Рішення

від 03.04.2024 по справі 755/4491/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/4491/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Локотковій І.С.

з участю сторін:

представник позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Май юей» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом до ТОВ «Май ЮЕЙ», Go Daddy.com.LLC, 11 IONOS SE про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації. Під час розгляду справи позивач подав заяву про зімну предмету позову, з якої вбачається, що позов пред`явлений лише до ТОВ «Май ЮЕЙ» та обґрунтований наступним. Позивач багато років життя присвятив спорту, так як з дитинства був переконаний, що бокс - найкращий у світі вид спорту. Він є визнаним українським професійним боксером у напівважкій вазі, чемпіоном світу за версієюWBC (2018-2019 роках), Бронзовим призером Олімпійських ігор 2012 року, чемпіоном літньої Універсіади 2013 року, чемпіоном світу серед студентів у 2008 році, переможець Кубку Європи 2010 року, багаторазовий чемпіон України. Останнім часом в мережі інтернет оприлюднено низку публікацій про ОСОБА_4 , відомості в яких є недостовірними. На сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 опубліковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_3». В даній статті зазначені недостовірні відомості зазначаються відносно ОСОБА_3 підтверджується тим, що особу може бути ідентифіковано не лише завдяки використання автором прізвища та імені позивача, а й шляхом демонстрацією фото із зображенням ОСОБА_5 , що виключає будь-які сумніви щодо того, що розповсюджена інформація стосується мене. Відомості були розміщені в мережі Інтернет на веб-сайтах відповідачів, а тому до дня звернення з позовною заявою вони були відкритими для перегляду та доступні для необмеженого кола осіб. Вказаний матеріал містить твердження, що позивачем вчинено низку кримінальних правопорушень. Разом з тим, у супереч принципу презумпції невинуватості поширена інформації не містить жодного посилання на вирок суду, яким встановлена вина Позивача та який набрав законної сили. Так, дійсно я є власником частки ТОВ «Агроінвест Холдинг», водночас всі інші відомості, які містяться в матеріалі не відповідають дійсності. Опублікований матеріал є спробою спаплюжити мою бездоганну репутацію та, тим самим, знизити мої рейтинги серед бізнес-партнерів. Цинічність ситуації полягає також в тому, що жодних доказів в авторів статтей та власників веб-сайтів в підтвердження опублікованих відомостей не існує. Що є логічним, так як вказані публікації є наклепом, який межує з брехнею.

Ухвалою судді Дніпровського районного міста Києва від 21.04.2023 року відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.05.2023 року відмовлено представнику позивача у витребуванні доказів.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.05.2023 року задоволено клопотання представника позивача залишено без розгляду позов в частині вимог довідповідача 2 - GoDadde/com, LLC та відповідача - 3 11IONOS SE.

Протокольною ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.05.2023 року, постановленою без видалення до нарадчої кімнати, прийнято до розгляду заяву позивача про зімну предмету позову.

21.07.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ТОВ «Май юей», який долучений до матеріалів справи. З відзиву вбачається, що відповідач позов не визнає. По-перше, ТОВ «Май юей» не є автором. Відповідно, дана інформація є не власним судженням або твердженням ТОВ «Май юей». Належним відповідачем у даній справі може виступати лише автор, якого позивач мав залучити відповідачем. По-друге, докази надані позивачем, є недостатніми та не повними для доведення тих обставин, на які посилається позивач. Позивач не посилається і не додає жодного висновку експерта, який би міг слугувати доказом існування зазначених публікацій, а також міг слугувати доказом існування зазначеної публікації, а також міг би доводити, кім саме, в який час, якого змісту розміщено було публікацію в мережі Інтернет. Технічної експертизи з дослідження веб-сторінок в мережі Інтернет не проведено, як наслідок, існування предмету спору не підтверджено. По-третє, особа, якої прямо стосується публікація, а саме ОСОБА_3 , є відома публічна особа, тому він відкритий для суворої критики і пильного нагляду громадськості, у зв`язку із чим , межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. По-четверте, в позові відсутнє посилання та докази зазначеного, позивачем не доведено, що поширена інформація перешкоджає його здійснювати свої немайнові права. По-п`яте, в довідці ДП «Центр компенсації адресного простору мережі Інтернет» від 19.05.2021 року зазначено особу реєстр анта доменного імені, особу отримувач послуг хостингу та особо володільця облікового запису може співпадати та і не співпадати. Також в довідці зазначено, що власником веб-сайту є особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником вважається реєстрант доменного імені та

або отримувач послуг хостингу. Також в довідці зазначено, що згідно з усталеною практикою, реєстрація доменних імен та замовлення послуг хостингу здійснюється в он-лайн режимі. При цьому реєстрант доменного імені та отримувач послуг хостингу під особисту відповідальність зазначає свої дані без їх додаткової перевірки реєстратором та хостінг-провайдером. Отже, даною довідкою не встановлено той факт, що реєстр ант зазначає свої дані лише під особисту відповідальність і ніякої перевірки цих даних не проводиться, а тому неможливо говорити, що власником чи реєстр антом чи володільцем облікового запису чи отримувачем послуг хостингу є саме та особа, яка зазначена в цих відомостях. В наданій позивачем довідці надаються лише припущення, хто може бути власником.

22.11.2023 року до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, яка долучена до матеріалів справи з якої вбачається, що відповідачем за даним позовом може бути не автор статті, а саме власника веб-сайту, як належний відповідач, відповідно до практики Верховного Суду. Факт поширення інформації підтверджується Звітом про фіксацію даних веб-сторінки, що був доданий до матеріалів справи. Тягар доказування достовірності негативної інформації про позивачів покладається на відповідачів, а на позивачів покладено лише обов`язок доказування факту поширення такої інформації відповідачами. Висловлювання, що розміщенні у оспорюваному матеріалі, за своїм характером та змістом ґрунтується на твердженнях про причетність ОСОБА_3 до вчинення злочинів. Враховуючи формулювання використаних при поширенні інформації тверджень, поширена недостовірна інформація висловлена у формі фактичного твердження. Поширення неправдивої інформації свідчить про принизливе ставлення до позивача з боку відповідача, що в свою чергу принижує гідність позивача. Поширенням вказаної інформації відповідач створив негативну соціальну оцінку позивача в очах оточуючих, порушивши його честь, гідність та ділову репутацію. За результатами дослідження інформаційного наповнення веб-сайту, відповідно до Довідки з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення від 19.05.2021 №171/2021-Д, встановлено відповідача: ТОВ «Май юей». Вказане дозволяє зробити висновок, що ТОВ «Май юей» має відношення до створення та/або функціонування веб-сайту та є власником останнього. Таким чином, позивач зазначає в якості відповідача: ТОВ «Май юей», як особу, яка має відношення до створення та/або функціонування веб-сайту.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22.11.2023 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

08.12.2023 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, які долучені до матеріалів справи.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 опубліковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_3», зокрема, у вказаній статті було зазначено наступне (дослівно, не змінюючи тесту публікації):

«… Совсем недавно на арене украинского спорта появился ОСОБА_17. Миллионы украинцев гордились и следили за успехами молодого боксера. ОСОБА_17 из неблагополучной семьи. Мальчик с улицы, чтобы выживать и защищаться, пошел в бокс.

Когда ему было 19 лет, его выгнали из зала, где он тренировался, за неспортивное поведение и неуважение к тренеру. Тогда-то его и присмотрел начальник охраны криминального авторитета ОСОБА_7 для выполнения мелких поручений - кого припугнуть, кого избить. Услужливый и приятный, спокойный и готовый на все, чтобы пробиться ближе к ОСОБА_16. Александр мечтал о спортивной карьере и просил все время ОСОБА_19 помочь. Используя свои связи в спортивном мире, ОСОБА_8 организовал его участие на чемпионате в Казани в 2008, поскольку его брать не хотели туда за «личные спортивные» достижения.

С 2008 г он сопровождал ОСОБА_19 везде, носил за ним сумку, выполнял любые криминальные поручения. Все свободное время он был с Вадимом и просил помочь с карьерой. В 2009 году ОСОБА_27 отправляет его на турнир премьер-министра Турции и он выигрывает. За это ОСОБА_8 ему подарил машину «Шкода». У ОСОБА_19 огромные связи, благодаря которым он устроил его в сборную, так ОСОБА_9 попадает на Олимпиаду в Лондоне в 2012 году, куда поехала и семья Казарцевых как группа поддержки и несла все траты по весьма дорогостоящим спортивным мероприятиям, где он занял 3-е место. Город выделил премию 20 тысяч, а ОСОБА_8 с близким товарищем купил квартиру в новострое на Московском проспекте за 190 тыс долларов с дизайнерским ремонтом и мебелью.

После Олимпиады ОСОБА_9 становится популярен.

После того, как ОСОБА_12 подписал контракт, ОСОБА_9 просится у ОСОБА_7 в Америку тоже.

Всю жизнь ОСОБА_18 нёс финансирование не только его лично, но и всей его семьи (никогда не работавшей жены и маленьких троих детей).

О том, насколько близкие отношения были между ОСОБА_23 и ОСОБА_24 можно судить по тому факту, что ОСОБА_20, жена ОСОБА_7 стала крестной дочери ОСОБА_22, ОСОБА_25.

В начале 2014 года ОСОБА_9 отправился в Америку за счёт хозяина. В 2018 году за бой со ОСОБА_21 в Канаде он получил около 1 млн долларов и эти деньги через офшорные компании он перевёл в Европу на свой игорный бизнес, уходя от налогов как в Украине, так и в Америке.

Спортивная карьера ОСОБА_22 четко пошла в закат после боя с ОСОБА_26 в 2019 году. Бой ещё не начался, а близкие ОСОБА_22 уже поняли - он наложил в штаны. Успешного боксера ОСОБА_13 больше нет. Он слабый духом, все, он больше не боец.

На игорный бизнес уже нацелен и, к тому же, стало понятно, что карьера уже закончена. Наметившаяся надолго пандемия ставит точку в заработках в зрелищных видах спорта. ОСОБА_9 заканчивает свою карьеру.

Из Англии к ОСОБА_14 поступает предложение от теневых структур рекламировать игорный бизнес с вознаграждением 5 млн долларов наличными. Конечно же, предложение принимается и используя свои связи в криминальном бизнесе, он переслал эти деньги с помощью незаконных схем в Америку как белые. Ловко обманута налоговая система США и Украины. Эти деньги лягут вскоре в основу нового, скоро открываемого в Америке игорного бизнеса.

Десять лет назад ОСОБА_27 заболел тяжелым заболеванием и основное время жизни проводил в Германии. Поэтому он и попросил своего доверенного человека, «названного сына» оформить на себя его долю в Агроинвест холдинге на время его болезни и переоформил на него документы в 2019 году.

ОСОБА_28 - человек малограмотный, не имеющий к бизнесу отношения, этого не знал. И, как только умер его благодетель, человек, который проплатил и построил всю его карьеру и счастливое будущее, тут же продал неизвестным людям не принадлежащее ему имущество.

Благо соучредитель Агроинвест холдинга бизнесмен ОСОБА_15 находится в тюрьме по сфабрикованному на него делу. Совпадение? Не верю…сейчас в прессе широко публикуются журналистские расследования по сфабрикованному СБУ и неким бандитом Гончаренко делу против бизнесмена ОСОБА_15 . Его незаконно держат в темнице СБУ, ОСОБА_8 ОСОБА_27 умер - идеальное время для рейдерского отъема бизнеса, а именно Агро инвест холдинга. Вот пазлы и складываются в одну картину. ОСОБА_9 «дарит» за миллионное вознаграждение долю ОСОБА_7 свеже открытому некоему Аграрному холдингу, с квартирным адресом регистрации и размещения там же. ОСОБА_29 держим в тюрьме и аккуратненько и технично отжимаем и его долю. И вуаля - было ваше - стало наше.

Продолжение следует….» (а.с.49-50).

Даний матеріал позивач вважає неправдивими, та таким, що не відповідає дійсності, в зв`язку з чим позивач вважає, що вказана інформація підлягає визнанню недостовірною та спростуванню у той же спосіб, у який вона була поширена, згідно із затвердженим судом текстом спростування.

Статтею 3 Конституції України, статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його честі і гідності. Честь і гідність фізичної особи є недоторканними. У разі порушення цих прав фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її честі і гідності.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно із частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Отже, суду слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»).

У справі № 368/655/17 Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про відмову в задоволенні позову про захист честі, гідності та ділової репутації, зазначив, зокрема, таке. Оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

З врахуванням викладеного, суд констатує, що позивач є визнаним українським професійним боксером у напівважкій вазі, чемпіоном світу за версієюWBC (2018-2019 роках), Бронзовим призером Олімпійських ігор 2012 року, чемпіоном літньої Універсіади 2013 року, чемпіоном світу серед студентів у 2008 році, переможець Кубку Європи 2010 року, багаторазовий чемпіон України, що не оспорюється сторонами у справі, а тому він є публічною особою та привертає до себе увагу громадськості та інших публічних осіб, тому позивач повинен бути терпимим до публічної критики, межа якої є ширшою від критики пересічних осіб.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем не було поширено інформацію про факт, а оспорювана позивачем інформація по суті є оціночним судженням автора статті, яке, в свою чергу, містить образливі вислови щодо особи позивача.

З урахуванням обставин справи та контексту всієї поширеної інформації щодо позивача, поширена інформація не містила безспірних тверджень про достовірні факти, а ґрунтувалася на інформації, що містила оціночні судження. і стосувалася критики особи та дій позивача.

При цьому не можуть бути спростовані думки, які виражені мовними засобами, зокрема, вживанням гіпербол, алегорій, сатири і за формою є брутальними.

Отже, позивач не довів факт поширення про нього недостовірної інформації, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині визнання інформації недостовірною.

Разом з тим, відсутність підстав для визнання оспорюваної інформації недостовірною виключає необхідність спростування поширеної інформації.

Що стосується заперечень відповідача щодо того, що він є неналежним відповідачем.

У частині четвертій статті 277 ЦК України передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Вбачається, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

Якщо позивач заявляє вимоги до одного з належних відповідачів, які спільно поширили недостовірну інформацію, суд вправі залучити до участі у справі іншого співвідповідача лише у разі неможливості розгляду справи без його участі (статті 50, 51 ЦПК України).

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України).

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

Судом встановлено, що сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 міститься оспорюваная інформація. Автора статті на сайті не зазначено, а тому вирішити питання щодо залучення до участі у справі в якості співвідповідача автора статті суд позбавлений можливості.

Відповідно до довідки ДП «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» з відомостями про власників веб-сайту або інформацією про його встановлення № 173/2021-Д від 19.05.2021 року, вбачається, що власником веб-сайту https://my.ua , зокрема станом на 21.12.2020 року, є реєстр ант доменного імені my.ua - Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЙ ЮЕЙ», якщо інше не визначене умовами договору між останнім та отримувачем послуг хостингу та/або володільцем облікового запису, або якщо такий договір відсутній.

Відповідно статті 229 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. ч.1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Застосовуючи принцип диспозитивності, що закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, що на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову.

На виконання вимог ст. 77, 79, 80, 81 ЦПК України, відповідачем на спростування відомостей, які містяться в довідці ДП «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» з відомостями про власників веб-сайту або інформацією про його встановлення № 173/2021-Д від 19.05.2021 року, відповідач не надав до суду належних, достовірних та достатніх доказів, з яких можливо встановити, що відповідач ТОВ «Май юєй» є неналежним відповідачем. В даному випадку обов`язок доказування покладений саме на відповідача.

Суд також враховує, що статтями 22, 24 Конституції України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

В Рішенні Конституційного суду України № 11-рп/2012 зазначається, що засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч.1 ст.55 Конституції України.

Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного ч. 1 ст.24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

Тобто, суд конституційної юрисдикції тлумачить даний принцип, як принцип, який дає змогу усім учасникам реалізувати свої процесуальні права.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст. 263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку що позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Май юей» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації не підлягає задоволенню.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3,32 Конституції України, ст. 201, 277, 297,297 ЦК України, Законом України «Про інформацію», ст. 4, 12-13, 81, 141, 258-259, 265, 268, 284, 289, 352-355 ЦПК України суд, -

у х в а л и в:

В позові ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Май юей» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 10.04.2024 року.

Дані сторін:

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місяця проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Май юей», ЄДРПОУ 38453999, адреса місцезнаходження: місто Київ, бульвар Праці, 6/14.

Суддя Н.О.Яровенко