Ухвала

від 09.04.2024 по справі 300/5533/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

09 квітня 2024 року

м. Київ

справа №300/5533/23

адміністративне провадження № К/990/11083/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до відповідачів, в якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо здійснення перерахунку розміру пенсії з врахуванням довідки про заробітну плату за час роботи на Севастопольському державному підприємстві "Атлантика" від 05.06.2006 №882 за період 1988-1991 роки та зобов`язання здійснити з 24.07.2023 перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням вказаної довідки.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2024, адміністративний позов задоволено повністю:

- визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.07.2023 №092850003006 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 пенсії.

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 24.07.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з врахуванням заробітної плати для обчислення пенсії за період роботи з 1988-1991 роки в Севастопольському державному підприємстві "Атлантика" згідно довідки від 05.06.2006 №882, з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.

Розгляд справи в суді першої інстанції здійснено в порядку спрощеного позовного провадження.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає підпункти "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вважає, що сформований висновок у спірних правовідносинах надасть можливість нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для широкого кола суб`єктів правовідносин.

Однак обґрунтування касаційної скарги не дають підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки вони носять загальний характер, який притаманний кожній аналогічній справі.

Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Скаржником не наведено обґрунтованих доводів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Також, як на підставу касаційного оскарження судових рішень, скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 13.02.2018 у справі № 358/1179/17, від 17.04.2018 у справі № 376/2559/17, від 25.09.2018 у справі № 539/1386/17, від 10.07.2019 у справі № 539/2726/16, від 05.03.2020 у справі № 539/3234/16, від 07.03.2023 у справі № 569/3161/17.

Так, у справах №358/1179/17, №376/2559/17, №539/1386/17, №539/2726/16-а висновки Верховного Суду сформовані у подібних правовідносинах, проте за інших фактичних обставин. Суд касаційної інстанції виходив із відсутності підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача, оскільки подана до Управління Пенсійного фонду довідка не містила відомостей щодо отримання позивачем розрахованих сум заробітної плати за роботу по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та зазначені суми заробітної плати не підтверджувалися жодними первинними документами. В постанові Верховного Суду від 07.03.2023 в справі № 569/3161/17 містяться аналогічні правовідносини, де суд касаційної інстанції встановив відсутність підтвердження нарахування заробітної плати первинними документами підприємства, установи чи організації, де працювала особа.

Водночас у справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанції досліджено довідку про заробітну плату для обчислення пенсії позивача за номером № 882, яка містить відомості про суми заробітної плати за період з січня 1988 року по грудень 1991 року та нарахування страхових внесків. Також судами встановлено, що така довідка відповідає вимогам щодо оформлення довідок про заробітну плату для обчислення пенсії та дійшли висновку, що така довідка відповідає вимогам законодавства.

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду, викладений в постанові від 05.03.2020 у справі № 539/3234/16, оскільки спір в даній справі стосується відмови у перерахунку та виплаті пенсії відповідно до довідки про заробітну плату.

Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладені вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 347, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя А.І. Рибачук

Суддя Л.В. Тацій