Рішення

від 08.04.2024 по справі 640/35239/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2024 року № 640/35239/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом акціонерного товариства «Завод «Маяк» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Завод «Маяк» (далі також - АТ «Завод «Маяк», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 жовтня 2021 року №782260417.

На виконання положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

Вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Колесніковій І.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року справу прийнято до провадження, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства і тому позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у відповідному акті перевірки та наданому суду відзиві на позовну заяву.

Такі доводи заперечені у наданій суду позивачем відповіді на відзив.

У судовому засіданні 25 жовтня 2023 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у м. Києві було проведено камеральну перевірку позивача, за результатами якої перевірки складено Акт № 76075/Ж5/26-15-04-17-18 від 08 жовтня 2021 року з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати земельного податку з юридичних осіб.

Перевіркою встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно узгодженої сума грошового зобов`язання по земельному податку.

На підставі такого акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві було прийнято податкове повідомленню-рішення від 27 жовтня 2021 року № 782260417 на суму застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15 375 699, 44 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем самостійно, згідно поданої до контролюючого органу звітності, було задекларовано наступні суми земельного податку:

За 2018 рік - 24 480 910, 51 грн;

За 2019 рік - 24 480 910, 51 грн;

За 2020 рік - 12 886 905, 25 грн.

Так, рішеннями Київської міської ради від 01 листопада 2012 року № 334/8618, зі змінами, внесеними рішенням від 19 лютого 2015 року № 147/1012, позивачу надано в постійне користування земельну ділянку на просп. Московському, 8 орієнтовною площею 8,54 га, та від 27 жовтня 2011 року за № 506/6742 в користування на підставі довгострокової оренди строком на 10 років земельну ділянку на просп.. Московському, 20-а орієнтовною площею 4, 85 га.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до статті 269 ПК України платниками земельного податку є (а) власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та (б) землекористувачі. Об`єктом оподаткування земельним податком згідно з положеннями статті 270 ПК України є (а) земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та (б) земельні частки (паї), які перебувають у власності. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПК України).

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 ПК України).

Особливості регулювання відносин в сфері земельного права, в тому числі підстави для набуття земельних ділянок у власність та користування, визначені Земельним кодексом України (далі ЗК України).

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначений статтею 122 ЗК України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (стаття 124 ЗК України).

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (стаття 202 ЗК України).

При цьому земельна ділянка має бути індивідуально визначеним об`єктом нерухомого майна, якому властиві такі характеристики, як площа, межі, ідентифікатор у Державному земельному кадастрі тощо.

Так, згідно наведених у податкових деклараціях з плати за землю позивача (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) кадастрових номерах земельних ділянок у Державному земельному кадастрі наявна тільки одна зареєстрована земельна ділянка № НОМЕР_1 :78:142:0014 з площею 0,3304 га. Всі інші земельні ділянки, по яких нараховано земельний податок з такими номерами відсутні у Державному земельному кадастрі.

Водночас, з метою приведення у відповідність даних податкової звітності до реальних обставин, позивачем було подано уточнюючі декларації до поданих раніше податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018, 2019, 2020 роки.

Так, відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 ПК України), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 50.4 статті 50 ПК України визначено, що якщо платник місцевих податків (у частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, плати за землю та єдиного податку четвертої групи) після закінчення граничного строку подання звітної декларації подає декларацію у зв`язку зі змінами об`єкта та/або бази оподаткування (на підставі даних, внесених до відповідних державних реєстрів), то штрафи не застосовуються.

Враховуючи наведене, позивачем було подано 23 вересня 2021 року до податкового розрахунку земельного податку наступні уточнюючі розрахунки:

- за 2018 рік № 9312406479 яким зменшено податкові зобов`язання за раніше поданими деклараціями в сумі 24 480 910, 51 грн;

- за 2019 рік № 9336575155 яким зменшено податкові зобов`язання за раніше поданими деклараціями в сумі 24 480 910, 51 грн;

- за 2020 рік № 9373781710 яким зменшено податкові зобов`язання за раніше поданими деклараціями в сумі 12 886 905, 25 грн.

Суд звертає увагу на те, що, саме після обставин подачі позивачем уточнюючих розрахунків до податкового розрахунку земельного податку за 2018, 2019 та 2020 роки відповідачем було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати земельного податку з юридичних осіб позивачем та складено акт перевірки № 76075/Ж5/26-15-04-17-18 від 08 жовтня 2021 року згідно якого, а саме інформативного додатку, ГУ ДПС у м. Києві зафіксовано суми погашеного податкового боргу за період 2017 - 2019 роки всього в розмірі 61 502 797, 75 грн.

При цьому, зі змісту акту перевірки та інформативного додатку до нього вбачається, що відповідач подані позивачем уточнюючі розрахунки зі зменшення податку на землю за 2018 - 2020 роки врахував, як погашення податкового боргу за 2017 - 2019 роки.

Так, відповідно до інтегрованої картки платника по платежу «земельний податок з юридичних осіб», код 18010500 (далі також - ІКП), 23 вересня 2021 року подані уточнюючі розрахунки проведені відповідачем наступним чином:

- «Зменшено (у пот.р) плат.самост. о.п. згідн уточ.звіт (термін спл.мин.р) податковий розрахунок земельного податку № 9312406479 від 23.09.2021 терм.спл. 23.09.2021 за 2018 р»;

- «всього зменшено податку (зі знаком мінус) в сумі 24 480 910, 51 грн. (помісячно розрахована сума 2 040 075, 85 грн.)»;

- «Зменшено (у пот.р) плат.самост. о.п.згідн уточ.звіт (термін спл.мин.р) податковий розрахунок земельного податку № 9336575155 від 23.09.2021 терм.спл. 23.09.2021 за 2019 р»;

- «всього зменшено податку (зі знаком мінус) в сумі 24 480 910, 51 грн. (помісячно розрахована сума 2 040 075,85 грн.)»;

- «Зменшено плат.самост. о.п. згідно уточ.звіт. за грудень/рік (термін спл. пот.рік) податковий розрахунок земельного податку № 9373781710 від 23.09.2021 терм.спл. 23.09.2021 за 2020 р.»;

- «всього зменшено податку (зі знаком мінус) в сумі 12 886 905,25 грн. (помісячно розрахована сума 1 073 908,77 грн.)».

Тобто по ІКП зменшено суму податкового боргу по податку на землю всього в сумі 61 848 726, 20 грн.

Відповідно до ПК України поняття податковий борг вживається в такому значенні: сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених статтею 87 ПК України, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:

- за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);

- за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у статті 43 цього Кодексу;

- за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.

Як свідчать дані з ІКП по платежу 18010500, проведення уточнюючих розрахунків не призвело до переплати по податку на землю, більше того позивач взагалі протягом певного проміжку часу не сплачував до бюджету даний податок. Як поясним позивач - за браком коштів.

Виходячи зі змісту проведеної камеральної перевірки ГУ ДПС у м. Києві зменшені зобов`язання по податку на землю за 2018-2020 роки помилково було інтерпретовано відповідачем в якості надміру сплачених сум такого податку за 2017 - 2019 роки, хоча фактичної сплати не відбувалось, а зобов`язання відкориговані в повній сумі раніше нарахованих.

Чинними нормами ПК України не передбачено погашення податкового боргу за рахунок коригування раніше визначеного податкового зобов`язання у разі самостійно виявлених помилок, шляхом подання уточнюючих розрахунків до раніше поданих звітів.

А отже, відповідачем перевищено свої повноваження, що призвело до невірного застосування відповідних положень ПК України та, як наслідок, нарахування штрафних санкцій на операцію, яка в дійсності не мала місця.

Відповідно до вимог пункту 124.1 статті 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

А згідно з пунктом 124.2 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про відсутність у відповідача підстав для застосування до позивача вимог статті 124 ПК України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що для застосування штрафу у розмірі 25 %, як це визначено пунктом 124.2 статті 124 ПК України, контролюючий орган має встановити в діянні платника податків і вину, і умисел.

Сам собою факт несплати або несвоєчасної сплати грошового зобов`язання жодним чином не є достатнім для кваліфікації діяння платника податків як умисного вчинення правопорушення, передбаченого п. 124.2 статті 124 ПК України.

При цьому доказами умислу мають бути фактичні дані, що підтверджують наявність діяння платника податків, спрямованого на створення умов для невиконання податкових зобов`язань.

Необхідність збирання таких доказів, свідчить про те, що наявність умисного вчинення податкового правопорушення не може бути встановлена в межах камеральної перевірки платника податків.

Це пояснюється тим, що згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральна перевірка проводиться винятково на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях та даних відповідних електронних систем. А в цих системах не міститься жодних даних, які стосуються будь-яких діянь платника податків, крім власне заповнення податкової звітності.

Відповідно, в межах камеральної перевірки встановити обставини, що свідчать про винність та умисність діянь платника податків, неможливо. Адже саме собою заповнення податкових декларацій жодним чином не може підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини, а надто не свідчить про вчинення діянь, спрямованих на невиконання податкового обов`язку (що необхідно для доказування умислу).

Верховний Суд у постанові від 13 жовтня 2020 року по справі № 813/7410/14, зокрема, зазначив, що якщо податкова перевірка одночасно має ознаки як камеральної так і документальної, то це свідчить про порушення порядку проведення перевірок, внаслідок чого перевірка є протиправною..

Тобто, для застосування норми п. 124.2 статті 124 ПК України щодо умислу діянь платника податку у вчиненні ним порушень, контролюючий орган має довести такий умисел, що можливе лише при проведенні документальної позапланової/планової перевірки.

А тому, враховуючи вище викладене, у ГУ ДПС у м. Києві відсутні правові підстави стверджувати, що позивач не сплатив податки умисно.

Враховуючи викладене вище, прийняте ГУ ДПС у м. Києві податкове повідомлення-рішення з земельного податку з юридичних осіб від 27 жовтня 2021 року № 782260417 є протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення не відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов акціонерного товариства «Завод «Маяк» (04076, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 8; код ЄДРПОУ 14307423) до Головного управління ДПС у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 27 жовтня 2021 року № 782260417.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві на користь акціонерного товариства «Завод «Маяк» понесені останнім судові витрати у розмірі 2 270, 00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.