Постанова

від 09.04.2024 по справі 460/16997/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/16997/23 пров. № А/857/733/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівЗапотічного І.І. та Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,

а також сторін (їх представників):

від позивача Місінська М.А.;

від відповідача - Янів Х.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Соснівський гранкар`єр» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2023р. в адміністративній справі за позовом Керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, Рівненської обласної ради і Товариства з обмеженою відповідальністю «Соснівський гранкар`єр» про визнання протиправними та скасування протоколу, рішення органу місцевого самоврядування щодо погодження надання надр в користування, спеціального дозволу на користування надрами (суддя суду І інстанції: Недашківська К.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 12 год. 13 хв. 30.11.2023р., м.Рівне; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 08.12.2023р.),-

В С Т А Н О В И В:

12.07.2023р (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) Керівник Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати Протокол № 3606 від 14.07.2016р. засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин;

визнати протиправним та скасувати Рішення Рівненської обласної ради № 622 від 02.06.2017р. «Про погодження надання надр у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Соснівський гранкар`єр»;

визнати протиправним та скасувати Спеціальний дозвіл на користування надрами № 6259 від 06.03.2018р., виданий Державною службою геології та надр України Товариству з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Соснівський гранкар`єр» (Т.1, а.с.1-13).

Згідно ухвали суду від 21.07.2023р. розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження із повідомленням (викликом) учасників справи (Т.1, а.с.99 і на звороті).

Ухвалою суду від 29.08.2023р. відмовлено в задоволенні заяв Державної комісії України по запасах корисних копалин, Рівненської обласної ради і ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» про залишення позову без розгляду з підстав звернення до суду некомпетентного органу (Т.2, а.с.62-66).

Відповідно до ухвали суду від 08.09.2023р. клопотання Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України і Товариства з обмеженою відповідальністю «Соснівський гранкар`єр» про залишення позову без розгляду з підстав порушення строків звернення до суду залишені без задоволення (Т.2, а.с.121-123).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2023р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано Протокол засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин № 3606 від 14.07.2016р.; визнано протиправним та скасовано Рішення двадцятої сесії Рівненської обласної ради VІІ скликання № 622 від 02.06.2017 «Про погодження надання надр у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Соснівський гранкар`єр» з метою видобування гранітів Північно-Клесівської ділянки Клесівського-ІІ родовища, що знаходиться в Сарненському районі Рівненської області»; скасовано Спеціальний дозвіл на користування надрами № 6259 від 06.03.2018р., виданий Державною службою геології та надр України ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» (Т.3, а.с.53-61).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржили відповідачі Державна служба геології та надр України та ТзОВ «Соснівський гранкар`єр».

В своїй апеляційній скарзі відповідач Державна служба геології та надр України (Держгеонадра), покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвели до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (Т.3, а.с.66-85).

Також у вказаній апеляційній скарзі апелянт оскаржує ухвали суду першої інстанції від 29.08.2023р. та 08.09.2023р., оскільки судом неправильно вирішено питання щодо необхідності залишення заявленого позову без розгляду з підстав відсутності у прокурора повноважень на його подання та по причині пропуску строку звернення до суду.

Наголошує, що згідно норм діючого законодавства спеціальний дозвіл на користування надрами може надаватися без проведення аукціону у випадках, зокрема, коли заявник за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ; заявник подав документи на отримання спеціального дозволу не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів.

В розглядуваному випадку відповідач ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» скористався при отриманні дозволу законною спеціальною процедурою, визначеною пп.1 п.8 Порядку № 615, а саме останній за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ, подав документи на отримання спеціального дозволу в межах визначених строків.

Таким чином, видача спеціального дозволу ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» здійснена із дотриманням вимог закону.

Висновки суду щодо неможливості видачі такого дозволу без попереднього проведення державної експертизи та оцінки розвіданих запасів корисних копалин не відповідають п.4 Порядку № 615 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки отримання такого дозволу є можливим після проведення апробації прогнозованих (перспективних) ресурсів корисних копалин ДКЗ за умови подальшого затвердження нею таких.

При цьому, проведена апробація запасів корисних копалин на підставі Протоколу № 3606 від 14.07.2016р. стала результатом державної експертизи матеріалів геолого-економічної переоцінки запасів.

Також вважає хибним обґрунтування суду щодо порушень Держгеонадрами та ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» процедури державної реєстрації робіт дослідження, що пов`язані з геологічним вивченням надр /РДГВН/ згідно Порядку № 263.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ТзОВ «Соснівський гранкар`єр», покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвели до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (Т.3, а.с.98-131).

Також у вказаній апеляційній скарзі апелянт оскаржує ухвали суду першої інстанції від 29.08.2023р. та 08.09.2023р., оскільки судом допущено неправильне вирішення питання щодо необхідності залишення заявленого позову без розгляду з підстав відсутності у прокурора повноважень на його подання та з причин пропуску строку звернення до суду.

Наголошує, що згідно норм діючого законодавства спеціальний дозвіл на користування надрами може надаватися без проведення аукціону у випадках, зокрема, коли заявник за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ; заявник подав документи на отримання спеціального дозволу не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів.

В розглядуваному випадку відповідач ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» скористався при отриманні дозволу законною спеціальною процедурою, визначеною пп.1 п.8 Порядку № 615, а саме останній за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ, подав документи на отримання спеціального дозволу в межах визначених строків. За таких обставин проведення державної експертизи та оцінки розвіданих запасів корисних копалин було непотрібно, оскільки була здійснена апробація корисних копалин.

Таким чином, видача спеціального дозволу ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» здійснена із дотриманням вимог закону, при цьому наказ № 548 від 12.12.2017р. про видачу такого дозволу прокурор не оскаржує, що слід вважати неналежним способом захисту.

Наголошує на тому, що відповідачем Держгеонадра здійснено державну реєстрацію РДГВН у відповідності до вимог закону; для цілей Порядку № 263 (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) виконавцями РДГВН вважаються користувачі надр, визначені приписами ст.13 Кодексу України про надра. Отже, на час звернення до Держгеонадр виконавцю РДГВН не потрібно було мати спеціальний дозвіл, оскільки висновок про доцільність розподілу раніше затверджених запасів корисних копалин родовища ділянки на окремі об`єкти надрокористування, як окрема підстава, визначена п.1.4 Порядку № 263 (діяла до 2020 року), надавала можливість державної реєстрації РДГВН без наявності спеціального дозволу на користування надрами.

Таким чином, ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» мав статус користувача надр у відповідності до Порядку № 263 (в редакції, що була дійсна на момент державної реєстрації поданих ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» РДГВН), а реєстрація робіт дослідження, що пов`язані з геологічним вивченням надр на підставі заяви апелянта була здійснена у відповідності до норм законодавства, що діяли на той момент.

Оскільки відповідач ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» здійснив за власні кошти геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин та реєстрацію РДГВН, то ДКЗ у відповідності до Порядку № 615 та Кодексу України про надра не мала підстав для відмови товариству в прийнятті до розгляду матеріалів геолого-економічної оцінки і проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин. Беручи до уваги те, що РДГВН були зареєстровані Держгеонадра, а ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» прирівнювалось до користувача надр, тому підстави для скасування Протоколу ДКЗ № 3606 від 14.07.2016р. є також відсутніми.

Оскільки Протокол ДКЗ № 3606 від 14.07.2016р. є правомірним, тому в суду не було підстав для визнання протиправним та скасування Рішення Рівненської обласної ради № 622 від 02.06.2017р. «Про погодження надання надр у користування ТОВ «Соснівський гранкар`єр» з метою видобування гранітів Північно-Клесівської ділянки «Клесівського-ІІ» родовища, що знаходиться в Сарненському районі Рівненської обл.

Керівник Сарненської окружної прокуратури скерував до апеляційного суду відзиви на апеляційні скарги, в яких останній вважає їх безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення, що відповідає усталеній судовій практиці по аналогічній категорії справ (Т.3, а.с.203-218, Т4, а.с.23-40).

Також останнім подані до апеляційного суду письмові заперечення на письмові пояснення інших учасників справи (Т.4, а.с.75-78, 84-87, 184-190, 201-207).

У свою чергу, відповідачі Державна комісія України по запасах корисних копалин, Рівненська обласна рада, ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» подали до апеляційного суду письмові пояснення, в яких виклали свою правову позицію по справі та фактично просять задовольнити подані апеляційні скарги (Т.3, а.с.143-150, 183-194, 245-250, Т.4, а.с.51-60, 94-102).

Також відповідачі Державна комісія України по запасах корисних копалин, Рівненська обласна рада подали до апеляційного суду письмові заперечення на відзив прокурора на апеляційну скаргу (Т.3, а.с.230-238, Т.4, а.с.4-9, 51-59, 148-158, 218-221, 236-240).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданих скарг, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду справи, між ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» та ТзОВ «Укргеоінвест Консалтинг» укладений договір про надання консалтингових та юридичних послуг від 02.12.2015р. (Т.2, а.с.2).

Між ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» та ДНВП «Державний інформаційний геологічний фонд України» укладений договір № 612п від 24.02.2016р. про опрацювання фондових геологічних матеріалів відповідно до заяви надрокористувача на купівлю-продаж права на користування геологічною інформацією та виготовлення копій геологічних матеріалів.

Між ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» та Держгеонадра України укладений договір № 61/11 від 29.04.2016р. купівлі-продажу права на користування геологічною інформацією.

Відповідач ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» звернувся до Держгеонадра України із заявою від 19.05.2016р. про проведення державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних з геологічним вивченням надр.

Держгеонадра України листом від 19.05.2016р. повідомило підприємство про державну реєстрацію поданих документів про РДГВН.

Державною комісією України по запасах корисних копалин розглянуто матеріали геолого-економічної оцінки обґрунтування виділення як окремого об`єкта надрокористування Північно-Клесівської ділянки «Клесівського-II» родовища гранітів в Сарненському районі Рівненської обл., поданих відповідачем ТзОВ «Соснівський гранкар`єр».

Протоколом засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин № 3606 від 14.07.2016р. (надалі - Протокол № 3606) постановлено:

3.1. Здійснити поділ Клесівського-ІІ родовища гранітів, виділивши на його площі Північно-Клесівську ділянку як окремий об`єкт надрокористування;

3.2. Установити такі параметри постійних кондицій для підрахунку балансових запасів гранітів Північно-Клесівської ділянки Клесівського-ІІ родовища:

3.2.1. До корисної копалини віднести кристалічні породи осницького комплексу нижнього протерозою.

3.2.2. У контур підрахунку запасів включити кристалічні породи, якість яких у пробі відповідає вимогам ГОСТ 23845-86 «Породы горные скальные для производства щебня для строительных работ. Технические требования и методы испытаний».

3.2.3. Максимальна сумарна питома активність природних радіонуклідів у пробі - 370Бк/кг.

3.2.4. Підрахунок запасів виконати в контурі кар`єру, що обґрунтований ГЕО постійних кондицій, до горизонту з абсолютною відміткою +105 м.

3.3. Внести зміни в підрахунок запасів: перерахувати площі всіх блоків.

3.4. Апробувати за станом на 01.05.2016р. балансові запаси гранітів загальнодержавного значення Північно-Клесівської ділянки Клесівського-ІІ родовища, придатних для виробництва щебеню будівельного марок 1200-1400 за міцністю і F-100 за морозостійкістю відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.7-75-98. Щебінь та гравій щільні природні для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та робіт. Технічні умови", у контурах і цифрах за перерахунком згідно з пунктом 3.2 цієї постанови, в кількості 5818 тис. м - клас під кодом 121, за категорією С1.

3.5. Віднести Північно-Клесівську ділянку Клесівського-ІІ родовища за складністю геологічної будови до групи родовищ (об`єктів) простої геологічної будови (1 група) відповідно до Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин Державного фонду надр.

3.6. Відзначити, що відсіви від дроблення гранітів відповідають вимогам ДСТУ Б В.2.7-210:2010 «Пісок із відсівів дроблення вивержених гірських порід для будівельних робіт. Технічні умови» та придатні для упорядкування і планування територій.

3.7. Відзначити наявність у контурі розвіданих запасів розкривних порід у кількості 187 тис. м3, у т. ч. ґрунтово-рослинного шару - 4 тис. м3, придатних для рекультивації кар`єру.

3.8. Визнати Північно-Клесівську ділянку Клесівського-ІІ родовища гранітів підготовленою до подальшої промислової експлуатації як окремий об`єкт надрокористування.

3.9. Внести такі зміни у протокол УкрТКЗ від 30.12.1976р. № 3787: вилучити із загального обсягу затверджених запасів Клесівського-ІІ родовища запаси Північно-Клесівської ділянки, апробовані згідно з пунктом 3.4 цього протоколу, відповідно до їх категорії як такі, що вилучені з цього родовища як окремий об`єкт надрокористування Північно-Клесівська ділянка Клесівського-II родовища.

3.10. Визнати цей протокол доповненням до протоколу УкрТКЗ від 30.12.1976р. № 3787.

3.11. Рекомендувати користувачу надр: протягом 5 років опрацювати та подати на державну експертизу до ДКЗ матеріли детальної геолого-економічної оцінки гранітів Північно-Клесівської ділянки, що апробовані пунктом 3.4 цього протоколу.

3.12. Цей протокол підлягає розгляду й уведенню і дію Державною службою геології та надр України (Т.1, а.с.38-47).

Протоколом від 02.12.2016р. затверджено результати засідання Комісії з питань погодження надання надр у користування, яким погоджено рекомендувати надання відповідачу ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» спеціального дозволу на користування надрами.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 517 від 15.12.2016р. надано погодження на надання відповідачу ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» спеціального дозволу на користування надрами.

У подальшому ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» звернулося до Державної служби геології та надр України із Заявою на отримання спеціального дозволу на користування надрами.

Рівненською обласною радою прийняте Рішення № 622 від 02.06.2017р. «Про погодження надання надр у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Соснівський гранкар`єр» з метою видобування гранітів Північно-Клесівської ділянки Клесівського-II родовища, що знаходяться в Сарненському районі Рівненської області», яким погоджено надання надр у користування ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» з метою видобування гранітів Північно-Клесівської ділянки Клесівського-II родовища, що знаходяться в Сарненському районі Рівненської обл. (Т.1, а.с.17).

Рішення № 622 від 02.06.2017р. прийняте на підставі подання Державної служби геології та надр України № 8265/13/12-17 від 10.04.2017р. та матеріалів ТзОВ «Соснівський гранкар`єр».

Державною службою геології та надр України виданий відповідачу ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» Спеціальний дозвіл на користування надрами № 6259 від 06.03.2018р. (Т.1, а.с.50).

06.03.2018р. між Держгеонадра та ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» укладено угоду № 6259 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин.

29.09.2021р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань було віднесено відомості про відкриття кримінально провадження № 12021181200000403 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України.

За результатами вивчення відомостей, отриманих в ході проведення СВ Сарненського РВП ГУНП в Рівненській обл. досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021181200000403, Сарненською окружною прокуратурою виявлено факти порушення вимог законодавства під час розгляду матеріалів геолого-економічної оцінки обґрунтування виділення як окремого об`єкту надрокористування Північно-Клесівської ділянки Клесівського-ІІ родовища гранітів, надання погодження Рівненською обласною радою на отримання спеціального дозволу на користування надрами та видачі ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» Спеціального дозволу № 6259 від 06.03.2018р. на користування надрами загальною площею 20 гектарів.

Сарненська окружна прокуратура звернулася до Рівненської обласної ради з листом від 16.03.2023р. про надання рішень органу місцевого самоврядування та усіх документів, що стосувалися таких рішень: № 622 від 02.06.2017р. та № 1062 від 27.07.2018р. (Т.1. а.с.14).

Листом від 04.04.2023р. Рівненська обласна рада надала Сарненській окружній прокуратурі запитувані документи (Т.1, а.с.16).

Прокурором у кримінальному провадженні надано Дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування від 08.06.2023р., яким надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні в обсязі, необхідному для вжиття заходів цивільно-правового характеру на захист інтересів Держави (Т.1, а.с.79).

Прокурор звернувся із розглядуваним позовом до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Держгеонадр, Рівненської обласної ради та ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» про визнання протиправними та скасування рішень, вважаючи, що протиправними рішеннями цих органів були порушені інтереси Держави у сфері дотримання встановленої процедури надання спеціального дозволу на користування надрами. Протиправність рішень органів та порушення процедур їх прийняття, на думку прокурора, призвели до надання відповідачу ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону.

Вирішуючи наведений спір та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що процедура отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин неможлива без попереднього проведення експертизи та оцінки розвіданих запасів корисних копалин в установленому порядку.

Діючим на момент виникнення спірних відносин законодавством чітко врегульовано процедуру надання спеціальних дозволів на користування надрами з метою їх видобування, в тому числі, без проведення аукціону у передбачених КМ України випадках, а також унормовано усі стадії такого процесу, включаючи питання, пов`язані з погодженням поданих до Держгеонадр документів для отримання вказаного дозволу.

Проведення експертизи та оцінки розвіданих запасів корисних копалин є одним з етапів у процедурі надання спеціальних дозволів на користування надрами з метою їх видобування.

При цьому, матеріали геолого-економічної оцінки можуть бути затверджені ДКЗ лише у разі, якщо останні подані користувачами надр, що мають спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення або розробки родовищ корисних копалин.

Вказане спростовує доводи відповідачів про те, що надання Спеціального дозволу № 6259 від 06.03.2018р. без проведення аукціону може відбуватися на підставі матеріалів геолого-економічної оцінки.

Відповідності до вимог Положення № 865 та Методичних рекомендацій № 293 матеріали геолого-економічної оцінки родовища повинні були подаватись до ДКЗ користувачем надр або уповноваженою ним особою й повинні були містити, окрім іншого, документи, що засвідчують право на користування надрами (спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення або розробки родовищ корисних копалин).

У разі недотримання таких вимог щодо складу і змісту зазначених матеріалів пункт 24 Положення № 865 імперативно встановлює для ДКЗ обов`язок повернути такі матеріали замовнику і утриматися від оцінки запасів корисних копалин.

З матеріалів справи слідує та не заперечується сторонами, що на момент подання документів до ДКЗ ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» не володіло відповідним спеціальним дозволом на користування надрами з метою геологічного вивчення або розробки родовищ корисних копалин.

Оскільки Порядком № 263 передбачено можливість державної реєстрації РДГВН на підставі одного з документів, зазначених у переліку п.1.4. Порядку № 263, зареєстрована за ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» РДГВН не може свідчити про наявність у цього відповідача статусу користувача надр.

Геологічне вивчення, як вид надрокористування на підставі спеціального дозволу на користування надрами, слід відрізняти від робіт та досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, які зареєстровані у Держгеонадрах України у відповідності до Порядку № 263.

Для проведення державної реєстрації виконавець РДГВН направляє заяву, до якої додаються документи, передбачені п.1.7 наказу № 263.

У разі невідповідності поданих документів вимогам пункту 1.7 розділу І цього Порядку у державній реєстрації РДГВН може бути відмовлено.

Тому ДКЗ була зобов`язана повернути ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» матеріали, оскільки ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» не було користувачем надр, однак ДКЗ прийняла ці документи до розгляду й прийняла рішення, оформлене оскаржуваним Протоколом № 3606, що не відповідає вимогам законодавства.

Отже, ДКЗ незаконно розглянуло матеріали, подані ТзОВ «Соснівський гранкар`єр», і протиправно прийняло рішення, оформлене Протоколом № 3606, який підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо позовної вимоги про скасування Рішення Рівненської обласної ради № 622 від 02.06.2017р. «Про погодження надання надр у користування товариству з обмеженою відповідальністю «Соснівський гранкар`єр», суд керувався тим, що з урахуванням встановленої протиправності Протоколу № 3606, зазначене рішення обласної ради підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

За зазначених умов Спеціальний дозвіл № 6259 від 06.03.2018р. був виданий відповідачу ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» на підставі протиправних рішень та з порушенням процедури їх прийняття, а тому такий документ також підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Предметом доказування у розглядуваній справі є питання дотримання вимог закону під час видачі відповідачу ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» Спеціального дозволу № 6259 від 06.03.2018р., а також прийняття Протоколу № 3606 від 14.07.2016р., на підставі якого прийнято, зокрема, рішення Рівненської обласної ради № 622 від 02.06.2017р., яким погоджено надання надр у користування ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» з метою видобування гранітів Північно-Клесівської ділянки Клесівського-II родовища, що знаходяться в Сарненському районі Рівненської обл.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.5 Закону України № 1216-XIV від 04.11.1999р. «Про державну геологічну службу України» (надалі Закон № 1216-XIV) державну геологічну службу України складають: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр; державні підприємства, установи та організації, які входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр є Державна служба геології та надр України (Держгеонадра).

Постановою Кабінету Міністрів /КМ/ України № 1174 від 30.12.2015р. затверджено Положення про Державну службу геології та надр України (надалі - Положення № 1174).

Пунктом 1 Положення № 1174 передбачено, що Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Згідно із п.3 Положення № 1174 основними завданнями Держгеонадр є:

1) реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр;

2) внесення на розгляд Міністра екології та природних ресурсів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Відповідно до п.4 Положення № 1174 на Держгеонадра, у тому числі, покладені завдання щодо ведення державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин; державного балансу запасів корисних копалин.

В контексті предмету спору, на підставі пп.9, 12, 20, 21, 24 п.4 Положення № 1174 Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань:

видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами;

здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним їх використанням, зокрема за: веденням обліку видобування нафти, газу та супутніх компонентів; виконанням рішень Державної комісії по запасах корисних копалин надрокористувачами;

організовує проведення державної експертизи звітів з геологічного вивчення надр;

організовує проведення державної експертизи та оцінки запасів і ресурсів корисних копалин, а також інших геологічних матеріалів;

затверджує в установленому порядку геолого-економічну оцінку запасів нафти і газу та супутніх компонентів.

Своєю чергою, із посиланням на ст.7 Закону № 1216-XIV постановою КМ України № 1689 від 10.11.2000р. затверджено Положення про Державну комісію України по запасах корисних копалин (надалі - Положення № 1689).

Згідно із пунктом 1 цього Положення Державна комісія України по запасах корисних копалин (надалі ДКЗ) є установою, що діє при Держгеонадрах і провадить науково-технічну діяльність, пов`язану з проведенням на замовлення користувачів надр або за дорученням відповідних центральних органів виконавчої влади державної експертизи геологічних матеріалів з вивчення і використання надр та оцінки запасів корисних копалин.

За приписами п.4 Положення № 1689 ДКЗ проводить експертизу геологічної інформації з обчислення запасів корисних копалин і затверджує їх обсяги, визначаючи відповідно до Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр їх кількість, якість, рівень промислового значення, ступінь геологічного та техніко-економічного вивчення і підготовленість до промислового освоєння.

Відповідно до п.8 Положення № 1689 для погодженого вирішення питань, пов`язаних з проведенням державної експертизи геологічної інформації розвіданих родовищ, оцінки кількості та якості корисних копалин, стану підготовки їх до промислового освоєння, у ДКЗ утворюється колегія у складі голови ДКЗ (голова колегії) та керівників структурних підрозділів Комісії.

Згідно із п.10 цього Положення ДКЗ є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Отже, Положення № 1689 та Положення 1174 визначають повноваження відповідачів Державної комісії України по запасах корисних копалин та Державної служби геології та надр України щодо першого пункту позовних вимог, вирішення якого, у тому числі, має суттєве значення для оцінки рішення другого відповідача Рівненської обласної ради.

З огляду на підстави оскарження рішення суду та склад учасників, колегія суддів вважає, що насамперед потребує вирішення питання щодо наявності підстав у прокурора на звернення до суду з цим позовом, дотримання останнім строку звернення до суду із розглядуваним позовом, оскільки лише за наявності таких апеляційний суд може вирішувати питання щодо законності рішення суду першої інстанції по суті.

В апеляційних скаргах Держгеонадра та ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» наполягають на відсутності у прокурора права на звернення до суду з розглядуваним позовом у якості позивача.

В свою чергу, прокурор наполягає на відсутності суб`єкта владних повноважень, який має право на звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування протоколів ДКЗ, рішень органів місцевого самоврядування та спеціальних дозволів на користування надрами.

Так, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.11.2022р. у справі № 240/401/19 відступив від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.06.2021р. у справі № 240/4936/18, та інших, де його застосовано, стосовно наявності в органів виконавчої влади повноважень на звернення до суду із позовом про оскарження рішень, дій чи бездіяльності ДКЗ України чи органу місцевого самоврядування та відсутності у зв`язку з цим у прокурора повноважень на звернення з позовом до адміністративного суду для захисту інтересів держави у сфері дотримання процедури надання спеціального дозволу на користування надрами.

Також у постанові від 01.12.2022р. у справі № 240/3448/19 за подібних правовідносин, Верховний Суд дійшов таких висновків:

« 109. Також Суд зазначає, що зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор діє як самостійний позивач і не здійснює представництво інтересів держави в особі будь-якого з державних органів, що виконують функції контролю за дотриманням встановленої процедури надання спеціального дозволу на користування надрами (ДКЗ України або Житомирської обласної ради). При цьому, прокурор зазначав, що органи виконавчої влади, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням вищезазначеними органами встановленого порядку надання спеціального дозволу на користування надрами не наділені повноваженнями звертатися до суду з позовом про визнання незаконними та скасування дій та рішень ДКЗ України або відповідної ради у межах процедури надання спеціального дозволу на користування надрами, а волевиявлення цих органів при виконанні своїх функцій, зокрема, щодо державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, прийняття до розгляду матеріалів геолого-економічної оцінки та погодження видачі спеціального дозволу за результатами розгляду цих матеріалів, не відповідає чинному законодавству. Отже, самостійне звернення прокурора з цим позовом спрямовано виключно на захист та відновлення порушених інтересів держави.

110. Виходячи з таких критеріїв, у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави - ДКЗ України та Житомирська ОР набувають статусу відповідача.

111. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.07.2022р. у справі № 910/5201/19 та постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 29.11.2022 року у справі № 240/401/19.

112. На цій підставі Суд доходить висновку, що спеціальним законом, а саме - Кодексом України про надра не передбачено право будь-якого державного органу звертатися з позовом до суду з метою оскарження рішень, дій або бездіяльності державних органів у правовідносинах, що виникають у межах процедури надання спеціального дозволу на користування надрами.

113. Суд також враховує, що звернення прокурора до суду у порядку адміністративного судочинства у цій справі слугує меті захисту суспільного інтересу у такій важливій сфері, як дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог законодавства про надра та встановленого порядку надання спеціального дозволу на користування надрами, а тому за відсутності державного органу, уповноваженого на звернення з відповідним позовом до суду, прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, діяв відповідно до вимог ст.53 КАС України та ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

За такого правого регулювання та враховуючи правову позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах, прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, діяв відповідно до вимог ст.53 КАС України та ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

За приписами абз.1 ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Тобто, у випадках звернення до суду суб`єкта владних повноважень відлік строку для такого звернення КАС України пов`язує з виникненням підстав, що надають цьому суб`єкту право на таке звернення.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, тримісячний строк звернення до суду у суб`єкта владних повноважень обчислюється з дня виникнення підстав, що дають такому суб`єкту право на пред`явлення визначених законом вимог.

У постанові Верховного Суду від 19.05.2022р. у справі № 300/863/21 зазначено, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Встановлення строків звернення до адміністративного суду та залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не може слугувати меті легалізації триваючого правопорушення або здійснення незаконної діяльності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019р. у справі № 826/13768/16, погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.04.2018р. у справі № 806/1000/17, зазначила, що за змістом ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

У випадку звернення прокурора із позовом в інтересах держави положення ч.2 ст.122 КАС України (для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня виникнення відповідних підстав) слід застосовувати з урахуванням вимог ч.ч.3 та 4 ст.23 Закону № 1697-VII, які серед іншого, вимагають від прокурора перед зверненням до суду з позовом в інтересах держави довести, що відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави, а також попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень; крім того лише у такій ситуації прокурор отримує право запитувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії; у випадку ж відсутності органу, який має право на звернення до суду з позовом, прокурор має право звернутися до суду з позовом зі статусом самостійного позивача після отримання відповідних документів, які свідчать про можливі порушення.

При цьому, факти оприлюднення оскаржуваних рішень на офіційних веб-сайтах органів не свідчать та не можуть свідчити про виникнення підстав у прокурора для звернення до суду з позовом, оскільки їх оприлюднення здійснюється без опублікування усіх документів, які були підставою для винесення оскаржуваних рішень.

Під час судового розгляду встановлено, що прокурор отримав Протокол № 3606 від 14.07.2016р. лише 04.04.2023р.

За змісту Протоколу установлено, що серед документів, які подавалися відповідачем ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» на розгляду, був відсутній діючий спеціальний дозвіл на користування надрами.

У подальшому після отримання 08.06.2023р. дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування позивачу стало відомо про порушення Положення № 263, що слугувало підставою для звернення до суду з позовом.

Окрім цього, факт початку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021181200000403 від 29.09.2021р. за фактом отримання відповідачем ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» спеціального дозволу поза процедурою аукціону, не може свідчити про обізнаність позивача про відповідні порушення, оскільки відомості досудового розслідування можна розголошувати лише за письмового дозволу слідчого чи прокурора.

Вказані обставини в своїй сукупності свідчать про відсутність правових підстав для залишення позову без розгляду з підстави пропуску позивачем строку звернення до суду.

Правові висновки щодо строків звернення прокурора до суду з позовом також викладені у постанові Верховного Суду від 05.07.2023р. (справа № 380/15396/22, адміністративне провадження № К/990/10318/23).

Статтею 1 Кодексу України про надра визначено, що надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Згідно із ст.5 вказаного Кодексу родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.

Відповідно до ст.6 зазначеного Кодексу корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Частиною 1 статті 13 цього Кодексу визначено, що користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Статтею 14 згаданого Кодексу передбачено, що надра надаються у користування для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об`єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам`ятки природи; лікувальні, оздоровчі заклади та ін); виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції; задоволення інших потреб.

Отже, стаття 13 Кодексу України про надра визначає лише перелік суб`єктів, які можуть бути користувачами надр, натомість стаття 14 визначає види надрокористування, відповідно для визначення наявності або відсутності статусу користувача надрами необхідно застосовувати зазначені норми у сукупності.

Згідно із ч.2 ст.16 вказаного Кодексу спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення та території Автономної Республіки Крим порядок проведення аукціонів с продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст.19 зазначеного Кодексу визначено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Своєю чергою, питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, визначення процедури продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін регулює Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, затв. постановою КМ України № 615 від 30.05.2011р. (надалі - Порядок № 615).

Підпунктом 1 п.8 Порядку № 615 визначено, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо заявник за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ, та подав документи на отримання спеціального дозволу не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів, а також видобування корисних копалин (для нафтогазоносних надр на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію в ДКЗ за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин у ДКЗ протягом трьох років, а в межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України - десяти років з моменту надання дозволу.

Інформацію про ділянки надр, які пропонуються для надання зазначених дозволів, орган з питань надання дозволу або Рада міністрів Автономної Республіки Крим відповідно до повноважень (далі - орган з питань надання дозволу) розміщує не пізніше ніж за 30 днів до прийняття рішення про надання дозволу у газеті «Урядовий кур`єр» та на своєму офіційному веб-сайті із зазначенням назви ділянки надр, її місцезнаходження, виду корисних копалин, виду користування надрами, початкової ціни продажу дозволу, адреси, за якою надсилаються заяви на отримання дозволу.

У разі надходження до органу з питань надання дозволу в установлений строк заяв разом із зазначеними у додатку 1 документами щодо отримання дозволу на користування однією і тією ж ділянкою надр від кількох претендентів дозвіл надається на умовах аукціону.

Так, для отримання дозволу без проведення аукціону заявник подає органові з питань надання дозволу заяву разом з документами, зазначеними у додатку 1. Разом із заявою подаються дві копії заяви та доданих до неї документів. У заяві зазначаються назва і місцезнаходження ділянки надр, вид корисних копалин, відомості про заявника (найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця чи серія та номер паспорта такої особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган ДФС і мають відмітку у паспорті), інформація для здійснення зв`язку із заявником (номер телефону, адреса електронної пошти), а також підстава для надання дозволу згідно з пунктом 8 цього Порядку.

Рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається протягом 30 календарних днів після отримання всіх погоджень, передбачених пунктом 9 цього Порядку, та пропозицій Мінприроди, передбачених пунктом 25 цього Порядку. Інформація про предмет зазначеного рішення розміщується на офіційному веб-сайті органу з питань надання дозволу протягом п`яти робочих днів з дня його прийняття.

Надання дозволу без проведення аукціону здійснюється протягом 20 робочих днів після сплати у повному обсязі збору за надання спеціального дозволу.

Відповідно до п.2 Порядку № 615 дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, Держгеонадрами, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.

Згідно з п.3 Порядку № 615 на кожний вид користування надрами в межах конкретної ділянки надається окремий дозвіл. Одному заявникові може надаватися дозвіл на видобування одного виду корисних копалин з кількох близько розташованих родовищ, якщо доцільність їх спільної розробки підтверджується відповідним рішенням Державної комісії України по запасах корисних копалин. У межах однієї ділянки надр можуть проводитися роботи з геологічного вивчення та видобування різних за видом корисних копалин за кількома дозволами. При цьому в угоді на користування надрами визначаються просторові межі кожного виду корисної копалини. Використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, здійснюється надрокористувачами у порядку, встановленому законодавством.

Отже, пункт 3 Порядку № 615 деталізує попередні норми Кодексу України про надра та чітко визначає, що на кожний вид користування надрами, яким у тому числі, геологічне вивчення, надається дозвіл.

Згідно з п.4 Порядку № 615 дозвіл на видобування корисних копалин (промислову розробку їх родовищ) надається після проведення експертизи та оцінки розвіданих запасів корисних копалин в установленому порядку чи апробації прогнозних (перспективних) ресурсів корисних копалин ДКЗ за умови подальшого затвердження нею таких запасів.

Надрокористувач, якому надано дозвіл на видобування корисних копалин, має право проводити дорозвідку (довивчення) родовища у межах наданої йому ділянки надр.

Також колегія суддів наголошує, що відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу, тому умови щодо їх використання, зокрема надр без проведення аукціону, є особливо суворими та, як виняток, застосовується до суб`єкта, який використовував дозвіл і протягом попереднього періоду забезпечив безумовне дотримання у своїй діяльності всіх вимог законодавства у сфері надрокористування.

Отже, лише зазначене у сукупності дає пільгове право на особливі умови використання надр, як національного багатства.

Щодо тверджень апелянтів про те, що протокол засідання колегії ДКЗ не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України колегія суддів зазначає таке.

Згідно із п.19 ч.1 ст.4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк

Спірні правовідносини у цій справі виникли в першу чергу з приводу законності рішення колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин, оформленого Протоколом № 3606 від 14.07.2016р.

Згідно з п.4 ч.1 ст.38 Кодексу України про надра при геологічному вивченні надр повинні забезпечуватися достовірність визначення кількості та якості запасів усіх корисних копалин і наявних у них компонентів, геолого-економічна оцінка родовищ корисних копалин.

Статтею 45 цього Кодексу закріплено, що для визначення промислової цінності родовищ і оцінки запасів корисних копалин по кожному родовищу встановлюються кондиції на мінеральну сировину, що становлять сукупність вимог до якості і кількості корисних копалин, гірничо-геологічних та інших умов розробки родовища.

Порядок розробки кондицій на мінеральну сировину встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Запаси корисних копалин розвіданих родовищ, а також запаси корисних копалин, додатково розвіданих у процесі розробки родовищ, підлягають експертизі та оцінюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедура отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин неможлива без попереднього проведення експертизи та оцінки розвіданих запасів корисних копалин в установленому порядку.

Постановою КМ України № 865 від 22.12.1994р. затверджено Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин (надалі Положення № 865).

Положення № 865 визначає порядок і умови проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин. Основними завданнями державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин є оцінка достовірності запасів корисних копалин і наявних у них корисних компонентів на основі дослідження та аналізу матеріалів геологічного вивчення надр щодо закономірностей формування й розміщення покладів корисних копалин, їх речовинного складу й технологічних властивостей, гірничо-геологічних, гідрогеологічних та інших умов залягання.

Як передбачено п.6 Порядку № 865, державній експертизі та оцінці підлягають запаси корисних копалин усіх розвіданих родовищ, у тому числі техногенних, а також запаси корисних копалин, що додатково розвідані в процесі розроблення родовищ, та запаси, що залишаються в надрах у разі ліквідації гірничодобувного підприємства.

Згідно із п.7 Порядку № 865 державна експертиза та оцінка запасів корисних копалин проводиться на підставі звітів, які містять в собі матеріали з геологічного вивчення родовищ корисних копалин, підрахунок їх запасів та техніко-економічне обґрунтування промислового значення (далі - геолого-економічна оцінка).

Відповідно до ступеня вивчення родовища корисних копалин державна експертиза може проводитися за матеріалами геолого-економічної оцінки: початково оцінених ділянок надр; попередньо оцінених родовищ корисних копалин; родовищ корисних копалин, підготовлених до промислового освоєння; родовищ корисних копалин, що перебувають в експлуатації (п.8 Порядку № 865).

Приписами п.9 Порядку № 865 визначено перелік інформації, яку мають містити матеріали геолого-економічної оцінки родовищ корисних копалин.

Пунктом 10 Порядку № 865 встановлено, що вимоги до змісту, оформлення і порядку подання для державної експертизи та оцінки матеріалів геолого-економічної оцінки запасів родовищ конкретних видів корисних копалин затверджуються Державною комісією України по запасах корисних копалин.

Техніко-економічне обґрунтування показників (параметрів) кондицій для підрахунку запасів корисних копалин розробляються для кожного родовища, матеріали щодо якого подаються на державну експертизу (п.11 Порядку № 865).

Згідно із п.16 Порядку № 865 матеріали геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин подаються до Державної комісії України по запасах корисних копалин користувачами надр або уповноваженими ними особами.

Відповідно до п.23 Положення № 865 експертні висновки розглядаються на попередніх засіданнях ДКЗ, на яких опрацьовуються проекти її рішень, визначається перелік додаткових документів, відомостей, розрахунків, експертних висновків, необхідних для прийняття остаточного рішення. Рішення ДКЗ, що приймаються на пленарних засіданнях і оформляються протоколами, спрямовуються на реалізацію єдиної науково-технічної політики щодо проведення геолого-економічної оцінки, державного обліку і забезпечення повноти використання запасів родовищ корисних копалин, визначення ступеня їх підготовленості до промислового освоєння відповідно до законодавства.

Пунктом 24 Порядку № 865 передбачено, що у разі коли подані на державну експертизу та оцінку матеріали геолого-економічної оцінки не дають змоги достовірно оцінити кількість або якість запасів корисних копалин, їх промислове значення, гірничо-геологічні та інші умови залягання або коли склад і зміст зазначених матеріалів не відповідає вимогам відповідних нормативно-правових актів, Державна комісія України по запасах корисних копалин утримується від оцінки запасів корисних копалин і всі подані матеріали повертає замовнику.

Отже, колегія суддів зауважує, що Протокол засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин № 3606 від 14.07.2016р. має характер індивідуально-правового акту, оскільки стосується прав та інтересів лише визначеного у ньому кола осіб, а їх дія вичерпується виконанням.

Зазначений правовий підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, сформованій, зокрема, в постанові Верховного Суду від 28.09.2022р. у справі № 813/4387/17.

За такого правового регулювання, обставин справи та судової практики, протокол є формою рішення ДКЗ, прийнятим на виконання владних управлінських функцій та має характер індивідуально-правового акту.

Отже, чинними на момент виникнення спірних правовідносин законодавчими приписами, чітко врегульовано процедуру надання спеціальних дозволів на користування надрами з метою їх видобування, в тому числі, без проведення аукціону у передбачених КМ України випадках, а також унормовано усі стадії такого процесу, включаючи питання, пов`язані з погодженням поданих до Держгеонадр документів для отримання вказаного дозволу.

Проведення експертизи та оцінки розвіданих запасів корисних копалин є одним з етапів у процедурі надання спеціальних дозволів на користування надрами з метою їх видобування.

При цьому, матеріали геолого-економічної оцінки можуть бути затверджені ДКЗ лише у разі, якщо останні подані користувачами надр, що мають спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення або розробки родовищ корисних копалин.

Вказане спростовує доводи відповідачів про те, що надання Спеціального дозволу № 6259 від 06.03.2018р. без проведення аукціону може відбуватися на підставі матеріалів геолого-економічної оцінки.

Протоколом № 3606 від 14.07.2016р. здійснено поділ Клесівського-ІІ родовища гранітів, виділивши на його площі Північно-Клесівську ділянку як окремий об`єкт надрокористування; установлено параметри постійних кондицій для підрахунку балансових запасів гранітів Північно-Клесівської ділянки Клесівського-ІІ родовища: до корисної копалини віднесено кристалічні породи осницького комплексу нижнього протерозою.

Пунктом 3.11 протоколу рекомендовано користувачу надр: протягом 5 років опрацювати та подати на державну експертизу до ДКЗ матеріли детальної геолого-економічної оцінки гранітів Північно-Клесівської ділянки, що апробовані пунктом 3.4 цього протоколу.

Отже, у відповідності до вимог Положення № 865 та Методичних рекомендацій № 293, матеріали геолого-економічної оцінки родовища повинні були подаватись до ДКЗ користувачем надр або уповноваженою ним особою й мали містити, окрім іншого, документи, що засвідчують право на користування надрами (спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення або розробки родовищ корисних копалин).

У разі недотримання таких вимог щодо складу і змісту зазначених матеріалів пункт 24 Положення № 865 імперативно встановлює для ДКЗ обов`язок повернути такі матеріали замовнику і утриматися від оцінки запасів корисних копалин.

З матеріалів справи слідує, та не заперечується сторонами, що на момент подання документів до ДКЗ, відповідач ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» не володів відповідним спеціальним дозволом на користування надрами з метою геологічного вивчення або розробки родовищ корисних копалин.

З урахуванням вищенаведеного, при оцінці доводів апелянтів щодо правомірності державної реєстрації в Держгеонадра робіт та досліджень з геологічного вивчення надр, колегія суддів зазначає таке.

Перш за все, державна реєстрація робіт в Держгеонадра не є предметом спору в цій справі.

Водночас, відповідно до ст.39 Кодексу України про надра роботи і дослідження, пов`язані з геологічним вивченням надр, підлягають обов`язковій державній реєстрації та обліку з метою узагальнення і максимального використання результатів вивчення надр, а також запобігання дублюванню зазначених робіт. Державну реєстрацію та облік робіт і досліджень, пов`язаних з геологічним вивченням надр, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Порядок розпорядження геологічною інформацією встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 263 від 14.06.2013р. затверджено Порядок державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр (надалі Порядок № 263).

Так, пунктом 1.1 передбачено, що цей Порядок установлює єдину процедуру державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр (далі - РДГВН), з метою запобігання їх дублюванню при подальшому вивченні геологічної будови надр, виявленні та оцінці запасів і якості корисних копалин, дослідженні екологічного стану геологічного середовища, з`ясуванні гірничотехнічних, гідрогеологічних та інших умов розробки родовищ корисних копалин і використання надр для цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин.

Державна реєстрація РДГВН - офіційне свідчення про доцільність здійснення певних видів і обсягів робіт, які спрямовані на збільшення повноти геологічної, гідрогеологічної, інженерно-геологічної, геофізичної, еколого-геологічної та геохімічної вивченості надр.

Згідно із п.1.2 дія цього Порядку регулює відносини, що виникають під час здійснення господарської діяльності з геологічного вивчення, у тому числі на стадії дослідно-промислової розробки, яка провадиться на ділянках надр, і поширюється на суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які мають намір проводити роботи і дослідження з геологічного вивчення надр у межах території України та її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Для цілей цього Порядку виконавцями РДГВН вважаються користувачі надр, визначені статтею 13 Кодексу України про надра.

Відповідно до п.1.3 Порядку № 263 державну реєстрацію РДГВН здійснює Державна служба геології та надр України відповідно до вимог цього Порядку шляхом проставлення відтиску штампа на переліку об`єктів робіт та досліджень з геологічного вивчення надр за формою № 3-гр (далі - Перелік РДГВН) згідно з додатком до цього Порядку та внесення запису в журнал державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр.

Пунктом 1.4 Порядку № 263 визначено, що державній реєстрації підлягають РДГВН, що проводяться на основі:

діючого спеціального дозволу на користування надрами;

затвердженого в установленому порядку пооб`єктного плану виконавця РДГВН;

висновку щодо доцільності розподілу раніше затверджених запасів корисних копалин родовища (ділянки) на окремі об`єкти надрокористування, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з пунктом 1.7 Порядку № 263 для проведення державної реєстрації виконавець РДГВН направляє заяву, до якої додаються такі документи:

перелік РДГВН;

копія документа, на основі якого проводяться РДГВН (спеціальний дозвіл на користування надрами, пооб`єктний план геологорозвідувальних робіт, геологічне (технічне) завдання, висновок щодо доцільності розподілу запасів тощо);

ситуаційний план або картограма з контурами площ чи району проведення РДГВН (залежно від виду робіт та площі їх проведення).

Відповідно до п.3.5 Порядку № 263 у державній реєстрації РДГВН може бути відмовлено, зокрема у разі невідповідності поданих документів вимогам пункту 1.7 цього Порядку.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 03.12.2021р. у справі № 0640/4277/18 зазначені висновки більш розширені та зазначено, що геологічне вивчення, як вид надрокористування на підставі спеціального дозволу на користування надрами, слід відрізняти від робіт та досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, які зареєстровані у Держгеонадрах України у відповідності до Порядку № 263. Державна реєстрація РДГВН є одним із етапів отримання в майбутньому спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовища. Державній реєстрації підлягають РДГВН, що проводяться на основі, зокрема, висновку щодо доцільності розподілу раніше затверджених запасів корисних копалин родовища (ділянки) на окремі об`єкти надрокористування, затвердженого в установленому порядку. Для проведення державної реєстрації виконавець РДГВН направляє заяву, до якої додаються документи, передбачені пунктом 1.7 наказу № 263. У разі невідповідності поданих документів вимогам пункту 1.7 розділу І цього Порядку у державній реєстрації РДГВН може бути відмовлено.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» в розглядуваному випадку не є надрокористувачем в розумінні вимог Кодексу України про надра та Порядку № 615, відповідно не є суб`єктом, наділеним правом на певний вид надрокористування - геологічне вивчення.

Отже, в порушення вказаних вимог природоохоронного законодавства, Кодексу України про надра, Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, Державна служба геології та надр України прийшла до передчасного висновку про прийняття на розгляд для проведення державної реєстрації РДГВН від ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» документів без спеціального дозволу на користування надрами, оскільки наведене товариство, станом на час подання таких матеріалів, не володіло чинним спеціальним дозволом на користування надрами.

За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції про те, що Протокол № 3606 від 14.07.2016р. засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо оцінки другої позовної вимоги про скасувати Рішення Рівненської обласної ради № 622 від 02.06.2017р. «Про погодження надання надр у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Соснівський гранкар`єр», колегія суддів зазначає таке.

Згідно із ст.ст.2, 4, 10 Закону України № 280/97-ВР від 21.05.1997р. «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі - Закон № 280/97-ВР) обласні ради - це орган місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ міст у межах повноважень , визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільським, селищним, міським радам. Їх діяльність базується на принципах: народовладдя, законності, гласності, колегіальності, поєднання місцевих і державних інтересів; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб, тощо.

За статтею 33 Закону № 280/97-ВР до повноважень обласної ради у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища належить, у тому числі, погодження клопотань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів загальнодержавного значення.

Згідно із п.22 ч.1 ст.43 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються відповідно до закону питання про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів відповідно районного, обласного значення, а також про скасування такого дозволу.

Отже, словосполучення «відповідно до закону» передбачають прийняття рішення з урахуванням вимог законодавства.

Відповідно до ст.56 Кодексу України про надра основними вимогами в галузі охорони надр є, у томі числі, додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, встановлена судом апеляційної інстанції відсутність у ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» дозволу на геологічне вивчення надр та протиправність Протоколу № 3606 від 14.07.2016р. беззаперечно свідчить про протиправність Рішення Рівненської обласної ради № 622 від 02.06.2017р. «Про погодження надання надр у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Соснівський гранкар`єр», яке також підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

За таких обставин Спеціальний дозвіл № 6259 від 06.03.2018р. був виданий відповідачу ТзОВ «Соснівський гранкар`єр» на підставі протиправних рішень та з порушенням процедури їх прийняття, а тому такий документ також підлягає скасуванню.

Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, зазначені в позовній заяві та відзивах відповідачів, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачами в апеляційних скаргах обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволені у визначений спосіб.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

При цьому висновок суду про неправомірність рішень відповідачів зроблено з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об`єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.

В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг належить покласти на апелянтів Державну службу геології та надр України та ТзОВ «Соснівський гранкар`єр».

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційні скарги на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Державної служби геології та надр України і Товариства з обмеженою відповідальністю «Соснівський гранкар`єр» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2023р. в адміністративній справі № 460/16997/23 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на апелянтів Державну службу геології та надр України та Товариство з обмеженою відповідальністю «Соснівський гранкар`єр».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді І. І. Запотічний Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 10.04.2024р.