Рішення

від 09.04.2024 по справі 140/2047/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року ЛуцькСправа № 140/2047/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- форми «Р» №0154702407 від 20.11.2023, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, на загальну суму 390 116, 52 грн, з яких 354651,38 грн за податковими зобов`язаннями, 35465,14 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- форми «Р» №0154832407 від 20.11.2023, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами, за результатами річного декларування на загальну суму 42 128,98 грн, з яких 40 171,09 грн за податковими зобов`язаннями, 1957,89 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- форми «Р» №0154812407 від 20.11.2023, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування на загальну суму 505 547,67 грн, з яких 482 053,02 грн за податковими зобов`язаннями, 23 494,65 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- форми «ПН» №0154772407 від 20.11.2023, яким застосовано штраф за не реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстр податкових накладних, по яких реалізовано ТМЦ на суму 1700 грн;

- визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2023 № Ф-0154862407 в сумі 230 208,94 грн та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.11.2023 №0154882407 в сумі 43 306,82 грн від 20.11.2023 № 0154882407 в сумі 43 306,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатом проведення документальної планової виїзної перевірки позивача, ГУ ДПС у Волинській області 13.10.2023 складено акт №15701/03-20-24-07/2911212625 «Про результати документальної планової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за період діяльності з 01.01.2019 по 31.12.2022, із врахуванням вимогп.102.1, 102.3 статті 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Вказаним актом встановлені порушення ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства, а саме: п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.5 «г» ст.198, п.199.1 с.199, п.200.1 п. 200.1 п.200.2 ст.200 ПК України (із змінами та доповненнями), п.120-1.1. п.120-1.2. ст.120-1, п.201.1. п.201.7 ст.201 ПК України (із змінами та доповненнями), п.44.1, ст.44, п.176.1. «а» ст.176, п.177.2, пп.177.4.1 п.177.4 ст.177 ПК України (із змінами та доповненнями), пп.162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп 164.1.3. п. 164.1 ст. 164, підпункт 1.3 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (зі змінами та доповненнями), п.1 ч.2 ст. 6, п.2 ч.1, ст.7, ч.5 ст.8, п.2, п.3, п.9 ст.9 Розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, Розділу IV «Нарахування, обчислення і сплата єдиного внеску» Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (із змінами і доповненнями внесеними наказами Міністерства фінансів України від 28.03.2016 №393, від 07.09.2016 №813 та від 04.05.2018 №469), п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, ч.5 ст.8, ч.2 ст.9 «Порядок обчислення і сплати єдиного внеску» ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI та пп.3 п.5 розділу IV «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої Наказом Мінфіну України №449 від 20.04.2015, щодо повноти нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, п.44.1 ст.44, п.176.1 «а» ст.176, п.177.10 ст.177 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI та п.6 ст.128 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 №436-IV - неналежний облік доходів і витрат, п.11 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-BP «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), ст. 121 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI, (із змінами та доповненнями).

ФОП ОСОБА_1 були подані заперечення на вказаний Акт №25176/6 від 02.11.2023, однак листом ГУ ДПС у Волинській області №3352/12/03-20-24-07-20 від 14.11.2023 «Про розгляд заперечень» заперечення були відхилені.

На підставі висновків акту перевірки від 13.10.2023 №15701/03-20-24-07/2911212625 ГУ ДПС у Волинській області 20.11.2023 прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0154702407, №0154832407, №0154812407, №0154772407, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2023 № Ф-0154862407 та рішення про застосування штрафних санкцій від 20.11.2023 №0154882407.

Вказані рішення податкового органу були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, проте за результатом розгляду скарг ДПС України залишила податкові повідомлення-рішення від 20.11.2023 №0154702407, №0154832407, №0154812407, №0154772407, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2023 №Ф-0154862407 та рішення про застосування штрафних санкцій від 20.11.2023 №0154882407 без змін, збільшено грошове зобов`язання за штрафними санкціями з податку на додану у розмірі 1700 грн.

Позивач не погоджується з прийнятими контролюючим органом спірними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою про сплату боргу (недоїмки) та рішенням про застосування штрафних санкцій та вважає їх протиправними. Зокрема вказує, що всі витрати, які були включені ФОП ОСОБА_1 до книг обліку доходів та витрат за 2019-2022 роки відповідають первинним документам (видатковим та податковим накладним, банківським випискам), а факти оплати підтверджуються виписками з банку, які були надані контролюючому органу в ході проведеної перевірки. Також вважає, що контролюючим органом неправомірно самостійно виведені залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2019, на 31.12.2020 та на 31.12.2021 за відсутності нормативної методики для визначення запасів. Вказує, що в акті взагалі не описано і не було встановлено конкретного виду витрат, які б перевіряючі розцінили такими, що можуть або не можуть приймати участь у формуванні валових витрат, а проведений контролюючим органом розрахунок залишків, наведений в додатках №1, №2, №3 до Акту перевірки носить довільний та орієнтовний характер, зроблений шляхом порівняння даних з реєстру даних податкових накладних, що не узгоджується із положеннями 20.1.19 підпункту 20.1 статті 20 ПК України та з висновками Верховного Суду, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Стверджує, що хоча податковий орган самостійно визначив залишки нереалізованих товарно-матеріальних цінностей, однак все одно не мав законного права виключати їх із документально підтверджених витрат в зв`язку з тим, що на витрати було віднесено значено менше товарів, аніж попередньо було продано. Акт перевірки не містить відомостей про конкретний обсяг реалізованих ФОП ОСОБА_1 ТМЦ та конкретних господарських операцій, по яким не зареєстровані та не виписані податкові накладні.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 15.03.2024 заперечив заявлені позовні вимоги та просив відмовити в задоволенні позову.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що в ході перевірки було встановлено недостовірні дані Книги обліку доходів і витрат за 2019р., 2020р. та 2021р., внаслідок порушення ФОП ОСОБА_1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат (27.07.2018 року за №187-Л), для якої встановлена форма відповідно до наказу Міндоходів від 16.09.2013р. №481, а саме: підприємцем в книзі не заповнювались належним чином всі передбачені Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат графи, зокрема у графі 6 «Сума витрат пов`язаних з придбанням товарів (робіт, послуг)» не зазначалися щоденно витрати на придбання товарів, які були реалізовані протягом дня та дохід від продажу яких було відображено в графі 2 «Сума доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності», що суперечить приписам «Порядку ведення книги обліку доходів і витрат», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.03.2013 № 481 (далі -Порядок №481), згідно пп. 1-3 якого та відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу ІV ПК України) визначено, що фізичні особи підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (надалі по текст також самозайняті особи), зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат (Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати

Крім того, щодо ненадання позивачем до перевірки оборотно-сальдових відомостей по рахунках 361, 631, 28 (в розрізі контрагентів та років), дебіторсько-кредиторської заборгованість в розрізі контрагентів-постачальників та покупців станом на 01.01.2019, 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 31.12.2022, залишків товарно-матеріальних цінностей в розрізі товару на 01.01.2019, 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 31.12.2022 вказує, що ФОП ОСОБА_1 станом на 06.10.2023 не було надано необхідних для перевірки документів, а саме: інформацію про дебіторсько-кредиторську заборгованість, залишки товарно-матеріальних цінностей в розрізі товарів, кількості, цін, розшифровку податкових зобов`язань, задекларованих в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (№9132561685 від 19.07.2022 та №9136615407 від 22.07.2022 ) за операціями відповідно до п.198.5 ст.198 та п.199.1 ст.199 розділу V Кодексу в розрізі товарів, кількості та сум ПДВ, про що складено відповідні акти №3395/03-20-24-07 від 21.09.2023, №3627/03-20-24-07 від 05.10.2023 та №3652/03-20-24-07 від 06.10.2023.

Відповідач вказує, що позивачем не було виконано обов`язок передбачений п.85.1 ст.85 ПК України про надання посадовим особам контролюючих органів після початку перевірки у повному обсязі всіх документів, що належали або пов`язані з предметом перевірки. Зазначене також підтверджує неможливість визначення контролюючим органом реквізитів первинних документів, що не були надані, оскільки записи у Книзі обліку доходів та витрат велися не належно саме позивачем та не містили записи поденно, що унеможливило зазначення конкретних первинних документів та їх реквізитів у акті перевірки посадовою особою відповідача.

Крім того, перевіркою правильності визначення бази оподаткування та повноти нарахування військового збору з доходів, отриманих фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності встановлено, що ФОП ОСОБА_1 внаслідок заниження суму чистого оподатковуваного доходу за 2019 рік на суму 1305258,52 грн, за 2020 рік 1212823,11 грн та за 2021 рік 159990,71 грн, відповідно базу оподаткування військовим збором, чим порушено пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.3. п. 164.1 ст. 164, підпункт 1.3 пункт 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України, внаслідок чого СГД ОСОБА_1 не нараховано та не сплачено до бюджету 40171,09 грн військового збору, в т. ч. 2019 рік 19578,88 грн, за 2020 рік 18192,35 грн та 2021 рік -2399,86 грн.

Також вказує, що перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок встановлено, що внаслідок заниження суму чистого оподатковуваного доходу за 2019 рік на суму 1305258,52 грн, 2020 рік 1212823,11 грн та 2021 рік 159990,71 грн, платником порушено п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010 зі змінами та доповненнями, щодо повноти нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску та занижено базу нарахування єдиного внеску за 2019 рік на 410334,00 грн, за 2020 рік на 507353,80 грн та за 2021рік на 128716,49 грн, шляхом завищення документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю та відповідно заниження суми чистого оподатковуваного доходу, отриманого від здійснення діяльності, який підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок, за відповідний звітний період, чим порушено п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010 зі змінами та доповненнями.

Перевіркою встановлено заниження суми єдиного соціального внеску, нарахованого з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску у розмірі 22% за 2019р. на 90273,48 грн., за 2020р. на 111617,80 грн. та за 2021р. на 28317,63 грн., внаслідок заниження бази оподаткування єдиним внеском за відповідні періоди, чим порушено п.2 ч.1 ст.7, ч.5 ст.8, ч.2 ст.9 «Порядок обчислення і сплати єдиного внеску» ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI та пп.3 п.5 розділу IV «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої Наказом Мінфіну України №449 від 20.04.2015р

Відповідно до наданих СГД ОСОБА_1 первинних документів бухгалтерського обліку, а саме: податкових накладних на придбання та реалізацію товарно-матеріальних цінностей, акту інвентаризації від 30.09.2019, а також видаткових накладних, було визначено суму залишків ТМЦ, яка мала б обліковуватися на складах суб`єкта господарювання ОСОБА_1 станом на 31.12.2012 в сумі 2350870,73 грн без ПДВ. Станом на 31.03.2022 ФОП ОСОБА_1 зареєстровано в ЄРПН податкову накладну №1 від 31.03.2023 компенсуючого ПДВ, згідно з п.198.5 ПКУ за товарами використаними в не господарській діяльності на суму 1866906,00 грн, в тому числі ПДВ 311151,00 грн та надано акт списання ТМЦ станом на 31.03.2023. Провівши аналіз груп товарів наданих в акті списання ТМЦ з залишками визначеними перевіркою, встановлено розбіжність в залишках товару за 2022 рік на суму 1773256,88 грн, (без ПДВ), які підприємцем не було відображено в обсягах реалізованої продукції в перевіряємому періоді, в результаті чого підприємцем порушено п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.200.1 п.200.2 ст.200 ПК України (зі змінами і доповненнями), що призвело до заниження податкових зобов`язань за грудень 2022 рік на суму ПДВ 354651 грн. На порушення п.1201.1. п.120 1.2. ст.1201, п.201.1, п.201.7 ст.201 ПК України (із змінами та доповненнями), ФОП ОСОБА_1 не виписані та не зареєстровані податкові накладні в ЄРПН, по яких реалізовано ТМЦ на суму ПДВ 354651 грн, внаслідок чого занижено податкові зобов`язання з ПДВ за грудень 2022 року на суму 354651 грн, чим порушено чим порушено п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.5 «г» ст.198, п.199.1 с.199 ПК України (зі змінами і доповненнями).

Представник відповідача вважає, що ГУ ДПС у Волинській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні.

У відповіді на відзив від 18.03.2024 позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві з підстав, викладених в позовній заяві.

Додатково, з посиланням на роз`яснення, наведені Державною податковою службою України на загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі, вказав, що відомості про дебіторську - кредиторську заборгованість в розрізі контрагентів, відомостей про залишки товарно-матеріальних цінностей та оборотно-сальдових відомостей по рахунках 361, 631, 28 (в розрізі контрагентів та років), формуються виключно на підставі бухгалтерського обліку, якого ОСОБА_1 , як фізична особа - підприємець не зобов`язана вести. Вважає, що податковим органом неправомірно самостійно виведені залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2019, на 31.12.2020 та на 31.12.2021 за відсутності нормативної методики для визначення запасів.

Звернув увагу а те, що в акті перевірки не описано і не було встановлено конкретного виду витрат, які б перевіряючі розцінили такими, що можуть або не можуть приймати участь у формуванні валових витрат. Контролюючий орган не скористався наданим йому підпунктом 20.1.19 підпункту 20.1 статті 20 ПК України правом на зобов`язання платника податків провести інвентаризацію залишків ТМЦ, водночас в акті зазначено, що в ході проведення перевірки та документів, що підтверджують придбання та реалізацію ТМЦ перевіркою виведені залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2019, на 31.12.2020 та на 31.12.2021, однак які саме документи були використані, які підтверджують придбання та реалізацію товарів, їх номенклатури, ціни, асортименту не зазначено.

З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 04.02.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована, як суб`єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Ковельської міської ради Волинської області 01.10.2010, номер запису про державну реєстрацію №21.970000000007520, код основного виду економічної діяльності - 47.26 (роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах).

Як платник податку на додану вартість позивач зареєстрована 22.08.2016, свідоцтво платника податку на додану вартість від 22.08.2016 №200283249, видане Ковельською ОДПІ.

На підставі Наказу №1754-п від 31.08.2023, виданого ГУ ДПС у Волинській області, плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2023 рік, направлень №2914 від 15.09.2023, №2915 від 15.09.2023, №2916 від 15.09.2023, №2955 від 18.09.2023, №2970 від 18.09.2023, №2971 від 18.09.2023 посадовими особами контролюючого органу в період з 18.09.2023 по 06.10.2023 (термін проведення перевірки продовжувався на підставі наказу від 29.09.2023 №2050) проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності суб`єкта підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої ГУ ДПС у Волинській області складено Акту від 13.10.2023 №15701/03-20-24-07/2911212625 «Про результати документальної планової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за період діяльності з 01.01.2019 по 31.12.2022, із врахуванням вимог п.102.1, п.102.3 ст.102 ПКУ».

У висновках акту документальної планової виїзної перевірки встановлено наступні порушення самозайнятою особою ОСОБА_1 , а саме:

- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.5 «г» ст.198, п.199.1 с.199, п.200.1 п. 200.1 п.200.2 ст.200 Податкового кодексу (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2022р на суму 354651 грн.

- п.120-1.1. п.120-1.2. ст.120-1, п.201.1. п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), а саме нереєстрація податкових накладних в Єдиному реєстр податкових накладних, по яких реалізовано ТМЦ на суму ПДВ 354651 грн.

- п.44.1, ст.44, п.176.1. «а» ст.176, п.177.2, пп.177.4.1 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 482053,02 грн, в т. ч. за 2019р. на 234946,53 грн, за 2020р. на 218308,16 грн та за 2021р. на 28798,33 грн.

- пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.3. п. 164.1 ст. 164, підпункт 1.3 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), у зв`язку з чим занижено військовий збір на 40171,09 грн, в т. ч. за 2019р. на 19578,88 грн, за 2020р. на 18192,35 грн та за 2021р. на 2399,86 грн.

- п.1 ч.2 ст. 6, п.2 ч.1, ст.7, ч.5 ст.8, п.2, п.3, п.9 ст.9 Розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI, Розділу IV «Нарахування, обчислення і сплата єдиного внеску» Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (із змінами і доповненнями внесеними наказами Міністерства фінансів України від 28.03.2016 №393, від 07.09.2016 №813 та від 04.05.2018 №469), занижено сплату єдиного внеску на загальну суму 230208,94 грн, в т. ч. за 2019р. на 90273,48 грн, за 2020р. на 111617,83 грн та за2021р. на 28317,63 грн.

- п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, ч.5 ст.8, ч.2 ст.9 «Порядок обчислення і сплати єдиного внеску» ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI та пп.3 п.5 розділу IV «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої Наказом Мінфіну України №449 від 20.04.2015, щодо повноти нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, внаслідок заниження бази нарахування єдиного внеску за 2017р. та за 2018р.

- п.44.1 ст.44, п.176.1 «а» ст.176, п.177.10 ст.177 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI та п.6 ст.128 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 №436-IV - неналежний облік доходів і витрат.

- п.11 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-BP «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями).

- ст. 121 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. N 2755-VI, (із змінами та доповненнями), а саме ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

ФОП ОСОБА_1 на акт перевірки від 13.10.2023 №15701/03-20-24-07/ НОМЕР_1 були подані заперечення за вх. №25176/6 від 02.11.2023.

Листом ГУ ДПС у Волинській області від 14.11.2023 №3352/12/03-20-24-07-20 «Про розгляд заперечень» подані заперечення відхилені.

В подальшому, на підставі вказаного Акта перевірки від 13.10.2023 №15701/03-20-24-07/2911212625 ГУ ДПС у Волинській області 202.11.2023 винесені податкові повідомлення-рішення №0154702407 від 20.11.2023, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 390 116,52 грн, з яких 354 651,38 грн - за податковими зобов`язаннями, 35 465,14 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0154832407, яким збільшено суму грошового зобов`язання а платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами, за результатами річного декларування на загальну суму 42 128,98 грн, з яких 40 171,09 грн - за податковими зобов`язаннями, 1 957,89 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0154812407, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування на загальну суму 505 547,67 грн, з яких 482 053,02 грн - за податковими зобов`язаннями, 23494,65 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0154772407, яким застосовано штраф за нереєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстр податкових накладних, по яких реалізовано ТМЦ на суму 1700 грн.

Також винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2023 № Ф-0154862407 в сумі 230 208,94 грн та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.11.2023 № 0154882407 в сумі 43 306,82 грн.

Податкові повідомлення-рішення від 20.11.2023 №0154702407, №0154832407, №0154812407, №0154772407, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2023 №Ф-0154862407 та рішення про застосування штрафних санкцій від 20.11.2023 №0154882407 були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, проте рішенням ДПС України від 08.02.2024 №3229/6/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги, скаргу позивача залишено без розгляду, а податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 20.11.2023 №0154702407, №0154832407, №0154812407, №0154772407 без змін, збільшено грошове зобов`язання за штрафними санкціями з податку на додану у розмірі 1700 грн, зобов`язано ГУ ДПС у Волинській області за донарахованою сумою штрафних санкцій відповідно до вимог чинного законодавства сформувати і винести до ФОП ОСОБА_1 . ППР, у відповідності до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254 (із змінами та доповненнями), а також рішенням від 09.02.24 №3341/6/99-00-06-02-01-06 вимогу про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та рішення про нарахування пені та накладення штрафу залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із винесеними рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України, визначаючи, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 164.1. статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно з підпунктами 164.1.1., 164.1.2. пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Статтею 177 ПК України визначено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пунктів 177.1, 177.2, 177.5 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. Фізичні особи-підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Отже, визначальною ознакою понесених протягом календарного року витрат є їх зв`язок із господарською діяльністю фізичної особи-підприємця.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

При цьому, фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару (пункт 177.10 статті 177 ПК України).

У відповідності до пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Так, з досліджених судом Книг обліку доходів і витрат за 2019, 2020 та 2021 роки вбачається, що у графі 5 зазначені реквізити документів, а саме номера та дати платіжних доручень (інструкцій), які підтверджують понесені витрати, а у графі 6 відображені суми витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу (том 1 а. с. 143-235).

Крім того, відомості про витрати вносились на дату їх фактичного понесення. Реквізити платіжних документів відповідають долученим до матеріалів справи випискам з банків, зокрема АТ «Райффайзен Банк» та АТ КБ «Приватбанк» (том 2 а. с. 72-255, том 3 а. с. 1-250, том 4 а. с. 1-78).

При цьому, суд зазначає, що Книга обліку доходів і витрат та Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до підпунктів 5,6 пункту 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженогонаказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 №481, самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг; у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня.

Аналізуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що чистий оподатковуваний дохід фізичної особи-підприємця за звітний податковий період визначається як різниця між отриманим від провадження господарської діяльності в грошовій та не грошовій формі доходом та документально підтвердженими витратами, що пов`язані з її здійсненням.

При цьому, фізична особа-підприємець може віднести до складу витрат, витрати, що безпосередньо пов`язані з отримання доходів, перелік яких визначено пунктами 177.4.1-177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України за умови, що факт понесення таких витрат підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку.

Крім того, варто зауважити, що форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» (далі Порядок №481), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218, який прийнято у відповідності до вимог п. 177.10 ст. 177, п. 178.6 ст. 178 ПК України, був чинним в період з 01.01.2019 по 15.07.2021 і втратив чинність 16.07.2021 із набрання чинності Наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 №261 «Про затвердження типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення».

У відповідності до підпунктів 1-9 пункту 6 Порядку №481, самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: 1) у графі 1 зазначається дата запису: 2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг): 3) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати: 4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3): 5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг: 6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня: 7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці: 8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв`язку, орендних та комунальних платежів тощо: 9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).

Разом з тим, 16.07.2021 набрав чинності Наказ Міністерства фінансів України від 13.05.2021 №261, яким затверджено «Порядок ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат, фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність» (далі - Порядок №261) та визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства доходів і зборів України від 16.03.2013 №481.

Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку №261 на підставі первинних документів за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід/понесено витрати, здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Підпунктом 3 пункту 1 розділу ІІ Порядку №261 визначено, що у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, у касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 6 пункту 1 розділу ІІ Порядку №261, інформація про документально підтверджені витрати, пов`язані з господарською діяльністю зазначається у графах 5-10 Типової форма, зокрема, у графі 6 відображається вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані/використані у виробництві продукції, товарів (наданні робіт, послуг), або для використання під час провадження незалежної професійної діяльності.

Враховуючи вище викладене, фізична особа підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, за підсумком дня (на підставі первинних документів) заповнює Типову форму наступним чином, зокрема: графу 2 на дату фактичного отримання доходу від здійснення господарської діяльності; графу 6 на дату фактично понесених витрат, що узгоджується з роз`ясненнями, наведеними Державною податковою службою України на загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі, відтак суд відхиляє доводи представника відповідача, про те, що на момент вчинення описаних у Акті перевірки порушень Наказ №261 не був чинним, оскільки перевірка проводилася за період діяльності з 01.01.2019 по 31.12.2022, що включає серед іншого і період, коли Порядок №261 вже був чинним.

Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Як зазначено контролюючим органом в акті перевірки, під час проведення перевірки ГУ ДПС у Волинській області використано, зокрема, договори з постачальниками.

Однак, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивачем до заперечень на акт перевірки та скарг на прийняті рішення контролюючого органу долучав акти взаємозвірки з контрагентами, зокрема: ТзОВ «ТД МІЖРЕГІОНАЛЬНІ РЕСУРСИ» (код ЄДРПОУ 35184264), ТзОВ «ПОЛІССЯ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39365851), ТзОВ «Баядера Логістик» (код ЄДРПОУ 35871504), ТОВ «ГО ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 36264680), ПП «СПІРІТ ЗАХІД» (код ЄДРПОУ 40124584), ТзОВ «ЮКОН-ПРОДТРЕЙД» (код за ЄДРПОУ 36254159), ФОП ОСОБА_2 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 ), ТзОВ «ТЕДІС Україна» (код ЄДРПОУ 30622532), ТзОВ «Торговий дім «Львівська Тютюнова Фабрика ЛТД» (код ЄДРПОУ 36929041), ТзОВ «ЛОГО-ТРАНС» (код за ЄДРПОУ 35871504), ТОВ «Торговий дім «Аванта» (код ЄДРПОУ 35495114), з яких вбачається наявність заборгованості за поставлений товар (том 2 а. с. 24-62).

Судом беруться до уваги доводи позивача, як такі, що не суперечать вимогам Порядку №481 та Порядку № 261 про те, що в Книгах обліку доходів і витрат відображені всі документи, що підтверджують понесені витрати, пов`язані з отриманим доходом, а відомості про витрати вносились на дату їх фактичного понесення з урахуванням того, що придбання товару здійснювалось оптом значними партіями і оплата за придбаний товар проводилась за партію товару в цілому і у платіжних документах вказувалась загальна вартість придбаного товару, укладені з постачальника договори містять умови про відстрочу платежу після продажу відповідного товару. Тобто наявна ситуація, коли платіжний документ може складається пізніше факту продажу товару споживачу, тому відомості про це правомірно вказувались позивачем в графу 6 на дату фактично понесених витрат.

Водночас вказані доводи відхилені контролюючим органом, хоча, як зазначено в Акті перевірки, договори з постачальниками та замовниками використовувалися під час перевірки.

Як зазначено в Акті перевірки, СПД ОСОБА_1 на підставі п. 20.1.7, п. 20.1.6, п. 20.1.2 ст. 20 ПК України (зі змінами і доповненнями), 18.09.2023 було вручено вимогу про надання документів та інформації необхідних для проведення перевірки, в тому числі надання залишків ТМЦ в розрізі товару станом на 01.01.2019, 01.01.2020, 01.01.2021 та 31.12.2022. Однак, СПД ОСОБА_1 інформація щодо залишків товарно - матеріальних цінностей надана не була.

Проте, суд такі твердження контролюючого органу вважає безпідставними, оскільки, як встановлено судом ФОП ОСОБА_1 не ведеться облік товарних запасів та бухгалтерський облік, оскільки чинним законодавством не передбачено обов`язку фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування вести облік товарних запасів (залишків).

Отже, враховуючи ненадання підприємцем залишків ТМЦ станом на 31.12.2022 року, керуючись п. 44.6 ст. 44 Кодексу, згідно якого «у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності», залишки ТМЦ станом на 01.01.2019 та на 31.12.2022 в цілях оподаткування відсутні та становлять 0 грн.

В ході проведення перевірки та документів, що підтверджують придбання та реалізацію ТМЦ перевіркою виведені залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2019, на 31.12.2020 та на 31.12.2021.

Перевіркою встановлено, що СПД ОСОБА_1 включено до складу валових витрат вартість ТМЦ, що не були реалізовані за 2019 рік в сумі 1305258,52 грн (додаток 1), за 2020 рік в сумі 1212823,11 грн (додаток 2) та за 2021 рік в сумі 159990,71 грн (додаток 3).

На порушення п. 44.1, ст.44, п.176.1. «а» ст.176, п.177.2, пп.177.4.1 п.177.4 ст.177 ПК України, ФОП ОСОБА_1 завищено валові витрати за 2019 рік на суму 1305258,52 грн (додаток 1), за 2020 рік на суму 1212823,11 грн (додаток 2) та 2021 рік на суму 159990,71 грн (додаток 3).

Проте, суд критично розцінює вказані висновки Акту перевірки.

Зокрема, у жодному з додатків до Акту перевірки, так як і у самому Акті перевірки, не вказано реквізитів (дата, номер) і назви документів, на основі яких відповідачем було розраховано та визначено вартість ТМЦ, що не були реалізовані за 2019 рік в сумі 1305258,52 грн (додаток 1), за 2020 рік в сумі 1212823,11 грн (додаток 2) та за 2021 рік в сумі 159990,71 грн (додаток 3).

Належних доказів на підтвердження розрахунків залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2019, на 31.12.2020 та на 31.12.2021 відповідачем не надано, тому суд не може надати оцінку правомірності такого розрахунку.

Суд також констатує, що контролюючий орган не скористався наданим йому підпунктом 20.1.19 підпункту 20.1 статті 20 ПК України правом на зобов`язання платника податків провести інвентаризацію залишків ТМЦ, водночас в акті зазначено, що в ході проведення перевірки та документів, що підтверджують придбання та реалізацію ТМЦ перевіркою виведені залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2019, на 31.12.2020 та на 31.12.2021, однак які саме документи відповідач використовував для виведення таких залишків (які б підтверджували придбання та реалізацію товарів, їх номенклатури, ціни, асортименту) не зазначено.

Саме розрахунок вказаних сум безпосередньо призвів до виключення валових витрат за 2019 рік на суму 1305258,52 грн (додаток 1), за 2020 рік на суму 1212823,11 грн (додаток 2) та 2021 рік на суму 159990,71 грн (додаток 3), що і слугувало підставою збільшення відповідачем сум грошових зобов`язань позивача за податком на додану вартість, військовим збором, податком з доходів фізичних осіб, боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску та нарахування штрафних санкцій, в тому числі за нереєстрацію податкових накладних та своєчасно не нарахованого єдиного внеску, що є предметом оскарження.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі 807/1556/17, проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Також Суд зазначив, що за своєю суттю, інвентаризація - це перевірка фактичної наявності майна і співставлення даних інвентаризації з бухгалтерським обліком. Нестачу товару можна виявити, коли відомі дані про залишки товару на початок інвентаризації та їх рух (вибуття, надходження) за звітний період. При цьому відомості щодо даних залишку товарів на початок інвентаризації мають встановлюватись на підставі первинної документації та відомостей Книги обліку доходів і витрат. Відсутність інформації у відомостях інвентаризації про залишки запасів на початок звітної дати та вибуття (реалізації) запасів за визначений період взагалі виключає можливість вирахування нестачі (залишків) товару та підстави стверджувати про наявність нестачі товару.

Проведений контролюючим органом розрахунок залишків наведений в додатках №№ 1,2,3 до Акту перевірки фактично є припущенням контролюючого органу та не узгоджується із положеннями підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України та вказаними вище висновками Верховного Суду.

В Акті також зазначено, що для встановлення документально підтверджених витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу перевіркою були використані отримані та видані видаткові накладні, видані та отриманні податкові накладні, книга обліку доходів та витрат, встановлено перевіркою суми залишків ТМЦ на початок та кінець періоду.

Разом з тим, визначення контролюючим органом сум залишку, саме по собі не свідчить про незаконність понесення позивачем витрат на придбання ТМЦ, адже відповідачем не спростовано жодної господарської операції щодо такого придбання та факту їх неоплати зі сторони ФОП ОСОБА_1 .

Окрім того, судом також досліджено долучені позивачем електронні докази, зокрема реєстр проданих та придбаних товарів з даних ЄДРПН, та в електронному вигляді всі вказані в реєстрі податкові накладні, а також долучені до матеріалів справи копії декларацій з податку на додану вартість, декларацій про майновий стан, Довідку про обсяги отриманих і проданих товарів і доходи.

Згідно інформації зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних за період 2019-2022 років було продано товарів на загальну суму 49 554 627,25 грн без ПДВ, а саме: в 2019 pоці на суму 20 361 371,53 грн; в 2020 pоці на суму 19 381 576,89 грн; в 2021 pоці на суму 9 811 678,83 грн; в 2022 pоці на суму 0 грн, списано в 2022 pоці на суму 1555 755,00 грн, всього разом на суму 5111 0382,25 грн.

Також з Інформації зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних за період 2019-2022 роки, вбачається що позивачем було придбано товарів на загальну суму 43414098,98 грн без ПДВ, а саме в 2019 pоці на суму 19339998,45 грн, в 2020 pоці на суму 17509917,87 грн, в 2021 pоці на суму 6563126,05 грн, в 2022 pоці на суму 1056,62 грн, разом на суму 43414 098,98 грн.

Таким чином, різниця між придбаними та проданими товарами, які віднесено на витрати, становить 51110382,25 грн 45311087,63 грн = 5799294,62 грн.

За таких обставин, проданий товар згідно реєстру податкових накладних на суму 5799294,62 грн без ПДВ не був віднесений позивачем на витрати, відтак суд погоджується із доводами позивача про те, що залишок є меншим за вказану різницю в сумі 5 799 294,62 грн.

Також суд звертає увагу на те, що у випадку врахування розрахунків контролюючого органу щодо ТМЦ, що не були реалізовані за 2019 рік в сумі 1305258,52 грн (додаток 1), за 2020 рік в сумі 1212823,11 грн (додаток 2) та за 2021 рік в сумі 159990,71 грн (додаток 3), всього на суму 2 678 072,34 грн, залишок ТМЦ є меншим за вказану відповідачем різницю в сумі 5 799 294,62 грн.

Вказані розрахунки та докази не були спростовані відповідачем.

Згідно доводів позивача різниця між обсягом проданого та придбаного товару згідно ЄДРПН обумовлена товарною націнкою, продажом товару минулих періодів, придбанням частини товарів у неплатників ПДВ, закриттям декількох магазинів, що зумовило зменшення товарного обороту, тому суд погоджується з доводами позивача про те, що контролюючий орган не вправі був виключати вказану суму товару із витрат, і відповідно нараховувати на нього зобов`язання зі сплати податку на додану вартість, військового збору, податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску.

Тому суд приходить до висновку, що ні у Акті перевірки, ні у відзиві відповідачем не надано обгрунтованих та підтверджених доказами пояснень на підтвердження того факту, що витрати, понесені позивачем є такими, що не пов`язані з його господарською діяльністю, також при перевірці не встановлено недоліків щодо документального підтвердження витрат чи наявності інших обставин, які унеможливлюють їх формування в податковому обліку. Наведене дає підстав для висновку, що констатовані у Акті перевірки факти про наявність розбіжностей у правильності визначення витрат ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені належними документами, перелік таких документів не зазначено у акті перевірки, а тому не є достатніми та переконливими аргументами, які б свідчили про наявність у діях позивача порушень при формуванні витрат від реалізації товарів, відтак податкове повідомлення-рішення №0154812407, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування на загальну суму 505 547,67 грн, з яких 482 053,02 грн - за податковими зобов`язаннями, 23494,65 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) слід визнати протиправним та скасувати.

Також, як слідує з матеріалів перевірки, перевіркою правильності визначення бази оподаткування та повноти нарахування військового збору з доходів, отриманих фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності встановлено, що СГД ОСОБА_1 внаслідок заниження суму чистого оподатковуваного доходу за 2019 р. на суму 1305258,52 грн, 2020 р. 1212823,11 грн та 2021 р. 159990,71 грн, відповідно базу оподаткування військовим збором, чим порушено пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.3. п. 164.1 ст. 164, підпункт 1.3 пункт 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, внаслідок чого СГД ОСОБА_1 не нараховано та не сплачено до бюджету 40171,09 грн. військового збору, в т. ч. 2019 р. 19578,88 грн, 2020 р. 18192,35 грн та 2021 рік 2399,86 грн.

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України (підпункт 1.2 пункт 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України), зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп.163.1.1 ПК України).

Відповідно до пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПК базою оподаткування у фізичної особи є дохід, отриманих фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 ПК України. Об`єктом оподаткування фізичної особи підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця (пункт 177.2 статті 177 ПКУ).

Ставка збору складає 1,5 % об`єкта оподаткування (підпункт 1.3 пункт 161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Згідно з абзацом «а» пункту 176.1 статті 176 ПК України платники фізичні особи зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 та п. 178.6 ст. 178 ПК України фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Так, з врахуванням вищевказаних норм законодавства військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Перевіркою правильності визначення бази оподаткування та повноти нарахування військового збору з доходів, отриманих фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності встановлено, що СГД ОСОБА_1 внаслідок порушень, зазначених у п. 2.1.1 Акту занижено суму чистого оподатковуваного доходу за 2019 р. на суму 1305258,52 грн, за 2020 рік 1212823,11 грн та за 2021 рік 159990,71 грн, відповідно базу оподаткування військовим збором, чим порушено пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.3. п. 164.1 ст. 164, підпункт 1.3 пункт 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, внаслідок чого СГД ОСОБА_1 не нараховано та не сплачено до бюджету 40171,09 грн військового збору, в т. ч. 2019 рік 19578,88 грн, 2020 рік - 10 18192,35 грн та 2021 рік - 2399,86 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір слугували твердження податкового органу про заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2019-2021 роки на суму 482053,02 грн,

Оскільки судом визнано протиправним збільшення відповідачем суми чистого оподатковуваного доходу позивача за 2019-2021 роки, неправомірним є також донарахування позивачу суми військового збору на вказану суму доходу, що тягне за собою відповідно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0154832407 від 20.11.2023, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами, за результатами річного декларування на загальну суму 42 128,98 грн, з яких 40 171,09 грн за податковими зобов`язаннями, 1957,89 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне нарахування єдиного внеску, суд зазначає наступне.

Як стверджує відповідач, внаслідок порушень, описаних в п.2.1.2. Акту, перевіркою було встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу за 2019-2022 роки. Відповідно ФОП ОСОБА_1 було занижено базу нарахування єдиного внеску за відповідні періоди, а саме: занижено базу нарахування єдиного внеску за 2019 рік на 410334,00 грн, за 2020 рік на 507353,80 грн та за 2021 рік на 128716,49 грн шляхом завищення документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю та відповідно заниження суми чистого оподатковуваного доходу, отриманого від здійснення діяльності, який підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок, за відповідний звітний період (п. 2.1.2 Акту), чим порушено пункт 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 зі змінами та доповненнями.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування», платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування», єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи Фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно частини п`ятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування», єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Частинами другою, третьою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Крім того, при проведенні розрахунку бази ЄСВ за даними перевірки було встановлено відхилення загальну суму 230208,94 грн, в т. ч. за 2019 рік на 90273,48 грн, за 2020 рік на 111617,83 грн та за 2021 рік на 28317,63 грн на відповідні суми, що становлять різницю між максимальною базою та сумами зазначеними платником у звіті.

Однак, при цьому суд зазначає, що в акті перевірки не міститься розрахунку розміру суми доходу, на який, на думку контролюючого органу, мав би бути нарахований соціальний внесок.

В свою чергу, згідно звітів про суми нарахованого застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форма Д-5 річна) за 2019-2021 роки відповідні суми доходу були визначені на підставі книги обліку доходів і витрат, як це і передбачено частиною другою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування».

Вказані суми при проведенні перевірки не спростовані контролюючим органом, що свідчить про недотримання контролюючим органом вимог пункту 4 розділу III Порядку №727 та пункту 4 розділу VII Інструкції № 449 щодо викладу змісту порушень, допущених на думку контролюючого органу, в частині заниження бази нарахування єдиного внеску за 2019-2021 роки, так як не було встановлено конкретного розміру доходу, отриманого підприємцем в конкретні місяці 2019-2021 років.

Отже, єдиний внесок повинен сплачуватись із тієї суми доходу, з якої сплачується податок на доходи фізичних осіб.

Також суд вважає, що податковим органом не дотримано вимог пункту 4 розділу III Порядку №727 та пункту 4 розділу VII Інструкції № 449 щодо викладу змісту порушень в частині заниження бази нарахування єдиного внеску за 2017-2018 роки, оскільки вказаний період взагалі не був предметом перевірки.

Разом з тим, оскільки суд прийшов до висновку про безпідставність висновків акту перевірки про заниження ФОП ОСОБА_1 чистого оподатковуваного доходу за 2019 - 2021 роки, відтак нарахування контролюючим органом за вказаними порушеннями грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, військового збору, єдиного внеску та застосування штрафних санкцій за його донарахування є необґрунтованими та безпідставними, тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2023 №Ф-0154862407 в сумі 230 208,94 грн та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.11.2023 №0154882407 в сумі 43 306,82 грн від 20.11.2023 №0154882407 в сумі 43 306,82 грн винесені податковим органом протиправно, а тому підлягають скасуванню.

Судом встановлено, що в аналогічний спосіб, податковим органом відповідно до наданих СПД ОСОБА_1 первинних документів бухгалтерського обліку, а саме: податкових накладних на придбання та реалізацію товарно-матеріальних цінностей, акту інвентаризації від 30.09.2019, а також видаткових накладних, було визначено суму залишків ТМЦ, яка мала б обліковуватися на складах суб`єкта господарювання ОСОБА_1 станом на 31.12.2012 в сумі 2350870,73 грн без ПДВ.

Станом на 31.03.2022 ФОП ОСОБА_1 зареєстровано в ЄРПН податкову накладну №1 від 31.03.2023 компенсуючого ПДВ, згідно з п.198.5 ПК України за товарами, використаними в не господарській діяльності на суму 1866906,00 грн, в тому числі ПДВ 311151,00 грн та надано акт списання ТМЦ станом на 31.03.2023.

Провівши аналіз груп товарів наданих в акті списання ТМЦ з залишками визначеними перевіркою, встановлено розбіжність в залишках товару за 2022 рік на суму 1773256,88 грн (без ПДВ), які підприємцем не було відображено в обсягах реалізованої продукції в перевіряємому періоді, в результаті чого підприємцем порушено п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.200.1 п.200.2 ст.200 ПК України (зі змінами і доповненнями), що призвело до заниження податкових зобов`язань за грудень 2022 рік на суму ПДВ 354651 грн (розгорнутий перелік товару з асортиментом кількістю та ціною відображений в додатку №4 до акту перевірки).

Тобто на підставі вищенаведеного, контролюючий орган прийшов до висновку, що СПД ФОП ОСОБА_1 не зареєстровані та не виписані податкові накладні по яких реалізовано ТМЦ на суму ПДВ 354651 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що розгорнутий перелік товару з асортиментом кількістю та ціною відображений в додатку №4 до акту перевірки, на підставі якого встановлена розбіжність в залишках товару за 2022 рік на суму 1773256,88 грн, ґрунтується на припущеннях, не підтверджений відповідними документами, перелік таких документів також не описано у Акті перевірки, а тому не є достатніми та переконливими аргументами, які свідчать про наявність у діях ФОП ОСОБА_1 порушень щодо заниження податкових зобов`язань за грудень 2022 рік на суму ПДВ 354651 грн.

Крім того, наданий відповідачем розрахунок зобов`язань по ПДВ не співпадає з розрахунками сум залишків, які б повинні були становити арифметичну суму товарів залишку (як зазначено в Акті станом на 31.12.12 на суму 2 350 870 грн без ПДВ), однак вказана сума не співпадає з жодним додатком до акту про залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2019, на 31.12.2020 та на 31.12.2021 (додатки №№1, 2, 3 до акту).

Крім того, як стверджує позивач, податковий орган прийшов до висновку про заниження податкових зобов`язань саме за грудень 2022 рік на суму ПДВ 354651 грн, хоча торгової діяльності в грудні 2022 року СПД ФОП ОСОБА_1 фактично не здійснювалося, протилежного суду не надано.

Таким чином, з врахуванням встановлених судом обставин справи щодо відсутності порушень ФОП ОСОБА_1 в частині заниження доходів за спірний період, податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 №0010191307, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 12306,25 грн, в тому числі: за податковим зобов`язанням 9845,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2461,25 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Також на думку суду відповідач не спростував тверджень позову про порушення позивачем пункту 4 розділу ІІІ Порядку №727 про те, що Акт перевірки не містить відомостей про конкретний обсяг реалізованих ФОП ОСОБА_1 . ТМЦ та конкретних господарських операцій, по яким не зареєстровані та не виписані податкові накладні, з огляду на що податкове повідомлення-рішення №0154772407 від 20.11.2023, яким застосовано штраф за не реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстр податкових накладних, по яких реалізовано ТМЦ на суму 1700 грн також слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, висновки акту перевірки про те, що ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги п.44.1, ст.44, п.176.1. «а» ст.176, п.177.2, пп.177.4.1 п.177.4 ст.177 ПК України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 482053,02 грн, в т. ч. за 2019 р. на 234946,53 грн, за 2020 р. на 218308,16 грн та за 2021р. на 28798,33 грн, пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.3. п. 164.1 ст. 164, підпункт 1.3 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК, у зв`язку з чим занижено військовий збір на 40171,09 грн, в т. ч. за 2019 р. на 19578,88 грн, за 2020 р. на 18192,35 грн та за 2021 р. на 2399,86 грн; п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 зі змінами та доповненнями, щодо повноти нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а саме: занижено базу нарахування єдиного внеску за 2019 р. на 410334,00 грн, за 2020 р. на 507353,80 грн та за 2021 р. на 128716,49 грн, шляхом завищення документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю та відповідно заниження суми чистого оподатковуваного доходу, отриманого від здійснення діяльності, який підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок, за відповідний звітний період (п.2.1.2 Акту), чим порушено п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 зі змінами та доповненнями, п.1 ч.2 ст. 6, п.2 ч.1, ст.7, ч.5 ст.8, п.2, п.3, п.9 ст.9 Розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, Розділу IV «Нарахування, обчислення і сплата єдиного внеску» Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (із змінами і доповненнями внесеними наказами Міністерства фінансів України від 28.03.2016 №393, від 07.09.2016 №813 та від 04.05.2018 №469), занижено сплату єдиного внеску на загальну суму 230208,94 грн, в т. ч. за 2019 р. на 90273,48 грн, за 2020 р. на 111617,83 грн та за 2021 р. на 28317,63 грн, є похідними від розрахунку реального розміру валового доходу, з якого контролюючий орган виключив розмір розрахованого ним залишку, з чим суд не погоджується, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.11.2023 форми «Р» №0154832407, форми «Р» №0154812407, форми «Р» №0154702407, форми «ПН» №0154772407, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2023 №Ф-0154862407 в сумі 230 208,94 грн та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.11.2023 №0154882407 в сумі 43 306,82 грн слід визнати протиправним та скасувати

Відповідно до частини першої та другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.200, «Булвес проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23.11.2000 в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 в справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

У пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, тому позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області судовий збір у розмірі 12 130,10 грн, сплачений згідно квитанції від 21.02.2024 №113.

Керуючись статтями72-77,139,243-246,257,262,295,297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 44106679) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій, задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Волинській області від 20.11.2023 форми «Р» №0154702407, форми «Р» №0154832407, форми «Р» №0154812407, форми «ПН» №0154772407.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Волинській області №Ф-0154862407 від 20.11.2023 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 230 208,94 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області №0154882407 від 20.11.2023 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 43 306,82 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 130 (дванадцять тисяч сто тридцять) гривень 10 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський