Постанова

від 10.04.2024 по справі 460/25810/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/25810/23 пров. № А/857/43/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року (головуючий суддя Друзенко Н.В., м. Рівне) у справі №460/25810/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

07.11.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії від 11.07.2023 №172650006690 та зобов`язати відповідача забезпечити нарахування та виплату пенсії згідно рішення про призначення пенсії за віком від 17.05.2023.

Позов обґрунтовує тим, що згідно з рішенням пенсійного органу від 17.05.2023 їй призначено пенсію відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 30.04.2023. Однак, відповідно до рішення відповідача від 11.07.2023 відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, з покликанням на те, що станом на 01.01.1993 вона не прожила у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років. Вважає такі твердження відповідача безпідставними, адже посвідченням потерпілого 3 категорії та довідкою органу місцевого самоврядування підтверджується факт її проживання у вказаній зоні не менше 3 років. Звертає увагу, що у зв`язку з сімейними обставинами з 27.06.1991 по 07.12.1998 майже не працювала у Новоставському та Сморжівському лісництвах (Клеванського лісгоспзагу) та проживала за місцем прописки у смт.Рокитне. Таким чином, вважає, що має право на зниження пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року адміністративним позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 11.07.2023 №172650006690 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 30.04.2023 пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що додані до заяви про призначення пенсії документи, в тому числі довідка від 14.06.2023 №10-08/429 про реєстрацію в смт. Рокитне Сарненського району Рівненської області в період з 28.05.1986 по 20.08.1988, з 22.06.1991 по 01.01.2000, з 17.12.2002 по 16.12.2003 не підтверджує факт постійного проживання чи роботи ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки згідно архівної довідки від 29.03.2023 №968/04-02 позивач працювала в період з 28.06.1991 по 27.06.1998 в Клеванському лісгоспзагу об`єднання Рівнеліс Новоставського лісництва (чиста зона). Постійне місце роботи позивача нерозривно пов`язане з її постійним місцем проживання, відтак факт роботи позивача у Клеванському лісгоспзагу заперечує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення (смт. Рокитне) в цей період. Вказує, що період постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення становить 20 років 7 місяців 24 дні, однак станом на 01.01.1993 лише 3 місяці 10 днів. Крім цього, звертає увагу, що позивач у період з 01.09.1986 по 13.03.1991 навчалась на денній формі у московському лісотехнічному інституті. Зазначає, що вказаний навчальний заклад, знаходиться в м. Москва, яке не відноситься до забрудненої території внаслідок аварії на ЧАЕС, окрім того зважаючи на значну відстань між м. Москва та смт. Рокитне, постійний доїзд до місця навчання та проживання неможливий. Таким чином, оскільки заявником не підтверджено факт проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 роки, то право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відсутнє. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 3 серії НОМЕР_1 , виданим 10.06.1998 Рівненською облдержадміністрацією.

17.05.2023 позивачу призначено пенсію зі зниженням пенсійного віку з 30.04.2023 відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за наслідками розгляду заяви від 10.05.2023.

Відповідно до довідки Рокитнівської селищної ради №10-08/330 від 02.05.2023, ОСОБА_1 зареєстрована в смт. Рокитне Сарненського району Рівненської області з 28.04.1986 по 20.05.1988, з 22.06.1991 по 01.01.2000, з 17.12.2002 по 16.12.2003 та з 17.12.2003 по даний час.

Актом перевірки документів Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №1700-1102-1/3878 від 06.06.2023 встановлено, що позивач зареєстрована в смт. Рокитне Сарненського району Рівненської області з 28.05.1986 по 20.08.1988, з 22.06.1991 по 01.01.2000, з 17.12.2002 по 16.12.2003 та з 17.12.2003; рекомендовано видати нову довідку.

Згідно з довідкою Рокитнівської селищної ради №10-08/429 від 14.06.2023, позивач зареєстрована в смт. Рокитне з 28.05.1986 по 20.08.1988, з 22.06.1991 по 01.01.2000, з 17.12.2002 по 16.12.2003, з 17.12.2003 по даний час.

Згідно з записами №№5-7 трудової книжки НОМЕР_2 , позивач з 27.06.1991 (наказ №52-к від 28.06.1991) по 04.12.1998 (наказ №92-к від 07.12.1998) працювала в Сморжівському та Новоставському лісництвах Клеванського лісгоспзагу.

Відповідно до довідки ДП Ліси України філії Костопільське лісове господарство (правонаступника Клеванського лісгоспзагу) №1036 від 31.07.2023, ОСОБА_1 працювала майстром побічного користування Сморжівського лісництва Клеванського лісгоспзагу та дійсно перебувала на лікарняному по вагітності та пологах в період з 14.12.1991 по 11.06.1992, з 28.04.1995 по 24.10.1995; з 12.06.1992 по 26.03.1995 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (наказ №77-к від 18.19.1992), з 27.03.1995 по 26.03.1998 у відпустці по догляду за дитиною до 6 років (наказ №17-к від 24.03.1995), з 25.10.1995 по 10.08.1998 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (наказ №64-к від 11.08.1998), з 07.12.1998 звільнена по переводу в Рокитнівський держлісгосп (наказ №92-к від 07.12.1998).

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, смт.Рокитне Сарненського району Рівненської області відносяться до зони гарантованого добровільного відселення; смт.Клевань Рівненського району Рівненської області не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

11.07.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області прийняло рішення №172650006690 про відмову у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки станом на 01.01.1993.

У вказному рішенні зазначено про те, що вік заявниці 54 роки 11 днів; страховий стаж становить 31 рік 9 місяців 5 днів. Станом на 01.01.1993 вона прожила у зоні гарантованого добровільного відселення 3 місяці 10 днів, а загальний період проживання становить 20 років 7 місяців 24 дні. Додані до заяви про призначення пенсії документи, в тому числі довідка від 14.06.2023 №10-08/429 про реєстрацію в смт. Рокитне Сарненського району Рівненської області в період з 28.05.1986 по 20.08.1988, з 22.06.1991 по 01.01.2000, з 17.12.2002 по 16.12.2003 не підтверджує факт постійного проживання чи роботи ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки згідно архівної довідки від 29.03.2023 №968/04-02 позивач працювала в період з 28.06.1991 по 27.06.1998 в Клеванському лісгоспзагу об`єднання Рівнеліс Новоставського лісництва (чиста зона). Відповідно до листа від 04.07.2023 №598 на запит №1700-0302-8/55508 від 19.06.2023 надано копію документів, а саме: трудова книжка НОМЕР_3 від 14.07.1986 та диплом НОМЕР_4 , згідно яких у період з 01.09.1986 по 13.03.1991 вбачається навчання позивача на денній формі у московському лісотехнічному інституті.

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 №1058-IV (Закон №1058-IV), який набрав чинності 01.01.2004.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-IV.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (Закон №796-XII).

Відповідно до ст.49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з ст.15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (Закон №1788-XII) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.

Колегія суддів зазначає, що з 28.05.1986 по 20.08.1988 була зареєстрована, а отже проживала в смт. Рокитне, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення..

Апеляційний суд звертає увагу на те, що за змістом примітки до абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796 для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки постійне проживання або робота в зоні гарантованого добровільного відселення протягом усього періоду з моменту аварії по 31 липня 1986 року не є обов`язковим; достатньо, що особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії (тобто, з 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року.

Аналогічна правова позиція щодо встановлення початкової величини зниження пенсійного віку висловлена Верховним Судом в постанові від 6 лютого 2018 року у справі № 556/1153/17.

Таким чином, позивач має право на встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки, оскільки з 28.05.1986 по 31.07.1986 проживала у зоні гарантованого добровільного відселення. Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивач була зареєстрована в смт. Рокитне Сарненського району Рівненської області, а отже проживала в даному населеному пункті з 28.05.1986 по 20.08.1988 (2 роки 2 місяці 24 дні) та з 22.06.1991 по 01.01.1993 (1 рік 6 місяців 11 днів).

Доводи апелянта про навчання позивача з 01.09.1986 по 13.03.1991 у московському лісотехнічному інституті апеляційний суд до уваги не бере, оскільки у вказаний період й не вбачається проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення. Крім того, колегія суддів відхиляє як безпідставні й доводи апелянта про те, що довідка від 14.06.2023 №10-08/429 про реєстрацію в смт. Рокитне Сарненського району Рівненської області в період з 28.05.1986 по 20.08.1988, з 22.06.1991 по 01.01.2000, з 17.12.2002 по 16.12.2003 не підтверджує факт постійного проживання чи роботи ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки згідно архівної довідки від 29.03.2023 №968/04-02 позивач працювала в період з 28.06.1991 по 27.06.1998 в Клеванському лісгоспзагу об`єднання Рівнеліс Новоставського лісництва (чиста зона). Дійсно, відповідно до трудової книжки вбачається працевлаштування позивача в Клеванському лісгоспзагу, тобто в насеелному пункті, який не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з сімейними обставинами позивачка з 27.06.1991 по 07.12.1998 майже не працювала у Клеванському лісгоспзагу та проживала за місцем прописки у смт.Рокитне. Вказане підтверджується довідкою ДП Ліси України філії Костопільське лісове господарство (правонаступника Клеванського лісгоспзагу) №1036 від 31.07.2023 про те, що ОСОБА_1 у вказані спірні періоди перебувала на лікарняному по вагітності та пологах, а також у відпустках по догляду за дитиною до досягнення нею 3 та 6 віку на підставі відповідних наказів. Таким чином, період проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить більше 3 років (3 роки 9 місяців 4 дні).

Колегія суддів зазначає, що механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (із змінами внесеними постановою правління Пенсійного фонду України 26.04.2017 №9-1) (Порядок №22-1).

До заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, в тому числі документи, які засвідчують особливий статус: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

При прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Разом з тим, апеляційний суд наголошує, що документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілий від Чорнобильської катастрофи.

Згідно з статтею 15 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи довідка про період проживання, роботи на цих територіях є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.

Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України в постанові від 04 вересня 2015 року (№690/23/15-а), Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 05 травня 2017 року у справі №К/800/15193/17, від 03 жовтня 2017 року у справі №К/800/31990/17. Верховний Суд також підтримав таку позицію у своїй постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 28.03.2018 у справі №333/2072/17 (2а/333/122/17) та від 08.05.2018 у справі № 708/1022/17.

Видача посвідчень проводиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Апеляційний суд зазначає, що таке посвідчення позивачу видане уповноваженим на те державним органом, який при видачі зазначеного посвідчення перевіряв достовірність поданих позивачем документів. Відповідно до посвідчення категорії 3 серії НОМЕР_1 , виданим 10.06.1998 Рівненською облдержадміністрацією, ОСОБА_1 є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи.

Отже, наявне у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії підтверджує факт проживання на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог ст.55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

За сукупності встановлених обставин, колегія суддів зауважує, що позивач станом на 01.01.1993 прожила на території зони гарантованого добровільного відселення більше трьох років. Разом з тим, обов`язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796 є досягнення особою відповідного віку.

Згідно з статтею 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років.

Апеляційний суд вказує, що на момент подання заяви до пенсійного органу про призначення пенсії на пільгових умовах, позивачу виповнилося 54 роки.

Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Як було вказано вище, період проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення по 01.01.1993 становить 3 роки 9 місяців 4 дні, а також підлягає застосуванню початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки.

У рішенні пенсійного органу зазначено, що загальний період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення становить 20 років 7 місяців 24 дні. Проте, матеріалами справи підтверджується проживання позивача у вказаній зоні більше 31 року. Відтак, позивач має право на зменшення пенсійного віку на 6 років максимально.

Крім того, колегія суддів зауважує, що обов`язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796 є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Таким чином, на момент досягнення необхідного віку, а саме станом на 2023 рік, страховий стаж позивача повинен становити не менше 30 років.

Відповідач у спірному рішенні вказав, що страховий стаж позивача становить 31 рік 9 місяців 5 днів. Таким чином, у ОСОБА_1 наявний необхідний страховий стаж.

Аналізуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області безпідставно та неправомірно 11.07.2023 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому, як вірно зазначив суд першої інстанції, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 11.07.2023 №172650006690 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи підлягає скасуванню.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі № 460/25810/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний