Рішення

від 04.04.2024 по справі 216/5629/23

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/5629/23

Провадження № 2/216/694/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2024 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Онопченка Ю.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Авшаряна С.О.,

представника позивачки ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Полтавської обласної прокуратури Козакова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 8 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа - Полтавська обласна прокуратура, про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування, прокуратури та суду,

в с т а н о в и в:

28 серпня 2023 року позивачка звернулась до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Держави Українав особіДержавної казначейськоїслужби України про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування, прокуратури та суду.

Позовна заявамотивована тим,що 29листопада 2019року доЄдиного реєструдосудових розслідуваньбуло внесеновідомості за№ 12019170290000397про кримінальнеправопорушення,передбачене ч.1ст.115КК України.Того ждня позивачкубуло затримано,повідомлено пропідозру увчиненні вищевказаногоправопорушення таухвалою Пирятинськогорайонного судуПолтавської областівід 01.12.2019останній обранозапобіжних західу виглядітримання підвартою.У подальшомуобвинувальний актнаправлено досуду,та вирокомАвтозаводського районногосуду м.Кременчука Полтавськоїобласті від01.02.2021 ОСОБА_2 було визнано винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначено покарання у виді семи років позбавлення волі. Полтавським апеляційним судом вирок суду першої інстанції залишено без змін. Постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.04.2023, вирок суду першої інстанції, та апеляційної інстанції змінено, дії позивачки перекваліфіковано на ст. 118 КК України, та остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки. Також даною постановою позивачку звільнено з місць позбавлення волі у зв`язку з відбуттям призначеного показання, та 05 квітня 2023 року вона звільнилась з державної установи «Качанівська виправна колонія (№ 54)». Позивачка перебувала під вартою з моменту фактичного затримання 29.11.2019 по 05.04.2023, що складає 1224 календарних днів, тобто 3 роки 4 місяці 8 днів. В свою чергу, Касаційним кримінальним судом позивачці призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, а відтак остання незаконно утримувалась під вартою 1 рік 4 місяці 8 днів, що становить 493 дні. Під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, позивачкою та її захисником було надано достатньо доказів для доведення її невинуватості у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 115 КК України, та вони прохали перекваліфікувати її дії, однак вказаного, а ні на досудовому розслідуванні, а ні в суді першої чи другої інстанції не відбулось.

Незаконно перебуваючи під вартою ОСОБА_2 не могла налагодити своє життя, працевлаштуватися на роботу. Розпорядженням голови Пирятинської районної державної адміністрації № 132 від 09.06.2020 «Про призначення опіки над дитиною ОСОБА_3 » було встановлено опіку над її дочкою, та станом на сьогоднішній день вона не має змоги поновити своє спілкування з нею. У зв`язку з незаконним засудженням позивачка зазнала негативного впливу та була змушена пристосовуватись до несприятливих умов, у неї погіршились відносини з оточуючими, вона повинна була виправдовуватись перед родичами, колегами, що принижувало її честь, гідність, та репутацію, а тривала нервова напруга призвела до появи негативних змін у стані здоров`я, таких як швидка втомлювальність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, невпевненість у собі. Протягом 4 років органи поліції/прокуратури та суду змушували її доводити свою невинуватість, що спричинило їй нестерпні душевні хвилювання. Моральну шкоду позивачка оцінює виходячи з розрахунку мінімальної заробітної плати на час ухвалення судового рішення, тобто на 2023 рік, в сумі 6700 грн за кожен місяць перебування під слідством та судом та визначає у розмірі 268000 грн (6700 розмір мінімальної заробітної плати х 40 кількість місяців незаконного утримування під вартою), однак враховуючи те, що розмір моральної шкоди не граничний, вважає справедливим розміром відшкодування моральної шкоди 2000000 грн.

25 жовтня 2023 року керівник Полтавської обласної прокуратури Гладій Є. надав суду прояснення щодо позовної заяви, та вважає позовні вимоги позивачки безпідставними. Як на підставу заперечень посилається на те, що підстав для відшкодування шкоди у випадках перекваліфікації дій особи на інші статті КК України Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не мітить. Для наявності підстав зобов`язання відшкодовувати шкоду (з урахуванням наявності обвинувальних рішень суддів), відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, наявності шкоди, протиправність дій її завдавала та причинний зв`язок між його діями та шкодою, однак позивачкою не надано жодного доказу на підтвердження вказаних обставин. Також, позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження душевних страждань, яких вона могла зазнати у зв`язку з процесуальним рішенням органу досудового розслідування, а тому просив суд відмовити в позові.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, її представник ОСОБА_1 позов підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Представник третьої особи ОСОБА_4 просив суд відмовити в позові з підстав викладених у письмових поясненнях.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено,що ухвалоюПирятинського районногосуду Полтавськоїобласті від01грудня 2019року ОСОБА_2 обрано запобіжних захід у вигляді тримання під вартою з 16:00 год 29 листопада 2019 року, в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019170290000397 від 29.11.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який у подальшому було неодноразово продовжено до набрання вироком законної сили.

Вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.02.2021, який ухвалою Полтавського апеляційного суду від 17.11.2021 залишений без змін, ОСОБА_2 було визнано винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначено покарання у виді семи років позбавлення волі.

Постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.04.2023, вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.02.2021 та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17.11.2021 щодо ОСОБА_2 змінено. Перекваліфіковано дії ОСОБА_2 з частини 1 статті 115 КК України на статтю 118 КК України, і їй призначено за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Звільнено ОСОБА_2 з-під варти у зв`язку з фактичним відбуттям призначеного покарання.

Згідно листа Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції державної установи «Качанівська виправна колонія (№ 54)» Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 20.06.2023, ОСОБА_2 була звільнена із вказаної установи 05.04.2023, згідно постанови Верховного Суду від 04.04.2023 у зв`язку з фактичним відбуттям призначеного покарання.

Водночас, ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження, якій на момент затримання позивачки було 10 років.

Відповідно достатті 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала (пункт 2 частини другоїстатті 1167 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частини перша та другастатті 1176 ЦК України).

Відповідно достатті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Відповідно до пункту 5статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»у наведених встатті 1 цього Законувипадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини перша, п`ята, шостастатті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Згідно з частинами другою, третьоюстатті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Суд виходить з того, що оцінка моральної шкоди є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», § 62, заява № 68490/01).

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначеністаттею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких наведено у частині першійстатті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьомастатті 1176 ЦК України). Цим законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», яким передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні зазначеного питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, який є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17, від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19-ц.

З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, максимальної межі розміру моральної шкодиЗаконом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»не передбачено. Відшкодування моральної шкоди у цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

В постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Проте, визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичний біль, душевні і психічні страждання тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, часу та зусиль, потрібних для відновлення попереднього стану, і самої можливості такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Тож суд повинен з`ясувати усі доводи позивачки, наведені нею на обґрунтування як обставин завдання, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір відшкодування моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17, від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19-ц.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що в ході здійснення досудового розслідування, та судового розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019170290000397 від 29.11.2019, ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а після засудження вироком суду першої інстанції призначено покарання у виді семи років позбавлення волі, та ОСОБА_2 перебувала під вартою 3 роки 4 місяці 8 днів, після чого постановою Верховного Суду від 04.04.2023 дії позивачки перекваліфіковані з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України, та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі, що відповідно до пункту 1-1 частини першоїстатті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»є підставою для відшкодування моральної шкоди, з урахуванням вимог розумності та справедливості, порушення прав позивача, характеру і обсягу її страждань.

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК Українивизначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд вважає, що позивачка довела належними та достатніми доказами факт заподіяння їй моральної шкоди, причинний зв`язок між незаконністю рішення органу державної влади, наявності шкоди завданої їй тривалим перебуванням під вартою за відбуття покарання за вчинення злочину за ч. 1 ст. 115 КК України, тоді як її дії слід було кваліфікувати за ст. 118 КК України, що призвело до моральних страждань позивачки, зумовлених порушенням її звичайного укладу життя, перебуванні у напруженому психологічному стані, та розлученням її з малолітньою донькою.

Оцінивши усі обставини справи, суд приходить до висновку, що внаслідок вищевказаних подій, позивач зазнала сильних душевних переживань та страждань, та вбачає наявність підстав для покладення на державу обов`язку відшкодувати позивачці завдану їй моральну шкоду у зв`язку з незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Держава є відповідальною за ефективність тієї системи органів, що створені нею для виконання тієї чи іншої публічно-каральної функції. Держава бере участь як у приватних, так і публічних відносинах. У правових відносинах держава розглядається як цілісний орган, усі структурні підрозділи якого мають ефективно функціонувати.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного суду у справі, з подібних правовідносин, зокрема у справах: № 585/724/19 (пр. 61-18673ск19) від 27.05.2020; № 646/8234/19 провадження № 61-14404св20 від 10.03.2021.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує практику ЄСПЛ, принципи розумності та справедливості, та вважає за необхідне стягнути на корить позивачки 500000 грн моральної шкоди, розмір якої є співмірним з понесеними моральними стражданнями, враховуючи встановлені фактичні обставини справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст.12,13,76-81,89,141,258,259,263-265,268,273,352,354ЦПК України,суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа - Полтавська обласна прокуратура, про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування, прокуратури та суду, - задовольнити частково.

Стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_2 500000 (п`ятсот тисяч) грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування, прокуратури та суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення судунабираєзаконноїсили післязакінченнястрокуподання апеляційноїскаргивсімаучасниками справи,якщоапеляційнускаргу небулоподано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 11 квітня 2024 року.

Суддя Ю.В.Онопченко