Постанова

від 04.04.2024 по справі 524/1205/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/1205/23 Номер провадження 22-ц/814/1525/24Головуючий у 1-й інстанції Семенова Л.М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Прядкіна О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 07 грудня 2023 року, постановлене суддею Семеновою Л.М.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЖК-2», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,

в с т а н о в и в:

28.02.2023 ОСОБА_2 звернулася в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що 07.12.2022 близько 09-00 год. сталося затоплення належної їй на праві спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_1 . У день затоплення вона, позивачка, та члени її родини перебували у Румунії, куди були вимушені виїхати внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. На момент виїзду за кордон усі крани водопостачання у квартирі позивачки були перекриті, ключі від квартири знаходилися у сусідки, власниці квартири АДРЕСА_2 - ОСОБА_6 , яка на вимогу Дербун, власниці квартири АДРЕСА_3 , відчинила квартиру та виявила її залиття. За фактом викладеного у присутності голови правління ОСББ МЖК-2 Циганко В.А. та членів комісії складено акт, яким зафіксовано, що вода лилась з квартири АДРЕСА_4 , яка знаходиться поверхом вище, власницею якої є ОСОБА_1 . У розмові остання підтвердила, що залиття квартири відбулося внаслідок протікання води з її квартири та у подальшому вчиняла дії, які свідчать про визнання нею вини, що підтверджується перепискою у месенджері «Вайбер» та показаннями свідків.

Унаслідок затоплення у квартирі позивачки була залита ванна кімната, натяжна стеля провисла на 30 см, вода виливалася через вмонтовані світильники, у прихожій намокнув і піднявся паркет, частково розбухла дверна коробка, відклеїлися та деформувалися наличники, а двері перестали зачинятися. Загальна вартість ремонтно-будівельних робіт по відновленню приміщень квартири склала 16892,00 грн., що підтверджується висновком судового експерта ОСОБА_7 , та заявлена позивачкою до стягнення з відповідачки, як завдавача шкоди, разом із моральною шкодою, оціненою нею у 8000,00 грн.

Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 07.12.2023 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково; стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 22539,20 грн., із яких: 16892,00 грн. - матеріальна шкода; 1000,00 грн. - моральної шкоди; 2147,20 грн. - судові витрати по оплаті судового збору; 2500,00 грн. - вартість проведення експертного дослідження.

У іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що відповідачка, як власник квартири, несе обов`язок по забезпеченню схоронності належного їй на праві власності житла, санітарно-технічного та іншого обладнання у квартирі, пошкодження якого в даному випадку, стало причиною залиття квартири позивачки, що є підставою відшкодування матеріальної шкоди, розмір якої підтверджено висновком експерта та не спростовано відповідачкою. При визначенні розмір стягнення моральної шкоди, районний суд керувався принципам співмірності та пропорційності.

Відповідачка ОСОБА_1 оскаржила рішення районного суду в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду. Посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог позову, стягнувши з позивачки на її користь правничі витрати у розмірі 5000,00 грн.

Звертає увагу, що у рішенні зазначено дату залиття квартири «17.12.2022», тоді як за твердженнями позивача та змісту Акту подія сталася 07.12.2022, а свідок ОСОБА_8 є чоловіком відповідачки, а не сусідкою позивача, про що також неправильно вказав суд у оскаржуваному рішенні.

Наголошує, що жоден із допитаних судом свідків не був у квартирі відповідачки та не бачив причин залиття та джерела витоку води, яка стала причиною залиття квартири позивачки. Натомість, такі свідки підтвердили, що бачили, як вода текла по шахті домового трубопроводу водопостачання, відповідальність за обслуговування та утримання якого покладається на ОСББ, а не на власника житла.

Зазначає, що члени комісії та її голова в порушення п.2.3.6. Правил утримання житлових будинків, затверджених Наказом Держкомгоспу від 17.05.2005 №76 не повідомляли відповідачці час, місце і дату складання акту залиття, а тому складений ним Акт не вважає належним доказом на підтвердження її вини; комісією не досліджувалося джерело та причини виникнення залиття квартири та не запрошено організацію, яка обслуговує внутрішньо будинкові системи водопостачання; а експертом та районним судом не вирішувалося питання у якому стані знаходилося пошкоджене майно позивачки, яка ступінь пошкодження порівняно до настання залиття.

Вважає неналежним доказом наданий позивачем скріншот повідомлення, факт надсилання якого саме відповідачкою є припущеннями.

Звертає увагу, що висновок експерта складався у період перебування позивачки за межами України і суд не встановив на якій правовій підставі експерт прийняв заяву на проведення дослідження, яким представником позивача здійснено допуск до квартири та чи оформлювалися правовідносини представництва у передбачений положеннями ЦК України спосіб.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 12.02.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

19.03.2024 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.

Зазначає, що обставини залиття належної їй квартири визнавалися відповідачкою в суді першої інстанції, що убачається зі змісту відзиву на позовну заяву, де відповідачка зазначила що 07.12.2022 о 09.00 год. їй зателефонував голова ОСББ ОСОБА_9 та повідомив, що вона затоплює квартиру сусідів знизу, а також, що після цього вона пішла дивитися до сусідів знизу, що сталося, побачила воду на стелі та кахлі, допомагала її витирати.

Наголошу, що дата залиття квартири зазначене у описовій частині оскаржуваного рішення «17.12.2022», замість «07.12.2022» є опискою, яка не впливає на висновки суду першої інстанції та не є підставою скасуванню такого рішення.

Зазначає, що допитані судом свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 підтвердили обставини, викладені в Актів, а саме, що залиття квартири відбулося у ванній кімнаті, і жодних свідчень про те, що вода текла по шахті домового трубопроводу вони не давали, що підтверджується звукозаписом судового засідання. Тоді як допитаний в якості свідка голова ОСББ ОСОБА_9 суду пояснив, що коли до нього звернулася ОСОБА_10 та повідомила про залиття квартири, в якій вона проживає, він одразу дав розпорядження сантехніку перекрити водопостачання по будинку та зателефонував відповідачці; коли свідок прибув на місце відповідачка стояла у дворі, повідомила йому, що вже усунула витік води у квартирі та, що вже можна відкривати воду на весь будинок.

Вважає, що відповідачка неправильно трактує показання свідка ОСОБА_9 , оскільки під його висловлюванням «по стояку», в контексті обставин справи, слід розуміти, що квартири, які затоплювалися знаходилися по одній вертикалі, що жодним чином не слід трактувати, як те, що затоплення відбувалося по шахті домового трубопроводу водопостачання, де розташовані комунікації, як стверджує відповідачка.

Доводить належність доказу, переписки у месенджері «Вайбер», яка узгоджується із показаннями свідків та відповідачки, яка в суді визнала подальше видалення такого повідомлення зі свого мобільного телефону.

Зазначає, що її перебування за межами України не позбавляє її права на звернення до експерта для проведення експертного дослідження, замовлення якого її представником жодним чином не впливає на результати такого дослідження. При цьому судовий експерт ОСОБА_7 , будучи допитаним в судовому засіданні, підтвердив складений ним висновок, а також, що він особисто був у квартирі позивачки, де робив фотознімки, додатки до висновки. Тоді як хто саме надав експерту доступ до квартири не має істотного значення та не впливає на правильність висновків.

Наголошує на належності доказу, Акту про затоплення, який підписаний головою та членами комісії, а його не підписання відповідачкою, не впливає на його чинність. Звертає увагу на поведінку відповідачки, яка не надала для огляду належну їй квартиру, що також підтверджується показаннями свідків та не підписала складений комісією Акт, що вважає спробою уникнути відповідальності.

03.04.2024 до Полтавського апеляційного суду надійшли заперечення представника відповідача адвоката Ковальчука О.М. на відзив на апеляційну скаргу, за змістом яких, заперечуючи обставини, викладені у ньому, наполягає на скасуванні рішення суду першої інстанції та постановленні нового рішення про відмову в задоволенні позову та стягненні з позивачки на користь відповідачки правничих витрат у розмірі 5000,00 грн.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 та ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло./а.с.7/

За змістом Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №319676330 від 06.01.2023, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_5 ./а.с.9/

07.12.2022 комісією у складі голови правління ОСББ «МЖК-2» Циганко В.А., членів комісії: власник квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_6 , власник квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_11 , складено Акт в тім, що 07.12.2022 о 09.00 год. відбулося затоплення квартири АДРЕСА_7 , власник ОСОБА_2 . Вода лилася із квартири АДРЕСА_4 , яка знаходиться на поверсі вище. У розмові з власницею квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_1 , вона підтвердила, що залиття відбулося з протікання води з її квартири.

В результаті було пошкодженою водою в квартирі АДРЕСА_7 , власник ОСОБА_2 ,: залита ванна кімната, натяжний потолок провис на 30 см, вода виливалася через вмонтовані світильники, виливалася з ванної через поріг, у прихожій намок паркет і піднявся, площа промокання складає 0,5 кв.м. Затікала вода на двері туалету, унаслідок чого дверна коробка частково розбухла, відклеїлися і деформувалися наличники. Двері перестали закриватися./а.с.11/

Згідно висновку експерта №67-22, складеного судовим експертом Маківським М.В. за заявою ОСОБА_2 від 08.12.2022, за результатами проведення будівельно-технічного дослідження квартири АДРЕСА_1 ), вартість відновлювального ремонту приміщень такої квартир у зв`язку з їх залиттям становить 16892,00 грн.

Дослідження приміщень квартири проводилося методом візуального обстеження на місці та вивчення технічної документації, при цьому проведені необхідні заміри, визначено технічний стан приміщень квартири, проведено фотозйомку. Описи та розрахунки проведені в Бюро технічної інвентаризації. У результаті обстеження приміщень встановлено:

Коридор літ. «1», площею 12.2 кв.м. на підлозі (оздоблення паркет) мються тріщини та здуття покриття;

Ванна кімната літ. «2», площею 2,7 кв.м. на стелі (оздоблення натяжна стеля) маються нерівності від осипання штукатурного шару;

Вбиральня літ. «3», площею 1,2 кв.м. на стелі (оздоблення водоемульсійне фарбування) маються рижі плями та розводи. На дверному блоці наличники та дверну коробку покоробило. Дверне полотно не закривається./а.с.12-29/

11.01.2023 ОСОБА_2 направила ОСОБА_1 вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири у розмірі 16892,00 грн. та 2500,00 грн. вартості експертного дослідження./а.с.36,37/

Позивачем надано скріншоти переписки в месенджері «Вайбер», роздруківку з особистого кабінету «Мій Київстар» номеру телефону ОСОБА_6 /а.с.88-92/

У суді першої інстанції заслухано судового експерта ОСОБА_13 , допитано свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , третю особу ОСОБА_9 /а.с.136,137/

Частково задовольняючи вимоги позову, районний суд виходив із підстав доведеності належними доказами, що відповідачка, як власник квартири, обов`язком якої є забезпечення схоронності належного їй на праві власності житла, санітарно-технічного та іншого обладнання, пошкодження якого і стало підставою залиття квартири позивачки, несе відповідальність за спричинену матеріальну шкоду, розмір якої підтверджено висновком експерта.

При цьому суд визнав доведеним, що такими діями відповідачки позивачці була заподіяна моральна шкода, яка виразилася у негативних емоціях та переживаннях, що порушило її звичайний спосіб життя. Разом із цим, заявлений до стягнення розмір моральної шкоди, визначений позивачкою у 8000,00 грн., суд визнав завищеним, таким, що не відповідає ступеню перенесених страждань, а тому визнав за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивачки 1000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд погоджується із висновками районного суду. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до незгоди із судовим рішенням та переоцінки доказів на власну користь.

Відповідно до частини першої та пункту першого частин другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі статтею 1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною другою наведеної норми визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Із огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №761/12945/19, від 19.02.2020 у справі №369/8038/17.

Згідно із частинною другою статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

На підтвердження розміру майнової шкоди позивачем надано: висновок судового експерта ОСОБА_7 №67-22 від 29.12.2022, який, будучи попереджений про кримінальну від повільність за ст.ст.384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок, підтвердив його та надав детальні пояснення на поставлені перед ним питання; зведеним та локальним кошторисним розрахунками вартості ремонтно-будівельних робіт по відновленню приміщень квартири АДРЕСА_1 ; а також відомістю ресурсів до локального кошторису на загальну суму 16892,00 грн.

Даних на спростування зазначених розмірів шкоди матеріали справи не містять, тоді як доводи апеляційної скарги, що висновок експерта складався у період перебування позивачки за межами України, жодним чином не впливає на висновки експерта, як і обставини того, хто саме забезпечив доступ експерта до квартири позивачки.

Твердження відповідача, що судовим експертом та районним судом не вирішувалося питання у якому стані знаходилося пошкоджене майно позивачки, яка ступінь пошкодження порівняно до настання залиття, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідачкою не ініціювалося питання призначення у справі судової експертизи, а тому за привалами ч.4 ст.12 ЦПК України вона несе ризик настання наслідків із цим пов`язаних.

Згідно із ч.3 ст.12, ч. ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 80ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достовірність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу(групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Дослідивши надані позивачкою докази (акт про залиття, висновок судового експерта, показання свідків), колегія суддів вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми фактичними даними, якими встановлений факт залиття квартир з вини відповідачки, яка не спростувала викладеного.

Посилання відповідачки, що жоден із допитаних судом свідків не був у її квартирі та не бачив причин залиття та джерела витоку води, колегія суддів відхиляє, оскільки саме відповідачки не забезпечила доступ свідків, членів комісії та його голови, до належного їй житла. При цьому комісійним Актом установлено, що вода лилася із квартири АДРЕСА_4 , належної відповідачці, яка підтверджувала, що залиття відбулося через протікання води з її квартири. Подальша поведінка відповідачки, у тому числі щодо її неналежного повідомлення про складання Акту, суперечить вимогам п.6 ст.3 ЦК України, оскільки не відповідає попереднім заява та поведінці, яка свідчила про її активну участь в усуненні наслідків затоплення, що також підтверджується показаннями свідків, попереджених про кримінальну відповідальність згідно статей 384, 385 КК України.

Порушення вимог п.2.3.6. Правил утримання житлових будинків, затверджених Наказом Держкомгоспу від 17.05.2005 №76, в суді апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження, оскільки містять вимоги про складання Акту, які були дотримані, тоді як Додаток 4 має, форма акту для ЖЕО, а у цій справі Акт складено та засвідчено печаткою ОСББ «МЖК-2».

Інші доводи апеляційної скарги, зокрема, щодо неправильного зазначення у тексті рішення дати залиття квартири, а також відмінку прізвища свідка ОСОБА_8 , є описками, які не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. Доводів на спростування підставності стягнення моральної шкоди та її розміру, апеляційна скарга не містить. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, тоді як рішення районного суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволенні.

Рішення Автозаводськогорайонного судум.Кременчукавід 07грудня 2023року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Прядкіна