Ухвала

від 28.03.2024 по справі 757/31082/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/31082/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/315/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_17 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2023 року, -

за участю:

представника власника майна ОСОБА_7 ,

представника цивільного позивача ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2023 року задоволено клопотання сторони кримінального провадження № 12023105060000362 від 12.07.2023 року - цивільного позивача ОСОБА_9 про арешт майна та накладено арешт (заборону відчуження) на належне на праві приватної власності ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Суворовським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області 20.02.2015) майно, а саме: майновий комплекс громадського харчування в літері "А", загальною площею 216,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1628735180000 (номер відомостей про речове право: 50561411, підстави внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67941578 від 08.06.2023, приватний нотаріус ОСОБА_10 , Київський міський нотаріальний округ, м. Київ).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2023 рокута її скасувати. Постановити нову ухвалу, якою відмовити у повному обсязі у задоволенні клопотання сторони кримінального провадження № 12023105060000362 від 12.07.2023 року - цивільного позивача ОСОБА_9 про арешт майна.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, безпідставною, винесена із грубим порушенням процесуального закону.

Апелянт вказує на те, що відомостей про повідомлення будь-якій особі про підозру в кримінальному провадженні відсутні. Проте правовою підставою для накладення арешту на майно ОСОБА_6 зазначено - п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України - відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Однак для накладення будь-яких арештів для забезпечення цивільного позову необхідно, щоб в кримінальному провадженні існувала конкретна визначена особа зі статусом підозрюваного/обвинуваченого чи особа, яка відповідає за підозрюваного/обвинуваченого у відповідності до ч. 6 ст. 170 КПК України.

Оскільки в цьому кримінальному провадженні немає підозрюваної особи - арешт на підставі п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України є не можливий.

Крім того, до матеріалів справи не приєднаний сам цивільний позов, та залишається не зрозумілим хто є цивільним відповідачем за позовом ОСОБА_9 .

Кримінальним процесуальним законом визначено, що для набуття статуса цивільного відповідача необхідно одночасно дві умови: 1) щоб особа, в силу закону несла цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння; 2) до цієї особи пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Оскільки в цьому кримінальному провадженні не повідомлено нікому про підозру - жодна особа не набула статусу цивільного відповідача, а тому відсутня можливість накладати арешт за позовом цивільного позивача на майно особи, яка не набула статусу цивільного відповідача.

Слідчий суддя проігнорував прямі приписи та заборони кримінального процесуального закону, незаконно та без достатньої правової підстави наклав арешт на майно ОСОБА_6 , яка взагалі не має жодного відношення до подій, які перевіряються в межах кримінального провадження, та допустив безпідставне обмеження її права власності.

У заявниці ОСОБА_9 не може бути жодних питань до покупця корпоративних прав ОСОБА_11 та тим більше не може бути питань до ОСОБА_6 , яка не укладала жодних договорів ні з заявницею, ні з її співмешканцем, ні з особою, якій співмешканець продав свої корпоративні права.

Відтак, арешт майна ОСОБА_6 не переслідує жодну легітимну мету, а тільки безпідставно позбавляє її права мирно володіти своїм майном, що є грубим порушенням ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2023 року, апелянт зазначає, що вона не брала участь у судовому засіданні, і оголошення ухвали відбувалося без її участі та без участі її представника. Повний текст ухвали був отриманий ОСОБА_6 09.08.2023 року від представника, а саме представник їй переслала архів, що містить електронну копію ухвали та файл, що підтверджує КЕП ухвали.

В судове засідання прокурор не з`явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду був повідомлений завчасно та належним чином, клопотань про відкладення апеляційного розгляду не подавав, а тому з урахуванням викладеного та думки представників власника майна та цивільного позивача, які не заперечували щодо розгляду апеляційної скарги у відсутність прокурора, а також з урахуванням строків розгляду даної категорії справ у відповідності до ст. 422 КПК України та вимоги ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважала за можливе провести апеляційний розгляд у відсутності прокурора.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника власника майна в підтримку поданої апеляційної скарги, яку остання просили задовольнити з наведених в ній підстав, пояснення представника цивільного позивача, яка заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги власника майна та вважала оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга власника майна ОСОБА_6 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання про арешт майна відбувся безучасті власника майна ОСОБА_6 . Разом з цим, як зазначає апелянт, що повний текст ухвали був отриманий ОСОБА_6 09.08.2023 року від представника. Іншої інформації матеріали справи не містять, у зв`язку з чим колегія суддів вбачає підстави для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2023 року.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді місцевого суду, що відділом дізнання Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023105060000362 від 12.07.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Судовим розглядом слідчим суддею встановлено, що станом на 17.07.2023 внаслідок протиправних дій невстановлених досудовим розслідуванням осіб, ОСОБА_9 завдано матеріальної шкоди у загальній сумі 70 000 гривень.

17.07.2023 року до відділу дізнання надійшла позовна заява про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням ОСОБА_9 . Так, сума позовної заяви складає в сумі 5 956 058 гривень 50 копійок.

17.07.2023 року постановою начальника сектору дізнання відділу поліції (з обслуговування центральної частини м. Києва) Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві старшим лейтенантом поліції ОСОБА_12 було визнано ОСОБА_9 цивільним позивачем у кримінальному провадженні № 12023105060000362 від 12.07.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

19.07.2023 цивільний позивач ОСОБА_9 звернулась до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна.

В обгрунтування поданого клопотання ОСОБА_9 зазначила, що ОСОБА_9 та ОСОБА_13 із 28 листопада 2015 року по 02 січня 2021 року проживали разом та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_3 та у АДРЕСА_4 .

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.03.2021 у справі 357/1204/21 встановлено юридичний факт, що ОСОБА_9 та ОСОБА_13 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період із 28.11.2015 по 02.01.2021.

У 2017 році за спільні кошти (70 000,00 грн. ОСОБА_9 та 2 250,00 грн. кошти ОСОБА_13 ) придбали частку у статутному капіталі ТОВ "Колиба" (02002, м. Київ, Гідропарк, ідентифікаційний код 16302447), а саме частку у розмірі 50 відсотків статутного капіталу вартістю 72 250.00 грн.

За спільним рішенням цю частку було оформлено на ОСОБА_13 , оскільки саме він планував більше займатися ресторанним бізнесом та розвивати його. За таких обставин, із 18.08.2017 року ОСОБА_13 став учасником ТОВ "Колиба" та власником 50 відсотків статутного капіталу цього товариства.

Під час сварки на початку лютого 2021 року стало відомо, що ОСОБА_13 без згоди 14.02.2018 продав оформлену на нього частку у статутному капіталі ТОВ "КОЛИБА" ОСОБА_11 (Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Колиба" від 14.02.2018 за яким ОСОБА_13 (продавець) передав у власність ОСОБА_11 (покупця) свою частку у статутному капіталі ТОВ "Колиба" (код 16302447, яка складає 72250.00 грн., що становить 50 % статутного капіталу ТОВ "КОЛИБА", а ОСОБА_11 (покупець) прийняла вказану частку у статутному капіталі товариства та зобов`язується оплатити її відповідно умов даного договору. Вартість частки у статутному капіталі товариства, яка підлягає продажу (відступленню) за цим договором визначається за погодженням сторін і становить 72250.00 грн. (пункт 3.1. договору)).

За таких обставин, ОСОБА_13 відчужив спільно нажите нами майно за цивільно-правовою угодою, без моєї згоди, хоча це майно було набуте нами за час спільного проживання, за спільні грошові та трудові затрати.

Будь-які спроби щодо мирного вирішення даного питання не принесли результату.

На даний час із відкритих джерел вбачається, що ОСОБА_11 вже не є учасником ТОВ "Колиба", а переоформлення права власності на частку, що раніше була власністю ОСОБА_13 , відбувається і надалі. Так, частку ОСОБА_11 переоформлено на ОСОБА_6 ; змінено частки у статутному капіталі та поділено на частини, зменшено розмір статутного капіталу ТОВ "Колиба"із 144 500.00 грн. до 28 900.00 грн; виведено ОСОБА_6 із складу учасників товариства; видалено бенефіціарних власників, а ОСОБА_6 при виході із складу учасників товариства отримала виплату частки шляхом передачі у її власність ЄДИНОГО нерухомого майна товариства.

За таких обставин вбачається, що група осіб діяла за наступною схемою.

14.02.2018 року ОСОБА_13 , як власник 50% частки у статутному капіталі ТОВ "Колиба" "продав" без згоди, як дружини, належну йому частку ОСОБА_11 за 72250.00 грн (Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Колиба" від 14.02.2018, Протокол Загальних зборів учасників ТОВ "Колиба")

15.06.2020 року ОСОБА_14 , як власник іншої частки у Статутному капіталі ТОВ "Колиба" розміром 50 %, "продав" належну йому частку ОСОБА_15 (Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Колиба" від 15.06.2020, Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Колиба" від 16.06.2020)

28.06.2022 ОСОБА_11 , яка "придбала" частку у статутному капіталі ТОВ "Колиба" у ОСОБА_13 , продала цю частку ОСОБА_15 (Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Колиба" від 28.06.2022, Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Колиба" від 28.06.2022)

15.07.2022 ОСОБА_15 , як власник 100% Статутного капіталу ТОВ "Колиба", "продала" 80% належної їй частки у Статутному капіталі ТОВ "Колиба" ОСОБА_6 (Договір № 2/22 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Колиба" від 15.07.2022, Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Колиба" від 15.07.2022).

31.10.2022 ОСОБА_6 "виявила" бажання вийти зі складу учасників ТОВ "Колиба" та отримати свою долю ЄДИНИМ майном товариства - шляхом передачі у її власність нерухомим майном товариства, а саме: майновим комплексом громадського харчування літера "А" загальною площею 216.7 кв.м., розташованим за адресою: АДРЕСА_2 ) з грошовою оцінкою у розмірі 115 600.00 грн. (тобто 80 % від вартості Статутного капіталу ТОВ "Колиба" у урозмірі 144 500.00 грн). І це при тому, що реальна вартість цього об`єкту становить 12 280 532.99 грн.

08.06.2023 державним реєстратором - приватним нотаріусом ОСОБА_10 , Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67941578 від 08.06.2023 16:10:10, на підставі акт приймання-передачі, серія та номер: 1894,1895, виданого 31.10.2022, видавник: ОСОБА_16 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; рішення про передачу майна у власність фізичній або юридичній особі, що вийшла із складу засновників (учасників) юридичної особи, серія та номер: 3/22, виданий 31.10.2022, видавник:

Загальні збори учасників ТОВ "КОЛИБА" ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , країна громадянства: Україна стала єдиним власником майна - майнового комплексу громадського харчування літера "А" загальною площею 216.7 кв.м., розташованим за адресою: АДРЕСА_2 . (речове право: 50561411). (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно)

Всі вищезазначені дії свідчать про змову певного кола осіб, направлену на позбавлення ОСОБА_9 права власності на майно, грошові кошти та корпоративні права. Розмір завданої ОСОБА_9 шкоди з огляду на реальну вартість об`єкта нерухомості та її грошовий вклад у придбання частки у статутному капіталі ТОВ "Колиба" становить 5 956 058,50 грн (96, 95 % відсотків від суми коштів, сплачених ОСОБА_13 при придбанні частки).

Цивільний позивач вказує, що оскільки існує ризик подальшого відчуження зазначеного вище об`єкту нерухомості третім особам, що унеможливить задоволення грошових вимог потерпілого, відтак виникла необхідність у накладенні арешту на майно.

04.08.2023 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва вказане клопотання ОСОБА_9 задоволено та накладено арешт (заборону відчуження) на належне на праві приватної власності ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Суворовським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області 20.02.2015) майно, а саме: майновий комплекс громадського харчування в літері "А", загальною площею 216,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1628735180000 (номер відомостей про речове право: 50561411, підстави внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67941578 від 08.06.2023, приватний нотаріус ОСОБА_10 , Київський міський нотаріальний округ, м. Київ).

Приймаючи дане рішення слідчий суддя вказав, що з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення та недопущення відчуження майна, вбачається можливим накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_6 .

Разом з тим, слідчий суддя врахував й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Однак зазначених вимог закону слідчий суддя при винесенні ухвали не дотримався.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Відповідно до положень ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Однак, як встановлено колегією суддів, розглядаючи клопотання ОСОБА_9 про арешт майна та накладаючи арешт на належне на праві приватної власності ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Суворовським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області 20.02.2015) майно, а саме: майновий комплекс громадського харчування в літері "А", загальною площею 216,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1628735180000 (номер відомостей про речове право: 50561411, підстави внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67941578 від 08.06.2023, приватний нотаріус ОСОБА_10 , Київський міський нотаріальний округ, м. Київ), слідчий суддя не врахував наступне.

Так, матеріали провадження, додані до клопотання про арешт майна на даному етапі досудового розслідування взагалі не містять відомостей, що наразі ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні має процесуальний статус підозрюваної, обвинуваченої, та відповідно є цивільним відповідачем за цивільним позовом.

При цьому слідчим суддею не враховано, що відповідно до положень ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Однак ухвалою слідчого судді накладено арешт на вказане майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а не з метою збереження речових доказів.

Таким чином, як вважає колегія суддів, правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, для арешту на належне на праві приватної власності ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Суворовським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області 20.02.2015) майно, а саме: майновий комплекс громадського харчування в літері "А", загальною площею 216,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1628735180000 (номер відомостей про речове право: 50561411, підстави внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67941578 від 08.06.2023, приватний нотаріус ОСОБА_10 , Київський міський нотаріальний округ, м. Київ), немає, а тому слідчий суддя мав відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_9 про накладення арешту на вказане майно.

Звертає на себе увагу і той факт, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення вимог п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності, завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для третіх осіб.

В силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

З огляду на викладене колегія суддів, перевіривши матеріали провадження, приходить до висновку, що вони не містять достатніх та необхідних даних, які б свідчили про можливість накладення арешту на майно ОСОБА_6 , зазначене у клопотанні, у зв`язку з чим доводи апелянта про незаконність ухвали слідчого судді слід визнати переконливими.

За таких обставин, у даному випадку колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, а апеляційна скарга - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання сторони кримінального провадження № 12023105060000362 від 12.07.2023 року - цивільного позивача ОСОБА_9 про накладення арешту (заборону відчуження) на належне на праві приватної власності ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Суворовським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області 20.02.2015) майно, а саме: майновий комплекс громадського харчування в літері "А", загальною площею 216,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1628735180000 (номер відомостей про речове право: 50561411, підстави внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67941578 від 08.06.2023, приватний нотаріус ОСОБА_10 , Київський міський нотаріальний округ, м. Київ), у зв`язку з недоведеністю необхідності арешту зазначеного майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс інтересів ОСОБА_6 , яка є третьою особою в даному кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Поновити власнику майна ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2023 року.

Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 , - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2023 року, якою задоволено клопотання сторони кримінального провадження № 12023105060000362 від 12.07.2023 року - цивільного позивача ОСОБА_9 про арешт майна та накладено арешт (заборону відчуження) на належне на праві приватної власності ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Суворовським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області 20.02.2015) майно, а саме: майновий комплекс громадського харчування в літері "А", загальною площею 216,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1628735180000 (номер відомостей про речове право: 50561411, підстави внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67941578 від 08.06.2023, приватний нотаріус ОСОБА_10 , Київський міський нотаріальний округ, м. Київ), - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання сторони кримінального провадження № 12023105060000362 від 12.07.2023 року - цивільного позивача ОСОБА_9 про арешт майна, - відмовити.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4