Рішення

від 10.04.2024 по справі 642/6485/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"10" квітня 2024 р.

Справа № 642/6485/23

Провадження № 2/642/390/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 рокуЛенінський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді- Пашнєва В.Г.,

за участю секретаря- Крамарової Н.В.,

позивача- ОСОБА_1 ,

представника відповідача- ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відео конференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства«Українськазалізниця» про визнання протиправним та скасування наказу про зміну істотних умов праці, стягнення моральної шкоди та недоотриманих коштів, обумовлених трудовим і колективним договором,

ВСТАНОВИВ:

06листопада 2023року позивачзвернувся досуду ізпозовом доАкціонерного товариства«Українськазалізниця» про визнання протиправним та скасування наказу про зміну істотних умов праці, стягнення моральної шкоди та недоотриманих коштів, обумовлених трудовим і колективним договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що з 1992 року він працює у виробничому підрозділі «Харківське відділення філії ГІОЦ АТ «Укрзалізниця». На підставі наказу виробничого підрозділу «Харківське відділення» філії «Головний Інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Українська залізниця» № 110/к/тр від 07.09.2023 «Про запровадження неповного робочого часу ОСОБА_3 » позивачу, починаючи з 11.09.2023 та на весь період дії воєнного стану, змінено істотні умови праці шляхом встановлення графіка роботи з одним робочим днем на тиждень (п`ятниця) з тривалістю робочого дня з 8.00 год по 15.45 год та з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу. Копію даного наказу позивачу не вручено. Позивач вважає, що зміна істотних умов праці є незаконною, оскільки роботодавець не зазначив причин такої зміни, не вніс відповідні зміни в його посадову інструкцію, така зміна умов праці позбавляє позивача працевлаштуватися на іншу роботу та суттєво вплинула на фінансове положення позивача, оскільки його заробітна плата є меншою від прожиткового мінімуму. Окрім того позивач зазначив, зміною істотних умов праці йому була завдана моральна шкода, у зв`язку із вказаними обставинами змушений звернутися до суду з вимогами про визнання наказу відповідача недійсним, його скасування, стягнення недоотриманих коштів, обумовлених трудовим і колективним договором та відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000,00 гривень шляхом стягнення з відповідача, а також судових витрат.

Ленінський районний суд м. Харкова ухвалою від 10 листопада 2024 року позовну заяву залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду.

21 листопада 2023 року до канцелярії суду подані докази щодо виправлення недоліків, зазначених в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 27 листопада 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та задоволено клопотання про витребування доказів.

03 січня 2024 року до суду подано відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав їх необґрунтованості. Зазначив, що згідно наказу №ГІОЦВПХК-01-07/14 від 28.02.2022р. інженера-електроніка 1 категорії ОСОБА_1 було виведено у простій. Запровадження простою було обумовлено тим що упродовж останніх4років всистемі АСКПП УЗсуттєво зменшиласькількість терміналівдля продажуквитків повсій мережірегіональної філії«Південна залізниця»,істотно скоротиласькількість касв дальньомусполученні.Це пов`язанез тим,що розробленіта введенінові технологіїпо обслуговуваннюпасажирів (втому числіпродаж квитківчерез мережуInternet).Таким чином,обсяги робіт,які виконувавінженер -електронік 1категорії відділутехнічної підтримкикористувачів ОСОБА_1 суттєво впали,а деякіліквідовані зовсім.На підставіслужбової записки05.09.2023р.виданий наказ№ 108К/ТР«Про припиненняпростою» інженер -електронік 1категорії відділутехнічної підтримкикористувачів ОСОБА_1 виведений зпростою з11.09.2023р.Згідно наказу№110К/ТРвід 07.09.2023р. «Прозапровадження неповногоробочого часу» дляінженера -електроніка 1категорії відділу технічної підтримки користувачів ОСОБА_1 запроваджений неповний робочий час (неповний робочий тиждень) з 11.09.2023р. а саме робочий день п`ятниця, до дня припинення або скасування воєнного стану з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу. Позивач після візуального ознайомлення з наказами №108 К/ТР від 05.09.2023р. та №110 К/ТР від 07.09.2023 відмовився проставити свій підпис про ознайомлення з наказами. Про що були складені акти №8 та №10 від 11.09.2023р. Згідно вказівки №Ц-55/148-2022 від 21.06.2022 відповідно Витягу з протоколу №Ц-54/58Ком.т.засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 20.06.2022р. ухвалено рішення про запровадження тимчасово на період дії правового режиму воєнного стану та нормалізації ситуації в товаристві до відміни за окремим рішенням правління працівникам АТ «Укрзалізниця» роботу за режимом неповного робочого дня / тижня з урахуванням обсягів виконуваних робіт. (п.1.1.).

На виконання рішення правління згідно наказу №66/ОС від 29.06.2022р. запроваджено з 01.07.2022р. по філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» на період дії правового режиму воєнного стану та нормалізації ситуації в товаристві роботи за режимом неповного робочого дня / тижня з урахуванням обсягів виконуваних робіт.

На підставі наказу начальника філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» №66/ОС від 29.06.2022р. згідно наказу №ГІОЦВПХК-01-07/31 від 29.06.2022р. у ВП «Харківське відділення» філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» з 01.07.2022р. запроваджено на період дії правового режиму воєнного стану та нормалізації ситуації в товаристві роботи за режимом неповного робочого дня / тижня з урахуванням обсягів виконуваних робіт. Також відповідач зазначив, що при зміні істотних умов праці позивача було дотримано вимоги діючоготрудового законодавства у період дії воєнного стану, а саме відповідно до положеньЗакону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136- IX від 15.03.2022 року, норми частини третьоїстатті 32 Кодексу законів про працю Українищодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються. Крім того, твердження позивача про необізнаність існування наказу про зміну істотних умов праці та про те, що не ознайомлений із ним є хибним, оскільки позивач відмовився поставити підпис про ознайомлення з наказами, тому відсутні підстави для скасування наказу.

16 січня 2024 року до суду подано відповідь на відзив, у якій позивача послався на те, що доводи відповідача, наведені у відзиві, є необґрунтованими та такими, що не відповідають законодавству, оскільки відповідно до вимог діючого Закону на період воєнного стану на території України, підставою для зміни істотних умов праці є зміни в організації виробництва і праці. Вважає, що відповідачем було порушено процедуру зміни істотних умов праці у відношенні до позивача, внаслідок чого останньому була завдана моральна шкода.

Ухвалою суду від 25 січня 2024 року клопотанняпредставника відповідача про заміну неналежного відповідача належнимАкціонерним товариством «Українська залізниця» задоволено. Заміненофілію "Головний інформаційно-обчислюванийцентр» акціонерного товариства "Українська залізниця" як неналежного відповідача - на належного відповідача - Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як установлено судом та вбачаться із матеріалів справи, ОСОБА_1 працює в структурному підрозділі відповідача відповідача АТ «Українська залізниця, а саме у виробничому підрозділі «Харківське відділення» філії «Головний Інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Українська залізниця», що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Згідно наказу №ГІОЦВПХК-01-07/14 від 28.02.2022 інженера-електроніка 1 категорії ОСОБА_1 було виведено у простій.

Згідно вказівки №Ц-55/148-2022 від 21.06.2022р. відповідно Витягу з протоколу №Ц-54/58Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 20.06.2022 ухвалено рішення про запровадження тимчасово на період дії правового режиму воєнного стану та нормалізації ситуації в товаристві до відміни за окремим рішенням правління працівникам АТ «Укрзалізниця» роботу за режимом неповного робочого дня / тижня з урахуванням обсягів виконуваних робіт. (п.1.1.).

На виконання рішення правління згідно наказу №66/ОС від 29.06.2022р. запроваджено з 01.07.2022р. по філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» на період дії правового режиму воєнного стану та нормалізації ситуації в товаристві роботи за режимом неповного робочого дня / тижня з урахуванням обсягів виконуваних робіт.

На підставі наказу начальника філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» №66/ОС від 29.06.2022р. згідно наказу №ГІОЦВПХК-01-07/31 від 29.06.2022р. у ВП «Харківське відділення» філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» з 01.07.2022р. запроваджено на період дії правового режиму воєнного стану та нормалізації ситуації в товаристві роботи за режимом неповного робочого дня / тижня з урахуванням обсягів виконуваних робіт.

05.09.2023р.виданий наказ№ 108К/ТР«Про припиненняпростою» інженер -електронік 1категорії відділу технічної підтримки користувачів ОСОБА_1 виведений з простою з 11.09.2023р.

Згідно наказу №110 К/ТР від 07.09.2023р. «Про запровадження неповного робочого часу» згідно вимогЗакону України «Проорганізацію трудовихвідносин вумовах воєнногостану» дляінженера -електроніка 1категорії відділу технічної підтримки користувачів ОСОБА_1 запроваджений неповний робочий час (неповний робочий тиждень) з 11.09.2023р. а саме робочий день п`ятниця, до дня припинення або скасування воєнного стану з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу.

Позивач після ознайомлення з наказами №108 К/ТР від 05.09.2023 та №110 К/ТР від 07.09.2023 відмовився проставити свій підпис про ознайомлення з наказами, про що були складені акти №8 та №10 від 11.09.2023

Відповідно до частин 2, 6статті 43 Конституції України, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Положеннямистатті 21 КЗпП Українивстановлено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частин 3, 4статті 32 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6статті 36 цього Кодексу.

В пункті 10Постанова Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»наведено лише орієнтовний перелік заходів, які можуть бути віднесені до змін в організації виробництва і праці: раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо, тобто цей перелік не є виключним.

Виходячи із викладеного, необхідно розмежовувати поняття «зміни в організації виробництва і праці» та «зміна істотних умов праці».

Про це, зокрема, вказав Верховний Суд у постанові від 23 березня 2016 року у справі №6-2748цс15, та постанові від 22 травня 2019 року у справі №754/8595/17-ц, провадження №61-34818св18 вказавши, що зміна істотних умов праці за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці (постанова Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі №6-2748цс15).

Отже, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

При цьому, законодавством України не передбачено норм, якими прямо визначено, що саме є змінами в організації виробництва і праці, такого переліку та критеріїв законодавчо не встановлено.

Позивач у письмовій відповіді та поясненні у судовому засіданні посилається на те, що на підприємстві не відбувалось змін в організації виробництва і праці, а тому розпорядження щодо зміни істотних умов праці, є незаконним, з приводу чого суд вказує наступне.

Доцільність запровадження відповідачем змін в організації виробництва і праці, а також право відповідача на запровадження таких змін передбачено статями42,44 Господарського кодексу України, якими визначено, що суб`єктам підприємницької діяльності надано право самостійно визначати порядок залучення та використання матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів (в тому числі і трудових), самостійно встановлювати та змінювати організацію виробництва і праці.

Відповідно до частини першоїстатті 62 ГК Українипідприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з частиною першоюстатті 64 ГК Українипідприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис частина третястатті 64 ГК України.

Питання зміни організаційної структури підприємства є правом відповідного суб`єкта господарювання при здійсненні ним господарської діяльності. Реалізація цього права породжує обов`язок підприємства дотриматися гарантій прав працівників, зокрема тих, які визначені статтями42,49-2,49-4 КЗпП України.

Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1статті 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.04.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями30 - 34,38,39,41 - 44,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першоюстатті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно дост.3 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

Згідно з пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136-ІХглаву XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю Українидоповнено пунктом 2 такого змісту: «2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно доЗакону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановленіЗаконом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Згідно з частинами другою, третьоюстатті 1 Закону № 2136-ІХна період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей43,44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

З огляду на вищевикладене, положенняЗакону № 2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніжКодекс законів про працю- мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положеннямЗакону № 2136-ІХтакож можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Відповідач, на думку суду, на правовій підставі впроваджував зміни в організації виробництва і праці як в цілому по підприємству, так і в окремих підрозділах, або по відношенню до окремих працівників, які вважає за доцільне для покращення ефективності своєї діяльності.

Також суд зазначає, що позивач неодноразово звертався до Головного управління держпраці у Харківський області, та Півнично Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці, у тому числі зі скаргою на дії відповідача у зв`язку із порушенням роботодавцем вимог ст. 32 КЗпП України, однак, як вбачається із відповіді вищевказаних контролюючих органів з питань праці, порушень чинного законодавства України зі сторони відповідача виявлено не було.

Отже, дії відповідача щодо зміни в організації виробництва та праці були обґрунтованими та документально оформленими. Відповідач дотримався установленого законом порядку проведення зміни істотних умов праці.

Таким чином,в даномувипадку відсутніпідстави длязадоволення позовнихвимог позивачав частинівизнання недійснимта скасуваннянаказу №110К/ТРвід 07.09.2023 «Прозапровадження неповногоробочого часу» дляінженера -електроніка 1категорії відділу технічної підтримки користувачів ОСОБА_1 , виданого начальником відділення виробничого підрозділу «Харківське відділення» філії «Головний Інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Українська залізниця».

В такому випадку відсутні підстави і для задоволення похідних позовних вимогпро стягнення недоплаченої заробітної плати.

Згідно зістаттею 237-1 КЗпП України, відшкодування власником моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, з наступними змінами та доповненнями, зазначено, що відповідно дост. 237-1 КЗпП(набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Так як, заявлена позовна вимога позивача про відшкодування завданої йому моральної шкоди у зв`язку з істотними змінами умов праці є похідною та судом не встановлено порушення відповідачем прав позивача, внаслідок чого йому спричинена моральна шкода, а тому у стягненні з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі необхідно відмовити.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисплачений позивачем судовий збір у разі відмови в задоволенні позову не відшкодовується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43Конституції України, 21, 32, 237-1Кодексу законів про працю України,Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ст.ст.12,13,80,81,89,141,259,263-265,268 ЦПК України,суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства«Українськазалізниця» про визнання протиправним та скасування наказу про зміну істотних умов праці, стягнення моральної шкоди та недоотриманих коштів, обумовлених трудовим і колективним договором - залишити без задоволення.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08.04.2024.

Головуючий Суддя: В.Г.Пашнєв