Постанова

від 09.04.2024 по справі 573/1234/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року м.Суми

Справа №573/1234/23

Номер провадження 22-ц/816/369/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа Білопільська міська рада,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мальченка Дениса Володимировича

на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 18 жовтня 2023 року, у складі судді Замченко А.О., ухвалене у м. Білопілля, повний текст якого складено 18 жовтня 2023 року,

в с т а н о в и в:

11 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Білопільська міська рада про скасування рішення державного реєстратора.

Свої вимоги мотивував тим, що 26.09.2022 на підставі договору купівлі-продажу придбав у ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 5920688900:01:002:0628, розташовану на території Товстянської сільської ради Сумського району Сумської області. Після укладення зазначеної угоди йому стало відомо, що між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки строком до 10.03.2035. 12.03.2020 державним реєстратором прийнято рішення про реєстрацію в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди та до реєстру внесено інформацію, що орендарем є ФОП ОСОБА_2 29.11.2022 він направив останньому повідомлення про набуття права власності, а з телефонної розмови з ним довідався, що відповідач не має наміру сплачувати орендну плату, бо в договорі оренди та в реєстрі зазначені різні орендарі, а тому незрозуміло хто саме повинен сплачувати орендну плату.

Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що державним реєстратором до реєстру внесена інформація, яка не відповідає договору оренди, просив скасувати рішення державного реєстратора Білопільської міської ради Пєшкової О.М. від 12.03.2020 щодо реєстрації іншого речового права права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920688900:01:002:0628, запис про інше речове право №35956013.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 18 жовтня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7000 грн судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Мальченко Д.В., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність рішення суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, судовий збір покласти на ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом при винесенні оскаржуваного рішення не було враховано, що позивачем заявлена позовна вимога про скасування державної реєстрації з мотивів невідповідності рішення державного реєстратора вимогам п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 10 та п.п. 2,3,5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме встановлена невідповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав та подання документів не уповноваженою особою.

При цьому, не оспорюється сам договір, а заявлена позовна вимога відповідає способу захисту, передбаченому п. 4 ч.2 ст. 16 ЦК України - відновлення становища, яке існувало до порушення. Вважає, що відмінності даних Орендаря у реквізитах договору оренди та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не можна вважати опискою, оскільки правовий статус фізичної особи та фізичної особи-підприємця значно відрізняється.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Скляров С.Л. не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду без змін, як законне та обґрунтоване. Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати за апеляційний перегляд судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 адвоката Склярова С.Л., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належала земельна ділянка з кадастровим номером 5920688900:01:002:0628, площею 3,4184 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Товстянської сільської ради, Сумського району, Сумської області.

10.03.2020 між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено договір оренди вказаної вище земельної ділянки строком на 15 років до 10.03.2035 (а. с. 19-23).

Відповідно до п. 11.5 Договору оренди перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

12.03.2020 вказаний договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому орендарем зазначено ФОП ОСОБА_2 (а. с. 24).

29.09.2021 ОСОБА_3 зверталася з позовом до ОСОБА_2 , в якому посилаючись на те, що інформація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо орендаря суперечить преамбулі договору оренди від 10.03.2020, просила скасувати рішення державного реєстратора Білопільської міської ради Пєшкової О.М., індексний номер 51637183 про реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, площею 3,4184 га з кадастровим номером 5920688900:01:002:0628 та зобов`язати ОСОБА_2 повернути їй земельну ділянку.

Постановою Сумського апеляційного суду від 02.02.2022 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено (а. с. 51-53). У цій постанові судом встановлено, що правочин було виконано сторонами з дотриманням умов договору, а саме: власник ( ОСОБА_3 ) передала в користування відповідача земельну ділянку, а відповідач використовував її відповідно до цільового призначення і за таке використання сплатив оренду плату.

26.09.2022 між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 укладено договір купівлі- продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5920688900:01:002:0628, у зв`язку з чим останній набув у власність зазначену земельну ділянку (а.с. 14-17).

З п. 1.4 вказаного Договору вбачається, що продавець підтвердив перебування земельної ділянки в оренді ФОП ОСОБА_2

26.09.2022 договір купівлі-продажу земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а. с. 18).

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України передбачено, що однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність.

З матеріалів справи вбачається, що при проведенні державної реєстрації речового права відомості до Державного реєстру були внесені вірно і сторони були визначені правильно, оскільки при вивченні змісту спірного договору оренди землі не виникає складнощів для ідентифікації власника земельної ділянки як орендодавця. Зміст договору в повній мірі дає можливість визначитись з правовідносинами, що виникли та істотними умовами договору.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що при укладенні договору оренди описка не впливає на дійсність договору і не свідчить про його укладення з порушенням вимог законодавства, а відтак і рішення державного реєстратора про реєстрацію речового права є законним і не підлягає скасуванню.

Такі висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів, до них зокрема віднесено: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч. 3 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування державної реєстрації з мотивів невідповідності рішення державного реєстратора Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та внесення державним реєстратором інформації, яка не відповідає умовам договору оренди.

Відповідно до ч.2, 5 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі допущення технічної помилки (граматичної описки, друкарської, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися.

У разі якщо після отримання заявником документів за результатами розгляду заяви виявлено технічну помилку, допущену під час внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права, обтяження речових прав, зокрема помилку у відомостях про суб`єкта речового права, обтяження, відомостях про речове право, обтяження, відомостях про нерухоме майно, у тому числі його технічних характеристиках, або якщо відбулося виправлення такої помилки в документах, що подавалися для державної реєстрації прав, або відбулася зміна адреси об`єкта нерухомого майна, такі помилки, відомості виправляються державним реєстратором на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, відомості, а у випадку, передбаченому пунктом 2 частини сьомої статті 37 цього Закону, - посадовою особою Міністерства юстиції України, його територіальних органів або на підставі рішення Міністерства юстиції України, його територіальних органів - державним реєстратором, яким допущено технічну помилку.

Виправлення помилки, відомостей, що впливають на права третіх осіб, здійснюється державним реєстратором виключно за наявності згоди таких осіб або на підставі судового рішення.

Виправлення технічної помилки у відомостях Державного реєстру прав, виявленої після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви, скасування рішень державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав, здійснюється в порядку, передбаченому для державної реєстрації прав.

Таким чином, якщо у договорі оренди зазначена інформація про орендаря, як фізичну особу, а державний реєстратор зареєстрував ОСОБА_2 , як фізичну особу-підприємця, ця невідповідність може бути усунута в порядку ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин в тому контексті, який на думку позивача свідчить про доведеність позовних вимог.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з розміром витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих на користь ОСОБА_2

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до частин першої четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зазначена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).

З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, колегія суддів бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що з позивача на користь відповідача слід стягнути 5000 грн понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині вирішення питання про розподіл судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, а не в розмірі, визначеному судом першої інстанції.

По суті позовних вимог апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Мальченка Д.В. задоволенню не підлягає, зміні підлягають лише судові витрати, тому понесені позивачем судові витрати за апеляційний перегляд справи компенсації не підлягають.

При відмові у задоволенні апеляційної скарги, на користь відповідача ОСОБА_2 , на підставі ст.ст. 137, 141 ЦПК України, підлягають компенсації витрати на професійну правничу допомогу в апеляційному суді, яка надавалася відповідачу адвокатом Скляровим С.Л. на підставі додаткового договору до договору б/н від 16 листопада 2023 року про надання правової допомоги та ордеру Серія ВІ № 1201792 від 27 лютого 2024 року і підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг №8 від 29 лютого 2024 року та рахунком №2/24 від 28 лютого 2024 року. Фактично сплачено адвокату в якості гонорару за надання правничої допомоги по справі суму 5000 грн.

Враховуючи надані докази, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, час, затрачений на надання таких послуг, колегія суддів вважає, що клопотання представника відповідача, заявлене у відзиві на апеляційну скаргу, про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягає частковому задоволенню, а понесені ОСОБА_2 витрати підлягають компенсації за рахунок позивача у розмірі 2500 грн.

Керуючись ст. ст. 367-369, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, п.п.1,4 ч.1 ст.376, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мальченка Дениса Володимировича задовольнити частково.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 18 жовтня 2023 року в частині стягнення судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5000 гривень судових витрат.

В іншій частині рішення Білопільського районного суду Сумської області від 18 жовтня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2500 гривень витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: Ю. О. Філонова

В. Ю. Рунов