Постанова

від 09.04.2024 по справі 935/3297/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №935/3297/22 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.

Категорія 20 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 935/3297/22 за позовом ОСОБА_1 доКоростишівської міськоїради,Головного управлінняДержегокадастру уЖитомирській області,Приватного підприємства"Полісся",про визнанняправа наземельну частку(пай),

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Соляника Дмитра Петровича на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 жовтня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Василенка Р.О. у м. Коростишеві,

в с т а н о в и в :

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з даним позовом. в якому просив визнати за ним право власності на земельну частку (пай), площею 4,61 га із земель реформованого Колективного сільськогосподарського підприємства «Полісся», що розташована на території Коростишівської міськоїради, Житомирської області.

Позов мотивував тим, що він 01 жовтня 1980 року був прийнятий на роботу до тракторної бригадив колгосп «Зоря комунізму», який 28.02.1995 перейменовано на Колективне сільськогосподарське підприємство «Полісся», а в подальшому 20.02.2000 у зв`язку з реформуванням аграрного сектору економіки України, перейменовано у Приватне підприємство «Полісся».

Вказував, що 17.10.1992 рішенням Щигліївської сільської ради народних депутатів вісімнадцятої сесії двадцять першого скликання «Про затвердження списків колгоспників на приватизацію землі», затверджено списки колгоспників в кількості 551 чоловік на приватизацію землі.

11 грудня 1995 року КСП «Полісся» видано Державний акт на право колективної власності на землю загальною площею 24 900 га.

Зазначав, що 09 лютого 2008 року на його ім`я видано свідоцтво на право власності на майновий (пай) члена колективного сільськогосподарського підприємства(майновий сертифікат)серія ЖИ-6 № 133521, відповідно до якого частка позивача вмайновому фондіпідприємства визначена в розмірі 1163 грн.

Наприкінці жовтня 2022 року він звернувся до Архівного відділу Житомирської районної державної адміністрації, з наміром оформити право власності на землю, де отримав відповідь, що він не значиться у списку колгоспників КСП «Полісся» на приватизацію землі та на його ім`я не видавався сертифікат на право на земельну частку (пай). Це підтверджується довідками Архівного відділу Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області від 17 листопада 2022 року № 199 та від 02 листопада 2022 року № 190.

Вважає, що він помилково не був включений у список осіб, які були членом КСП«Полісся» на час передачі у колективну власність землі, що не може позбавити його права на земельну частку пай.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

У поданій апеляційній скарзі, представник позивача - адвокат Соляник Д.П. просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Зазначає, що позивач до суду звернувся у грудні 2022 року і в обґрунтування своїх вимог в частині звернення до суду у межах строків позовної давності зазначав, що про порушення свого права він дізнався із архівної довідки №199 від 17.11.2022, виданої архівним відділом Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області. Згідно змісту вказаної довідки, він у списку колгоспників на приватизацію землі відповідно до затвердженого 17.10.1992 рішення депутатів сільської ради не значиться.

Раніше довідатися про порушення свого права позивач також не міг, оскільки право на пай не оформляв, сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримував і з цим питанням до відповідних органів не звертався.

Вказує, що позивач працював у підприємстві землі якого розпайовувалися, зокрема працював під час самого розпаювання, тобто в період коли складалися списки, факт включення його в списки пайовиків не викликав у нього ніяких сумнівів. Про те, що він був включений у списки пайовиків йому було відомо від працівників сільської ради, а тому у подальшому позивач не міг навіть допустити що його помилково могли виключити із цих списків. Зазначені обставини довгий час, аж до 2022 року не викликали у позивача занепокоєння, а звідси і така впевненість в тому, що він перебував у списках колгоспників на приватизацію землі.

Вважає, що місцевий суд вирішуючи спір неповно з`ясував обставин, що стосуються спливу строку позовної давності та мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Соляник Д.П. підтримав доводи апеляційної скарги та дав пояснення, які відповідають їй.

ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та міська рада просили розгляд справи проводити без їх участі.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням частини 2 статті 372 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Із матеріалів справи убачається, що позивач з 01.10.1980 працював в колгоспі «Зоря комунізму», яке 20.02.2000 перейменовано в КСП «Полісся», а 10.04.1999 його було звільнено з роботи за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.10-12).

Згідно копії архівної виписки від 24.03.2022 № 90 рішенням загальних зборів № 1 від 20.01.2000 КСП «Полісся» реорганізовано в приватне підприємство «Полісся» с. Щигліївка, Коростишівського району, Житомирської області.

Відповідно до копії державного акту на право колективної власності на землю серії 1-ЖТ № 000173 від 11 грудня 1995 року, рішенням депутатів Щигліївської сільської ради від 19.10.1995 КСП «Полісся» передано у колективну власність 24900 гектарів землі в межах згідно з планом, що додається (а.с.17-18).

Копія архівної довідки від 17.11.2022 № 199, виданої архівним відділом Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області, свідчить про те, що ОСОБА_1 не значиться у списку колгоспників на приватизацію землі відповідно до затвердженого 17.10.1992 року рішення депутатів «Про затвердження списків колгоспників на приватизацію землі» (а.с.16, 20).

Також відсутній позивач у списку громадян власників сертифікатів реформованого КСП «Полісся». Це підтверджено копією архівної довідки від 02.11.2022 № 190 виданої архівним відділом Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області (а.с.21).

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 згідно копії Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства від 09.02.2008, має право на пайовий фонд майна ПП «Полісся», відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 16.02.2002 року, його частка становить 1163 грн.

Правовідносини між сторонами регулюються приписами Цивільного кодексу Української PCP (в редакції 1963 року), Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року №899-ІУ, а також положеннями Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» № 720/95 від 08.08.1995.

Статтею 1 Закону України«Про порядоквиділення внатурі (намісцевості)земельних діляноквласникам земельнихчасток (паїв)»передбачено,що право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Відповідно до пункту 2Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» № 720/95 від 08 серпня 1995 року, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 , як колишній працівник колгоспу та член КСП, повинен був обізнаним про порушення свого права на земельну частку (пай) з часу видачі КСП «Полісся» державного акту на землю, тобто з 11 грудня 1995 року.

Встановлено, що позивач отримав свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) ще 09 лютого 2008 року (а.с.19).

Однак, навіть з 2008 року до кінця 2022 року позивач не звертався до суду з позовом про визнання його права на земельну частку (пай) в КСП «Полісся».

Відповідно достатті 71 ЦКУкраїнської PCP (в редакції 1963 року), що була чинна на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права (стаття 76 ЦК УРСР).

Статтею 75 ЦК УРСРпередбачено, що позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін по справі.

Згідно із частиною 1статті 80 ЦКУPCP, закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові.

Як вказано уПрикінцевих та перехідних положеннях ЦК України(в редакції 2003 року), правовідносини, які виникли до набрання ним чинності, повинні регулюватися законодавством, яке діяло на час їх виникнення, а пунктом 6 передбачено застосування його правил про позовну давність до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Суд першої інстанції надав правильну правову оцінку та прийшов до вірного висновку про те, що позивач з 11.12.1995 (день видачі КСП «Полісся» державного акту на землю) не реалізував вказаного права після проведення розпаюванняземель реформованого Колективного сільськогосподарського підприємства «Полісся»,не перевірив включення його до списку доданого до Державного акта на право колективної власності на земельну ділянку до проведення розпаювання, не наполягав на перепаюванні земель після його проведення, не надав суду доказів неправомірності не включення його до списку таких осіб, чи вимог про оскарження дій та рішень КСП, а також посадових осіб, які такі списки затверджували.

Отже, пропустив строк позовної давності, що є підставою для застосування правил про позовну давністьЦК Українив редакції 1963 року.

Доводи апеляційноїскаргипро те, що строк позовної давності пропущено з поважних причин, належними і допустимими доказами не підтверджені, висновків суду не спростовують та не свідчать про порушення місцевим судом норм матеріального чи процесуального права при вирішенні даного спору.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Посилання щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені в апеляційній скарзі не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.

Відтак, у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Соляника Дмитра Петровича залишити без задоволення, а рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 жовтня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 10 квітня 2024 року.