Ухвала

від 11.04.2024 по справі 612/178/24

БЛИЗНЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

612/178/24

2/612/87/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року смт. Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Масло С.П.,

за участю секретаря судового засідання Чміль Т.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Близнюки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області про зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулися до Близнюківського районного суду Харківської області з позовною заявою до Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, в якій просять зобов`язати відповідача виконати рішення Близнюківського суду Харківської області від 03.10.2000 в повному обсязі для чого, в межах наданих Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» №899-ІV від 05.06.2003 повноважень, перехідних положень Х Земельного кодексу України, та у відповідності з матеріалами по паюванню земель колективної власності земель КСП «Победа» Близнюківського району Харківської області повторно розглянути колективну заяву громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 28.12.2021, та прийняти за наслідками розгляду вмотивоване та юридично обґрунтоване нормами законодавства рішення про виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (пай), єдиним масивом в контурах №28, №29, №3 бувших земель колективної власності КСП «Победа» Близнюківського району Харківської області, ОСОБА_1 0,44 га сільськогосподарських угідь, ОСОБА_3 27,80 га сільськогосподарських угідь, згідно викопіювання, що додаються до заяви, з нерозподілених земельних ділянок, які відповідно по проекту землеустрою, щодо організації території земельних часток (паїв) увійшли до площ земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не були виділені і розподілені в натурі (на місцевості), в розмірі середньої земельної частки як передбачено схемою поділу земель на земельні частки по видах угідь та надати дозвіл для формування нових земельних ділянок в рахунок земельних часток (паїв).

В обґрунтування позову зазначив, що Близнюківський районний суд Харківської області іменем України 03 жовтня 2000 року в справі №2-460-2000 виніс рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) в контурах №28 і №29 розподілу земель колективної власності КСП «Победа» Близнюківського району Харківської області земельних ділянок єдиним масивом в розмірі 163,1 умовних кадастрових гектарів, ОСОБА_1 відповідно: 23,30 умовних кадастрових гектарів, по двох сертифікатах на земельну частку (пай) і ОСОБА_3 116,50 умовних кадастрових гектарів по десяти сертифікатах на земельну частку (пай), також зобов`язав Семенівську сільську раду народних депутатів Близнюківського району Харківської області прийняти рішення про виділення в натурі (на місцевості) в контурах №28 та №29 Схеми поділу земель колективної власності КСП «Победа» Близнюківського району Харківської області земельних ділянок єдиним масивом в розмірі 163,1 умовних кадастрових гектарів громадянам ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та видати їм державні акти на право приватної власності на землю.

Як вбачається з державного акта на право приватної власності на землю I- ХР №014669 від 4 квітня 2002 року на ім`я ОСОБА_1 виділено в натурі (на місцевості) в контурах №28 та №29 поділу земель колективної власності КСП «Победа» Близнюківського району Харківської області 20,71 гектарів сільськогосподарських угідь, а саме: рілля 15,59 гектарів, кормових угідь 5,12 гектарів. Недовиділений залишок складає 0,44 гектарів.

ОСОБА_3 згідно державного акта на право приватної власності на землю І-ХР №014670 від 4 квітня 2002 року виділено в натурі (на місцевості) в контурах № 28 поділу земель колективної власності КСП «Победа» Близнюківського району Харківської області 80,87 гектарів сільськогосподарських угідь відповідно: рілля 77,17 гектарів, кормових угідь 3,70 гектарів. Недовиділений залишок складає 27,80 гектарів.

Багаторазові звернення позивачів до органів місцевого самоврядування, щодо виділення невиділених часток (паїв) в натурі (на місцевості) в розмірі 28,24 гектарів сільськогосподарських угідь, з бувших земель колективної власності КСП «Победа» (господарство припинило свою діяльність у 2006 році) Близнюківського району Харківської області, що увійшли до площ земель, що підлягають розподілу, але не були розподілені, єдиним масивом в контурах №28 та №29 в розмірі середньої земельної частки (пай) по видах як передбачено схемою поділу земель на земельні частки (паї) КСП «Победа» Близнюківського району Харківської області суб`єктами владних повноважень не задовільняються.

Відбувається протизаконне обмеження волевиявлень позивачів, та громадянських прав і економічних інтересів передбачених Конституцією України і визначених Земельним кодексом України та Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» №899-ІУ від 5 червня 2003 року, та невиконання судового рішення повністю.

В черговий раз заява до Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області від 28 грудня 2021 року подавалась колективна від трьох громадян, а відповідь була надана лише одній особі, у повідомленні не зазначено коли і яка сесія Близнюківської селищної ради розглядала їх заяву, законні підстави неприйняття рішення.

Листом від 26.01.2022 року № 02-20/419 Близнюківський селищний голова ОСОБА_5 , повідомив позивачів про те, що Близнюківська селищна рада виділивши їм земельні частки (паї) в натурі (на місцевості) порушить законні права власників земельних часток (паїв) із земель колишнього КСП «Победа», колишньої Семенівсьської сільської ради та норми чинного законодавства, (які саме не зазначено).

Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву зазначив, що після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини. Рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу. Судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Близнюківська селищна рада як орган місцевого самоврядування, зобов`язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (ст. 19 Конституції України).

Враховуючи, що час виконання судового рішення Близнюківського районного суду Харківської області 08 жовтня 2000 року по справі № 2-460-2000 ще не настав, Близнюківська селищна рада не є стороною по справі №2-460-2000 від 08 жовтня 2000 року та не є правонаступником Семенівської сільської ради народних депутатів; відсутній Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) який є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); по даному питанню є рішення суду від 08 жовтня 2000 року по справі № 2-460-2000, яке вступило в законну силу, тому позивач не може знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Позивачами до суду було подано відповідь на відзив, згідно якого вони заперечують проти всіх положень відзиву та просять суд відхилити його, як необґрунтований та бездоказовий.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, надавши заяву, в якій просить суд розглянути справу без його участі та задовльнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Ухвалою судді від 09.02.2024 відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 07.03.2024 в підготовчому судовому засіданні було витребувано докази та оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 28.03.2024 вказану справу призначено до судового розгляду із закриттям підготовчого провадження.

Суд, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 03.10.2000 рішення виконавчого комітету Семенівської сільської ради народних депутатів Близнюківського району Харківської області про виділення ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 земельних ділянок єдиним масивом в контурах №28 та №29 схеми розділу земель колективної власності КСП «Победа» Близнюківського району визнано недійсним. Зобов`язано Близнюківський районний відділземельних ресурсів в 20 денний строк з дня вступу в законну силу рішення внести свої пропозиції по виділенню в натурі (на місцевості) в контурах №28 та №29 одним масивом земельних участків ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в ромірі 103,1 умовних кадастрових гектарів. Зобов`язати Семенівську сільську Раду народних депутатів Близнюківського району Харківської області в восьмиденний строк з дня отримання пропозицій Близнюківського районного відділу земельних ресурсів про виділення в натурі (на місцевості) в контурах №28 та №29 схеми розділу земель колективної власності КСП «Победа» Близнюківського району земельних участків єдиним масивом у розмірі 103,1 умовних кадастрових гектарів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та видати їм державні акти на право приватної власності на землю. Рішення набрало законної сили 14.10.2000.

З листа Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області від 26.01.2022 №02-20/419 вбачається, що ОСОБА_1 звертався з колективною заявою щодо виділення земельних часток (паїв) «кормові угіддя» розміром 32,05 га єдиним масивом однією ділянкою у спільну власність, на яку йому було дано відповідь, що за даними Відділу №6 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Харківській областізагальна кількість власників земельних часток (паїв) із земель колишнього КСП «Победа» колишньої Семенівської сільської ради становить 437 осіб. Тому, рішенням щодо виділення їм земельних часток (паїв) «кормові угіддя» розміром 32,05 в умовних кадастрових гектарах єдиним масивом однією ділянкою у спільну власність, селищна рада порушить законні права та інтереси інших 437 власників земельних часток (паїв) із земель колишнього КСП «Побєда» колишньої Семенівської сільської ради та норми чинного законодавства.

Також, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 12.02.2022 зверталися до Голови Лозівської районної державної адміністрації у Харківській області ОСОБА_6 зі скаргою (колективна) щодо забезпечення розгляду їхньої колективної заяви від 28.12.2021 до Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області та забезпечити видачу рішення по їхній заяві від 28.12.2021 кожному заявнику, як передбачено ст. 18 Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України;судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Верховним Судом уже сформована судова практика щодо застосування цих положень Основного Закону України, зокрема, у постановах від 14 серпня 2018 року у справі № 826/4174/16, від 18 жовтня 2018 року у справі № 802/2135/17-а, від 22 січня 2019 року у справі № 813/142/16, від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а(2-а/191/7/17), від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21, від 1 червня 2022 року у справі № 640/25836/20 та від 27 липня 2022 року у справі № 540/606/20.

Згідно з параграфом 4 Національної стратегії у сфері прав людини, затвердженої Указом Президента України від 24 березня 2021 року № 119/2021, до стратегічних цілей у сфері прав людини віднесено забезпечення кожному в Україні доступу до справедливого та ефективного судового розгляду незалежним і безстороннім судом, а також наявність ефективних механізмів виконання судових рішень.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно достатті 18ЦПК Українисудові рішення,що набрализаконної сили,обов`язкові длявсіх органівдержавної владиі органівмісцевого самоврядування,підприємств,установ,організацій,посадових числужбових осібта громадяні підлягаютьвиконанню навсій територіїУкраїни,а увипадках,встановлених міжнароднимидоговорами,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України,-і заїї межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Отже,обов`язковістьвиконання судовогорішення єважливою складовоюправа особина справедливийсуд,що гарантованестаттею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод,та однієюз основнихзасад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також ст. 18 ЦПК України.

Окрім того, невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили.

Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині першій статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати відповідача виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Закону України «Про виконавче провадження».

ВЦивільному процесуальному кодексі Українисудовому контролю присвячено Розділ 7 "Судовий контроль за виконанням судових рішень".

Судовий контрользавиконанням судовихрішень уцивільних справах цеособлива формаправосуддя,діяльність суду пов`язана із реалізацією судових актів у цивільних справах, яка здійснюється у формі «контрольного санкціонування» вчинення деяких процесуальних дій у виконавчому провадженні при розгляді цивільних справ, безпосереднього розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність виконавців, як важливої гарантії захисту права особи у післясудовому цивільному процесі та розгляді різних позовів, які стосується заходів примусового виконання рішень.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в цивільних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Наявність у ЦПК України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому ЦПК України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачами спосіб захисту не відповідає об`єкту порушеного права (права на виконання судового рішення).

За вказаних обставин, суд зазначає, що позивачі у цій справі обрали спосіб захисту шляхом подання позову про зобов`язання виконати належним чином рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими Розділ 7 ЦПК України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Підсумовуючи вище наведене, суд зазначає, що вимоги про зобов`язання відповідача виконати рішення Близнюківського суду Харківської області від 03.10.2000 в повному обсязі, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Водночас,відповідно допункту 3частини першоїстатті 255ЦПК України,суд своєюухвалою закриваєпровадження усправі,якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Зазначена підставадля закриттяпровадження усправі спрямованана усуненнявипадків повторноговирішення судомспорів,які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Відтак, суд приходить до висновку, що оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду з того самого фактичного предмету спору і між тими самим сторонами, то є підстави для закриття провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Роз`яснити позивачам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись ст. ст. 2, 18, 255256, 258-261 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області про зобов`язання вчинити певні дії закрити.

Роз`яснити позивачам, повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання судового рішення або в порядку ч. 2 ст. 354 ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили після її проголошення.

Повний текст ухвали складений та підписаний 11.04.2024.

Суддя С.П. Масло