Рішення

від 11.04.2024 по справі 492/1130/23

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 492/1130/23

провадження № 2/492/291/24

РІШЕННЯ

Іменем України

11 квітня 2024 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Гусєвої Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Гамурар І.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні дистанційнов режимівідеоконференції впорядку загальногопозовного провадженняцивільну справуза позовноюзаявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,заучастютретьої особи,яканезаявляє самостійнихвимогщодопредмета спорунастороніпозивача Арцизькоїміськоїради,третьоїособи,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача державного реєстратора Арцизької міської ради Сідлецької Ольги Миколаївни про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, скасування державної реєстрації іншого речового права, -

встановив:

Описова частина

Стислий виклад позиції позивача

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачки, в якому просив визнати недійсним договір суборенди землі б/н, укладений 13 червня 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , скасувати державну реєстрацію іншого речового права (суборенди), суборенду земельної ділянки ОСОБА_2 , посилаючись на те, що позивач є власником нежитлової будівлі, що розташована на земельній ділянці кадастровий номер 5120410100:03:003:0067, площею 60 кв.м. (0,0006 га) за адресою: АДРЕСА_1 . Арцизькою міською радою визнано перехід права оренди на зазначену земельну ділянку до ОСОБА_1 , та 24 травня 2023 року було укладено додаткову угоду до договору оренди землі № 3 від 13 червня 2006 року, якою замінено сторону орендаря на ОСОБА_1 . Проте, позивачу стало відомо про наявність зареєстрованого іншого речового права, похідного від права власності, права суборенди земельної ділянки ОСОБА_2 . Позивач вважає укладений договір суборенди землі фіктивним, оскільки укладений з метою перешкоджання позивачу здійснювати право володіння та користування земельною ділянкою, без наміру реального виконання договору суборенди відповідачкою, без згоди власника земельної ділянки Арцизької міської ради на передачу землі у суборенду, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом за захистом своїх прав.

Короткий зміст відзиву на позов

До суду від представника відповідачки надійшов відзив на позов, в якому представник відповідачки просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що ОСОБА_2 виконувала та виконує встановлені умови договору суборенди та сплачує орендні платежі на користь доходів бюджету Арцизької міської територіальної громади. Твердження позивача про те, щ договір суборенди фіктивний є безпідставними та нічим не підтвердженні. На момент укладання договору суборенди, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 позивач не був позивачем нежитлової будівлі. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не вчиняли протиправних дій, спрямованих на позбавлення позивача ОСОБА_1 можливості володіння та користування земельною ділянкою. Договір оренди землі № 3 від 13 червня 2006 року, укладений між ОСОБА_3 та Арцизькою міською радою не містить умов щодо обов`язкового погодження (отримання згоди власника) передачі такої земельної ділянки в суборенду.

Короткий змістпояснення третьої особи,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача державного реєстратора Арцизької міської ради Сідлецької О.М.

До судувід третьоїособи,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача державного реєстратора Арцизької міської ради Сідлецької О.М. надійшли пояснення, згідно з якими третя особа просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що приймаючи рішення про державну реєстрацію договору суборенди від 13 червня 2021 року, що набуто на підставі договору оренди землі від 13 червня 2006 року з додатковими угодами державний реєстратор Сідлецька О.М. вчинила усі передбачені законом дії, тому підстави для відмови у реєстрації договору суборенди були відсутні. Відомості про реалізацію з публічних торгів нерухомого майна, що є предметом іпотеки та розташоване на земельній ділянці державному реєстратору не було відомо.На момент державної реєстрації договору оренди та суборенди відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, власником нежитлової будівлі був зазначений ОСОБА_3 та зареєстровані обтяження або заборони щодо реєстрації на земельну ділянку були відсутні.

Позиція та доводи учасників справ

Позивач, який брав участь у судовому засіданні дистанційно в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити повному обсязі.

Представник відповідачки у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна стороніпозивача Арцизькоїміської ради про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, однак в судове засідання не з`явився, але надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти задоволення позову.

Третя особа,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача державний реєстратор Арцизької міської ради Сідлецька О.М. про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, однак в судове засідання не з`явилася, відповідно до вимог частини 1 статті 223 ЦПК України її неприбуття в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, вислухавши обґрунтування позивача, заперечення представника відповідачки, розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, дійшов до наступного висновку.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , позивач у справі, є власником нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом від 23 лютого 2023 року, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 332581687 від 17 травня 2023 року, технічним паспортом будівлі громадського призначення від 29 вересня 2023 року (а.с. 9, 10-14, 29). 24 травня 2023 року між Арцизькою міською радою та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору оренди землі № 3 від 13 червня 2006 року, якою внесено зміни до Договору оренди землі № 3 від 13 червня 2006 року, а саме: сторону Орендаря замінено на ОСОБА_1 , що також підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав № 336517334 від 21 червня 2023 року (а.с. 32-33, 40).

Між Арцизькою міською радою та ОСОБА_3 13 червня 2006 року було укладено договір оренди землі № 3, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для комерційного призначення, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 17-18). В подальшому були внесені зміни до договору оренди землі № 3 від 13 червня 2006 року, які стосувались змін у нормативно грошовій оцінці земельної ділянки, що підтверджується відповідними додатковими угодами (а.с. 19, 20, 21, 22).

13 червня 2021 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відповідачкою у справі, було укладено договір суборенди землі, відповідно до якого орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,006 га, кадастровий номер 5120410100:03:003:0067 (а.с. 15-16).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 332581459 від 17 травня 2023 року, № 336517334 від 21 червня 2023 року вбачається, що на підставі договору суборенди землі від 13 червня 2021 року державним реєстратором Сідлецькою О.М. зареєстровано інше речове право - право суборенди земельної ділянки кадастровий № 5120410100:03:003:0067 ОСОБА_2 , відповідачки у справі (а.с. 26-28, 30-31, 32-33), що також підтверджується копією реєстраційної справи № 2405948351204 на земельну ділянку з кадастровим номером 5120410100:03:0030067 (а.с. 150-169).

Згідно листа Арцизької міської ради № 02-23/808 від 06 червня 2023 року в період з 04 грудня 2020 року по 31 травня 2023 року Арцизькою міською радою рішення про надання згоди на передачу орендованої земельної ділянки з кадастровим номером 5120410100:03:003:0067 в суборенду не приймалися (а.с. 25).

Наказом Міністерства юстиції України № 1482/7 від 21 червня 2023 року залишена без розгляду по суті скарга ОСОБА_1 про скасування рішенні від 23 липня 2021 року № 59440532, прийняте державним реєстратором Арцизької міської ради Сідлецькою О.М. (а.с. 41).

Згідно копій квитанцій ОСОБА_2 сплачено 2616,78 грн. з загального річного обсягу орендної плати у розмірі 2606,53 грн. (а.с. 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99).

24 серпня 2023 року позивач ОСОБА_1 , надіслав ОСОБА_2 , відповідачці у справі, повідомлення про розірвання договору суборенди землі від 13 червня 2021 року (а.с. 24), однак відповідачка відмовилась від розірвання договору суборенди землі в односторонньому порядку (а.с. 104).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини першоїстатті 792 ЦК України(тут і надалі норми матеріального права вказані у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно з частиною першоюстатті 16 ЦК України, частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно достатті 759 ЦК Україниза договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За положеннямистатті 773 ЦК Українинаймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (стаття 774 ЦК України).

Частиною другоюстатті 792 ЦК Українивстановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з частиною першоюстатті 2 Закону України «Про оренду землі»відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно достатті 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першоюстатті 8 Закону України «Про оренду землі»визначено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Подібне правило закріплене у частині шостійстатті 93 ЗК України, яка передбачає, що орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Таким чином, орендар земельної ділянки може передати орендовану ним земельну ділянку або її частину іншій особі тільки на підставі суборенди за умови згоди на це орендодавця.

По суті оскаржуваного правочину, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , передача орендованої земельної ділянки іншій особі є суборендою.

Однак, відповідно до законодавчих положень, що вказані вище, право передачі орендованої земельної ділянки орендарем іншій особі може бути реалізовано тільки за згодою орендодавця, яка може бути виражена у договорі оренди, шляхом надання окремої письмової згоди або у разі не надіслання заперечень протягом одного місяця щодо укладення суборенди у відповідь на запит орендаря про отримання такої згоди.

Судом встановлено, що умовами договору оренди землі № 3 від 13 червня 2006 року та додатковими угодами, укладеними між Арцизькою міською радою та ОСОБА_3 , не передбачено право орендаря на передачу земельної ділянки у суборенду.

Також судом встановлено, що будь-яких письмових повідомлень щодо отримання згоди орендодавця на передачу орендованої земельної ділянки у суборенду ОСОБА_3 не отримував.

Посилання представника позивачки у відзиві на відсутність у договорі оренди землі № 3 від 13 червня 2006 року прямої заборони на передачу землі в суборенду суд не бере до уваги, оскільки така заборона міститься, зокрема, у статті 8 Закону України «Про оренду землі» та статті 93 ЗК України.

Частиною першоюстатті 203 ЦК України, визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина першастатті 236 ЦК України).

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (частини перша, друга статті 234 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень, що викладені у у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення правочину лише для виду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Частиною першою статті 77 ЦПК передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Підставою для звернення позивача до суду із цим позовом є укладення між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відповідачкою у справі, договору суборенди землі від 13 червня 2021 року.

Судом встановлено, що позивач не є стороноюдоговору суборенди землі від 13 червня 2021 року, який укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ..

Вирішення позову по суті щодо визнання недійсним договору суборенди землі від 13 червня 2021 року безпосередньо стосується прав, законних інтересів та обов`язків фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , який не є стороною у справі, однак позивач не залучив останнього до участі у справі як співвідповідача.

Суд, як державний орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до Закону, має право й зобов`язаний визначати суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позовує обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41); від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49); від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50); від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54); від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38).

Відповідно достатті 48 ЦПК Українисторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила його суб`єктивні права, свободи чи інтереси. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Статтею 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1статті 4 ЦПК України, частиною 1статті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку встановленомуЦПК України.

Частиною 1статті 16 ЦК Українивстановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями частини 1 статті 4, статей 12,13 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

ЦПК Українисаме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

Залучення до участі у справі співвідповідачів, заміна неналежного відповідача можливі лише при розгляді справи у суді першої інстанції за клопотанням самого позивача (стаття 51 ЦПК України).

Разом із тим, у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2021 року в справі № 570/1533/20 (провадження № 61-8068св21) вказано, що «у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них».

Судом було роз`яснено позивачу про його право залучити до участі у справі фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 як співвідповідача, оскільки він є стороною оспорюваного договору, однак ОСОБА_1 , позивач у справі, клопотання про залучення до участі у справі всіх сторін оспорюваного договору, а саме фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 не заявив. При цьому, ОСОБА_1 , позивач у справі, під час розгляду справи стверджував, що ним визначено правильно сторін у справі, фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 не має необхідності залучати до участі у справі як співвідповідача.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц ) пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 29 серпня 2019 у справі № 642/6181/16-ц).

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 дійшов висновку, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Враховуючи, що неналежний суб`єктний склад є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, суд дійшов висновку про відсутність юридичних підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору суборенди землі, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Разом з тим, зазначені обставини не перешкоджають позивачу звернутися до суду з позовом до належних відповідачів відповідно до вимог процесуального закону.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 320/9049/18 (провадження № 61-8431св20), від 03 березня 2021 року у справі № 335/4558/19 (провадження № 61-5661св20).

Позовна вимога про скасування державної реєстрації іншого речового права є похідною від вимоги про визнання недійсним договору суборенди, тому суд дійшов висновку, що у задоволенні позову в цій частині слід відмовити, оскільки відмовлено у задоволенні вимоги про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки.

Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, витрати позивача по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 2, 7, 10, 11, 12, 43, 44, 48, 51, 53, 76-81, 89, 141, 211, 212, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано протягом строку оскарження; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 11 квітня 2024 року.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Гусєва Н.Д.