Постанова

від 09.04.2024 по справі 160/241/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/241/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-Криворізький ремонтно-механічний завод, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року (суддя Златін С.В.) у справі №160/241/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-Криворізький ремонтно-механічний завод до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості і пені,-

в с т а н о в и В:

09.01.2020 ТОВ Метінвест-Криворізький ремонтно-механічний завод звернулося до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень, просило:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 37 094 240 грн. (тридцять сім мільйонів шість мільйонів дев`ятсот тридцять чотири тисяч шістсот вісімдесят п`ять грн.), що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача та не включення до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за деклараціями з ПДВ за червень, липень 2015 року та уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації за червень 2015 року на загальну суму 37 094 240 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України через відповідача-1 на користь позивача заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість у розмірі 37 094 240 (тридцять сім мільйонів дев`яносто чотири тисячі двісті сорок грн 00 кой), та пеню нараховану у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за червень, липень 2015 року за період з 06.10.2015 року по 31.12.2019 року у сумі 30 533 004,92 грн. (тридцять мільйонів п`ятсот тридцять три тисячі чотири грн. 92 коп).

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 року, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 28.09.2023 року скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 року, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанції та направляючи справу на новий

розгляд, суд касаційної інстанції виходив з того, що судами не було надано належної правової оцінки дотримання позивачем строку звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у спосіб стягнення відповідних сум у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою та пені.

Під час нового розгляду справи ГУ ДПС у Дніпропетровській області було заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду через пропуск Товариством строку звернення до суду із цим позовом. Клопотання обгрунтовано тим, що згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як самостійно вказує позивач у позовній заяві строк відшкодування ПДВ настав 05.10.2015 року та 04.112015 року, а позов до суду подано 20.01.2020 року. Також відповідач просив суд у разі постановлення ухвали про залишення позовної заяви без розгляду здійснити поворот виконання рішення суду.

У свою чергу, позивачем подано клопотання від 05.02.2024 року про поновлення строку звернення з позовом до суду, яке обгрунтовано тим, що до спірних правовідносин не застосовується строк звернення з позовом до суду, оскільки правовідносини є триваючими; зміна судової практики Верховного Суду призвела до скорочення строку звернення з даними позовами до суду, внаслідок чого позивач перебуває у стані правової невизначеності; позивач на момент подання даного позову до суду був переконаний у тому що строк звернення з позовом до суду не був пропущений; зміна судової практики повинна розглядатися як поважна причини пропуску строку звернення з позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року:

відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест Криворізький ремонтно-механічний завод від 05.02.2024 року про поновлення строку звернення з позовом до суду;

задоволено клопотання ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 01.12.2023 року про залишення позовної заяви без розгляду;

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест Криворізький ремонтно-механічний завод до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості та пені залишено без розгляду.

Частково задоволено заяву ГУ ДПС в Дніпропетровській області про поворот виконання рішення суду:

в поворот виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року у справі № 160/241/20 стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест Криворізький ремонтно-механічний завод (50057, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, буд. 1, код ЄДРПОУ 35484610) на користь Державного бюджету України суму пені у розмірі 30 533 004,92 грн.

За наслідками розгляду справи судом першої інстанції зроблено такі висновки.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем пропущено строк звернення з позовом до суду і підстави для його поновлення відсутні.

Такі висновки суд першої інстанції обгрунтував тим, що згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З цього приводу суд зазначив, що право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ виникло у Товариства у 2015 році, а з позовом до суду позивач звернувся 09.01.2020, тобто з пропуском вказаного строку.

Крім цього, суд першої інстанції зазначив і те, позивачем пропущено строк звернення до суду із вимогами про бюджетне відшкодування, який встановлено ст.102 ПК України (1095 днів) та який враховувався судами (існувала стала судова практика до її зміни на підставі висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19).

Вказані висновки суду першої інстанції стали підставою для залишення позову без розгляду.

Стосовно повороту виконання рішення суду, то суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у зв`язку із залишенням позову без розгляду слід здійснити поворот виконання рішення суду лише в частині відшкодованої позивачу пені у розмірі 30 533 004,92 грн., оскільки така пеня була нарахована та виплачена позивачу на виконання рішення суду у цій справі, яке в подальшому було скасовано судом касаційної інстанції.

З приводу здійснення повороту виконання рішення суду, стосовно відшкодованої позивачу заборгованості з бюджетного відшкодування у розмірі 37 094 240,0грн., суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування повороту виконання рішення суду в частині повернення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 37094240 грн., оскільки позивач підтвердив право на бюджетне відшкодування у цій сумі, а Держава України шляхом перерахуванням даних грошових коштів виконала свій обов`язок перед платником податків. З цього приводу суд першої інстанції зазначив, що в даному випадку рішення суду не слугувало єдиною та достатньою підставою для отримання позивачем суми бюджетного відшкодування; такою підставою слугували прямі норми ПК України, а держава протягом тривалого часу ухилялася від виконання свого обов`язку перед позивачем.

Вказана ухвала суду першої інстанції оскаржена позивачем та ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

В апеляційній скарзі позивач просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на те, що суд першої інстанції не визначив дати, з якої позивач був обізнаний або повинен бути обізнаний про порушення його прав та законних інтересів, а відповідно дійшов безпідставного висновку про порушення позивачем строків звернення з позовом до суду. З цього приводу позивач зазначає про те, що з 01.01.2017 змінено порядок бюджетного відшкодування і бюджетне відшкодування здійснювалося в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення сум бюджетного відшкодування, які реєструвалися в Тимчасовому реєстрі заяв про повернення сум бюджетного відшкодування. При цьому, як зазначає позивач, строки відшкодування сум бюджетного відшкодування, які внесені до Реєстру, не встановлені, а фактичне повернення сум бюджетного відшкодування здійснювалося в межах сум, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Позивач також зазначає, що ДПС України 31 січня 2017 року було сформовано та опубліковано Тимчасовий реєстр, до якого включено суму ПДВ у розмірі 37094240 грн. на відшкодування якої має право позивач. В той же час, починаючи з вказаної дати до часу звернення з позовом до суду вказана суму бюджетної заборгованості так і не було фактично відшкодована, що і стало підставою звернення з позовом до суду. З цими обставинами, вказуючи на наявність у нього права щодо вказаних сум, яке визнано Державою, позивач пов`язує необгрунтованість висновків суду першої інстанції щодо недотримання строків звернення з позовом до суду. Стосовно реалізації права на відшкодування пені, позивач посилається на те, що таке право може бути реалізовано включно до дня погашення бюджетної заборгованості, а оскільки на час звернення з позовом до суду бюджетне відшкодування не було повернуто позивачу, то відсутні і підстави стверджувати про пропуск строку звернення з позовом до суду, в цій частині заявлених вимог.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині часткового задоволення клопотання про поворот виконання судового рішення та прийняти нове рішення, яким клопотання про поворот виконання рішення задовольнити повністю. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що фактична виплата бюджетного відшкодування здійснена не на виконання рішення суду, яке в подальшому було скасовано в касаційному порядку. З цього приводу зазначає, що саме рішення суду слугувало підставою для повернення позивачу бюджетного відшкодування, а оскільки таке рішення суду скасовано, а позов залишено без розгляду, то наявні правові підстави для здійснення повороту виконання рішення суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ГУ ДПС у Дніпропетровській області не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з таких підстав.

Надаючи оцінку дотримання позивачем строків звернення з позовом до суду, суд першої інстанції фактично виходив з того, що оскільки право на бюджетне відшкодування у позивача виникло у 2015 році, то звернувшись з цим позовом до суду 09.01.2020, позивач пропустив строк звернення до суду, який станом на час звернення позивачем з позовом до суду, виходячи із сталої судової практики, визначався із приписів ст.102 ПК України 1095 днів в межах яких може бути заявлена вимога про стягнення бюджетного відшкодування та пені.

Крім цього, суд першої інстанції, пославшись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19, зазначив, що платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Стосовно посилань суду першої інстанції на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19 та якими фактично змінено раніш існуючу правову позицію Верховного Суду щодо строку протягом якого може бути заявлена вимога про стягнення бюджетного відшкодування та пені, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач звернувся до суду з цим позовом в січні 2020 року, тобто фактично за три роки до зміни судової практики щодо застосування строків, в межах яких платник може реалізувати своє право на судовий захист щодо стягнення бюджетного відшкодування та пені.

Справа була розглянута по суті судом першої та апеляційної інстанції, рішення яких, в подальшому, було скасовано судом касаційної інстанції, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зміна судової практики, що відбулася після ухвалення ухвалення судами рішень, нового розгляду справи, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час звернення з позовом до суду та розгляду справи.

Ретроактивність застосування нового зменшеного строку звернення до суду, відповідно до нової позиції Великої Палати Верховного Суду, у часі назад до судових спорів, по яким провадження відкрито на підставі строку звернення до суду у межах 1095 днів, буде вважатися обмеженням процесуальних прав сторони, що є недопустимим відповідно до положень КАС України.

У рішенні від 09.11.2023 (справа LEGROS AND OTHERS v.FRANCE») Європейський суд з прав людини вказав, що ретроактивне застосування у справах, розгляд яких уже розпочався, правового висновку щодо тлумачення строків подання позову, що спричинило визнання позовів у цих справах неприйнятними порушує пункт 1 статті 6 Конвенції, справедливий баланс, якого вимагає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції щодо неправомірного втручання держави у мирне володіння майном».

Отже, і практика Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про неможливість ретроактивного застосування нового зменшеного строку звернення до суду у справах, розгляд яких вже було розпочато.

З цих підстав суд апеляційної вважає необгрунтованим посилання суду першої інстанції на висновки, які зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19.

Не погоджується суд апеляційної інстанції і з висновками суду першої інстанції про те, що датою початку перебігу строку як у 1095 днів так і 6-ти місячного строку слід вважати дату подання позивачем декларацій із заявами про бюджетне відшкодування, а також складення контролюючим органом висновків на відшкодування ПДВ, оскільки сам факт подання заяв про бюджетне відшкодування не свідчить про виникнення у платника права на бюджетне відшкодування, а складені контролюючим висновки про бюджетне відшкодування ПДВ навпаки свідчать про визнання права позивача на бюджетне відшкодування, що не породжує право за звернення з позовом до суду за захистом такого права.

Крім цього, суд першої інстанції залишив поза увагою обставини, на які звертав увагу суд касаційної інстанції у цій справі, а саме те, чи були включені заяви позивача про бюджетне відшкодування до Тимчасовому реєстрі заяв про повернення сум бюджетного відшкодування, оскільки від з`ясування цих обставин також залежить правильність надання оцінки дотримання позивачем строків звернення з позовом до суду.

З цього приводу суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що з 01.01.2017 набув чинності Закон України №19797-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», яким змінено порядок повернення сум бюджетного відшкодування шляхом запровадження формування Реєстрів заяв про повернення сум бюджетного відшкодування.

Пунктом 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що до 01.02.2017 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016, за якими до 01.01.2017 суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік.

Постановою КМУ від 29.03.2017 №189 «Деякі питання бюджетного відшкодування податку на додану вартість» передбачено, що внесення даних та ведення Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється у порядку ст.200 Податкового кодексу України та постановою КМУ від 25.01.2017 №26 «Про затвердження Порядку ведення реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Отже, з огляду на положення вказаних норм вбачається, що законодавством змінено порядок повернення сум податку на додану вартість, при цьому, окремі строки бюджетного відшкодування ПДВ, які внесені до Тимчасового реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування Податковим кодексом не встановлені.

У спірному випадку встановлено, що до сформованого Тимчасового реєстру станом на 31 січня 2017 року було включено суму ПДВ у розмірі 37094240 грн., заявлених позивачем до бюджетного відшкодування. Вказані обставини підтверджуються листом Державної податкової служби України від 12.01.2024 №786/6/99-00-04-02-02-06, яким повідомлено позивача про вказані обставини.

Отже, фактично спірним у цій справі є неповернення сум бюджетного відшкодування ПДВ, які були включені до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

У свою чергу, зміна порядку здійснення бюджетного відшкодування не звільняє контролюючий орган та орган казначейства від виконання своїх обов`язків щодо повернення узгодженої суми податку на додану вартість позивачу у передбачені Податковим кодексом України строки.

Оскільки включення узгоджених сум ПДВ до Тимчасового реєстру відбулось в січні 2017 року, повернення яких відбувалося у хронологічному порядку платникам податку відповідно до дати подання такими платниками заяв про повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ, а позивач звернувся до суду за захистом своїх прав у січні 2020 року, тобто в межах строку 1095 днів, то відсутні підстави стверджувати про порушення позивачем строків звернення з позовом до суду про повернення бюджетного відшкодування.

Щодо строку звернення з позовом до суду про стягнення пені.

З аналізу положень п.200.23 ст.200 ПК України вбачається, що на суму бюджетної заборгованості із відшкодування ПДВ нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Невідшкодування відповідачем суми ПДВ у спірному випадку є триваючим правопорушенням, оскільки порушення прав позивача не припинило своє існування і на дату звернення з позовом до суду.

Таким чином, з огляду на положення п.200.23 ст.200 ПК України, позивач має право на нарахування пені за весь час існування заборгованості по день її фактичного погашення.

У свою чергу, строки звернення з позовом про стягнення пені слід визначати із урахуванням судової практики, яка склалася станом на час звернення позивача з позовом до суду, оскільки саме такий підхід буде свідчити про дотримання принципів правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд у цій справі, про що зазначено вище.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції необгрунтовано та помилково залишено позов без розгляду. У свою чергу, відсутність підстав для залишення позову без розгляду свідчить і про відсутність підстав для здійснення повороту виконання рішення суду.

З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 320, 321, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-Криворізький ремонтно-механічний завод задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі №160/241/20 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у строки та виападках, передбачених ст.ст.328. 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини проголошено 09.04.2024

Повне судове рішення складено 10.04.2024

Головуючий - суддяЯ.В. Семененко

суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк