Постанова

від 21.03.2024 по справі 509/7128/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2935/24

Справа № 509/7128/21

Головуючий у першій інстанції Маркарова С.В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 509/7128/21

Номер провадження: 22-ц/813/2935/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Лупши В.В.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 ,

- відповідач - ОСОБА_2 ,

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Авангардівська селищна рада, як орган опіки та піклування,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Авангардівська селищна рада, як орган опіки та піклування, про участь батька у вихованні дітей, за апеляційною скаргою адвоката Мацка Володимира Володимировича, діючого від імені ОСОБА_2 , на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Маркарової С.В. 28 вересня 2022 року, повний текст рішення складений 12 жовтня 2022 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним уточненим у подальшому позовом, в якому остаточно просить встановити порядок участі батька у вихованні дітей, призначивши зустрічі ОСОБА_1 з дітьми - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , три рази кожного тижня з 15 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., у період їх неспання та бадьорості, на території парків, скверів, набережних, громадських чи дитячих закладів та/або за адресою проживання позивача ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , і в інших місцях без участі матері, а у вихідні та святкові дні - за спільною згодою обох батьків (Т. 1 а. с. 2 - 7, 95 - 97).

ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбу, від якого у них народилося двоє дітей: - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28.09.2016 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати з матір`ю.

ОСОБА_1 вказує, що відповідачка перешкоджає йому у спілкуванні із дітьми. На момент подачі позову майже повністю обмежила їхнє спілкування. Вказує на те, що відповідачка дезорієнтує дітей, розповідаючи їм, що не отримує від позивача грошових коштів на їх утримання, лікування та одяг. Вчить дітей не поважати та не слухати батька, виділяє лише одну годину у тиждень для його контакту із дітьми на протязі вже шести років.

Позиція відповідачки в суді першої інстанції

ОСОБА_2 не скористалася своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2022 року задоволено вищевказаний позов ОСОБА_1 .. Зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 у вихованні, спілкуванні із дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено спосіб участі батька у вихованні дітей шляхом перебування дітей із батьком три рази кожного тижня із погодженням безпосередніх днів між батьками з 15:00 до 20:00 години: в перші три місяці із початку фактичного виконання рішення суду - в присутності матері, в подальшому - без присутності матері із обов`язком батька на повернення дітей до місця постійного проживання із матір`ю (Т. 1, а. с. 119 - 121).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до висновку Органу опіки та піклування Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області № 01-609 від 25.03.2022 року доцільним є визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні дітей шляхом щотижневого спілкування батька з дітьми тричі на тиждень у вільний від навчання час без обмеження місця спілкування з обов`язковим поверненням дітей додому до 19.00 години. При наданні висновку органом досліджені умови проживання батьків, потреби родини кожного з батьків, думка кожного з батьків зі спірного питання, вік дітей, їх розклад дня.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2023 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (Т. 2, а. с. 70 - 71).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Адвокат Мацко В.В., діючий від імені ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі просить заочне рішення суду скасувати. Ухвалити нове рішення, яким визначити спосіб спілкування у період перебування дітей за кордоном у режимі відеозв`язку в період встановленого часу з 18:00 год по 19:00 год., відповідно до часового поясу в якому перебувають діти, у вихідні та святкові дні, на період дії військового часу в Україні та перебування дітей поза межами України у зв`язку із військовою агресією рф (Т. 1, а. с. 128 - 131).

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує на те, що вона разом із своїми малолітніми дітьми, з метою збереження та забезпечення їм здоров`я та життя, виїхала за межі території України. Відповідачка погоджується із тим, що батьку необхідно спілкуватися з дітьми, проте в умовах запровадження воєнного стану та їх тимчасового виїзду до іншої країни на час ведення бойових дій в країні, необхідно встановити спілкування в режимі відеозв`язку.

Узагальнені доводи позивача в апеляційному суді

18.12.2023 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому він заперечує проти задоволення апеляційної скарги, просить відмовити у її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін (Т. 2, а. с. 161 - 166).

Позивач посилається на те, що чинним законодавством не передбачено виховання дітей в режимі відеозв`язку.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.11.2023 року апеляційну скаргу адвоката Мацка В.В., діючого від імені ОСОБА_2 , залишено без руху (Т. 2, а. с. 137 - 137 зворотна сторона).

На виконання вимог ухвали суду від 03.11.2023 року апелянтом сплачено судовий збір.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Мацка В.В., діючого від імені ОСОБА_2 , на заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 28.09.2022 року (Т. 2, а. с. 145 - 145 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року закінчено підготовку апеляційного розгляду справи. Призначено справу до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду з повідомленням учасників процесу (Т. 2, а. с. 149).

18.12.2023 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 (Т. 2, а. с. 161 - 166).

26.12.2023 року від Авангардівської селищної ради Одеської області надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності (Т. 2, а. с. 176 - 177).

У судовому засіданні адвокат Мацко В.В., діючий від імені ОСОБА_2 , просив апеляційну скаргу задовольнити.

У судовому засіданні ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності її інших учасників, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Мацка Володимира Володимировича, діючого від імені ОСОБА_2 , підлягає частковому задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

08.08.2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 1190.

У період шлюбу у сторін народилися діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 (Т. 1, а. с. 14, 15).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28.09.2016 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (Т. 1 а. с. 45).

Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати з матір`ю.

Відповідно до довідки, виданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 05.08.2021 № К5-195585-ф/л, гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою - АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 16).

Відповідно до довідки, виданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 27.08.2021 № К4-217906-ф/л, гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою - АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 17).

Відповідно до висновку Авангардівської селищної ради, як органу опіки та піклування, від 25.03.2022 року № 01-609 Виконавчий комітет Авангардівської селищної ради вважає за доцільне визначити способи участі ОСОБА_1 у вихованні малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_3 шляхом щотижневого спілкування батька з дітьми тричі на тиждень у вільний від навчання час без обмеження місця спілкування з обов`язковим поверненням дітей додому до 19:00 години (т. 1 а. с. 80 - 81).

ОСОБА_2 з малолітніми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_3 тимчасово перебуває поза межами території України, у зв`язку із введенням воєнного стану на території України.

Між сторонами виникли правовідносини щодо участі батьків у вихованні дітей.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не у повній мірі погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції.

Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття/відхилення аргументів відзиву на апеляційну скаргу

Згідно з ст. 7 СК України, жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 158 СК України).

Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Тлумачення зазначених норм дозволяє зробити висновок, що будь-хто із батьків може звернутися до органу опіки та піклування для визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

У разі наявності спору про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, зокрема, якщо орган опіки та піклування не визначив способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, не виключається вирішення такого спору в судовому порядку незалежно від того, хто з батьків звертається з позовом (той, хто проживає з дитиною, чи той, хто проживає окремо), і визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, що є ефективним способом захисту та не суперечить закону.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (частини перша, друга статті 155 СК України).

Згідно з частинами першою - третьою статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Колегія суддів враховує, що малолітні діти відносяться до вразливої категорії і у разі наявності конфлікту між батьками, гостро відчувають негативні емоції.

Сторони знаходяться у конфліктній ситуації і не можуть самостійно вирішити спір щодо участі батька у вихованні дітей та спілкуванні з ними.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Верховний Суд у судових рішеннях щодо участі батьків у вихованні дитини неодноразово звертав увагу судів першої та апеляційної інстанцій на необхідність суворого дотримання вимог діючого законодавства про надання суду органом опіки та піклування належним чином оформленого письмового висновку.

В матеріалах справи наявний висновок Авангардівської селищної ради, як органу опіки та піклування, від 25.03.2022 року № 01-609 Виконавчий комітет Авангардівської селищної ради вважає за доцільне визначити способи участі ОСОБА_1 у вихованні малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_3 шляхом щотижневого спілкування батька з дітьми тричі на тиждень у вільний від навчання час без обмеження місця спілкування з обов`язковим поверненням дітей додому до 19:00 години (т. 1 а. с. 80 - 81).

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Колегія суддів враховує той факт, що тимчасове перебування ОСОБА_2 з малолітніми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_3 поза межами території України у зв`язку із введенням воєнного стану на території країни, унеможливлює участь батька ОСОБА_1 у вихованні дітей.

Враховуючи вищевказані обставини щодо відсутності дітей на території України, що визнавали сторони, судова колегія, вважає за необхідним встановити наступний спосіб участі батька у вихованні дітей:

- шляхом перебування дітей із батьком два рази кожного тижня за погодженням безпосередніх днів між батьками з 15:00 до 19:00 години: в перші три місяці із початку фактичного виконання рішення суду - в присутності матері, в подальшому - без присутності матері із обов`язком батька на повернення дітей до місця постійного проживання із матір`ю;

- на період військового стану в Україні та перебування дітей поза межами України, у зв`язку з військовою агресією російської федерації, в режимі відеозв`язку два рази на тиждень за погодженням між батьками безпосередніх днів з 18:00 до 19:00 години, відповідно до часового поясу, в якому перебувають діти.

Що стосується клопотання ОСОБА_1 про постановлення ухвали суду за ч. ч. 2, 3 ст. 262 ЦПК України, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 384, ч. 2 ст. 182 КК України відносно адвоката Мацка В.В., то колегія суддів вважає його необґрунтованим та не вбачає підстав для його задоволення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Мацка Володимира Володимировича, діючого від імені ОСОБА_2 , є частково доведеними, а тому вона підлягає частковому задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374, пункту 4 статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за вищевказаного обґрунтування.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Мацко Володимира Володимировича, діючого від імені ОСОБА_2 , - задовольнити частково.

Заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 28 вересня 2022 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Авангардівська селищна рада, як орган опіки та піклування, про участь батька у вихованні дітей - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 у вихованні, спілкуванні із дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити спосіб участі батька у вихованні дітей:

1) шляхом перебування дітей із батьком два рази кожного тижня за погодженням безпосередніх днів між батьками з 15:00 до 19:00 години: в перші три місяці із початку фактичного виконання рішення суду - в присутності матері, в подальшому - без присутності матері із обов`язком батька на повернення дітей до місця постійного проживання із матір`ю;

2) на період військового стану в Україні та перебування дітей поза межами України у зв`язку з військовою агресією російської федерації в режимі відеозв`язку два рази на тиждень за погодженням між батьками безпосередніх днів з 18:00 до 19:00 години, відповідно до часового поясу, в якому перебувають діти.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 10 квітня 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе