Постанова

від 10.04.2024 по справі 580/8819/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/8819/23 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Єгорової Н.М.,

Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі та стягнення коштів.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління Національної поліції в Черкаській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом №31о/с від 21.01.2021 року ОСОБА_1 було призначено на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліцейської діяльності №2 Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

Наказом від 31.08.2021 року за №1171 о/с позивачу присвоєно звання лейтенант поліції.

25.07.2023 року наказом №1260 позивача направлено для проходження стажування кандидатів на посаду поліцейського офіцера громади.

Наказом від 07.08.2023 року за №236 о/с позивача було відсторонено від виконання службових обов`язків з 07.08.2023 року.

Наказом №1467 від 28.08.2023 року за вчинення дисциплінарного проступку позивача звільнено зі служби в поліції.

Спірним наказом №1467 від 28.08.2023 року, ряд службових осіб поліції притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Зокрема, позивача звільнено за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог ч. 1, 2 ст. 7, п. 1, 3 ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 3, 7, 11 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 3 Розділу І Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів громад, затвердженої Наказом МВС України від 28.07.2017 №650, ст. 28, ч. 1 ст. 29 Конституції України, ст. 3, ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ст. 207 - 208 КПК України, ч. 1,2 ст. 260 КУпАП, абз 3 п. 8 розділу VІІ Інструкції з організації діяльності чергової служби в національній поліції України, п. 2 Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Підставою для прийняття цього наказу став затверджений 25.08.2023 року начальником ГУНП в Черкаській області В. Гуріним висновок за результатами службового розслідування щодо порушення службової дисципліни окремими поліцейськими Черкаського районного управління поліції ГУНП (далі - висновок службового розслідування).

Так, у вказаному висновку зазначено:

«Під час службового розслідування встановлено, що 02.08.2023 року до будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , за місцем проживання гр. ОСОБА_3 приїхав капітан поліції ОСОБА_4 та лейтенант поліції ОСОБА_1 на службовому автомобілі Renault Duster д.н.з. НОМЕР_1 .

Після цього гр. ОСОБА_3 разом із вказаними поліцейськими, на службовому автомобілі Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_1 , поїхав до будинку АДРЕСА_2 , де проживає сім`я ОСОБА_5.

Перебуваючи за вказаною адресою, капітан поліції ОСОБА_4 спілкувався з гр. ОСОБА_5 з приводу крадіжок з сусіднього будинку. Після цього, капітан поліції ОСОБА_4 і лейтенант поліції ОСОБА_1 підвезли гр. ОСОБА_3 до його місця проживання та повідомили, що він має три дні, щоб знайти білий плазмовий телевізор, але в кого саме, де і коли його вкрали не повідомили.

Вищенаведене підтверджується поясненнями гр. ОСОБА_3 , його матері ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_5

04.08.2023 року о 18 год 22 хв до гр. ОСОБА_3 на мобільний телефон зателефонував капітан поліції ОСОБА_4 та без пояснення причин наказав прибути до поліцейської дільниці у с. Крутьки Золотоніського району, взявши із собою копію паспорта та довідку про лікування.

Після цього гр. ОСОБА_3 , турбуючись про своє життя і здоров`я, прохав свою матір ОСОБА_6 піти з ним до капітана поліції ОСОБА_4 , однак вона відмовилась та надала копію паспорта та довідку про лікування.

Взявши вказані документи, гр. ОСОБА_3 попрямував в напрямку с. Крутьки та рухаючись по вул. Устименка зустрів капітана поліції ОСОБА_4 та лейтенанта поліції ОСОБА_1 , які рухались назустріч на службовому автомобілі Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_1 .

Службовий автомобіль зупинився та з водійського місця вказаного автомобіля вийшов капітан поліції ОСОБА_4 , який обійшов автомобіль і покликав ОСОБА_3 .

У свою чергу, ОСОБА_3 підійшов до капітана поліції ОСОБА_4 , який забрав у нього копію паспорта та довідку про перебування на лікуванні та передав лейтенанту поліції ОСОБА_1 .

Після цього, капітан поліції ОСОБА_4 , без будь-якого попередження, дістав з поясного спорядження кайданки та одягнув на ліву руку гр. ОСОБА_3 однак останній швидко забрав руки.

Після цього капітан поліції ОСОБА_4 покликав лейтенанта поліції ОСОБА_1 та наказав допомогти йому обмежити пересування гр. ОСОБА_3 із застосуванням фізичної сили.

Тоді гр. ОСОБА_3 підкорився вимогам поліцейських та перестав чинити супротив, після чого капітан ОСОБА_4 завів обидві руки гр. ОСОБА_3 за спину та застосував спеціальний засіб обмеження рухомості - кайданки.

В подальшому, гр. ОСОБА_3 було поміщено на заднє пасажирське сидіння службового автомобіля Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_1 , а лейтенант поліції ОСОБА_1 , пересівши до гр. ОСОБА_3 , одягнув на голову потерпілому чорний поліетиленовий пакет і вказаний автомобіль під керуванням ОСОБА_4 вирушив у бік лісу, що розташований на південь від с. Крутьки.

Знаходячись в автомобілі, капітан поліції ОСОБА_4 та лейтенант поліції ОСОБА_1 погрожували гр. ОСОБА_3 фізичною розправою під вигаданими приводами, що нібито він не виконав їх доручень та завдань по віднайденню викраденого телевізора.

Проїхавши невелику відстань, капітан поліції ОСОБА_4 та лейтенант поліції ОСОБА_1 витягли гр. ОСОБА_3 з автомобіля та з одягненим на голову пакетом та одягненими на руках кайданками за спиною, провели навколо службового автомобіля Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_1 , після цього, гр. ОСОБА_3 було знову поміщено на заднє пасажирське сидіння цього ж автомобіля, при цьому, демонструючи, що нібито його пересаджено у інший автомобіль.

Знаходячись у цьому автомобілі лейтенант поліції ОСОБА_1 , сівши поруч, наніс потерпілому декілька ударів долонею руки по спині та голові.

Після цього, капітан поліції ОСОБА_4 , який знаходився на водійському місці автомобіля, наніс декілька ударів кулаком руки по голові потерпілого. Вказані незаконні дії поліцейських супроводжувались вимогами у визнанні гр. ОСОБА_3 крадіжки телевізора та запитаннями куди він його заховав.

Проїхавши невелику відстань, капітан поліції ОСОБА_4 та лейтенант поліції ОСОБА_1 вдруге витягли ОСОБА_3 з автомобіля і, з надягнутим на голову пакетом та одягненими на руках кайданками за спиною, провели навколо службового автомобіля Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_1 , після цього гр. ОСОБА_3 було поміщено у багажне відділення цього ж автомобіля, при цьому, демонструючи що нібито його поміщено у інший автомобіль.

Тоді, службовий автомобіль Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_1 , розпочав рух, однак через незакриті двері багажного відділення одразу зупинився.

Вийшовши із автомобіля, лейтенант поліції ОСОБА_1 відчинив багажне відділення і три рази наніс удари кулаком руки в область голови гр. ОСОБА_3 , після чого зачинив двері багажного відділення і автомобіль поїхав. Їдучи в автомобілі, лейтенант ОСОБА_1 погрожував гр. ОСОБА_3 вбивством шляхом утоплення у водоймі.

Через невеликий проміжок часу, службовий автомобіль Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням капітана поліції ОСОБА_4 , прибув до лісу, що розташований на південь від с. Крутьки, де поліцейські, капітан поліції ОСОБА_4 та лейтенант поліції ОСОБА_1 , витягли гр. ОСОБА_3 з багажного відділення, наказали стати на коліна і у такому положенні лейтенант поліції ОСОБА_1 одразу наніс йому декілька ударів кулакам по голові та ногами по тулубу. При цьому, вказані незаконні дії супроводжувались розмовами під вигаданими приводами, що гр. ОСОБА_3 нібито не виконав доручень та завдань поліцейських по віднайденню викраденого телевізора.

Після цього, лейтенант поліції ОСОБА_1 підняв гр. ОСОБА_3 за пакет, що був одягнутий у нього на голові і, нахиливши його вниз, перекриваючи доступ до повітря, намагаючись задушити гр. ОСОБА_3 , повів його у такому положенні вглиб лісу, періодично вдаряючи його головою об дерева, приблизно 5 разів.

Водночас капітан ОСОБА_4 наносив гр. ОСОБА_3 удари ногами по тулубу і ногам ззаду.

Пройшовши невелику відстань, капітан поліції ОСОБА_4 та лейтенант поліції ОСОБА_1 кинули гр. ОСОБА_3 на землю та поставили у положення на колінах.

В подальшому, капітан поліції ОСОБА_4 та лейтенант поліції ОСОБА_1 кілька разів погрожували застрелити гр. ОСОБА_3 та для надання вказаним словам реалістичного вигляду, капітан ОСОБА_4 , витягнув із кобури свій табельний пістолет Макарова ПМ 9 мм серійний № НОМЕР_2 та, приклавши його до голови потерпілого, почав проводити з ним маніпуляції, шляхом демонстрування роботи ударно-спускового механізму та затворної рами вказаного пістолета.

Після цього, намагаючись залякати гр. ОСОБА_3 та продемонструвати свою владу і авторитет, як представника Національної поліції у Іркліївській територіальній громаді, капітан ОСОБА_4 , тримаючи в руках свій табельний пістолет Макарова ПМ 9 мм серійний № НОМЕР_3 біля голови гр. ОСОБА_3 , здійснив один постріл.

Після цього, лейтенант поліції ОСОБА_1 зняв поліетиленовий пакет з голови гр. ОСОБА_3 і капітан ОСОБА_4 , ставши своєю ногою на ногу гр. ОСОБА_3 , тримаючи в руках свій табельний пістолет Макарова ПМ 9 мм серійний № НОМЕР_3 , наніс три удари рукояткою вказаного пістолета по голові потерпілого, від чого на його голові із утворених ран виступила кров.

В подальшому, лейтенант поліції ОСОБА_1 наблизився до гр. ОСОБА_3 , який лежав на землі і під вигаданими приводами, що гр. ОСОБА_3 ніби-то не виконав доручень та завдань поліцейських по віднайденню викраденого телевізора, наніс йому три удари ногою та чотири удари кулаком руки по обличчю, а також один удар рукою по спині.

Тоді гр. ОСОБА_3 піднявся та капітан поліції ОСОБА_4 зняв з нього кайданки. ОСОБА_3 , розуміючи що поліцейські своїми діями загрожують його життю і здоров`ю, намагався втекти від них.

Відійшовши на безпечну відстань від поліцейських, останні повідомили, що у ОСОБА_3 є ще один день, щоб знайти особу, яка вкрала телевізор, а також знайти сам телевізор і повернути його. У випадку неповернення, капітан поліції ОСОБА_4 та лейтенант поліції ОСОБА_1 пригрозили ОСОБА_3 застрелити його, або втопити у водоймі.

Після цього, гр. ОСОБА_3 побіг у напрямку свого будинку у АДРЕСА_1»

Пізніше, 04.08.2023 року o 20:04 год. до відділу служби « 102» УОАЗОР ГУНП надійшло повідомлення гр-ки ОСОБА_6 про те, що дільничний офіцер ОСОБА_7. близько 18:30 год. вивіз на робочій автівці в ліс її сина ОСОБА_8 , обкрутив голову пакетом, тримав в кайданках, побив та здійснив постріл з вогнепальної зброї поруч. Також зазначила, що поліцейський забрав паспорт та довідку.

Цього ж дня, вказане повідомлення Золотоніським РВП ГУНП зареєстровано до ІКС ІПНП №7329 від 04.08.2023 року, а на місце події для перевірки відомостей направлено слідчо-оперативну групу та відповідального від керівництва цього ж підрозділу заступника начальника ГУНП полковника поліції Коваленка C.O. , заступника відповідального по ГУНП підполковника поліції Савчука O.C. , начальника Золотоніського РВП ГУНП підполковника поліції Вжесневського В.А. , начальника УГІ ГУНП підполковника поліції Бондаренко Т.С. та особовий склад УГІ ГУНП, а також працівників Черкаського управління ДВБ НПУ.

05.08.2023 року близько 01:00 год. поліцейськими УГІ ГУНП було запропоновано капітану поліції ОСОБА_7. та лейтенанту поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора DRAGER ALCOTEST 6820 №ARDN-0374, на що останні погодились.

У подальшому, лейтенант поліції ОСОБА_1 , пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння, за результатами якого встановлено, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння (тест №452; 1.33 проміле). Після цього, огляд на стан алкогольного сп`яніння пройшов капітан поліції ОСОБА_7. та за результатами огляду останній перебував у стані алкогольного сп`яніння (тест №453; 1.16 проміле)

Цього ж дня, за фактом перевищення влади або службових повноважень працівниками правоохоронного органу Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкаси) Територіального управління ДБР, розташованого в м. Києві, внесено відомості до ЄРДР №62023100140000404 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Відповідно до протоколу ОМП від 05.08.2023 року в період часу з 03:27 год. до 03:56 год. проведено огляд території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , а саме у гаражі. Добровільну згоду на такий огляд надав лейтенант поліції ОСОБА_1 . У вказаному гаражі знаходився службовий автомобіль Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_1 , на правому задньому килимку якого виявлено та вилучено копію паспорта громадянина України ОСОБА_3 та довідку КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня», видану на його ім`я.

Крім того, згідно з листом КНП «Чорнобаївська багатопрофільна лікарня Чорнобаївської селищної ради» від 15.08.2023 року №612, гр. ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у KHII «Чорнобаївська BIIJI» в період з 04.08.2023 року по 07.08.2023 року з діагнозом «гематоми обличчя, множинні садна тіла, відновний період закритої черепно-мозкової травми».

Все вищенаведене підтверджується письмовими поясненнями з матеріалів кримінальної справи, підозрами врученими поліцейським та відеоматеріалами долученими до матеріалів проведеної службової перевірки.

Разом з тим, згідно з довідкою Золотоніського РВП ГУНП від 23.08.2023 року №11899/05/01-2023, 05.08.2023 року в період з 17:41 год. до 17:57 год. слідчим Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкаси) Територіального управління ДБР, розташованого в м. Києві y ході досудового розслідування кримінального провадження №62023100140000404 в приміщенні Золотоніського РВП ГУНП проведено обшук, в ході якого виявлено та вилучено табельну вогнепальну зброю пістолет Макарова НОМЕР_5, 1973р.в., та 9 мм набої до нього у кількості 16 штук, закріпленої за капітаном поліції ОСОБА_7 . Водночас, табельна вогнепальна зброя пістолет НОМЕР_4 , 1982р.в., набої до нього у кількості 16 штук, закріплена за лейтенантом поліції ОСОБА_1 , перебуває в кімнаті зберігання зброї Золотоніського РВП ГУНП.

ОСОБА_1 інкримінується порушення Розділу І Інструкції №650 - не стримав капітана поліції ОСОБА_4 від вчинення таких дій.

Факт використання поліетиленового пакету лейтенантом поліції ОСОБА_1 встановити не вдалося можливим.

Дана подія набула розголосу - є посилання у висновку на сайти відповідних ЗМІ та соціальних груп.

У висновку вказано, що з урахуванням резонансу та загального уявлення суспільства - позивач вчинив проступок, несумісний з проходженням служби.

Доводи позивача, з посиланням на існуючу практику ВС щодо неможливості звільнення з посади під час тимчасової непрацездатності спростовано, адже до відзиву на позов відповідачем було надано до матеріалів справи наказ від 22.11.2023 року за №353 о/с, яким на виконання наказу від 07.11.2018 року №893 «Про реалізацію окремих положень дисциплінарного статуту Національної поліції України» та ч. 3 ст. 22 Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України», було реалізований наказ про звільнення ОСОБА_1 вже після закриття листка непрацездатності.

Доводи позивача про те, що йому не було надано можливості надати письмові пояснення під час службового розслідування спростовані наявними в матеріалах справи поясненнями від 08.08.2023 року, де позивач власноручно вказав про те, що він не бажає давати пояснення згідно ст. 63 Конституції України. Тобто, відповідачем було дотримано норми ст. 18 Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України».

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним наказом, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Статтею 29 Конституції України, визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

Частиною 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Затримання - це тимчасовий запобіжний захід, який обирається органом досудового слідства чи органом дізнання в разі нагальної потреби запобігти злочину чи припинити його і який полягає в тому, що особа, яка затримується, позбавляється волі на певний термін.

До того ж, згідно з п. 7 розділу VII Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом MBC від 07.09.2017 року №757, усі службові транспортні засоби у позаробочий час зберігаються в місцях постійної дислокації органів поліції, в яких вони експлуатуються. В окремих випадках для підвищення оперативності виїзду службових транспортних засобів при виконанні службових завдань застосовуються позагаражне або позавідомче їх зберігання поза межами дислокації органів поліції, до яких вони оперативно передані (прикріплені) для виконання службових завдань.

Таким чином, капітан поліції ОСОБА_7. в порушення вимог п. 7 розділу VII Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом MBC від 07.09.2017 року №757, п. 3 наказу Золотоніського РВП ГУНП від 16.02.2023 року №82 «Про закріплення транспортних засобів», ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. З розділу І Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції та поліцейських офіцерів громад, затвердженої наказом MBC України від 28.07.2017 року №650 (у редакції наказу MBC України від 18.05.2022 №301), п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» використовував службовий автомобіль Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_1 , в позаробочий час та не зберігав його на території ВПД №2 Золотоніського РВП ГУНП за адресою: смт Чорнобай, вул. Центральна, 216.

У свою чергу, лейтенант поліції ОСОБА_1 в порушення вимог п. 3 розділу І Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції та поліцейських офіцерів громад, затвердженої наказом MBC України від 28.07.2017 року №650 (у редакції наказу MBC України від 18.05.2022 року №301), п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 11 ч. З ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України не стримав капітана поліції ОСОБА_7 від вчинення таких дій.

Крім цього, лейтенант поліції ОСОБА_1 разом з капітаном поліції ОСОБА_4 в порушення вимог ч. 1 ст. 29 Конституції України, ч. 1 ст. 5 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 207, 208 КПК України, ч. 1, 2 ст. 260, ст. 261 КУпАП, ч. 1, 2 ст. 7, п. 1, 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 3 розділу І Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції та поліцейських офіцерів громад, затвердженої наказом MBC України від 28.07.2017 року №650 (у редакції наказу MBC України від 18.05.2022 року №301), п. 3, 7 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, aбз. 3 п. 8 розділу VII Інструкції з організації діяльності чергової служби в Національній поліції України, затвердженої наказом MBC України від 23.05.2017 року №440 (у редакції наказу MBC України від 08.02.2022 року №103), п. 2 Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 року №1363 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2015 року №110), не маючи на те законних підстав, обмежили свободу ОСОБА_3 та здійснили фактичне затримання останнього, про що не повідомили відповідний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Лейтенант поліції ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 28 Конституції України, ст. 3 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 розділу І Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції та поліцейських офіцерів громад, затвердженої наказом MBC України від 28.07.2017 року №650 (у редакції наказу МВС України від 18.05.2022 року №301), п. 1, 3 ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію», п. 3, 7 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, не маючи на те законних підстав, застосовував до ОСОБА_8 фізичну силу.

До того ж, як вже зауважувалось раніше, все вищенаведене підтверджується відповідними доказами.

Згідно з чч. 1, 2 ст. 7, п. 1, 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII (далі - Закон №580) під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав i свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Так, частиною першою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII (далі - Закон №580) передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».

Згідно пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону №580 поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» №2337-VIII від 15.03.2018 року (далі - Дисциплінарний статут).

Пунктами 1, 2, 3, 4, 6, 7, 11, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

Колегія суддів зауважує, що згідно дефініції, наведеної у ч. 1, 2 ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з вказаним Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених КУпАП. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з вказаним Статутом.

Відповідно до частини першої ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Так, згідно зі ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає у порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За змістом частини другої ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:

1) зауваження;

2) догана;

3) сувора догана;

4) попередження про неповну службову відповідність;

5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;

6) звільнення з посади;

7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту, підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Частиною 6 статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Відповідно до ч.ч. 8, 9, 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту, у разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких вже проводиться службове розслідування, така скарга долучається до матеріалів службового розслідування. У разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких є висновок дисциплінарної комісії, такі скарги не розглядаються, якщо не містять інформації, яка не була досліджена під час проведення службового розслідування. Про відмову у розгляді скарги заявник інформується у десятиденний строк. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відтак, поліцейський може бути підданий дисциплінарному стягненню не інакше, як за вчинення дисциплінарного проступку, факт вчинення якого має бути встановлено та доведено в ході проведеного службового розслідування, проведеного з дотриманням встановленої процедури.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №893 від 07.11.2018 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 року за №1355/32807, було затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок №893), який визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку №893, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Пункт другий розділу ІІ Порядку №893 містить перелік підстав, відповідно до яких призначається службове розслідування, зокрема, внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення.

Проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов вчинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків (п. 1 розділу V Порядку проведення службових розслідувань).

Відповідно до п. 4 розділу V Порядку №893, службове розслідування має встановити:

- наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;

- наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;

- ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;

- обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;

- відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

- вид і розмір заподіяної шкоди;

- причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Пунктом 5 розділу VI Порядку №893 передбачено, що у резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.

У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування;

вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку;

відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством;

запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що за фактом вчинення позивачем кримінального правопорушення 05.08.2023 року було внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні №62023100140000404, що крім іншого стало підставою для проведення службового розслідування.

Так, за результатами вказаного службового розслідування 25.08.2023 року начальником ГУНП в Черкаській області В. Гуріним було затверджено висновок щодо порушення службової дисципліни окремими поліцейськими Черкаського районного управління поліції ГУНП.

На підставі даного висновку було прийнято спірний наказ №1467 від 28.08.2023 року, яким ряд службових осіб поліції притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Зокрема, позивача звільнено за вчинення дисциплінарного проступку.

Як було зазначено судом першої інстанції, на час притягнення до дисциплінарної відповідальності у позивача не було діючих дисциплінарних стягнень, а тому, на думку суду першої інстанції, у відповідності до ст. 29 Дисциплінарного статуту НПУ, в разі встановлення у діях позивача складу дисциплінарного проступку на нього мало би бути накладено дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження. Проте, у порушення вимог статті 29 Дисциплінарного статуту НПУ, до нього протиправно застосовано крайній захід дисциплінарного впливу звільнення зі служби в поліції.

Колегія суддів з такою думкою суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.

По-перше, аналіз співвідношення кримінальної та дисциплінарної відповідальності особи свідчить про те, що перша застосовується за діяння, яке є суспільно небезпечним, охоплюється положеннями КК України, та за яке передбачено найбільш суворий захід державного примусу. На відміну від кримінальної відповідальності, дисциплінарна відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов`язань, які можуть бути передбачені службовими обов`язками суб`єкта проступку.

Такі порушення встановленої організації праці та загальновстановлених зобов`язань були доведені в ході згаданого вище службового розслідування.

По-друге, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що питання обрання виду дисциплінарного стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, в даному випадку - відповідача.

Зазначена позиція апеляційного суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 10.09.2020 року у справі №360/4790/19.

Крім вказаного, Верховним Судом було зазначено, що суд здійснює правову оцінку рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень за критеріями частини другої статті 2 КАС України, які є межею для дискреційних повноважень останніх. Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед у тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим особою діянням.

Отже, з урахуванням вчинених позивачем діянь та встановлених в ході службового розслідування порушень вимог певної організації праці та загальновстановлених зобов`язань позивача, а також те, що зазначені події набули широкого розголосу в суспільстві, що в свою чергу негативно вплинуло на імідж Національної поліції, та як наслідок підриває віру громадян у спроможність поліції неупереджено, на високому професійному рівні виконувати покладені на неї завдання з охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю, колегія суддів вважає, що застосований до позивача вид дисциплінарного стягнення є пропорційним (співмірним) із учиненим позивачем діянням, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 28 серпня 2023 року №1467 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині звільнення зі служби в поліції позивача та визнання протиправним та скасування наказу №236 о/с від 28.08.2023 року та наказу №353 о/с від 22.11.2023 року про звільнення позивача зі служби в поліції задоволенню не підлягають.

Щодо інших позовних вимог, колегія суддів зауважує на тому, що вони є похідними від зазначених вище, у задоволенні яких відмовлено, а тому в свою чергу задоволенню також не підлягають.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи все вищезазначене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, а також те, що в ході службового розслідування було встановлено цілий ряд допущених позивачем порушень, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції не було повно та всебічно досліджено матеріали справи та встановлено фактичні обставини справи та при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим місцевий суд помилково вирішив спір по суті, задовольнивши позовні вимоги.

Крім того, апеляційний суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Головного управління Національної поліції в Черкаській області підлягає задоволенню, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року - скасуванню, а у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі та стягнення коштів необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 242, 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі та стягнення коштів - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Єгорова Н.М.

Сорочко Є.О.