Постанова

від 31.10.2024 по справі 420/3720/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/3720/24

Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г.В.

Дата і місце ухвалення 30.07.2024 р., м.Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді доповідача Шеметенко Л.П.

судді Градовського Ю.М.

судді Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Північна виправна колонія (№90)», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Департамент з питань виконання кримінальних покарань України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Північна виправна колонія (№90)», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Департамент з питань виконання кримінальних покарань України, в якому позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 120 000 грн., встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», із розрахунку 30000 грн. на місяць за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 включно;

- стягнути з Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» на користь ОСОБА_1 виплату додаткової винагороди у розмірі 120000 грн., встановлену постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовця, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з послідуючими змінами та доповненнями від 22.03.2022 постановою КМУ № 350, із розрахунку 30000 грн. на місяць за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 включно;

- зобов`язати Державну установу «Північна виправна колонія (№90)» нарахувати та провести виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 120000 грн., на підставі постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовця, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з послідуючими змінами та доповненнями від 22.03.2022 постановою КМУ № 350, із розрахунку 30000 грн. на місяць за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 включно.

02 квітня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшло клопотання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 .

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» щодо нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн. щомісячно, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 року по 13.05.2022 року.

Зобов`язано Державну установу «Північна виправна колонія (№90)» нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн. щомісячно, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 року по 13.05.2022 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції та ухвалою про відмову у залишенні позовної заяви без розгляду, Державна установа «Північна виправна колонія (№90)» подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог, а також скасувати ухвалу про відмову у залишенні позовної заяви без розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення додаткової виплати за період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року, а звільнений позивач зі служби 23.02.2023 року, з вимогою щодо виплати йому додаткової винагороди у відповідності до Постанови №168 до установи не звертався, а до суду звернувся поза межами визначених законодавством строків, заяви про поновлення строку на звернення з відповідною вимогою до суду позивачем не надавалось. За таких обставин, апелянт вважає, що із врахуванням вимог частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України та ст. 122 КАС України позовна заява підлягає залишенню без розгляду. Щодо суті спірних правовідносин апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які підтверджують несення служби позивачем у період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року, а підставою для задоволення позовних вимог є лише доводи позивача щодо несення служби в заявлений ним період.

Представником позивача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення та ухвали про відмову у залишенні позовної заяви без розгляду, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, яка неодноразово зазнавала реорганізаційних змін, на посаді начальника відділу охорони державної установи «Північна виправна колонія (№ 90).

Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 територія Херсонської міської територіальної громади, на якій розташована державна установа «Північна виправна колонія (№ 90)», з 01.03.2022 року до 11.11.2022 року входила до переліку громад, що перебували у тимчасовій окупації.

Наказом Міністерства юстиції України від 13.05.2022 року №1951/5 «Про оголошення простою установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та медичних реабілітаційних центрів, які тимчасово знаходяться на непідконтрольній Україні території», в державній установі «Північна виправна колонія (№90)» з 14.05.2022 року оголошено простій та дозволено працівникам установи до закінчення простою бути відсутніми на робочих місцях та не виконувати дистанційну роботу поза межами установи.

Наказом державної установи «Північна виправна колонія (№90)» №24/ОС-23 від 23.02.2023 року «По особовому складу» ОСОБА_1 звільнено у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів згідно із п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно наказу Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» №24/ОС-23 від 23.02.2023 року вислуга років позивача станом на дату звільнення складала в календарному обчисленні 23 роки 06 місяців 09 днів, у пільговому обчисленні - 30 років 06 місяців 12 днів.

Позивач зазначає, що у період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року йому не нараховувалася та не виплачувалася додаткова винагорода у розмірі 30000,00 грн. щомісячно, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Позивач вказує, що він має право на нарахування вказаної доплати, а тому вважає бездіяльністю Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» щодо не нарахування та не виплати йому додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, виходив з того, що на спірні правовідносини розповсюджуються положення ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022 р.), тому право позивача на звернення до суду із цим позовом не обмежене будь-яким строком. При цьому, суд першої інстанції в обґрунтування своєї правової позиції послався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.11.2023 р. у справі № 160/5468/23.

Суд першої інстанції, розглядаючи справу та приймаючи рішення, виходив з того, що у період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року позивач мав підстави для отримання додаткової місячної винагороди, встановленої Постановою №168, оскільки проходив службу в межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої надавалась допомога у рамках Програми «єПідтримка».

Переглядаючи справу в апеляційному порядку та надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У силу ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З наведених положень ст. 122 КАС України слідує, що такі не містять норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).

Разом із тим, такі правовідносини регулюються положеннями ст. 233 КЗпП України, адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення ст. 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч. 5 ст. 122 КАС України.

Законом України від 01.07.2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Разом з тим, Законом України від 30.03.2020 року № 540-IX КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 року (постанова Уряду від 11.03.2020 року № 211) та закінчився 30.06.2023 року (постанова Уряду від 27.06.2023 року № 651). Таким чином, на момент звернення позивача із адміністративним позовом до суду у лютому 2024 року, карантин вже не діяв.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Аналогічні висновки викладені, зокрема у постанові Верховного Суду від 21 березня 2023 року (справа № 640/3380/22).

Як вбачається з матеріалів справи, у межах даної справи позивачем заявлені позовні вимоги, щодо стягнення додаткової виплати за період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року, звільнений позивач зі служби 23.02.2023 року, з вимогою щодо виплати йому додаткової винагороди у відповідності до Постанови №168 до відповідача не звертався, а до суду звернувся лише у лютому 2024 року, поза межами визначених законодавством строків, при цьому заяви про поновлення строку на звернення з відповідною вимогою до суду позивачем не надавалось.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції, посилаючись на висновки Верховного Суду у справі № 160/5468/23, дійшов переконання, що на спірні правовідносини розповсюджуються положення ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022 р.), оскільки на момент виникнення спірних правовідносин (з 24.02.2022 по 31.05.2022) діяла саме вказана редакції закону.

Водночас, колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції. Оскільки, правова позиція, викладена Верховним Судом у межах справи № 160/5468/23 полягає в тому, що частина друга статті 233 КЗпП України підлягає застосуванню у редакції, чинній на момент звільнення позивача, а не на момент постановлення оскаржуваного судового рішення. Додатково Верховний Суд вказав, що станом на час звернення позивача до суду діяв карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, тому строк, визначений частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022), не підлягав застосуванню, оскільки продовжувався на строк дії карантину, який закінчився 30.06.2023.

Враховуючи викладене, оскільки у межах даної справи на момент звільнення позивача у лютому 2023 року частина друга статті 233 КЗпП України вже діяла у новій редакції, а встановлений Кабінетом Міністрів України карантин закінчився до моменту подання позовної заяви, посилання суду першої інстанції на зазначені висновки Верховного Суду не є релевантним.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів про поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, які б унеможливили своєчасне звернення до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для залишення адміністративного позову без розгляду та помилковість висновків суду першої інстанції, викладених в ухвалі від 08 квітня 2024 року.

Апеляційний суд зазначає, що статтею 294 КАС України, серед переліку ухвал, що підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, не визначено ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про залишення адміністративного позову без розгляду. Водночас, у відповідності до положень ч.3 ст. 294 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості скасувати ухвалу, що не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

Разом з тим, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Зазначені норми права визначають підстави для залишення адміністративного позову без розгляду у разі пропуску строку звернення до суду без поважних причин.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 31.10.2024 р.

Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: І.О. Турецька