Рішення

від 29.10.2024 по справі 752/20318/20

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/20318/20

Провадження № 2/752/4021/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 жовтня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах та виселення,-

ВСТАНОВИВ:

у жовтні 2020 року ТОВ «Кей-Колект» звернулося до суду із вказаним позовом, у якому просить:

- в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11187993000 від 24.07.2007 року, яка складає 5 289 413,34 грн звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру, що складається з двох кімнат, загальною площею 70,8 кв. м, і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, за початковою ціною предмета іпотеки, яка буде визначена під час примусового виконання рішення на рівні, не нижчому за звичайні ціни на таке майно на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;

- виселити усіх громадян, які мешкають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

На мотивування позовних вимог, позивач вказує, що 24.07.2007 року між ОСОБА_1 і ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту № 11187993000.

Відповідно до умов вказаного кредитного договору, банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти в сумі 199 900,00 доларів США зі сплатою 13,2 % річних та кінцевим строком повернення 24.07.2017 року, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та додатком до нього.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином у повному обсязі.

З метою забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором, 24.07.2007 року між ОСОБА_1 і ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 70,8 кв.м.

11.06.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу №4 та договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки №2459-2460, відповідно до умов яких ТОВ «Кей-Колект» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової та майнової вимоги до осіб, які були боржниками ПАТ «УкрСиббанк», включно і за договором про надання споживчого кредиту № 11187993000 від 24.07.2007 року та договором іпотеки № 59619 від 24.07.2007 року.

Позивач зауважує, що до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як осіб, до яких перейшло право власності на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та, яка є предметом іпотеки, перейшли також і права іпотекодавців і останні так само відповідають за виконання умов кредитного договору № 11187993000 від 24.07.2007 року

В порушення умов кредитного договору, позичальник свої зобов`язання належним чином не виконує, внаслідок чого сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Кей-Колект» за договором про надання споживчого кредиту № 11187993000 від 24.07.2007 року, становить 5 289 413,34 грн.

З цих підстав, позивач, як іпотекодержатель, просить звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на спірну квартиру шляхом продажу вказаної нерухомості на прилюдних торгах.

Крім цього, позивач зазначає, що в житловому приміщенні проживають мешканці, а тому ТОВ «Кей-Колект» не може скористатися своїм правом продажу, у зв`язку з чим, вимоги щодо виселення мешканців спірної квартири є ефективним та необхідним способом захисту його прав.

Посилаючись на наведене, позивач просить задовольнити позов.

Ухвалою судді від 09.12.2020 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче судове засідання (т. 1, а.с. 89-90).

01.06.2021 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на вказану позовну заяву, в якому адвокат Ткаченко О.Д. просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що ОСОБА_1 повідомлень про відступлення права вимоги за кредитним договором ні від ПАТ «УкрСббанк», ні від ТОВ «Кей-Колект» не отримував; повні договори про відступлення права вимоги позиву відсутні; у виписці з додатку до договору факторингу не зазначено розміру заборгованості ОСОБА_1 право вимоги на яку відступлено; документів бухгалтерського обліку, що б підтверджували розмір заборгованості ОСОБА_1 позивачем не надано; одностороннє збільшення позивачем процентної ставки та нарахування 26,4 % річних на суму заборгованості за тілом кредиту та процентами, є неправомірним і таким, що суперечить умовам договору, при цьому ОСОБА_1 повідомлення про збільшення процентної ставки не отримував; 08.05.2013 року ТОВ «Кей-Колект» звернулося до суду з позовом, в тому числі, й до ОСОБА_1 про стягнення усієї суми заборгованості за кредитним договором, тим самим змінило строк виконання зобов`язань, тому при зверненні до суду із вказаним позовом, позивач пропустив строк позовної давності; ОСОБА_1 після продажу спірного житлового приміщення в ньому не проживає, тому заявлені до нього вимоги про виселення є безпідставними; вказана квартира придбана за особисті кошти ОСОБА_1 , а не за рахунок кредитних коштів, тому виселення відповідачів без надання їм іншого житла суперечить вимогам законодавства (т. 1, а.с.126-135).

07.06.2021 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на вказану позовну заяву, в якій останній просить у позові відмовити, посилаючись на те, що йому, як власнику 1/2 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем не надано доказів переходу до нього права вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 за спірними кредитним і іпотечним договорами; наданий ТОВ «Кей-Колект» розрахунок заборгованості ОСОБА_1 не є доказом безспірності заборгованості та її розміру; позивач, звертаючись до суду із вказаним позовом, пропустив строк позовної давності, адже кінцевий термін виконання основного зобов`язання - 24.07.2017 року, при цьому вимогу від ТОВ «Кей-колект» про оплату заборгованості протягом 30-ти днів він отримав 13.01.2017 року; підстави для виселення його відсутні, адже спірну квартиру ОСОБА_1 придбав не за кредитні, а за особисті кошти (т. 1, а.с. 172-175).

07.06.2021 року до суду від законного представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надійшов відзив на вказану позовну заяву, в якій останній просить у позові відмовити, посилаючись на пропуск позовної давності, а також відсутність підтверджень про перехід права вимоги за договорами, що стосуються майна його малолітнього сина ОСОБА_3 , який є власником 1/2 частки квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та добросовісним набувачем вказаного нерухомого майна, тому вимога про його виселення є безпідставною та недоведеною (т. 1, а.с. 186-190).

11.05.2022 року на електронну пошту суду від Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації надійшов висновок із запереченнями на вказану позовну заяву, оскільки право власності на спірну квартиру мають малолітній ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який на момент набуття права власності на житлове приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , був малолітнім (т. 2, а.с. 3-5).

Ухвалою суду від 20.10.2022 року підготовче провадження в справі закрито та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні (т. 2, а.с. 78).

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_6 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

В судовому засіданні законний представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 проти позову заперечила та просила відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_5 , а також третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про день, час і місце розгляду справи повідомлені в установленому цивільним процесуальним законодавством порядку, в судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили.

Від Служби у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації надійшла заява, в якій просить справу слухати за відсутності її представника та врахувати поданий Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією висновок.

Відзиву на позовну заяву від відповідача ОСОБА_5 до суду не надходило.

Пояснень на позовну заяву від Органу опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації до суду не надходило.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 24.07.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №11187993000.

Відповідно до п.1.1 цього Договору Банк зобов`язується надати позичальнику, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 199 900,00 доларів США (еквівалент 1 009 495,00 грн за курсом НБУ на день укладення Договору), та сплатити плату за кредит в порядку і на умовах, визначених цим Договором. Надання кредиту (грошових коштів) здійснюється одним траншем.

Відповідно до п. 1.2.2. цього Договору позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку № 1 до Договору, але в будь-якому випадку не пізніше 24.07.2017 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього Договору та/або згідно умов відповідної угоди Сторін.

Зі змісту п. 1.3.1. спірного Договору, вбачається, що за використання кредитних коштів протягом 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 13,2% річних.

Відповідно до п. 2.1. цього ж Договору, з метою забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за даним Договором банком приймається застава нерухомості, а саме квартири, що складається з двох кімнат, загальною площею 70,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що є власністю ОСОБА_1 .

Також судом з`ясовано, що 24.07.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 59616, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М., зареєстрований в реєстрі за № 3535.

За змістом п. п. 1.1., 1.3. цього Договору іпотеки Іпотекодавець з метою забезпечення зобов`язань, у тому числі, й за договором про надання кредиту № 11187993000 від 24.07.2007 року, передає в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно: квартиру, що складається з двох кімнат, загальною площею 70,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу нерухомості, зареєстрованого Київською універсальною біржею 13.10.1995 року за реєстровим № А5252/8303, зареєстрованому в Київському МБТІ 31.10.1995 року за № 6191.

За домовленістю сторін, заставна вартість предмета іпотеки становить 1 909 630,00 грн, а вартість Предмета іпотеки становить 14 713,34 грн.

Предмет іпотеки, залишається у володінні та користуванні Іпотекодавця (п. 1.8. Договору іпотеки).

Обставини отримання кредитних коштів за договором про надання кредиту №11187993000 від 24.07.2007 року відповідачами не оспорюються та не заперечуються.

11.06.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» (Клієнт) та ТОВ «Кей-Колект» (Фактор) укладено договір факторингу №4, згідно умов якого за цим договором Клієнт зобов`язується передати у власність Фактору, а Фактор прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Обсяг (сума) прав вимоги станом на дату укладення цього договору визначений у Додатку 1 до цього договору. Одночасно з відступленням прав вимоги до Фактора переходять усі права Клієнта за усіма договорами забезпечення.

Згідно з виписки з Додатку №1 до договору факторингу №4 від 11.06.2012 року, до ТОВ «Кей-Колект» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , зокрема, й за кредитним договором №11187993000 від 24.07.2007 року.

11.06.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» (Цедент) та ТОВ «Кей-Колект» (Цесіонарій) укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, згідно умов якого у зв`язку з укладенням між Цедентом та Цесіонарієм договору факторингу №4 від 11.06.2012 року, Цедент передає, а Цесіонарій приймає права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у Додатку 1 до цього договору.

Згідно з виписки з Додатку №1 до договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 11.06.2012 року, до ТОВ «Кей-Колект» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , в тому числі, й за договором іпотеки від 24.07.2007 року та договором.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.03.2019 року (номер інформаційної довідки 159273575), відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є власниками житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рівних частках (по 1/2 кожний) на підставі договору дарування від 24.07.2015 року.

Згідно висновку органу опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації № 100-3174 від 10.05.2022 року, ОСОБА_2 , 2002 року народження (на момент набуття права власності був малолітньою дитиною) та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , де має частку в праві власності. Малолітній ОСОБА_3 , 2015 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Працівниками Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації проведення обстеження житлових умов проживання та встановлено, що дитина дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Із ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов`язання та сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

За правилами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

За положеннями ст. 1 Закону України «Про іпотеку», ч. 1 ст. 572, ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язань нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно якого іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

На підтвердження факту наявності у відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором позивачем надано довідки-розрахунки залишку заборгованості станом на 30.03.2020 року за договором про надання споживчого кредиту № 11187993000, згідно з яким заборгованість останнього за тілом кредиту становить 151 874,26 доларів США(еквівалент 4 280 272,27 грн), за відсотками 35 806,73 доларів США (еквівалент 1 009 141,07 грн), загальний розмір заборгованості становить 187 680,00 доларів США (еквівалент 5 289 413,34 грн).

Вказані документи ані не містять підписів генерального директора та директора з фінансових питань ТОВ «Кей-Колект», ані печатки ТОВ «Кей-Колект», в зв`язку із чим, не можуть вважатися достовірними, автентичними та не мають юридичної сили.

При цьому, відповідач ОСОБА_1 заперечує факт наявності в нього заборгованості за кредитним договором у заявленому розмірі.

Крім того, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена в п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 року в справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 року в справі № 760/7792/14-ц та від 17.12.2020 року в справі №278/2177/15-ц.

Крім того, ТОВ «Кей-Колект» на підтвердження факту наявності у відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором не долучено виписки по кредитному договору або будь-які інші первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які б підтверджували наявність такої заборгованості.

Окремо суд звертає увагу на те, що позивачем до позову долучено лише першу та остання сторінку договору факторингу №4 від 11.06.2012 року та договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 11.06.2012 року, що позбавляє суд можливості встановити порядок та умови переходу права вимоги за вказаними договорами.

Стосовно заяв відповідачів про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності, то суд зазначає наступне.

Згідно умов п. 1.2.2. укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_1 договору про надання кредиту №11187993000 від 24.07.2007 року, кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 24.07.2017 року.

Відповідно до п. 4.1. укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_1 договору іпотеки від 24.07.2007 року, звернення стягнення здійснюється Іпотекодержателем, в тому числі, в разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання забезпеченого іпотекою за цим Договором (п. 2.1.1.).

У випадках, зазначених в п.п. 2.1.1.-2.1.2. цього Договору Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю повідомлення, оформлене відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» (п. 4.3. Договору іпотеки).

Як передбачено в п. 4.4. цього Договору іпотеки, у разі невиконання Іпотекодавцем вимог, зазначених в повідомлені, про яке йдеться в п. 4.3., Іпотекодержатель здійснює звернення стягнення.

Крім того, судом з`ясовано, що ТОВ «Кей-Колект», звернувшись до суду в травні 2013 року із позовом про стягнення боргу кредиту та процентах в порядку ст. 1050 ЦК України за договором про надання споживчого кредиту від 24.07.2007 року № 11187993000 на власний розсуд змінило умови основного зобов`язання щодо строку дії договору в частині основного кредиту, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування цим кредитом (постанова Верховного Суду від 22.02.2023 року в справі № 752/8340/13-ц).

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Необхідно розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається» впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо).

У ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується.

Тлумачення ст. 264 ЦК України дає підстави для висновку, що вона пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями іпотекодавця, внаслідок яких він визнає існування саме іпотеки. Тому переривання перебігу позовної давності за основним зобов`язанням не перериває перебігу позовної давності за іншим обов`язком, у тому числі забезпечувальним.

Отже, вчиненням позичальником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу за основним зобов`язанням, не переривається позовна давність за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки вимога про стягнення боргу за основним зобов`язанням і вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є різними вимогами (основною та додатковою), застосування до додаткових вимог наслідків переривання перебігу позовної давності за основною вимогою законом не передбачено.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заміна сторін у зобов`язанні, відповідно до ст. 262 ЦК України не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, тобто після укладення первісним і новим кредиторами договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, для нового кредитора строки звернення до суду підлягають обчисленню так само, як і для первісного кредитора (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 року в справі № 523/10225/15-ц).

Судом з`ясовано, що строк виконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором про надання кредиту від 24.07.2007 року № 11187993000наставу травні 2013 року.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відтак, травень 2013 року необхідно вважати датою, коли ТОВ «Кей-Колект» довідалося про порушення свого права відповідачем ОСОБА_1 .

Разом з тим, ТОВ «Кей-Колект» не вчинило жодних дій з метою задоволення своїх вимог, як кредитора, в тому числі, шляхом добровільної передачі предмета іпотеки у власність банку в позасудовому порядку або звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду до жовтня 2020 року (момент звернення до суду із вказаним позовом).

За правилами ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Нормами ЦК України не передбачено, що сплив позовної давності є окремою підставою для припинення зобов`язання. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.01.2020року в справі № 761/44698/16-ц.

При цьому, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості у судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

Отже, в травні 2013 року настав строк виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором №11187993000 від 24.07.2007 року, відтак до червня 2016 року ТОВ «Кей-Колект» відповідно до умов договору іпотеки від 24.07.2007 року, міг скористатися одним з передбачених вказаним договором способом задоволення своїх вимог, зокрема, шляхом добровільної передачі предмета іпотеки в позасудовому порядку або звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду.

Однак, у встановлений законом строк ТОВ «Кей-Колект» своїм правом не скористався.

Позивач ТОВ «Кей-Колект» звернувся до суду із вказаним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки лише у жовтні 2020 року, тобто зі спливом строку позовної давності.

Відповідачі, в свою чергу, заявили про застосування позовної давності. Підстав для переривання перебігу позовної давності по спірному забезпечувальному зобов`язанню судом не встановлено та позивачем не зазначено.

Разом із тим, сплив позовної давності як підстава для припинення зобов`язання норми глави 50 «Припинення зобов`язання» ЦК України не передбачають.

Отже, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється.

Таким чином, якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, отже, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абз. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» (постанова Верховного Суду від 05.12.2018 року в справі № 372/2185/17).

Разом з тим, даний факт не є підставою для відмови в задоволенні заяви відповідачів про застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, також не підлягають задоволенню вимоги ТОВ «Кей-Колект» про виселення відповідачів, які є похідними від задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Кей-Колект» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах та виселення осіб із займаного приміщення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 137, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах та виселення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко