Рішення

від 10.04.2024 по справі 340/4059/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2024 року справа № 340/4059/20

провадження № 2-КАС

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Господарського суду Кіровоградської області (далі Суд), Державної судової адміністрації України (далі Адміністрація) про визнання протиправним і скасування наказу, протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду зі заявою до Суду про визнання протиправним і скасування пункту 1 наказу від 29 квітня 2020 року №70 про обмеження нарахування її суддівської винагороди.

Водночас просила суд визнати протиправними дії Суду стосовно обмеження нарахування і виплати суддівської винагороди за період з 18 квітня по 19 червня 2020 року та зобов`язати виплатити додаткові кошти.

Зазначає, що Суд обмежив нарахування і виплату суддівської винагороди на підставі норми права, яку визнано неконституційною.

Суд заперечив стосовно задоволення позову, подавши відзив на нього (Том 1 а.с.54-57).

Пояснив, що нарахування суддівської винагороди обмежили на підставі приписів закону, який на той час діяв.

05 жовтня 2020 року судом у складі судді Черниш О.А. відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (Том 1 а.с.43-45).

29 грудня 2020 року суд прийняв рішення про задоволення позову (Том 1 а.с.121-124).

20 травня 2021 року Третій апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції і відмовив у задоволенні позову (Том 1 а.с.176-177).

Постановою Верховного Суду від 29 січня 2024 року скасовано рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (Том 1 а.с.232-242).

08 лютого 2024 року суддя Брегей Р.І. прийняв справу до свого провадження і продовжив розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (Том 2 а.с.3-4).

14 лютого 2024 року суд за клопотанням ОСОБА_1 залучив Адміністрацію до участі у справі у статусі співвідповідача (Том 2 а.с.16-17).

Адміністрація заперечила стосовно задоволення позову, подавши відзив на нього (Том 2 а.с.29-32).

Зазначила, що Суд діяв правомірно, а у неї відсутні підстави виділяти додаткові кошти для відшкодування шкоди, яка спричинена дією закону, котрий визнано неконституційним.

Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Встановлені судом обставини і факти, що стали підставами звернення.

Так, з 18 квітня по 19 червня 2020 року ОСОБА_1 обіймала посаду судді Суду (Том 1 а.с.11-22, 29-32).

29 квітня 2020 року керівник Суду прийняв наказ №70, яким нарахування суддівської винагороди з 18 квітня того ж року обмежено величиною у 10 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2020 року (Том 1 а.с.35).

Підстава приписи Закону України «Про бюджет України на 2020 рік» (далі Закон).

За інформацією Суду обмеження нарахування і виплати суддівської винагороди позивача з 18 квітня по 19 червня 2020 року склало 101731,38 грн (Том 1 а.с.33).

Кошти не виплачені після звільнення з роботи.

Адміністрація повідомила, що у кошторис Суду заклали виплату суддівської винагороди без обмеження нарахування. Упродовж 2020 року до кошторису не вносили зміни про зменшення бюджетних асигнувань на оплату праці суддів (Том 2 а.с.40-44).

Позов подано до суду 28 вересня 2020 року (Том 1 а.с.42).

Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.

Перш за все, якщо працедавець неправильно нараховував і виплатив заробітну плату, то має обов`язок сплатити заборгованість.

Отже, у такому випадку предмет позову дії працедавця стосовно неправильного застосування норми діючого законодавства.

Приписами частини 3 статті 152 Конституції України встановлено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Таким чином, якщо заборгованість зі заробітної плати виникла внаслідок застосування закону, який визнаний неконституційним, то спір між працедавцем і працівником вважається вирішеним на користь останнього.

У такому випадку держава визнає заборгованість, як шкоду, котру спричинила вона.

Держава визнає за собою обов`язок відшкодувати шкоду за рахунок Державного бюджету України, оскільки досі не прийнято закон про порядок відшкодування.

Отже, з дня прийняття рішення Конституційним Судом України предмет позову трансформується у стягнення шкоди.

Трансформація відбувається, якщо позов подано після прийняття рішення Конституційним Судом України.

За таким позовом відповідачем є держава, представляти інтереси якої у суді може працедавець (якщо орган державної влади, державне підприємство) і Верховна Рада України, як суб`єкт, що допустив порушення.

Приписами пункту 1 частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до приписів статті 7 Закону прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня склав 2102 грн.

Отже, посадовий оклад судді становив 63060 грн. (без застосування регіонального коефіцієнту).

13 квітня 2020 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»», який набрав чинності 18 числа того ж місяця і року.

Закон доповнено статтею 29 такого змісту.

«Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).

Відповідно до приписів статті 8 Закону мінімальна заробітна плата станом на 01 січня склала 4723 грн.

З 18 квітня по 19 червня 2020 року Суд нараховував суддівську винагороду у сумі 47230 грн.

28 серпня 2020 року Конституційний Суд України прийняв рішення №10-р/2020, визнавши неконституційними положення частин 1 і 3 статті 29 Закону і абзацу 9 пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»».

Отже, Конституційний Суд України вирішив спір між Судом і ОСОБА_1 на користь останньої.

З появою рішення Конституційного Суду України заборгованість зі суддівської винагороди трансформувалась у шкоду, яку завдала держава в особі Верховної Ради України, а не працедавця.

Позов подано до суду після прийняття рішення Конституційним Судом України.

Тому відповідачем за вимогою про стягнення шкоди має бути держава, представляти інтереси якої могли Суд і Верховна Рада України, як суб`єкт, що допустив порушення.

З дня прийняття рішення Конституційним Судом України працедавець звільняється від обов`язку виплати заборгованості зі заробітної плати.

У цьому випадку суд не може вийти за межі позовних вимог відповідно до приписів статті 9 КАС України.

Тому відмовляє у задоволенні позову.

Сторони не понесли судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ