Постанова

від 10.04.2024 по справі 260/8609/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/8609/23 пров. № А/857/22663/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.

суддів- Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року у справі № 260/8609/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії-

суддя у І інстанції ОСОБА_2 ,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце винесення рішення м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі ГУ ПФУ в Закарпатській області відповідач ) якому просила:

- Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 позивачці після звільнення з військової служби була призначена пенсія за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ. 04.04.2023 р. представник позивача звернувся до ГУ ПФУ у Закарпатській області із заявою про переведення ОСОБА_1 на інший вид пенсії, а саме пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням вислуги, яка становить 25 років 09 місяців 12 днів, та провести перерахунок з урахуванням раніше виплачених сум. Листом №7243-7158/К-02/8-0700/23 від 19 вересня 2023 року ГУ ПФУ в Закарпатській області повідомило представника позивача, що для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» статті 12 Закону №2262 відсутні підстави, оскільки вислуга років у календарному обчисленні становить 22 роки 08 місяців 19 днів, а для призначення даного виду пенсії закон визначив наявність вислуги 25 років і більше. Зазначає, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01 серпня 2018 року 3267-ос визначено, що вислуга років на військовій службі станом на 01 серпня 2018 року складає: у календарному обчисленні 19 років 09 місяців 10 днів; у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги років): 09 років 10 місяців 10 днів); трудовий стаж: 06 років 00 місяців 15 днів. Вислуга років для призначення пенсії станом на 01 серпня 2018 року становить 25 років 09 місяців 12 днів. Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років відповідно до пункту «б» на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області відновити перевести ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років відповідно до пункту «б» на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ з 14 серпня 2023 року.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог, покликається на те, що Згідно з пунктом «а» статті 12 Закону 2262 пенсії за вислугу років призначаються, зокрема, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Вказує, календарна вислуга років складає 19 років 09 місяців 10 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років у відповідності до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ.

Таким чином вважає, що відповідачем правомірно прийнято рішення про відмову у призначені пенсії.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини 1статті 311 КАС України.

У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовільнити частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходила військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 №267-ос від 01 серпня 2018 року ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Згідно інформації, зазначеної у наказі вислуга років на військовій службі станом на 01 серпня 2018 року складає: у календарному обчисленні 19 років 09 місяців 10 днів; у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги років): 09 років 10 місяців 10 днів); трудовий стаж: 06 років 00 місяців 15 днів.

Вислуга років для призначення пенсії станом на 01 серпня 2018 року становить 25 років 09 місяців 12 днів.

14 серпня 2023 року представник позивача - адвокат Каверін С.М. звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою, в якій просив перевести позивача на інший вид пенсії, а саме: перевести на пенсію за вислугою років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням вислуги, яка становить 25 років 09 місяців 12 днів.

Листом №7243-7158/К-02/8-0700/23 від 19 вересня 2023 року ГУ ПФУ в Закарпатській області повідомило, що для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» статті 12 Закону №2262 відсутні підстави, оскільки вислуга років у календарному обчисленні ОСОБА_1 становить 22 роки 08 місяців 19 днів, а для призначення даного виду пенсії закон визначив наявність вислуги 25 років і більше.

Позивач вважаючи відмову відповідача протиправним, звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка набула право на отримання пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Суд дійшов висновку про те, що відмовляючи позивачці у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років за умовами, що визначені пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XIІ, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Законом №2262-ХІІ.

З огляду на встановлені обставини та позивачка звернувся до відповідача із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший 14 серпня 2023 року, то саме з цієї дати й слід зобов`язати відповідача перевести позивача на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, та зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.«а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема:

-з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;

-з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;

-з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;

-з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;

-з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Пунктом "б" ч.1 ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Умови призначення пенсій за вислугу років передбачені ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до ч.1 ст.12 вказаного Закону, пенсія за вислугу років призначається, зокрема: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.

Статтею 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп.»а» п.3 постанови Кабінету Міністрів від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови (до яких належав позивач), зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, зокрема: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.

Статтею 17 Закону №2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 171Закону №2262-XII встановлено порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом.

Колегія суддів зазначає, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон №2262-XII.

Втім, як вбачається з вказаних вище норм, пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави та може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. Отже, є необґрунтованим висновок відповідача, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років.

Аналогічний висновок міститься в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №750/9775/16-а, зокрема в цій постанові суд касаційної інстанції виклав правовий висновок щодо застосування статей 12, 17 Закону №2262-XII та вказав на необхідність врахування приписів підзаконних нормативно-правових актів при обчисленні вислуги років для призначення пенсії.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №267-ос від 01 серпня 2018 року, вислуга років позивача на військовій службі станом на 01 серпня 2018 року складає: у календарному обчисленні 19 років 09 місяців 10 днів; у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги років): 09 років 10 місяців 10 днів); трудовий стаж: 06 років 00 місяців 15 днів.

Колегія суддів приходить до висновку, що при призначення пенсії за вислугу років відповідач зобов`язаний був зарахувати ще й пільговий стаж позивача. Як наслідок, ОСОБА_1 набула право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.«а» ст.12 Закону №2262-XIІ. Отже, невірне застосування відповідачем наведених положень законодавства призвело до порушення права позивача на призначення пенсії за вислугу років.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а. Крім того, при ухваленні вказаної постанови Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17.

У той же час, переведення з пенсії за вислугу років за п.«б» ч.1 ст.12 Закону №2262-XII на пенсію за вислугу років за п.«а» вказаної норми не є переведенням з одного виду пенсії на інший. Втім колегія суддів також звертає увагу, що вказані норми мають різні умови їх застосування, відтак, на думку колегії суддів, є можливим задовольнити позовні вимоги саме у спосіб переведення позивача на пенсію за вислугу років згідно п.«а» ч.1 ст.12 Закону №2262-XII.

Отже, суд першої інстанції вірно визнав відмову відповідача в переведенні позивачки на пенсію за вислугу років, згідно пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII протиправною, що не спростовано доводами апеляційної скарги.

Також, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що звернувся до відповідача із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший 14 серпня 2023 року, то саме з цієї дати й слід зобов`язати відповідача перевести позивача на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись 308, 311, 315, 316, 321, 322,325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року у справі № 260/8609/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 10 квітня 2024 року