Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 1-кс/733/88/24
Єдиний унікальний №733/487/24
Ухвала
Іменем України
11 квітня 2024 року м.Ічня
Ічнянський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого слідчого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Ічня клопотання ОСОБА_3 про зняття арешту з майна кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141350000619 від 29.05.2023 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України
в с т а н о в и в:
В провадженні слідчого СВ ВП №2 (м.Ічня) перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Користувач майна - ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про скасування арешту майна - автомобіля марки« ВАЗ 21061», р.н. НОМЕР_1 , накладеного на підставі ухвали слідчого судді Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12.03.2024 року , який належить ОСОБА_4 , а перебуває у його фактичному користуванні та просив його задовольнити.
Прокурор в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд клопотання без його участі. Вважає, що клопотання про скасування арешту є передчасним.
Слідчий ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився.
Користувач майном ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився.
У відповідності до ч.1ст.172 КПК України, неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання про зняття арешту з майна.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 107 КПК України, суд вважає за можливе розглянути клопотання без участі учасників провадження та без здійснення фіксації технічним засобом.
Дослідивши матеріали клопотання з доданими додатками, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12.03.2024 року накладено арешт на автомобіль марки « ВАЗ 21061», р.н. НОМЕР_1 .
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і
розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.
Як зазначено у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається, в тому числі, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Як передбачено ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Заявником ОСОБА_3 в судовому засіданні не доведено та не вбачається з клопотання, що в подальшому в застосуванні арешту накладеного ухвалою слідчого судді від 12.03.2024 року відпала потреба, оскільки по кримінальному провадженню проводиться досудове розслідування та остаточне рішення по справі не прийнято.
Судом встановлено, що скасування арешту на автомобіль марки« ВАЗ 21061» р.н. НОМЕР_1 є передчасним, так як він визнаний речовим доказом, про що вказано в ухвалі слідчого судді, відтак скасування арешту суперечитиме меті застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а тому суд вважає, що зазначені в обґрунтування клопотання про скасування арешту майна доводи не підтверджують необґрунтованість накладення арешту та його неспівмірність з обмеженням права власності.
А тому, суд дійшов переконання, що тимчасове обмеження права власності здійснене на підставі закону і в даному випадку є виправдане, а відтак у задоволенні клопотання про скасування арешту майна на даному етапі кримінального провадження слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись вимогами ст.174 КПК України, суд,
у х в а л и в:
у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зняття арешту з майна кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024270440000076 від 10.03.2024 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а саме: з автомобіля марки« ВАЗ 21061», р.н. НОМЕР_1 , накладеного на підставі ухвали слідчого судді Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12.03.2024 року - відмовити.
Ухвала остаточна ,оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Cлідчий суддя ОСОБА_1
Суд | Ічнянський районний суд Чернігівської області |
Дата ухвалення рішення | 11.04.2024 |
Оприлюднено | 12.04.2024 |
Номер документу | 118278466 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про скасування арешту майна |
Кримінальне
Ічнянський районний суд Чернігівської області
Вовченко А. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні