Постанова

від 28.03.2024 по справі 352/1882/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 352/1882/23

Провадження № 22-ц/4808/338/24

Головуючий у 1 інстанції ОЛІЙНИК М. Ю.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів Василишин Л.В., Фединяка В.Д.,

секретаря Гудяк Х.М.,

з участю представника особи, яка подала апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_1 адвоката Челій-Пушкар О.І., відповідачки ОСОБА_2 та її представника адвоката Марущака В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Челій Пушкар Олени Іванівни на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Олійником М.Ю. 21 грудня 2023 року у м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області,

в с т а н о в и в:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості по аліментах та припинення стягнення аліментів.

Позов обґрунтовано тим, що рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 04 липня 2022 року стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 3500 грн на кожну дитину.

Згідно з розрахунком заборгованості по сплаті аліментів станом на серпень 2023 року заборгованість складає 129 370 грн, проте він не ухилявся від сплати коштів та здійснював перекази на банківські рахунки дітей: у період з лютого 2022 року по серпень 2023 року перерахував дочці ОСОБА_4 25460 грн, а сину ОСОБА_3 більше 80 000 грн.

Син ОСОБА_3 з 05 серпня 2022 року постійно проживає разом з ним в Польщі та знаходиться на повному його утриманні. Також ОСОБА_3 проживав з ним у період з 06 березня 2022 року по 11 квітня 2022 року, що підтверджується відповідним відмітками про перетин державного кордону в паспорті сина. Довідкою від 21 квітня 2023 року підтверджено, що ОСОБА_3 з 01 вересня 2022 року є учнем технікуму № 2 при Комплексі готельно-туристичних шкіл у м. Тоні Халіка в Свідниці.

Враховуючи факт постійного проживання сина ОСОБА_3 з ним і перебування сина на повному його утриманні, позивач просив суд звільнити його від сплати заборгованості по аліментах і припинити стягнення аліментів на утримання сина.

Оскільки мати також має обов`язок щодо утримання дітей, і з нею проживає одна з неповнолітніх дітей, а саме дочка ОСОБА_5 , на утримання якої згідно рішення суду стягуються аліменти, на період до повноліття сина ОСОБА_6 обов`язок сплати аліментів на утримання дочки у позивача відсутній. Крім того, позивач регулярно сплачує кошти на утримання дочки на її картковий рахунок.

З врахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд звільнити його від сплати заборгованості по аліментах в сумі 129 370 грн за період з 18 лютого 2022 року по серпень 2023 року (включно) та припинити стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до повноліття сина ОСОБА_3 (а.с.1-6, 132-133).

Рішенням Тисменицького районного суду від 21 грудня 2023 року позов задоволено частково. Звільнено ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментах в розмірі 44 370 грн, що нарахована на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з серпня 2022 року по серпень 2023 року. В задоволенні іншої частини позову відмовлено (а.с.186-189).

Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат Челій-Пушкар О.І. подала апеляційну скаргу, у якій посилається на необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що син ОСОБА_6 повністю знаходився на утримання батька, а факт тривалого проживання неповнолітньої дитини з батьком є обставиною, яка має істотне значення для звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами та подальшого їх стягнення.

Оскільки мати також має обов`язок щодо утримання дітей і з нею проживає одна з неповнолітніх дітей дочка ОСОБА_5 , на утримання якої згідно рішення суду, стягуються аліменти, на період проживання сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 обов`язок сплати аліментів на утримання дочки у позивача відсутній, заборгованість зі сплати аліментів за цей період є необґрунтованою. Крім того, ОСОБА_1 регулярно сплачував кошти на утримання дочки на її картковий рахунок.

Враховуючи сплату ОСОБА_1 аліментів на карткові рахунки дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , проживання з батьком та перебування на повному його утриманні сина ОСОБА_7 , ненадання матір`ю матеріальної допомоги на утримання сина, вважає, що заборгованість по сплаті аліментів на утримання неповнолітніх дітей є безпідставною.

Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментах, яка була нарахована на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сумі 129 370 грн (а.с.196-200).

ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу.

Вказує, що відповідно до вимог ч.3 ст195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Тому, на час прийняття оспорюваного рішення суду, державним виконавцем надано суду докази того, що в апелянта перед ним є заборгованість по сплаті аліментів на утримання дітей у розмірі 129370 грн. Крім того, апелянт, всупереч вимог ст.195 СК України та ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» в досудовому порядку не намагався врегулювати спір з ДВС, доказів протилежного суду надано не було.

Також апелянт не надав суду доказів спору з ДВС щодо розміру заборгованості по оплаті аліментів ОСОБА_1 .

Долучені апелянтом в суді до матеріалів справи витяги про проведення ним платіжних трансакцій не є належними та допустимими доказами сплати ним на користь аліментів на утримання дітей.

Жодних доказів, передбачених законом, щодо наявності в нього передбачених законом підстав для звільнення його від обов`язку сплати заборгованості не надав.

Що стосується вимоги апелянта про припинення стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до повноліття ОСОБА_3 , то така вимога є хибною. Син ОСОБА_7 на час розгляду справи судом вже досяг повноліття. Норми СК України не передбачають виключень, що сплата аліментів на одну дитину ставиться в залежність від оплати аліментів на інших дітей.

Просить апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати. В цій частині постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В іншій частині апеляційну скаргу на рішення місцевого суду про відмову в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 залишити без задоволення , а рішення суду першої інстанції без змін.

У судове засідання не з`явилися представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 про розгляд справи повідомлені у встановленому законом порядку

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу у відсутності третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника особи, яка подала апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_1 адвоката Челій - Пушкар О.І., відповідачки ОСОБА_2 та її представника адвоката Марущака В.І., дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст.367 ЦПК України законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її необгрунтованою, виходячи з таких підстав.

Встановлено, що рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 04 липня 2022 року (справа №352/313/22), яке набрало законної сили, ухвалено стягувати з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 у твердій грошовій сумі у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн на кожну дитину ( ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 лютого 2022 року і до досягнення повноліття дітьми (а.с. 8-10).

Постановою державного виконавця від 28 жовтня 2022 року відкрито виконавче провадження ВП №70182391 за виконавчим листом №352/313/22 виданим 17 жовтня 2022 року (а.с. 11).

Відповідно до розрахунку із сплати аліментів, заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 23 жовтня 2023 року складає 129 370 грн (а.с. 128).

В обґрунтування підстав для звільнення від її сплати аліментів позивач посилається на те, що він самостійно перераховував кошти на утримання дітей на їх особисті банківські рахунки, а також на фактичне перебування неповнолітнього сина ОСОБА_3 у нього на утриманні.

Відповідно до копій платіжних документів ОСОБА_1 у період з 16 травня 2022 року по 28 липня 2023 року перераховував на рахунки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 грошові кошти в іноземній та національній валюті (а.с. 28 - 104).

У письмових поясненнях син сторін ОСОБА_3 зазначає, що протягом березня та квітня 2022 року (з 06.03.-11.04.2022 року) проживав у батька у Польщі, де вирішив поступити на навчання. З 05 серпня 2022 року постійно проживає з батьком ОСОБА_1 . Батько забезпечував його всім необхідним для проживання, навчання. З 01 вересня 2022 року він навчався у Технікумі №2 при Комплексі готельно-туристичних шкіл імені Тоні Халіка в м.Свідниці. Батько забезпечував його, крім того, він здійснював і перекази на його карткові рахунки. Під час його перебування в Польщі, батько також переказував йому грошові кошти на різні потреби. Також батько здійснював перекази на утримання його сестри на картковий рахунок ОСОБА_4 (а.с.174-176).

Згідно з відмітками в паспорті ОСОБА_3 , останній перетнув державний кордон 06 березня 2022 року повернувся 11 квітня 2022 року, знову перетнув державний кордон 05 серпня 2022 року (а.с. 16-17).

В довідці №38/2023 від 21 квітня 2023 року вказано, що ОСОБА_3 з 01 вересня 2022 року є учнем технікуму № 2 при Комплексі готельно-туристичних шкіл у м. Тоні Халіка в Свідниці (а.с. 19).

ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . За цією ж адресою зареєстровані діти сторін ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . (а.с.149).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що син ОСОБА_3 перебував на утриманні батька з серпня 2022 року по серпень 2023 року, тому за цей період позивач звільняється від сплати заборгованості по аліментах на утримання сина, а сплата аліментів на утримання дочки не пов`язана із аліментними зобов`язаннями на сина і аліменти на утримання дітей не сплачувалися у належний спосіб, тому позивач не може бути звільнений від їх сплати.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, виходячи з такого.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. 9 ст. 7 СК України).

Відповідно до статті 141 СК України мати батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У статті 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до статті 197 СК України, з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Зазначена норма не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення.

З урахуванням предмета цього спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

Згідно з частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Частиною восьмою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Отже, заявник вправі звернутися до суду із заявою щодо розміру, способу виконання рішення суду зі сплати аліментів.

Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка, в розумінні частини другої статті 197 СК України, може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів. Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини.

Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір`ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц (провадження № 61-3738св22).

Отже, правовий механізм звільнення від сплати заборгованості по аліментам, визначений статтею 197 СК України, може застосовуватись виключно у випадках зміни фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів.

В ході судового розгляду, було встановлено, що син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно з серпня 2022 року і по даний час проживає та навчається за кордоном, фактично перебуває на утриманні батька. Вказана обставина була доведена відмітками в паспорті громадянина України для виїзду за кордон, виданого на ім`я ОСОБА_3 , довідкою про навчання та його письмовими поясненнями.

Відповідачкою не заперечується, що її син ОСОБА_3 з 05 серпня 2022 року навчається і проживає за кордоном і перебуває на утриманні батька.

Перебування сина на утриманні лише батька у період з 06 березня по 11 квітня 2022 року не доведено належними та допустимими доказами. Так, син перетнув державний кордон України у цей період тимчасово і на нетривалий час. Доказів про те, що мати йому на цей час не надавала утримання не представлено.

З урахуванням наведеного, наявні підстави для звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами на час перебування сина ОСОБА_3 на його утриманні в період з серпня 2022 року по серпень 2023 року в розмірі 44 370 грн.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України,- і за її межами.

Таким чином, саме державний виконавець виконує рішення суду, яке набрало законної сили. Належним способом виконанням рішення суду про стягнення аліментів було б перерахування коштів на рахунок стягувача або виконавчої служби.

Подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 200/14541/17.

З огляду на вказані норми права та встановлені обставини, добровільне зарахування заявником коштів на банківські рахунки, відкриті на ім`я сина та дочки, не може вважатися належним виконанням обов`язку зі сплати аліментів, та, відповідно, не дає підстави державному виконавцю не виконувати рішення суду.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що ця обставина не є підставою для звільнення від сплати заборгованості по аліментах.

Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір`ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц (провадження № 61-3738св22).

За таких обставин, суд вірно звільнив позивача від сплати заборгованості по аліментах у той період, коли син перебував на його утриманні.

Разом з тим, батьком не подавався позов до матері дитини про стягнення з неї аліментів на утримання сина.

Дочка проживає разом з матір`ю і батько зобов`язаний сплачувати аліменти на її утримання до досягнення повноліття. При цьому звільнення від сплати заборгованості по аліментах на утримання дочки жодним чином не пов`язано із утриманням сина.

Апелянтом не на наведено жодних, встановлених законом підстав, які б давали йому право не сплачувати аліменти на утримання дочки та, відповідно, не виконувати рішення суду про стягнення з нього аліментів на її утримання.

Щодо позовної вимоги про припинення стягнення аліментів на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не підлягає задоволенню, оскільки як вбачається з матеріалів справи подано 14 серпня 2023 року, а 26 серпня 2023 року син досяг повноліття і, відповідно, стягнення аліментів на його утримання було припинено, а від заборгованості по сплаті аліментів на утримання сина за серпень 3023 року позивач звільнений.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовано всебічно та повно, їм дано вірну правову оцінку, а ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до не правильного вирішення справи, тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Челій Пушкар Олени Іванівни залишити без задоволення, а рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: Л.В.Василишин

В.Д.Фединяк

Повний текст постанови складено 09 квітня 2024 року.