Постанова

від 10.04.2024 по справі 826/7805/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року

м. Київ

справа №826/7805/17

касаційне провадження № К/9901/50214/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018 (головуючий суддя - Губська О.А., судді - Парінов А.Б., Беспалов О.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваніла Скай" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ваніла Скай» (далі - позивач, платник, Товариство) звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.01.2017 №0001061201.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно спірним податковим повідомленням-рішенням застосовано штраф за затримку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, оскільки грошове зобов`язання на час визначення розміру штрафу не було узгодженим.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 23.01.2018 у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов до висновку, що податковим органом правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а тому воно не підлягає скасуванню.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 26.04.2018 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою позовні вимоги Товариства задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 19.01.2017 №0001061201.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Державною фіскальною службою України було допущено бездіяльність, яка полягає у ненаправленні позивачу вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги у строк, встановлений Податковим кодексом України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а тому скарга платника на податкові повідомлення-рішення від 14.02.2013 №0000142270, №0000132270 вважається повністю задоволеною, а вказані податкові повідомлення-рішення вважаються скасованими. Стосовно податкового зобов`язання, самостійно визначеного позивачем в поданій декларації з податку на додану вартість, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що вони сплачені платником своєчасно, що підтверджено платіжними дорученнями, копії яких наявні у матеріалах справи.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, звернувся до касаційного суду із скаргою, в які просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Вказує, що контролюючим органом до платника правомірно застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, оскільки рішення за результатами розгляду скарги платника своєчасно скеровано платнику, водночас ним своєчасно не було отримано і повернулось на адресу контролюючого органу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.06.2018 відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просив залишити його без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.04.2024 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 10.04.2024.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, контролюючим органом проведено перевірку своєчасності сплати (перерахування) суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість платником, за результатами якої складено акт від 15.12.2016 №7150/26-54-12-01-11 (далі - акт перевірки), яким встановлено несплату позивачем самостійно визначено грошового зобов`язання з податку на додану вартість, у встановлені ПК України строки.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом 19.01.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0001061201, яким платнику за порушення на 1148, 1117, 1086, 1057, 484, 442, 417, 391, 350, 330, 329, 300, 263, 235, 204, 172, 139, 111, 85, 56 календарних днів строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 79079,00 грн застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 15815,80 грн;

№0001071201, яким за затримку на 19 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1725,00 грн до позивача застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 172,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За наслідками адміністративного оскарженні вказаних рішень, рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 22.03.2017 №110/261510-01-35 скасовано податкове повідомлення-рішення Інспекції від 19.01.2017 №0001071201, №0001061201, а скаргу позивача від 08.02.2017 №6 (вх. від 09.02.2017 №4757/10) частково задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся 31.03.2017 до ДФС України зі скаргою від 29.03.2017 вих. №11 на податкове повідомлення-рішення від 19.01.2017 № 0001061201.

ДФС України 24.05.2017 прийняла рішення №11072/6/99-99-11-03-01-25, яким залишила податкове повідомлення-рішення №0001061201 без змін, з урахуванням рішення, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Положеннями статті 203 ПК України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з підпунктом 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК України погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 пункту 200.1 статті 200 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підпунктами 87.1, 87.2 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту. Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Пунктом 87.9 статті 87 ПК України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Пунктом першим статті 126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

За правилами пункту 56.2 статті 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно з пунктом 56.8 статті 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Відповідно до пункту 56.9 цієї ж статті керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Днем узгодження грошового зобов`язання платника податків є день закінчення процедури адміністративного оскарження (абзац 2 підпункт 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України).

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Як установлено судами попередніх інстанцій, платник, не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями від 14.02.2013 №0000142270, №0000132270, 20.05.2013 подав скаргу до Держаної податкової служби України.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення, зазначив, що рішення від 04.06.2013 №4223/6/9-99-10-01-15, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 14.02.2013 №0000142270, №0000132270, було направлене платнику податків у строк, встановлений ПК України.

Водночас, суд апеляційної інстанції встановив, що платник вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги від 20.05.2013 у встановлений ПК України строк не отримав, а з наданих відповідачем копії поштового конверта про направлення рекомендованого поштового відправлення та копії переліку 424 поштових відправлень ДПА України від 04.06.2013 не вбачається, що саме це рішення було направлено на адресу платника.

Зокрема, судом апеляційної інстанції було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на доданій до листа копії повідомлення про вручення поштового відправлення міститься штамп відділення поштового зв`язку, датованого 2012 роком, в той час як рішення на скаргу датоване 04.06.2013. Також, на зворотному боці повідомлення про вручення поштового відправлення не міститься жодного штампу відділення поштового зв`язку, а штамп, датований 10.06.2013, міститься не на повідомленні, а на чистому аркуші, в зв`язку з чим неможливо встановити, чи цей штамп знаходився на конверті, в якому надсилалось рекомендоване відправлення позивачу. Крім того, повідомлення про вручення поштового відправлення не містить причин його повернення.

Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що оригіналу поштового конверта, на який Управління посилається як на доказ своєчасного надіслання позивачу рішення про розгляд скарги, відповідач суду апеляційної інстанції не надав.

Кім того, суд апеляційної інстанції вказав, що з листа ДФС України про надання відповіді на адвокатський запит вбачається, що рекомендований лист з рішенням відправлено позивачу 04.06.2013 та повернуто до контролюючого органу 10.06.2013, тобто через 6 днів.

Разом з тим, відповідно до пункту 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.

Ураховуючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Державною податковою службою України було допущено бездіяльність, яка полягає у ненаправленні позивачу вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги у встановлений ПК України строк, з огляду на що колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що скарга на податкові повідомлення-рішення від 14.02.2013 №0000142270, №0000132270 вважається повністю задоволеною, а вказані податкові повідомлення-рішення вважаються скасованими.

Щодо податкового зобов`язання, самостійно визначеного позивачем в поданій декларації з податку на додану вартість, судом апеляційної інстанції встановлено надання платником до суду платіжних доручень, які підтверджують своєчасну сплату вказаного зобов`язання.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що ухвалене судом апеляційної інстанції рішення про задоволення позовних вимог ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому відсутні підстави для скасування ухваленого судом апеляційної інстанції рішення та задоволення вимог касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова