Справа № 420/3720/24
У Х В А Л А
08 квітня 2024 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідача про залишення без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Північна виправна колонія (№90)», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, на стороні відповідача Департаменту з питань виконання кримінальних покарань України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Північна виправна колонія (№90)», за участі третьої особи Департаменту з питань виконання кримінальних покарань України, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», із розрахунку 30000 грн. на місяць за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 включно;
- стягнути з відповідача на користь позивача виплату додаткової винагороди, встановлену постановою КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовця, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з послідуючими змінами та доповненнями від 22 березня 2022 року постановою КМУ № 350, із розрахунку 30000 грн. на місяць за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 включно;
- зобов`язати відповідача нарахувати та провести виплату позивачу додаткової винагороди, на підставі постанови КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовця, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з послідуючими змінами та доповненнями від 22 березня 2022 року постановою КМУ № 350, із розрахунку 30000 грн. на місяць за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 включно.
Ухвалою суду від 19.01.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу надано час для усунення недоліків шляхом надання до суду: уточненої позовної заяви з урахуванням висновків викладених в ухвалі суду, з копіями відповідно до кількості учасників.
До Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла уточненою позовна заява в якій визначено статус Департаменту з питань виконання кримінальних покарань України як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, на стороні відповідача.
Ухвалою від 26.02.2024 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/3720/24, та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
До канцелярії Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд прийняти вказану заяву до розгляду та продовжити розгляду справи з урахуванням позовних вимог в п. 2, п. 3, п. 4 у наступній редакції:
« 2. Визнати протиправними дії (бездіяльність) Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової у розмірі 120 000 грн., встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», із розрахунку 30000 грн. на місяць за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 включно.
3. Стягнути з Відповідача - Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» на користь Позивача - ОСОБА_1 виплату додаткової винагороди у розмірі 120 000 грн., встановлену постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовця, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з послідуючими змінами та доповненнями від 22.03.2022 постановою КМУ № 350, із розрахунку 30000 грн. на місяць за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 включно.
4. Зобов`язати Відповідача нарахувати та провести виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 120 000 грн., на підставі постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовця, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з послідуючими змінами та доповненнями від 22.03.2022 постановою КМУ № 350, із розрахунку 30000 грн. на місяць за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 включно.».
Ухвалою від 18.03.2024 року Одеський окружний адміністративний суд прийняв до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог у справі № 420/3720/24 та ухвалив розглядати справу з урахуванням уточнених позовних вимог.
02.04.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшло клопотання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 . Мотивуючи заявлене клопотання відповідач зазначає, що відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Позивачем заявлені позовні вимоги, щодо стягнення додаткової виплати за період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року, звільнений позивач зі служби 23.02.2023 року, з вимогою щодо виплати йому додаткової винагороди у відповідності до Постанови №168 до установи не звертався, а до суду звернувся з цим позовом лише у січні 2024 року, поза межами визначених законодавством строків, заяви про поновлення строку на звернення з відповідною вимогою до суду позивачем не надавалось.
При розгляді даного клопотання суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч.ч.3, 5 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За приписами ч.ч.1, 2 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Положення ст.122 КАС України не містять норм, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту). Такі правовідносини регулюються положеннями ст.233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 р. № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022 р., ч.ч.1, 2 ст.233 КЗпП України викладено в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст.116)".
Отже, до 19.07.2022 р. КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 р. у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19.01.2023 р. у справі № 460/17052/21 і від 25.04.2023 р. у справі № 380/15245/22.
Предметом позовних вимог ОСОБА_1 у даній справі є протиправні, на думку позивача, дії щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди у розмірі 120 000 грн., встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», із розрахунку 30000 грн. на місяць за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 включно.
На момент виникнення спірних правовідносин ч.2 ст.233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що на спірні правовідносини розповсюджуються положення ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022 р.), та вважає, що право позивача на звернення до суду із цим позовом не обмежене будь-яким строком.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 20.11.2023 р. у справі № 160/5468/23.
Таким чином, позивачем не пропущено строк звернення до суду, а відтак в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.
Керуючись ст.ст.243, 248 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Північна виправна колонія (№90)», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, на стороні відповідача Департаменту з питань виконання кримінальних покарань України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя Г. В. Лебедєва
Суд | Одеський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 08.04.2024 |
Оприлюднено | 12.04.2024 |
Номер документу | 118268933 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо |
Адміністративне
Одеський окружний адміністративний суд
Лебедєва Г.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні