Постанова

від 08.04.2024 по справі 340/6395/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 340/6395/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКСАМИТ-ПОСТАЧ» на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року в адміністративній справі №340/6395/23 (головуючий суддя І-ї інстанції - Пасічник Ю.П.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКСАМИТ-ПОСТАЧ» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 04.08.2023 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 липня 2023 року №00054470702 та №00054490702.

В обгрунтування позову зазначено, що висновки акту перевірки є необгрунтованими. Зазначає, що реалізація транспортних засобів VW Touareg R-Line; Tоyota Land Cruiser Prado 150; Ауди Q8 SL, здійснювалась за результатами переоцінки основних засобів, за ціною визначеною висновками експертної організації ПП «Кіровоградське бюро експертної оцінки» та за ціною договору, а тому, при реалізації вказаних автомобілів позивач дотримався вимог ст.188 Податкового кодексу України щодо визначення бази оподаткування податком на додану вартість, адже вартість продажу об`єкта не являється нижчою за рівень звичайних цін на дані автомобілі.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, оскільки Методика оцінки майна, яка затверджена постановою КМУ №1891 від 10.12.2003 року, застосовується лише для оцінки майна державних та комунальних підприємств, а тому судом першої інстанції невірно застосовано Методику оцінки до висновків про орієнтовну (приблизну) вартість майна ТОВ «ОКСАМИТ-ПОСТАЧ».

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОКСАМИТ-ПОСТАЧ» є суб`єктом господарювання (ЄДРПОУ №39172231). Позивач перебуває на податковому обліку в органах ДПС України, є платником податку на додану вартість (ІПН 391722311085).

Відповідач - Головне управління ДПС у Кіровоградській області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

В період з 14.06.2023 року по 22.06.2023 року контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання законності декларування заявленого позивачем до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з ПДВ за квітень 2023 року, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих рахунків, за результатами якої 29.06.2023 року складено акт перевірки №5089/11-28-07-02/ НОМЕР_1 (а.с.152-156).

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем:

- п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, пп.200.1, п.200.4 ст.200, п. 201.1, п. 201.10 ст.201 ПК України, оскільки завищено бюджетне відшкодування за квітень 2023 року у сумі 217851 грн.;

- п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2. п.198.6 ст.198, пп.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, оскільки завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за квітень 2023 року на суму 232274 грн..

Висновки щодо виявлених порушень ґрунтуються на тому, що позивачем завищено від`ємне значення по рядку 16.1 декларації за квітень 2023 року на загальну суму 450124 грн. (449221,95+164,59+737,78) за рахунок:

- заниження податкового зобов`язання на загальну суму 449221,95 грн. у зв`язку з реалізацією необоротних активів нижче балансової (залишкової) вартості в періодах: листопад 2022 року на суму 95554,74 грн., грудень 2022 року на суму 353667,21 грн.;

- заниження податкового зобов`язання на загальну суму 737,78 грн. у зв`язку із наданням послуг оренди необоротних активів нижче звичайних цін за березень 2022 року;

- завищення податкового кредиту за листопад 2022 року по взаєморозрахунках з ТОВ «Хюррем» на суму ПДВ 164,59 грн..

На підставі акту перевірки контролюючим органом 19.07.2023 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00054490702, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2023 на суму 232274 грн. (а.с.157,158);

- №00054470702, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 217851 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 54463 грн. (а.с.159-160).

На підтвердження сум визначених оскаржуваними рішеннями відповідачем здійснено відповідний розрахунок, а також, на вимогу суду, детальний розрахунок за кожним оскаржуваним рішенням (а.с.161, 189).

Не погодившись з рішеннями контролюючого органу, позивач оскаржив такі рішення до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно зі статтею 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Пунктом 80.1. статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Приписами п.81.1 статті 81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відповідно до пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Згідно п.80.10 статті 80 Податкового кодексу України порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до п.86.1. статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Пунктом 86.5. статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

З матеріалів справи вбачається, що висновками акту фактичної перевірки від 29.06.2023 року за №5089/11-28-07-02/39172231 встановлено, зокрема, заниження позивачем податкового зобов`язання на загальну суму 737,78 грн: у зв`язку із наданням послуг оренди необоротних активів нижче звичайних цін за березень 2022 року, а також завищення податкового кредиту за листопад 2022 року по взаєморозрахунках з ТОВ «Хюррем» на суму ПДВ 164,59 грн..

Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність висновків податкового органу в частині вказаного вище порушення, оскільки позивачем під час розгляду справи жодних обґрунтованих доказів, якими спростовуються висновки посадових осіб відповідача, щодо вищезазначених порушень, не надано.

В апеляційній скарзі позивач висловлює свою незгоду з рішенням суду першої інстанції в цій частині з посиланням лише на норми ПК України та Закону України «Про ціни і ціноутворення».

Адміністративний позов, не містить будь-яких обгрунтувань на спростування висновків акту перевірки, щодо вищезазначених порушень. Позовні вимоги в цій частині у встановлений КАС України спосіб позивачем не доповнювались та не змінювались. Апеляційна скарга також не містить будь-яких обгрунтувань та посилань на певні докази щодо спростування вказаного порушення.

Відповідно до частини 1 статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Визначений частиною 2 вказаної статті обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, не звільняє позивача від визначення підстав позову, обгрунтувань своєї позиції та доведення тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до частини 1 статі 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд не визначає на свій розсуд підстави позовних вимог та докази на їх обгрунтування, а відтак апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Стосовно висновків акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час здійснення операцій з реалізації транспортних засобів: VW Touareg R-Line; Tоyota Land Cruiser Prado 150; Ауди Q8 SL, апеляційний суд зазначає наступне.

Здійснюючи реалізацію вищевказаних транспортних засобів, позивач, зазначаючи про правомірність визначення ціни реалізації посилається на проведення переоцінки транспортних засобів:

- VW Touareg R-Line зміна вартості на 770913, 65 грн. (з 1992788,62 грн. зменшено до 358333,33 грн., або на 82%);

- Tоyota Land Cruiser Prado 150 - зміна вартості на 498022,13 грн. (з 1214905,83 грн. зменшено до 291666,67 грн., або на 76%);

- Ауди Q8 SL - зміна вартості на 1066090,88 грн. (з 2127319,27 грн. зменшено до 316666,67 грн., або на 85,11%).

На підтвердження переоцінки транспортних засобів позивачем до матеріалів справи долучено акти переоцінки основних засобів (а.с.63, 64, 95, 96, 120, 121).

Як зазначив позивач, підставою для здійснення переоцінки транспортних засобів з метою визначення їх ціни, на дату їх переоцінки, є Висновки про орієнтовну (приблизну) вартість майна, які складені ПП «Кіровоградське бюро експертної оцінки» (а.с.65, 66, 97, 98, 122, 123).

Подальша реалізація транспортних засобів, за ціною визначеною після здійснення їх переоцінки, підтверджується договорами купівлі-продажу від 02.11.2022 року, 14.12.2022 року, 26.12.2022 року (а.с.68-72,101-107,126-130).

Надаючи правову оцінку правомірності здійснення переоцінки основних засобів та використання їх наслідків в подальшій господарській діяльності позивача, суд дійшов наступних висновків.

Наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (далі - П(С)БО 7).

Згідно п.2 П(С)БО 7 норми Національного положення (стандарту) 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Відповідно до п.п.5.1.5. п.п.5.1. п.5 П(С)БО 7 для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами основні засоби транспортні засоби.

Відповідно до п.16 П(С)БО 7 підприємство може переоцінювати об`єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об`єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об`єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об`єктів групи основних засобів, до якої належить цей об`єкт.

Як вбачається з акту перевірки від 29.06.2023 року №5089/11-28-07-02/39172231 (аркуш 11 акту), за даними бухгалтерського обліку у позивача окрім транспортних засобів VW Touareg R-Line; Tоyota Land Cruiser Prado 150; Ауди Q8 SL, обліковуються інші основні засоби: автомобіль Nissan X-Trail, трактори, сівалки, борони, культиватори, транспортні пристрої для сівалок.

Отже, в силу положень п.16 П(С)БО 7, переоцінці підлягали всі основні засоби, а не лише VW Touareg R-Line; Tоyota Land Cruiser Prado 150; Ауди Q8 SL.

Натомість доказів переоцінки інших основних засобів позивачем не надано.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року №2658-III (далі по тексту - Закон №2658, в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 12 Закону №2658 звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення послався на Постанову КМУ від 10.12.2003 року №1891, якою затверджено Методику оцінки майна (далі по тексту - Методика оцінки). Зокрема, додатками до Методики оцінки визначено форми документів, якими оформляються результати проведених процедур щодо оцінки майна: акт оцінки майна (додаток 2), висновок про вартість майна (додаток 3).

Позивач в апеляційній скарзі зазначає про те, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, оскільки Методика оцінки майна, яка затверджена постановою КМУ №1891 від 10.12.2003 року, застосовується лише для оцінки майна державних та комунальних підприємств, а тому судом першої інстанції невірно застосовано Методику оцінки до висновків про орієнтовну (приблизну) вартість майна ТОВ «ОКСАМИТ-ПОСТАЧ». Проте, позивач взагалі ніяким нормативним документом не обгрунтовує порядок проведеної ним переоцінки.

З цього приводу апеляційний суд зазначає наступне.

На підтвердження проведення оцінки транспортних засобів з метою їх переоцінки та подальшої реалізації позивач посилається на Висновки про орієнтовну (приблизну) вартість майна, які складені ПП «Кіровоградське бюро експертної оцінки» (а.с.65, 66, 97, 98, 122, 123).

Вказані висновки всупереч положенням статті 7 Закону №2658 складені не для цілей бухгалтерського обліку з метою переоцінки основних фондів, а для визначення орієнтовної (приблизної) вартості в інформаційних цілях.

Висновки про орієнтовну (приблизну) вартість майна не містять посилань на будь-який порядок, методику, тощо, які застосовувались оцінювачем для надання таких висновків, як і не містять актів про дослідження транспортних засобів, на підставі яких і повинні надаватись висновки.

Апеляційний суд вдруге зазначає, що згідно тексту вказаних висновків їх мета визначення орієнтовної (приблизної) вартості в інформаційних цілях, в той час як для реалізації майна повинна визначатись ринкова вартість майна.

Так, наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року за №1074/8395, затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі по тексту - Методика №142, в редакції на час спірних правовідносин).

Згідно із пунктами 1.2. та 1.3 вказана Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту.

Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Згідно із пунктом 1.4. Методика застосовується з метою визначення ринкової вартості КТЗ, їх складників у разі відчуження.

Відповідно до пунктів 4.1.- 4.3. Методики №142 оцінка КТЗ передбачає урахування технічних, технологічних характеристик та особливостей об`єкта оцінки, умов його експлуатації, обслуговування та зберігання, технічного стану на підставі відповідної технічної, довідкової, облікової документації та обстежень. Виходячи з мети оцінки здійснюються всі процедури в межах методів оцінки, визначених цією Методикою. За результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження) за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта або інший документ, передбачений законодавством (далі - висновок експерта).

Згідно пункту 4.4. Методики №142 у звіті (акті) або висновку експерта про оцінку КТЗ зазначається така інформація:

а) повне найменування суб`єкта оціночної діяльності, його місцезнаходження, телефон (факс), номер та термін дії сертифіката суб`єкта оціночної діяльності;

б) дата надходження матеріалів для оцінки і дата підписання звіту (акта), висновку;

в) найменування юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, яка призначила (замовила) оцінку КТЗ;

г) питання (завдання), що поставлені перед оцінювачем (експертом) (мета оцінки);

ґ) назва об`єкта (об`єктів), представленого для оцінки;

д) найменування юридичної особи (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи), місцезнаходження (місце проживання) власника майна та його майнові права на КТЗ;

е) відомості про фізичну особу, що здійснює оцінку КТЗ: посада, прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальності (загальна й оціночна за напрямом програми базової підготовки), стаж роботи за цими спеціальностями, учений ступінь і вчене звання (за наявності), номер, дата видачі кваліфікаційного свідоцтва та посвідчення про підвищення кваліфікації;

є) інформація, що має значення для виконання оцінки, з посиланням на джерела її отримання;

ж) клопотання оцінювача, експерта про надання додаткових матеріалів, результати їх розгляду (якщо це мало місце);

з) перелік використаних довідкових джерел інформації, літератури із зазначенням основних бібліографічних даних (найменування, автори, місце та рік видання);

и) дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом);

і) відомості про осіб, які брали участь в огляді об`єкта оцінки, якщо їх участь обумовлена призначенням оцінки або договором про виконання оцінки;

ї) ідентифікаційні дані КТЗ відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) або з копій цих документів;

й) показання одометра (тахографа) КТЗ або лічильника мотогодин (за наявності);

к) результати візуального огляду щодо відповідності (невідповідності) номерів кузова, шасі, інших складових частин записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) або в інших документах;

л) відомості про комплектність та укомплектованість КТЗ;

м) відомості про склад оновлених складників КТЗ, інформаційні ознаки виконаного відновлювального ремонту, інші обставини, які мають значення для розв`язання поставлених питань;

н) відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів;

о) перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки та припущення, у межах яких проводилася оцінка;

п) викладення змісту використаних методичних підходів, методів, оціночних процедур та відповідних розрахунків;

р) висновок про вартість майна або висновок про результати автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження);

с) додатки, які становлять невід`ємну частину звіту (акта), висновку експерта про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки. У додатках також може бути графічна розгортка побудови пошкодженого або розукомплектованого КТЗ з відображенням характеру пошкоджень або протокол технічного огляду з посиланням на характер і обсяг його пошкодження.

З наведеного вбачається, що наявні в матеріалах справи Висновки про орієнтовну (приблизну) вартість майна, які складені ПП «Кіровоградське бюро експертної оцінки», не відповідають за своїм змістом як Закону №2658 так і Методики №142 (а.с.65, 66, 97, 98, 122, 123).

Відтак, зазначені висновки про орієнтовну (приблизну) вартість майна не могли використовуватись позивачем при продажу (відчуженні) майна (колісних транспортних засобів).

Застосування судом першої інстанції при прийнятті рішення Методики оцінки майна, затвердженої Постановою КМУ від 10.12.2003 року №1891, замість Методики №142, не впливає на наявність виявленого під час перевірки порушення.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що переоцінка зазначених вище трьох транспортних засобів не може вважатись переоцінкою основних засобів товариства, оскільки, як встановлено вище, інші основні засоби переоцінці не піддавались.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що переоцінка транспортних засобів здійснена позивачем з порушенням вимог П(С)БО 7 та Закону №2658, а тому результати такої переоцінки не могли бути використані під час реалізації транспортних засобів VW Touareg R-Line; Tоyota Land Cruiser Prado 150; Ауди Q8 SL, які належали оцінці при їх відчужені відповідно до вимог Методики №142.

Отже, позивач безпідставно занизив балансову (залишкову) вартість за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснювались реалізація таких автомобілів.

При здійсненні операцій з реалізації транспортних засобів позивач занизив базу оподаткування податком на додану вартість (різниця між балансовою (залишковою) вартістю за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснювались така реалізація та обсягом постачання без ПДВ при такій реалізації).

Відповідно до п.188.1. ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Враховуючи вищевикладене, позивач при здійсненні операцій з реалізації транспортних засобів нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснювались такі операції, занизив податкове зобов`язання на загальну суму 449221,95 грн., в т.ч. по періодах: листопад 2022 року на суму 95554,74 грн.; грудень 2022 року на суму 353667,21 грн..

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКСАМИТ-ПОСТАЧ» на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року в адміністративній справі №340/6395/23 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року в адміністративній справі №340/6395/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяТ.І. Ясенова