Рішення

від 08.04.2024 по справі 420/1922/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1922/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАСКО-ІМПОРТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАСКО-ІМПОРТ» до Одеської митниці, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати прийняте Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA500410/2023/000035/2 від 16.11.2023 р.;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500410/2023/000082 від 16.11.2023 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в ході здійснення господарської діяльності 07 лиcтопада 2019 року між ТОВ «ВАСКО-ІМПОРТ» (надалі позивач) та фірмою «OZER TICARET INSAAT MALZ. VE GIDA MAD. SAN. LTD» укладено Контракт № 07/11/19 р. на поставку продукції. До Контракту сторонами укладено додаткову угоду № 1 та підписано специфікації.

В листопаді місяці 2023 р. відповідно до умов Контракту та на підставі супроводжувальних документів позивач отримав від фірми «OZER TICARET INSAAT MALZ. VE GIDA MAD. SAN. LTD» товари будівельні матеріали, відповідно до Інвойсу EFI2023000000082 від 27.10.2023 р., загальною вартістю 50 106 USD. З метою декларування вказаного товару позивачем 16.11.2023 р. було подано митну декларацію № 23UA500410002503U1, в якій останній самостійно визначив митну вартість товару в сумі 1 819 704, 62 грн. (графа 12 ВМД).

Відповідачу надано усі документи, передбачені МК України, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів за першим методом.

За результатами митного оформлення МД відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500410/2023/000082 від 16.11.2023 р. та рішення про коригування митної вартості № UA500410/2023/000035/2 від 16.11.2023 р.

Позивач не згодний з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500410/2023/000082 від 16.11.2023 р. та рішенням про коригування митної вартості № № UA500410/2023/000035/2 від 16.11.2023 р., вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, в зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 22.01.2024 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою від 05.02.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №ЕС/7556/24 від 22.2024 року), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що у зв`язку із спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 23UA500410002503U0 від 15.11.2023 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500410/2023/000035/2 від 16.11.2023, а саме:

1) перший та другий аркуші зовнішньоекономічного договору (контракту) № 07/11/19 від 07.11.2019 не містять печаток та підписів покупця та продавця, що в свою чергу свідчить, що вказаний документ може містити явні ознаки підробки;

2) в ході здійснення візуального контролю поданих документів виявлено, що підписи покупця та продавця, що наявні в договорі (контракті) № 07/11/19 від 07.11.2019 та СПЕЦИФІКАЦІЇ № 86 від 27.10.2023 є різними та несхожими, що в свою чергу свідчить, що вказані документи можуть містити явні ознаки підробки; 3) рахунок-фактура (інвойс) № № EFI2023000000082 від 27.10.2023 та пакувальний лист № EFI2023000000082 від 27.10.2023 не містять реквізитів зовнішньоекономічного договору (контракту), отже приналежність вказаних документів саме до даного правочину слід поставити під сумнів;

4) сертифікат про походження товарів № Z 0909082 від 27.10.2023 не містить посилання на інвойс або контракт чи інші товаросупровідні документи, а також не має розбивки по товару, не можливо виокремити окрему позицію товару, а також назви судна, що не дає змоги однозначно ідентифікувати партію товару;

5) декларація країни відправлення № 23411800EX00001710 від 27.10.2023 містить посилання на інші номери комерційних документів;

6) умови поставки товару передбачають наявність страхування вантажу, проте декларантом не надано жодного документа, який підтверджує факт страхування;

7) умови поставки товару, зазначені в додатку до контракту СПЕЦИФІКАЦІЯ № 86 від 27.10.2023 не відповідають пункту, в який доставлено вантаж.

Відповідач зазначає, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500410/2023/000082 від 16.11.2023 р. та рішення про коригування митної вартості № UA500410/2023/000035/2 від 16.11.2023 р. діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «ВАСКО ІМПОРТ».

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

В ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності 07 лиcтопада 2019 року між ТОВ «ВАСКО-ІМПОРТ» та фірмою «OZER TICARET INSAAT MALZ. VE GIDA MAD. SAN. LTD» укладено Контракт № 07/11/19 р. на поставку продукції.

До Контракту сторонами укладено додаткову угоду № 1 та підписано специфікації. Відповідно до п.1.1. Контракту Продавець зобов`язується постачати будівельні матеріали та сировину, в подальшому товари, в асортименті.

Відповідно до п. 1.4. Контракту кількість, асортимент, ціна Товару та фрахт до порту вивантаження погоджується в специфікаціях на кожну поставку.

Пунктом 3.1. Контракту передбачено, що поставка товару здійснюється морським транспортом на умовах CFR Херсон (Україна) «Інкотермс» в редакції 2010 року.

Відповідно до умов CFR Херсон (Україна) «Інкотермс» в редакції 2010 року Продавець товару повинен включити до контрактної ціни товару вартість товару, вартість експортного митного оформлення товару та вартість доставки до порту «Херсон» без вартості розвантаження товару.

Кількість, асортимент, ціна, вартість Товару, що постачається і фрахт до порту вивантаження узгоджується в специфікаціях на кожну поставку. Специфікація є невід`ємною частиною Контракту, яка вступає в силу після підписання сторонами.

В листопаді 2023 р. відповідно до умов Контракту та на підставі супроводжувальних документів позивач отримав від фірми «OZER TICARET INSAAT MALZ. VE GIDA MAD. SAN. LTD» товари будівельні матеріали, відповідно до Інвойсу EFI2023000000082 від 27.10.2023 р., загальною вартістю 50 106 USD.

Позивач здійснив декларування поставленого в Україну товару за митною декларацією, в якій митну вартість товару визначено за першим методом - за ціною договору (контракту).

Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з Митним кодексом України, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 07/11/19 від 07.11.2019; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №СПЕЦИФІКАЦІЯ №86 від 27.10.2023; рахунок-фактура (інвойс) № EFI2023000000082 від 27.10.2023; пакувальний лист № EFI2023000000082 від 27.10.2023; коносамент №1 від 28.10.2023; сертифікат про походження товарів № Z 0909082 від 27.10.2023; копія митної декларації країни відправлення № 23411800EX00001710 від 27.10.2023 року.

Проте, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості митним органом встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, які підтверджують митну вартість товару.

16.11.2023 року Одеською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500410/2023/000082 від 16.11.2023 року та рішення про коригування митної вартості № UA500410/2023/000035/2 від 16.11.2023 року.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № № UA500410/2023/000035/2 від 16.11.2023 року зазначено, що в поданих документах містяться розбіжності. Надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів, а саме:

1) перший та другий аркуші зовнішньоекономічного договору (контракту) № 07/11/19 від 07.11.2019 не містять печаток та підписів покупця та продавця, що в свою чергу свідчить, що вказаний документ може містити явні ознаки підробки;

2) в ході здійснення візуального контролю поданих документів виявлено, що підписи покупця та продавця, що наявні в договорі (контракті) № 07/11/19 від 07.11.2019 та СПЕЦИФІКАЦІЇ № 86 від 27.10.2023 є різними та несхожими, що в свою чергу свідчить, що вказані документи можуть містити явні ознаки підробки; 3) рахунок-фактура (інвойс) № № EFI2023000000082 від 27.10.2023 та пакувальний лист № EFI2023000000082 від 27.10.2023 не містять реквізитів зовнішньоекономічного договору (контракту), отже приналежність вказаних документів саме до даного правочину слід поставити під сумнів;

4) сертифікат про походження товарів № Z 0909082 від 27.10.2023 не містить посилання на інвойс або контракт чи інші товаросупровідні документи, а також не має розбивки по товару, не можливо виокремити окрему позицію товару, а також назви судна, що не дає змоги однозначно ідентифікувати партію товару;

5) декларація країни відправлення № 23411800EX00001710 від 27.10.2023 містить посилання на інші номери комерційних документів;

6) умови поставки товару передбачають наявність страхування вантажу, проте декларантом не надано жодного документа, який підтверджує факт страхування;

7) умови поставки товару, зазначені в додатку до контракту СПЕЦИФІКАЦІЯ № 86 від 27.10.2023 не відповідають пункту, в який доставлено вантаж.

Враховуючи спрацювання профілів ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контрою щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: -виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - каталоги, специфікації фірми виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.

Одеська митниця, приймаючи Рішення про коригування митної вартості товарів, визначила їх митну вартість резервним методом, із застосуванням рівня митної вартості оформлених товарів, митне оформлення яких вже здійснено, на підставі баз даних АСМО «Інспектор-2006» та ЄАІС Держмитслужби ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшою ніж заявлено декларантом.

Позивачу, як декларанту, роз`яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням, останній має право на його оскарження, а також право на випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Позивач, вважаючи протиправними вказані рішення відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п.23,24 ст.4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500410/2023/000035/2 від 16.11.2023 року зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності.

Жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності не надано. Розбіжність це відсутність однаковості в документах щодо митної вартості товару. В рішенні відсутні посилання на розбіжності в наданих документах.

В той же час в договорі, декларації, Інвойсі, які є основними документами, жодних розбіжностей саме у вартості товару не міститься.

Щодо тверджень відповідача про коригування митної вартості товарів у зв`язку з тим, що перший та другий аркуші зовнішньоекономічного договору (контракту) №07/11/19 від 07.11.2019 року не містять печаток та підписів покупця та продавця, що в свою чергу може свідчити, що даний документ може містити ознаки підробки, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 13 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Також відповідно до частини 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов`язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Отже, нормами чинного законодавства не передбачено обов`язку сторін за правочином вчинення дій щодо проставляння підписів та печаток на кожній сторінці договору, який містить більше ніж одну сторінку.

Разом з тим, зовнішньоекономічний договір (контракт) №07/11/19 від 07.11.2019 належним чином засвідчений підписами та печатками покупця та продавця на останній сторінці.

Крім того, суд критично оцінює твердження відповідача в рішенні про коригування митної вартості товарів щодо наявності в наданих декларантом документах ознак підробки.

Суд зазначає, що згідно з підпунктом 29 п.5 Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 28.07.2020 № 107, підробка - створення (повністю або частково) документа, подібного на справжній/автентичний документ, з метою незаконного його використання як справжнього/автентичного документа.

Пленум Верховного Суду України у п. 6 постанови «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» № 8 від 03.06.2005 вказав, що підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими підписами, відбитками печаток та штампів.

В частині тверджень митного органу щодо наявності різних підписів на товаросупровідних документах, суд вважає необхідним зазначити, що митний орган, як і декларант, не має відповідних знань та кваліфікації для встановлення фальсифікації документа.

Висновки про невідповідність, недійсність чи розбіжність у підписах можуть прийматися лише акредитованими відповідно до чинного законодавства експертами на підставі призначеної почеркознавчої експертизи.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду та відповідно до п. 2 ст. 6 Конвенції "про захист прав людини та основоположних свобод" кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Статтею 358 Кримінального кодексу України за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів передбачено кримінальну відповідальність, проте будь-яких доказів порушення кримінальної справи за фактом підробки документів стосовно декларанта митним органом не наведено.

Таким чином, зазначені твердження митного органу є лише припущеннями, та останнім ніяк не обґрунтовано, яким чином зазначені припущення митного органу впливають на митну вартість товару, а тому не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товару за наданими документами.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що доводи відповідача не можуть свідчити про ознаки підробки документів, поданих позивачем під час здійснення митного оформлення товару.

Щодо тверджень відповідача про коригування митної вартості товарів у зв`язку з ненадання позивачем страхових документів, а також доказів на підтвердження витрат на транспортування для підтвердження митної вартості, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, поставка товару здійснювалась на умовах CIF.

За змістом умов постачання CIF Інкотермс 2010 це комерційний торговий термін, який в міжнародній практиці є однією з основних умов поставки товарів. Його назва є абревіатурою, утвореної першими літерами англійського виразу «Cost, Insurance and Freight» («Вартість, страхування і фрахт»).

Поставка товару на умовах CIF має на увазі, що продавець виконав обумовлену поставку в тому випадку, коли товар вже фактично поміщений на борт судна (перейшов через поручні) в порту відвантаження в узгоджені сторонами терміни.

При цьому за умовами поставки CIF продавець повинен сплатити витрати з доставки товару в зазначений порт призначення. Продавець також повинен застрахувати товар (сплативши передбачені страхові внески) від можливих ризиків його повної втрати або часткового пошкодження під час перевезення. Коносамент (товарну квитанцію) і страховий поліс продавець передає покупцеві.

Відповідно до умов Контракту вбачається, що вартість товару розраховано з урахуванням умов поставки товару, відповідно до Специфікації № 86 від 27.10.2023 року умови поставки товару визначені сторонами (CIF IZMAIL), відповідно до правил Інкотермс, при яких фірма «OZER TICARET INSAAT MALZ. VE GIDA MAD. SAN. LTD» поставляє товар та несе всі витрати по доставці товару до порту «IZMAIL», відповідно до інвойсу загальна вартість товару 50 106 USD, враховуючи вартість доставки до порту «IZMAIL».

Твердження відповідача про відсутність будь-якої інформації щодо здійснення або нездійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення є необґрунтованими, оскільки згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 13.02.2018 у справі №803/1112/17, якщо за твердженням декларанта, страхування товару не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.

Таким чином у декларанта відсутній обов`язок доведення факту здійснення або нездійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення.

Доводи відповідача про те, що рахунок-фактура (інвойс) № № EFI2023000000082 від 27.10.2023 та пакувальний лист № EFI2023000000082 від 27.10.2023 року не містять реквізитів зовнішньоекономічного договору (контракту), що ставить під сумнів приналежність вказаних документів саме до даного правочину є необґрунтованими з огляду на таке.

Пакувальний лист - це документ, у якому відображаються всі види й сорти товару, наявного в кожному товарному місці (наприклад, у контейнері, ящику, коробці), тобто він дає інформацію про кількість кожного сорту (число одиниць в упаковці) і номер упаковки (місця), а тому жодним чином не впливає на вартість товару, оскільки не містить вартісних показників. При цьому, пакувальний лист містить посилання на інвойс №6 від 08.07.2023.

Рахунок-фактура (інвойс) - у міжнародній комерційній практиці документ, який надається продавцем покупцю і містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони постачаються покупцю, формальні особливості товару (колір, вагу та ін.), умови поставки та відомості про відправника та отримувача. При цьому, форма вказаного документу не затверджена ні міжнародним законодавством, ні законодавством України.

Отже, враховуючи, що рахунок-фактура № EFI2023000000082 від 27.10.2023 року за своїм змістом містить відомості щодо переліку товару, його кількість і ціну, формальні особливості товару, умови поставки та відомості про відправника та отримувача, які дозволяють їх ідентифікувати, суд приходить до висновку про відсутність у митного органу підстав вважати вказаний документ таким, що викликає сумніви у його достовірності чи достовірності відомостей, які він містить.

При цьому, твердження відповідача щодо не відображення у інвойсі відомостей про контракт, на виконання якого виданий інвойс, не обґрунтований жодною нормою чинного міжнародного чи національного законодавства.

Стосовно твердження відповідача про те, що декларація країни відправлення № № 23411800EX00001710 від 27.10.2023 року містить посилання на інші номери комерційних документів суд зазначає наступне.

Заповнення декларації країни відправлення знаходиться поза межами компетенції позивача, та, відповідно, наявність чи відсутність певних відомостей у ній не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості товару.

Більше того, згідно з ч.3 ст.53 МК України, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом та подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.

Отже, суд вважає неспроможними посилання відповідача на зауваження щодо змісту сертифікату походження, товаросупровідних документів та декларації країни відправлення, оскільки згідно ч. 2 статті 53 Митного кодексу України вони не є документами, які обов`язково подаються для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Стосовно твердження відповідача про те, що умови поставки товару, зазначені в додатку до контракту СПЕЦИФІКАЦІЯ № 86 від 27.10.2023 не відповідають пункту, в який доставлено вантаж, суд зазначає наступне.

Згідно специфікації № 86 від 27.10.2023 року умови поставки товару визначені сторонами (CIF IZMAIL).

Відповідно до поданої позивачем митної декларації поставка товару здійснювалася на умовах поставки СIF UA Ізмаїл.

Відтак, твердження відповідача не відповідають дійсності.

Судом встановлено, що подані позивачем контролюючому органу документи у їх сукупності, банкiвські платіжні доручення ідентифікуються як такі, за якими позивачем оплачений відповідно до договору товар. Подані інвойс та декларація країни відправлення відповідають даті укладення договору, товару вказаному у інвойсі та специфікаціях, особі покупця та вартості товару, що не може свідчити про розбіжністі числового значення митної вартості товару.

В свою чергу, посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Відповідачем не доведено, що зазначені ним недоліки щодо умов поставки вплинули чи могли вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.

Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018р. у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення ст. 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 11.09.2012р. в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеної в постанові від 30.10.2018р. у справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

При цьому митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім іншого, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем не доведено наявності підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості, а саме резервного методу.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів всупереч положенням п.п.2, 4 ч. 2 ст.55 МК України.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р. Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В оскаржуваному рішенні не визначено, яка з перелічених у ч. 2 ст. 58 МК України підстав у даному випадку стала причиною неможливості застосування першого методу, яка складова частина митної вартості товару не піддається обчисленню, або непідтверджена документально, чи неправильно обрахована, що позбавляло позивача можливості надати належні документи чи обґрунтування.

Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500410/2023/000082 від 16.11.2023 року та рішення про коригування митної вартості № UA500410/2023/000035/2 від 16.11.2023 року.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень та на якого відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладений обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не надав суду доказів про правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Частиною 4 ст.159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

З урахуванням доводів позову, тієї обставини, що наданий строк для відзиву сплинув, та станом на час ухвалення рішення відзив на позов до суду не надійшов, згідно автоматизованої системи діловодства суду по справі не зареєстровано будь-яких клопотань, заяв відповідача, суд кваліфікує неподання відповідачем - суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин як визнання позову.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Верховним Судом у постанові від 18.02.2020 року по справі №320/3053/19 сформований правовий висновок, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, лише в сукупності позбавляють позивача права оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов`язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Відповідно, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити Товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою.

Позивачем за подання даного позову сплачено судовий збір в розмірі 5368,00 грн.

Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. (із застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, оскільки позивачем подано позов через підсистему «Електронний суд»).

Що стосується надмірно сплаченого судового збору у розмірі 2945,60 грн., він підлягає поверненню позивачу у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАСКО-ІМПОРТ» (пров. Портовий, буд. 1, м. Херсон, 73003, Код ЄДРПОУ 38151742) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500410/2023/000035/2 від 16.11.2023 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500410/2023/000082 від 16.11.2023 року.

Стягнути з Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАСКО-ІМПОРТ» (пров. Портовий, буд. 1, м. Херсон, 73003, Код ЄДРПОУ 38151742) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні, сорок копійок).

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.