явка якого визнана судом обов`язковою.

В силу статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватись завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій надано законом право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (само представництво) та (або) через представника.

Частиною 1 статті 64 ЦПК України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальна права та обов`язки.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 643/856/15-ц (провадження № 61-8953св20).

Апеляційним судом встановлено, що позивач добросовісно користується належними йому процесуальними правами (заяви про розгляд справи за його відсутності подані до суду своєчасно).

За наведених обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023, як така, що ухвалена із порушенням норм процесуального прав.

Доводи касаційної скарги про те, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 757/54510/17, від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19, від 18 січня 2021 року у справі № 760/22245/18, від 20 січня 2021 року у справі № 569/5089/17, від 10 лютого 2021 року у справі № 598/2250/19, Верховний Суд відхиляє, з огляду на таке.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Висновки у справах, на які міститься посилання у касаційній скарзі, і у справі, яка переглядається, не є суперечливими. Встановлені судами фактичні обставини є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Слід звернути увагу, що у кожній справі з подібним предметом спору суд виходить із конкретних обставин справи, з урахуванням принципу пропорційності у цивільному судочинстві та дотриманням розумного балансу інтересів сторін.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція); якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» № 3236/03).

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, оскаржуване судове рішення ґрунтується на засадах справедливості, добросовісності і розумності, відповідають положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на справедливий суд.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним, а касаційна скарга ОСОБА_5 , як законного представника ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року є необґрунтованою.

Керуючись частинами четвертою, п`ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадженняу справі за товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі законних представників - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах та виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_5 , на постанову Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник