Ухвала

від 09.04.2024 по справі 674/409/24

ДУНАЄВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 674/409/24

Провадження № 2/674/292/24

УХВАЛА

про вирішення клопотання щодо залишення позову без розгляду

09 квітня 2024 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

в складі: судді Посунько Г.А.

секретаря Шельгоріної С.І.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні в залі суду м.Дунаївці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна та приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Терлеєв Іван Миколайович) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

06 березня 2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ТОВ "Споживчий центр" (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М. та приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Терлеєв І.М.) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позивач ОСОБА_2 посилається в обґрунтування позовних вимог на те, що 02 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 22381, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Споживчий центр" заборгованості за кредитним договором № 27.07.2020-100001053 від 27 липня 2020 року в сумі 8500 грн. та витрат, пов`язаних із вчиненням виконавчого напису, в сумі 550 грн., всього - 9050 грн. Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки заборгованість є спірною. Крім того, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. На підставі викладеного позивач просить суд визнати вказаний виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та стягнути з відповідача судові витрати у справі.

08 березня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, учасникам справи встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.

26 березня 2024 року від відповідача ТОВ "Споживчий центр" надійшли заперечення проти вирішення спору в суді. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що умовами пункту 10.1 кредитного договору № 27.07.2020-100001053 від 27 липня 2020 року, укладеного між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_2 , сторони узгодили всі вимоги, які виникають при виконанні цього договору, передавати на розгляд постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. На підставі викладеного відповідач просить суд залишити позов без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст.257 ЦПК України.

В підготовче засідання представник відповідача ТОВ "Споживчий центр" не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлявся належним чином - відповідач просить суд розглядати справу за відсутності їхнього представника, вирішивши клопотання про залишення позову без розгляду.

В підготовчому засіданні представник позивача ОСОБА_1 заперечив проти задоволення клопотання відповідача ТОВ "Споживчий центр" про залишення позову без розгляду та пояснив, що кредитний договір № 27.07.2020-100001053 від 27 липня 2020 року, укладений між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_2 , є споживчим договором, оскільки позивач укладав цей договір на задоволення особистих потреб. Отже, даний спір ґрунтується на Законі України "Про захист прав споживачів".

Суд, вивчивши клопотання та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно п.6 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що 27 липня 2020 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 27.07.2020-100001053.

Згідно ч.2 ст.12 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) зобов`язаний надати споживачеві документ, який засвідчує факт укладення договору і є підставою для виникнення взаємних прав та обов`язків. Такий документ повинен містити інформацію про: 1) дату укладення договору; 2) найменування та місцезнаходження продавця (виконавця); 3) найменування продукції; 4) ціну; 5) строк виконання робіт (надання послуг); 6) інші істотні умови договору; 7) права та обов`язки сторін договору.

Згідно ч.2 ст.13 Закону України "Про захист прав споживачів" перед укладеннямдоговорів навідстані продавець(виконавець)повинен надатиспоживачеві інформаціюпро: 1) найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії; 2) основні характеристики продукції; 3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати; 4) гарантійні зобов`язання та інші послуги, пов`язані з утриманням чи ремонтом продукції; 5) інші умови поставки або виконання договору; 6) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції або послуг; 7) вартість електронних комунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу; 8) період прийняття пропозицій; 9) порядок розірвання договору.

Отже, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про особу та місцезнаходження кредитодавця, кредитні умови.

У кредитному договорі № 27.07.2020-100001053 від 27 липня 2020 року вказано, що позичальник підтверджує, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та в частині другій статті 12, частині другій статті13 Закону України "Про захист прав споживачів"йому надана. Для прийняття позичальником усвідомленого рішення та задля зручності надання інформації кредитор до укладення договору надав позичальнику всю необхідну інформацію у обсязі та формі, встановлених Законом України "Про споживче кредитування".

Закон України "Про захист прав споживачів" регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно п.22ст.1Закону України"Прозахист правспоживачів" споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Кредитні договори, укладені фізичними особами з банками за своєю суттю є споживчими договорами і на них розповсюджуються положення Закону України "Про захист прав споживачів". При цьому частина 14 статті 6 Закону України "Про третейські суди"вказує на те, що третейські суди не мають права розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Якщо договір, у тому числі кредитний, укладений на задоволення особистих потреб фізичної особи і не пов`язанийз підприємницькою діяльністю такої фізичної особи чи виконанням ним обов`язків як найманим працівником, такий договір є споживчим і наявність судового спору щодо цього договору не впливає на його характер, як споживчого, відтак і сам спір у будь-якому випадку стосується прав сторони договору, як споживача, а його вирішення, незалежно від ініціатора судового розгляду, має ґрунтуватися та враховувати і вимоги Закону України "Про захист прав споживачів".

Тобто незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів".

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 грудня 2018 року в справі № 755/11648/15-ц. Також такий висновок зробив Верховний Суд в постанові від 26 лютого 2020 року в справі № 643/2870/18.

Суд вважає, що кредитний договір № 27.07.2020-100001053 від 27 липня 2020 року за своїм змістом є договором про надання споживчого кредиту, оскільки відсутні докази на підтвердження того, що кредит надавався позичальнику ОСОБА_2 не для задоволення особистих потреб, що кредит пов`язаний зі здійсненням позичальником підприємницької діяльності чи виконанням ним обов`язків як найманим працівником.

Отже, декларація сторін кредитного договору в п.1.2 Договору, що кредит за даним договором не є споживчим, а даний договір не є договором про надання споживчого кредиту, не має жодного правого значення.

Пунктом 10.1 кредитного договору № 27.07.2020-100001053 від 27 липня 2020 року сторони визначили, що всі вимоги, які виникають при виконанні даного договору або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, окрім справ у спорах щодо захисту прав споживачів, підлягають розгляду в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду № 007-2005 від 21 червня 2005 року, видане Київським міським управлінням юстиції), згідно з регламентом третейського суду. Розгляд здійснюється одноособово суддею, який призначається в порядку, встановленому регламентом постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що є невід`ємною частиною даної третейської угоди, і з яким Сторони ознайомились.

Згідно ч.2 ст.1 Закону України "Про третейські суди"до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Згідно п.14 ч.1 ст.6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Згідно ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Оскільки кредитний договір № 27.07.2020-100001053 від 27 липня 2020 року, укладений між сторонами, за своєю правовою природою є споживчим, тому третейське застереження, викладене в п.10.1 кредитного договору, не може бути виконане.

Законом України "Про третейські суди" виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Отже, суд приходить до висновку, що спір про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відносно кредитного договору № 27.07.2020-100001053 від 27 липня 2020 року необхідно розглядати судом загальної юрисдикції.

На підставі викладеного суд вважає, що клопотання відповідача ТОВ "Споживчий центр" про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.197, 257-261 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

В задоволенні клопотання відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" про залишення без розгляду позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна та приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Терлеєв Іван Миколайович) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Копію ухвали суду направити учасникам справи.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя Посунько Г.А.