Рішення

від 23.01.2018 по справі 826/7805/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 січня 2018 року № 826/7805/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Борсуковській А.О.,

за участю представників сторін:

представника позивача: Шкред А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ваніла Скай

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001061201 від 19.01.2017 року, -

ВСТАНОВИВ:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю Ваніла Скай (далі - позивач) до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001061201 від 19.01.2017 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно спірним податковим повідомленням-рішенням застосовано штраф за затримку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки грошове зобов'язання на час визначення розміру штрафу не було узгодженим.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На підставі пункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І Податкового кодексу України, пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України. у порядку статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України в приміщенні відповідача проведено перевірку своєчасності сплати (перерахування) суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість позивачем, про що складено акт від 15.12.2016 року №7150/26-54-12-01-11, яким встановлено несплату позивачем самостійно визначено грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у встановлені Податковим кодексом України строки.

За результатами проведеної перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 19.01.2017 року №0001061201, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1148, 1117, 1086, 1057, 484, 442, 417, 391, 350, 330, 329, 300, 263, 235, 204, 172, 139, 111, 85, 56 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 79 079,00 грн. застосовано штраф у розмірі 20% у розмірі 15 815,80 грн.

Крім того, за результатами перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.01.2017 року №0001071201, яким за затримку на 19 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 725,00 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 10% у розмірі 172,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням ГУ ДФС у м.Києві від 22.03.2017 року №110/261510-01-35 про результати розгляду первинних скарг скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві від 19.01.2017 року №0001071201, №0001061201, а скаргу позивача від 08.02.2017 року №6 (вх. від 09.02.2017 року №4757/10) частково задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся 31.03.2017 року до ДФС України зі скаргою від 29.03.2017 року вих. №11 на податкове повідомлення-рішення від № 0001061201.

ДФС України 24.05.2017 року прийняла рішення №11072/6/99-99-11-03-01-25, яким залишила податкове повідомлення-рішення №0001061201 без змін, з урахуванням рішення, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим придатковим органом податковим повідомленням-рішенням від 19.01.2017 року №0001061201, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Фактично не погоджуючись з спірним податковим повідомленням-рішенням позивач вказує на те, що відповідачем було проведено камеральну перевірку правил сплати (перерахування) податку на додану вартість позивача, якою було встановлено несвоєчасну сплату суму узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення від 14.02.2013 року із затримкою сплати більше 30 календарних днів на загальну суму 79 079,00 грн.

Позивач вважає, що оскільки на податкове повідомлення-рішення від 14.02.2013 року було подано скаргу до контролюючого органу, але рішення по ній прийнято не було, відтак така скарга є задоволеною на користь платника податків та податкове повідомлення-рішення від 14.02.2013 року №0000142270 є таким, що не підлягає сплаті.

Водночас у ході розгляду скарг (від 28.02.2013 року №02-01 та №02-01, що зареєстровані контролюючим органом за вх. №1414/10, 1415/10 від 07.03.2013 року), податковим органом було встановлено, що первинні скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 14.02.2013 року №0000142270 та №0000132270 розглянуті, та за результатами їх розгляду прийнято рішення від 25.04.2013 року №4017/10/12-1-03, яким вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги - без задоволення.

За результатами розгляду скарг позивача до Міністерства доходів і зборів України, прийнято рішення від 04.06.2013 року №4223/6/9-99-10-01-15, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 14.02.2013 року №0000142270 та №0000132270.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України).

Беручи до уваги те, що рішення прийняте за результатами розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 14.02.2013 року №0000142270 та №0000132270, прийнято контролюючим органом 04.06.2013 року за №422316/99-99-10-01-75 та направлено платнику податків, про що свідчать наявні в матеріалах справи копія поштового конверту про направлення рекомендованого поштового відправлення та копія переліку 424 поштових відправлень ДПА України від 04.06.2013 року, однак повернулося на адресу контролюючого органу без вручення адресату, з незалежним від податкового органу причин, доводи позивача про неузгодженість податкових повідомлень-рішень від 14.02.2013 року №0000142270 та №0000132270 є безпідставними.

Щодо доводів позивача про сплату вказаних податкових зобов'язань з податку на додану вартість, на підтвердження чого останнім надано копії платіжних доручень, то вони також не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (пункт 87.9 статті 87 Податкового кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що станом на 03.10.13 року в ІКП за позивачем обліковувалась переплата в розмірі 5800,67 грн.:

- сума 171 750,00 грн., яка була нарахована 03.10.13 на підставі податкового повідомлення-рішення №0000142270 від 14.02.13 була сплачена наступним чином: 03.10.13 в сумі 5800,67 грн. за рахунок переплати; 22.10.13 в сумі 1725,00 грн. згідно з платіжним дорученням №415 від 22.10.13 (з затримкою 19 днів); 28.11.13 в сумі 1772,00 грн. згідно з платіжним дорученням №454 від 28.11.13 (з затримкою 56 днів); 27.12.13 в сумі 1366,00 грн. згідно з платіжним дорученням №526 від 27.12.13 (з затримкою 85 днів); 22.01.14 в сумі 1300,00 грн. згідно з платіжним дорученням №16 від 22.01.14 (з затримкою 111 днів); 19.02.14 в сумі 600,00 грн. згідно з платіжним дорученням №49 від 19.02.14 (з затримкою 139 днів); 24.03.14 в сумі 1601,00 грн. згідно з платіжним дорученням №98 від 24.03.14 (з затримкою 172 дні); 25.04.14 в сумі 1268,00 грн. згідно з платіжним дорученням №142 від 25.04.14 (з затримкою 204 дні); 26.05.14 в сумі 1641,00 грн. згідно з платіжним дорученням №172 від 26.05.14 (з затримкою 235 дні); 23.06.14 в сумі 1233,00 грн. згідно з платіжним дорученням №227 від 23.06.14 (з затримкою 263 дні); 30.07.14 в сумі 37500,00 грн. згідно з платіжним : дорученням №291 від 30.07.14 (з затримкою 300 днів); 28.08.14 в сумі 573,00 грн. згідно уточнюючого розрахунку до декларації ПДВ №9049830176 від 28.08.14 (з затримкою 329 днів); 29.08.14 в сумі 17,00 грн. згідно з платіжним дорученням №62 від 29.08.2014 (з затримкою 330 днів); 18.09.14 в сумі 16,00 грн. згідно з платіжним дорученням №369 від 18.09.14 (із затримкою 350 дні); 29.10.14 в сумі 4293,00 грн. згідно з платіжним дорученням №402 від 29.10.14 (з затримкою 391 дні); 24.11.14 в сумі 858,00 грн. згідно з платіжним дорученням №443 від 24.11.14 (з затримкою 417 дні); 19.12.14 в сумі 396,00 грн. згідно з платі дорученням №490 від 19.12.14 (з затримкою 442 дні); 30.01.15 в сумі 9245,00 грн. згідно з платіжним дорученням №40 від 30.01.2015 (з затримкою 484 дні); 25.08.16 в сумі 794,00 грн. згідно з платіжним дорученням №7081152 від 25.08.16 (з затримкою 1057 днів); 23.09.16 в сумі 8197,00 грн. згідно з платіжним дорученням №7554768 від 23.09.16 (з затримкою 1057 днів); 24.10.16 в сумі 1950 грн. згідно з платіжним дорученням №8021474 від 24.10.16 (з затримкою 1117 днів); 24.11.16 в сумі 4459,00 грн. згідно з платіжним дорученням №8492497 від 24.11.16 (з затримкою 1148 днів).

Так, відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відтак, враховуючи те, що податкові зобов'язання, самостійно визначені відповідачем в поданій декларації з податку на додану вартість є узгодженими, але не сплачені в повному обсязі у строк, визначений податковим законодавством, суд приходить до висновку про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Ваніла Скай відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів.

Суддя Є.В. Аблов