Постанова

від 09.04.2024 по справі 580/1567/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/1567/23 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О.,

Кучми А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року про залишення без задоволення заяви про встановлення судового контролю у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, Державної судової адміністрації України, третя особа: Рада суддів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області (далі - відповідач 1), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 2), в якій з урахуванням уточнень просив:

-визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації в Черкаській області та Державної судової адміністрації України щодо невиплати належного розміру суддівської винагороди за період з 01.12.2022 по 31.12.2022 включно;

-стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації в Черкаській області та Державної судової адміністрації України недоплачену суддівську винагороду за період з 01.12.2022 по 31.12.2022 включно в сумі 89 316,00 грн.,

-зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Черкаській області та Державну судову адміністрацію України подати у 15 днів звіт про виконання судового рішення;

-допустити негайне виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо невиплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.12.2022 по 31.12.2022; зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області нарахувати та виплатити судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 суддівську винагороду з 01.12.2022 по 31.12.2022 включно з відрахуванням обов`язкових податків і зборів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказане судове рішення, набрало законної сили - 16.08.2023.

29.09.2023 позивачу видано виконавчий лист.

07.11.2023 постановою ДВС відкрито виконавче провадження НОМЕР_1.

24.01.2024 до суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про встановлення судового контролю, в якій просить надати боржнику строк для подання суду звіту про виконання винесеного ним рішення.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що рішення суду, яке набрало законної сили, відповідач в добровільному порядку не виконує. Встановлені у вказаному судовому рішенні правовідносини продовжують існувати на час звернення із вказаною заявою. А тому, на думку заявника, наявні підстави для встановлення судового контролю.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі №580/1567/23 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким вимоги задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що рішення суду містить майновий характер, оскільки рішення суду у цій справі має саме зобов`язальний характер (зобов`язати нарахувати і виплатити суддівську винагороду), відповідно, процедура примусового виконання проводиться органами Державної виконавчої служби, а не Державною казначейською службою України.

Також апелянт зазначає, що відповідач свідомо не виконує вимоги закону в частині належного нарахування та виплати суддівської винагороди, тому встановлення судового контролю є необхідним для забезпечення виконання рішення суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, Державної судової адміністрації України, третя особа: Рада суддів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач - 1 просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції. Позивач в обґрунтування своїх доводів зазначає, що чинним законодавством України встановлений спосіб виконання судових рішень на користь суддів, а саме: шляхом стягнення коштів за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів". Однак, у 2024 році виділено 10 000 гривень по бюджетній програмі 0501150, яких недостатньо для виконання рішень судів. Також відповідач - 1 зазначає, що усвідомлює обов`язковість виконання судового рішення, що набрало законної сили, вживає заходи для повного його виконання, проте не може його виконати у зв`язку із відсутністю відповідних бюджетних призначень.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року заяву позивача, подану в порядку ст. 382 КАС України, залишено без задоволення.

Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що нарахована сума суддівської винагороди в розмірі 75672,00 грн буде виплачена в межах виділених бюджетних асигнувань. Також суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів існування у суб`єкта владних повноважень наміру допускати порушення закону у процедурі виконання судового рішення у цій справі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.

Положеннями статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.

Крім того, приписами частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).

Тобто, положеннями КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, а також шляхом визнання протиправними рішень, дій, вчинених на виконання такого рішення. Такі види судового контролю є спеціальними видами провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Проаналізувавши особливості судового контролю, встановлення якого передбачено ст. 382 КАС України, колегія суддів зазначає, що для його застосування мають бути наявні відповідні правові умови.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Отже, встановлення судового контролю відповідно до ст. 382 КАС України має превентивний характер, спрямований на формування у суб`єкта владних повноважень - відповідача дисципліни в виконанні такого рішення, в тому випадку коли існують підстави вважати, що відповідач має намір ухилитись або ухиляється від виконання судового рішення.

Надаючи правову оцінку доводам заяви позивача, поданої у порядку ст. 382 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Позивач, обґрунтовуючи свою заяву, зазначив, що станом на день подання такої заяви рішення суду відповідачем не виконано, що порушує його конституційні права.

Оцінюючи повноту виконання рішення суду від 22 травня 2023 року у цій справі, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 151 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі Закон №1402- VIII) Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Згідно з частиною 4 статті 148 Закону №1402-VIII функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники коштів поділяються на головних розпорядників та розпорядників нижчого рівня.

На підставі статті статті 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» затверджені бюджетні призначення на 2023 рік у розрізі відповідальних виконавців за бюджетними програмами, розподіл видатків на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення регулюються Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон) і Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок).

Відповідно до статті 3 Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Абзацом десятим пункту 25 Порядку передбачено, що у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

Зважаючи на вказане, апеляційний суд констатує, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється у порядку черговості згідно з чинним законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.

Додатком 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено відповідні бюджетні асигнування по програмі 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів».

Згідно з розрахунком щодо нарахованої суддівської винагороди позивачеві у справі №580/1567/23 сума суддівської винагороди до виплати складає 75672,00 гривні.

Як вбачається з матеріалів справи, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Черкаській області розглянуло заяву позивача від 22.08.2023 та листом від 08.09.2023 №04-1823/22 повідомлено про готовність виплати суми у межах виділених бюджетних асигнувань.

З листа від 08.09.2023 №04-1823/22 Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області також встановлено, що 15 серпня 2023 року В.о. Голови ДСА України М.В. Пампурою затверджено Територіальному управлінню кошторис по КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» у сумі 5300,00 гривень.

Суд зазначає, що виконання рішення з виплати нарахованої суддівської винагороди, не виконано через відсутність відповідних бюджетних асигнувань.

Тобто, дефіцит бюджетних асигнувань у територіального управління (як розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня) позбавляє можливості останнього виконати рішення суду від 22.05.2023 у цій справі, у бажані позивачем строки.

Суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Зазначені висновки Суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17.

Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, зокрема, у публічно-правових спорах, адміністративні суди повинні зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, щоб це не призводило до порушення основоположних засад адміністративного судочинства та щоб такі засоби не були надмірними за визначених умов та не призводили до порушення прав, гарантованих Конституцією та законами України, а також Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Це означає, що негативні наслідки недобровільного виконання судового рішення мають бути пропорційними та збалансованими, а санкції, накладені судом у зв`язку з невиконанням судового рішення, не повинні бути надмірними. При цьому мають враховуватися усі обставини, які стали причиною невиконання судового рішення, надаватися оцінка діям боржника, спрямованих на таке виконання, міру його вини тощо.

Такі висновки викладені Верховним Судом у постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20.

На думку колегії, невиконання судового рішення у зв`язку з відсутністю відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не призводить до порушення прав, гарантованих Конституцією та законами України, а також Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд зауважує, що застосування процесуальних засобів реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, у спосіб встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, за наявності з`ясованих судом обставин, не відповідає його меті, оскільки дії відповідача вже спрямовані на забезпечення виконання судового рішення, однак його виконання у бажані позивачем строки не можливе у зв`язку з відсутністю відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів. Виділення коштів із Державного бюджету для фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі відповідача - 1 і вимагати від нього таких дій, не має правових підстав.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідач додав до матеріалів відзиву на апеляційну скаргу позивача у цій справі копію листа від 26.01.2024 №04-311/24 Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, яким останнє звернулось до Державної судової адміністрації України щодо додаткового призначення фінансових ресурсів з метою виконання рішення судів, що свідчить проте, що розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, вчиняє всі залежні від нього дії з метою виконання рішення суду та відновлення порушених у зв`язку з цим прав позивача.

Водночас, колегія суддів звертає увагу позивача на те, що відповідно до частини 4 статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Таким законом є Закон України «Про виконавче провадження» від 2.06.16 №1403-VIII, відповідно до статті 1 якого примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів існування у суб`єкта владних повноважень наміру допускати порушення закону у процедурі виконання судового рішення у цій справі, тому відсутні підстави для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю у справі.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а тому не є підставою для скасування ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для встановлення судового контролю.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року- залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

А.Ю. Кучма